ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність  теми  дисертаційного  дослідження. Іонізуюче випромінювання є природним і постійним елементом навколишнього середовища. Його властивості широко використовуються в процесі діяльності людини: науці, техніці, медицині, промисловості, сільському господарстві тощо. В цілому світі опромінення застосовується для зберігання продуктів харчування, а методи стерилізації – для знищення комах, які переносять хвороби. Радіоактивні ізотопи широко використовуються і в будівництві(щодо перевірки якості зварювальних конструкцій і щільності бетонних споруд, визначення направленості і швидкості течії підземних вод, вологості ґрунтів тощо). Важливим є те, щоб виробництво і використання джерел іонізуючого випромінювання, а також експлуатація ядерних установок, включаючи поводження з радіоактивними відходами, відповідали визначеним нормам радіаційної безпеки, у разі недотримання яких, властивості іонізуючого випромінювання можуть завдати непоправної шкоди життю і здоров’ю людини та навколишньому природному середовищу. Саме тому надзвичайно великого значення набуває належне правове регулювання забезпечення радіаційної безпеки в нашій державі. 

Дослідження окремих питань щодо забезпечення радіаційної безпеки знайшли своє відображення в монографічних дослідженнях Г.І. Балюк “Ядерне право України: стан і перспективи розвитку(правові аспекти радіоекології)”(1996 р.), “Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки в Україні”(1997 р.) та в ряді її статей, в яких висвітлюються певні аспекти, пов’язані з правовим регулюванням забезпечення радіаційної безпеки. Поняття ядерної та радіаційної безпеки  (радіоекологічної безпеки) як передумови та складової екологічної також обґрунтовані Г.І. Балюк в докторській дисертації на тему “Проблеми формування та становлення ядерного права України”(2000 р.). Правові питання ліцензування у сфері використання ядерної енергії, державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки в Україні розкриває у своїх наукових статтях С.Г. Плачкова. О.Г. Кордюк певну увагу приділяє системі нормативного регулювання ядерної і радіаційної безпеки та нормативних документів  з ядерної та радіаційної безпеки, а питання, пов’язані з цивільно-правовою відповідальністю за ядерну шкоду та ядерним страхуванням, висвітлює Ю.М. Крупка. Організаційно-правовий аспект контролю у галузі забезпечення ядерної та радіаційної безпеки з позицій “теорії управління” обгрунтовує у своїй дисертаційній роботі А.Л. Деркач (2007 р.). 

Однак, комплексне дослідження правових засад забезпечення радіаційної безпеки в Україні не проводилось. Саме це і спонукало дисертантку до дослідження даної теми кандидатської дисертації з врахуванням її актуальності на сучасному етапі. 

Завданням дисертаційної роботи є дослідження юридичної природи радіаційної безпеки та механізму правового забезпечення останньої.  На думку дисертантки, розкриття обраної теми створить підґрунтя для подальшої розробки теоретичних основ правового забезпечення радіаційної безпеки в Україні, а в практичному аспекті - сприятиме вдосконаленню правового регулювання відносин

забезпечення радіаційної безпеки.