КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ БАНДИТИЗМУ Автореферат

Актуальність теми. Криміногенна ситуація, що склалася в Україні, перетворилася на найбільш небезпечне соціальне зло, яке створює серйозну загрозу становленню та розвитку суверенної держави. Одним з чинників, що її обумовлюють, є наявність такого негативного соціального явища, як організована злочинність в усіх формах її прояву та бандитизму зокрема. Незважаючи на стабільну тенденцію до поступового зменшення кількості злочинів цього виду, бандитизм залишається одним з найбільш небезпечних загальнокримінальних проявів організованої злочинності. Так, упродовж 1992–2008 рр. в Україні зареєстровано 885 фактів бандитизму та виявлено 2346 осіб, які вчинили цей злочин. Зокрема, тільки за період 1996–2008 рр. за вироками, що набули законної сили, засуджено за бандитизм 712 осіб. Водночас зазначені цифри не повною мірою відображають масштаби поширення бандитизму через відносно незначну частку розкриття, обмеженості практичних прийомів і способів відмежування суміжних з бандитизмом складів злочинів. Майже у 60 % порушених за фактом бандитизму кримінальних справ кваліфікація змінена на розбійний напад. Засуджується лише четверта частина осіб, які вчинили злочини цієї категорії.

Така ситуація зумовлена багатьма чинниками, зокрема, високим рівнем суспільної небезпеки бандитизму, його поєднанням з іншими тяжкими та особливо тяжкими злочинами (вбивство, нанесення тілесних ушкоджень, розбійний напад, вимагання, захоплення заручників тощо), різноманітністю злочинних форм і проявів, складністю кваліфікації та доказування різних його аспектів. Усе це зумовлює необхідність проведення кримінально-правового та кримінологічного дослідження проблем бандитизму, розроблення нової системи запобігання цьому виду злочину.

У рамках багатьох теоретико-методологічних досліджень окремі автори вивчали кримінально-правові та кримінологічні аспекти збройних нападів, зокрема, вчинених бандами. Відомими авторами таких наукових праць в Україні є Ю.В. Александров, П.П. Андрушко, В.Ф. Антипенко, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Ф.Г. Бурчак, В.В. Василевич, М.В. Володько, П.А. Воробей, В.В. Голіна, В.К. Грищук, Н.О. Гуторова, І.М. Даньшин, В.М. Дрьомін, В.П. Ємельянов, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, О.М. Джужа, М.В. Корнієнко, Я.Ю. Кондратьєв, Є.К. Марчук, В.В. Петров, М.І. Мельник, В.І. Осадчий, В.О. Навроцький, А.В. Cавченко, В.В. Сташис, В.П. Тихий, В.Я. Тацій, П.Л. Фріс, В.І. Шакун, Н.М. Ярмиш, а серед російський вчених – О.І. Гуров, А.І. Долгова, В.В. Лунєєв, О.С. Никифоров, В.С. Овчинський та інші.

Зазначені наукові дослідження мають вагоме науково-теоретичне та практичне значення, однак значна їх кількість проводилась в якісно інших соціальних, економічних та політичних умовах життя нашого суспільства і ґрунтувалася на кримінальному законодавстві колишнього СРСР. Крім того, питання кримінологічної характеристики бандитизму та заходів запобігання цьому виду злочину розглядались у працях цих науковців у зв’язку з аналізом більш загальних питань – проблем співучасті у злочині, відповідальності за державні злочини та злочини проти громадської безпеки тощо. Винятком є монографічні (дисертаційні) дослідження І.В. Іваненка «Бандитизм: кримінологічне та кримінально-правове дослідження» (2003) та В.В. Голіни «Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове і кримінологічне дослідження» (2004), І.І. Радіонова «Кримінальна відповідальність за бандитизм» (2004), Р.Л. Чорного «Бандитизм за кримінальним правом України» (2007). Але, незважаючи на суттєву теоретичну та практичну значимість результатів дослідження, викладених у працях цих вчених, проблему сучасного бандитизму можна віднести до недостатньо досліджуваних у вітчизняній кримінології, оскільки щороку й бандитизм як різновид злочинів, й особи, які вчиняють цей злочин, під впливом багатьох чинників (економічних, соціальних, політичних) набувають нових ознак і проявів, змінюється сутність бандитизму і його кількісно-якісні характеристики.

Крім того, залишилось ще чимало дискусійних питань, зокрема, щодо розуміння і співвідношення таких негативних явищ, як бандитизм й організована злочинність, визначення ознак, що характеризують бандитизм і відмежовують його від схожих складів злочинів, розроблення понятійного апарату бандитизму, а також щодо вирішення багатьох проблем запобігання цьому негативному явищу.

Вищезазначене зумовлює необхідність й актуальність проведення подальших кримінологічних і кримінально-правових досліджень бандитизму, за допомогою яких можливо отримати більш повну кримінологічну характеристику сучасного бандитизму в Україні, а також визначити основні напрями запобігання цьому негативному явищу. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність розроблення системи заходів запобігання такого виду злочинів, що забезпечить ефективність її функціонування в нових соціальних, економічних, політичних умовах життєдіяльності країни.

Вищенаведене свідчить про необхідність узагальнення теоретичного й емпіричного матеріалу, оцінки тенденцій розвитку сучасного бандитизму, вирішення на цій підставі низки проблем, пов’язаних із внесенням пропозицій щодо їх розв’язання в теорії, законотворчості та практиці правоохоронних і деяких інших органів влади, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.