ПРАВОВІ СТИМУЛИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТА МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ

summary

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Побудова України як соціальної правової держави, де людина, її права і свободи визнаються найвищою соціальною цінністю, зумовлює необхідність пошуку нових ефективних важелів впливу на поведінку особи. Це вимагає відійти від традиційних адміністративно-каральних правових засобів впливу на свідомість особи з метою формування її глибоко усвідомленої та активної правомірної поведінки, спрямування її діяльності на реалізацію вимог закону. Адже за сьогоднішніх умов саме соціально корисна активність особи стає важливим фактором прогресу в усіх напрямках громадського життя.

Актуальність правового стимулювання пояснюється тим, що використання адекватних людській природі стимулів діяльності і відсутність жорсткого контролю надають особі свободу ініціативи і творчої активності. Механізм правового стимулювання фактично є своєрідним формуючим стимулятором позитивної поведінки індивіда. Створення режиму, який спонукає до вибору соціально-активної правомірної поведінки, сприяє підвищенню ефективності суспільних процесів, що відбуваються в державі. З огляду на це можна стверджувати, що в більшості випадків саме правове стимулювання, а не покарання стає мотивом бажаної поведінки особи, викликає її зацікавленість, позитивно впливає на її волю та свідомість.

Усе це обумовлює потребу проведення поглибленого аналізу природи правового стимулювання, видів правових стимулів, їх створення та розвитку, механізмів реалізації.

На науковому рівні питання стимулів та стимулювання піднімалися вченими ще в XIX-XX століттях. Свідчення цього можна знайти в роботах С.С. Алексєєва, Г.В. Атаманчука, В.Д. Бабкіна, С.В. Бобровнік, В.М. Ведяхіна, Н.В. Гудімова, В.І. Гоймана, А.П. Зайця, В.В. Копєйчикова, В.В. Лазарєва, В.С. Нерсесянца, Л.І. Петражицького, П.М. Рабіновича, Ю.А. Тихомирова, Ю.В. Тихонравова, І.М. Попової, Ф.Н. Щербак, Л.С. Явича та інших.

При підготовці дисертаційного дослідження здобувачем було використано також праці сучасних українських і зарубіжних науковців, зокрема: В.Б. Авер’янова, С.В. Венедіктова, О.Ф. Гіди, Н.А. Гущиної, М.О. Дей, М.І. Карліна, О.Н. Кисельова, І.Я. Лико, О.М. Лебедєвої,  В.В. Ниркова, В.Н. Протасова, В.Д. Сущенка, О.В. Чумаченко.

Методологічним підґрунтям дослідження стали також праці таких правознавців, як: Ю.А. Вєдєрнікова, М.С. Кельмана, А.М. Колодія, С.Л. Лисенкова, Л.А. Луць, О.В. Малько, Н.І. Матузова, М.Н. Марченка, В.М. Марчука, С.В. Мірошник, О.Г. Мурашина, Л.В. Ніколаєвої, О.Ф. Скакун, О.Д. Тихомирова, М.В. Цвіка.

Водночас слід зазначити, що на теоретичному рівні правове стимулювання, його основні риси, види, принципи та функції досліджувалися фрагментарно або в межах галузевих юридичних наук, що обумовлює необхідність і доцільність подальшого вивчення правових стимулів, розробки механізму правового стимулювання, критеріїв ефективності впливу правових стимулів на свідомість особи з метою мотивації правомірної поведінки.

Вищевикладене зумовлює в цілому актуальність теми дослідження, її наукову новизну та структуру роботи.