МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ ВЕЛИКОГО ПРОМИСЛОВОГО МІСТА :

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Земля – це одне з основних національних багатств України. Особливу цінність становлять міські землі. Хоча вони займають лише 2% від загальної площі території країни, тут проживає понад дві третини населення, сконцентровано майже три чверті основних промислово-виробничих фондів, левову частку виробничого, наукового та соціально-культурного потенціалу. Саме це, з одного боку, створює для користувачів земель населених пунктів виключно сприятливі можливості для господарювання та підприємництва, а з другого – потребує ефективного використання міських земель, що є необхідною умовою успішного проведення економічних і соціальних ринкових перетворень, оскільки саме міста, насамперед великі і найбільші, є свого роду каркасом нових форм господарювання в країні.

Високий ступінь усуспільнення використання міських земель в умовах розвитку приватної земельної власності покладає на органи місцевого само­врядування відповідальність за врахування інтересів усіх суб’єктів земельних відносин та забезпечення цілеспрямованого розвитку міста. Тому одним із най­актуальніших завдань є розробка і впровадження раціональних механізмів держав­ного управління земельними ресурсами, гарантування прав власності на землю.

Різні аспекти управління земельними ресурсами і регулювання земельних відносин органами місцевого самоврядування та особливості здійснення повноважень місцевих рад у період проведення земельної реформи в Україні досить широко висвітлено в наукових працях. Істотний внесок у розвитокправового регулювання земельних відносин, зокрема, зробили: В. Андрейцев, Д. Богорад, І. Бистряков, Д. Добряк, Й. Дорош, О. Дорош, Ю. Гоцуляк, Ш. Ібатуллін, М. Лавейкін, Л. Новаковський, А. Сохнич, В. Трегобчук, А. Третяк, А. Шаповал, М. Хвесик, М. Федоров, А. Юрченко, В. Юрчишин та інші вчені. Однак розглянуті в їхніх працях правові проблеми земельних відносин досліджувалися в той час, коли в законодавстві існувала монополія держави на землю, використовувались здебільшого адміністративні методи управління економікою та природними ресурсами, була встановлена жорстка централізація у вирішенні питань використання й охорони земель. Такого правового режиму вимагала об’єктивна реальність, зумовлена необхідністю індустріалізації та колективізації сільського господарства, повоєнної відбудови народного господарства, забезпечення безпеки країни та ін. У дослідженнях права власності і права користування землею не враховувалися екологічні чинники, що нівелювало відмінності між майновими об’єктами і земельними ресурсами.

Організаційно-правові та економічні основи земельних відносин, які склалися в минулому, на сучасному етапі певною мірою перешкоджають вирі­шенню низки найважливіших питань ефективного і раціонального використання земель в умовах формування ринкових відносин. Тому багато принципових положень, розроблених раніше наукою з проблем управління земельними ресурсами, нині втрачають значимість або потребують істотного коригування. З огляду на це заслуговують на увагу праці Ю. Дехтяренка,   Д. Добряка, Й. Дороша, О. Дорош, О. Драпіковського, І. Іванової, О. Канаша, В. Кривова, М. Лихогруда, А. Мерзляк, Л. Новаковського, Ю. Палехи, А. Третяка, А. Юрченка та ін.

Суттєвий внесок у розвиток теорії та практики землекористування, планування системи розселення, просторового розвитку міст і міських агломерацій зробили Б. Адамов, Ю. Білоконь, Д. Богорад, О. Вашкулат, М. Дьомін, В. Нудельман,
Г. Фільваров, І. Фомін та ін. З огляду на предмет дослідження, особливої уваги заслуговують праці представників школи державного управління. Серед них, у першу чергу, необхідно назвати праці В. Бакуменка, В. Вакуленка, В. Воротіна,
В. Голубь, О. Ігнатенка, М. Корецького, В. Куйбіди, О. Лебединської, 
В. Мамонової, В. Мартиненка, С. Серьогіна, Ю. Сурміна,  В. Удовиченка та ін.

Водночас важливі аспекти зазначеної проблеми залишаються ще не розробленими, особливо ті, що стосуються вдосконалення механізмів управління земельними ресурсами населених пунктів, зокрема великих промислових міст, що викликає суперечки і дискусії.

Таким чином, актуальність обраної теми зумовлюється, з одного боку, тим, що забезпечення ефективного управління земельними ресурсами регіонів, насамперед великих промислових міст, є однією з найскладніших проблем, розв’язання якої потребує системних дій на основі виваженої державної політики, а з другого – недостатньою розробленістю вітчизняною наукою механізмів реалізації державної політики у сфері земельних відносин, невідповідністю зарубіжного досвіду вітчизняним реаліям, оскільки процеси, які відбуваються в зарубіжних країнах і в Україні, відрізняються. На усунення зазначених недоліків і спрямоване дисертаційне дослідження, що визначає його актуальність, наукову і практичну значимість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з науковими дослідженнями кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом Національної академії державного управління при Президентові України, які здійснювалися в межах комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації РК 0199U002827) за темою “Обґрунтування напрямів та шляхів вирішення актуальних проблем соціально-економічного розвитку регіонів в Україні” (номер державної реєстрації 0108U002025), у рамках якої автор була співвиконавцем у підготовці розділу “Системний підхід до планування та раціонального використання земельних ресурсів населених пунктів”, де було розкрито сутність категорії “земельних ресурсів” на засадах міждисциплінарного підходу, особливості використання системного підходу до управління земельними ресурсами міст, визначено поняття та зміст рентоутворюючого характеру використання земель населених пунктів.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методичне обґрунтування механізмів державного управління земельними ресурсами великих промислових міст та виявлення на цій основі основних напрямів реформування земельних відносин, спрямованих на забезпечення реалізації державної політики у цій сфері, створення еколого-соціальних, економічних та функціонально-просторових умов підтримання життєдіяльності населення міста.

Для досягнення мети передбачалося вирішення таких завдань:

-     проаналізувати стан досліджуваної проблеми у вітчизняних та зарубіжних літературних джерелах для здійснення теоретико-методичного аналізу механізмів державного управління земельним ресурсами на регіональному рівні, у тому числі на рівні великого промислового міста; 

-     розширити та уточнити категорійно-понятійний апарат державного управління земельними ресурсами і регулювання земельних відносин на регіональному рівні з метою науково-теоретичного обґрунтування необхідності й доцільності єдиного використання термінів і понять, що використовуються в галузі управління земельними ресурсами;

-     визначити цілі та основні чинники раціонального використання земельних ресурсів для обґрунтування концептуальних підходів до управління земельними ресурсами і розвитку земельних відносин на рівні великого промислового міста;

-     запропонувати цілісну модель державного управління земельними ресурсами великого промислового міста;

-     обґрунтувати механізми державного управління стимулюванням приватизаційних та інвестиційних процесів, удосконаленням інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень у галузі регулювання земельних відносин на рівні великих промислових міст.

Об’єкт дослідження – управління земельними ресурсами на регіональному рівні.

Предмет дослідження – механізми державного управління земельними ресурсами великого промислового міста як фактор забезпечення реалізації державної політики у сфері регулювання земельних відносин та дотримання умов сталого землекористування.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що запропоновані в дисертаційному дослідженні державні механізми вдосконалення управління земельними ресурсами на рівні великих промислових міст сприятимуть підвищенню ефективності використання земель населених пунктів в умовах формування ринкових відносин.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження слугували положення сучасних теорій державного управління та місцевого самоврядування, основоположні законодавчі та нормативні акти України: Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, а також наукові праці вітчизняних учених з питань розвитку земельної реформи, зокрема формування організаційно-правових та економічних механізмів управління земельними ресурсами, особливостей становлення, компетенції та діяльності системи місцевого самоврядування в Україні у сфері регулювання земельних відносин.

Методологія наукового пошуку ґрунтується на комплексному використанні відомих методів наукового пізнання: монографічного – під час опрацювання наукових праць з питань управління земельними ресурсами, економіки та екології землекористування, землеустрою, статистичних збірників; абстрактно-логічного – для уточнення сутності основних категорій, понять і визначень у сфері землекористування та земельних відносин; історичного – при вивченні тенденцій розвитку управління земельними ресурсами; статистичного аналізу – в процесі дослідження тенденцій розвитку землекористування, формування управління земельними ресурсами в умовах трансформації земельних відносин; проблемно-орієнтованого – для обґрунтування наукових основ та механізмів державного управління земельними ресурсами на регіональному рівні; моделювання – при побудові цілісних моделей управління земельними ресурсами на державному, регіональному та місцевих рівнях.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативно-правові акти з питань земельної реформи Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Донецької міської ради та її виконавчого органу, статистичні дані Державного комітету України із земельних ресурсів, Донецького обласного головного управління земельних ресурсів, управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, розробки з обраної проблематики вітчизняних і зарубіжних наукових організацій та окремих авторів.

Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внеском автора у вирішення актуальної наукової проблеми в галузі державного управління, що полягає у розробці й обґрунтуванні теоретико-методичних засад механізмів державного управління земельними ресурсами великого промислового міста, вироблення на цій основі практичних рекомендацій, спрямованих на забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин з метою досягнення умов сталого землекористування. Найважливіші результати дослідження, які характеризуються науковою новизною, полягають у тому, що:

уперше:

-     розроблено цілісну модель державного управління земельними ресурсами великого промислового міста, яка базується на забезпеченні оптимального землекористування й раціонального управління земельними ресурсами з урахуванням вимог містобудівної і землевпорядної документації, застосуванні сучасних організаційно-правових, містобудівних та економічних механізмів і спрямована на реалізацію державної політики, регіональних та місцевих програм управління земельними ресурсами, створення еколого-соціальних, економічних та функціонально-просторових умов підтримання життєдіяльності населення міста;

-     обґрунтовано концептуальні підходи до управління земельними ресурсами та розвитку земельних відносин: на державному рівні визначено пріоритети щодо розвитку систем розселення, розміщення виробництва, забезпечення соціальною та інженерно-транспортною інфраструктурою за видами економічної діяльності у сфері управління земельними ресурсами; на регіональному – перспективи сталого розвитку адміністративно-територіальних утворень з урахуванням державних пріоритетів та потреб територіальних громад; на рівні великого промислового міста – особливості застосування організаційно-правових, містобудівних та економічних механізмів управління земельними ресурсами;

удосконалено:

-     сутність категорії “земельні ресурси” як сукупних ресурсів території населеного пункту, що утворюють просторовий базис для ведення господарської діяльності, розселення населення та екологічної сталості міського середовища;

-          змістову сутність рентоутворючого характеру використання земель насе­лених пунктів, цінність яких характеризується показниками диференційної, абсолют­ної та монопольної ренти, що зумовлюється виникненням відносин влас­ності на землю, які є, по суті, суспільними та мають об’єктивний характер і є економіч­ними відносинами з точки зору використання земельних ресурсів міста як просто­рового базису задоволення потреб держави, територіальної громади та бізнесу;

набули подальшого розвитку:

-     механізми державного регулювання ринку землі за рахунок створення необхідних ринкових передумов формування інвестиційного та бюджетного потенціалів цього ринку, забезпечення його прозорості, нормативно-правового супроводу його легального функціонування і цивілізованого регулювання;

-     методичні підходи до розробки та ведення земельного кадастру як багатоцільової реєстраційної інформаційної системи зі збирання, обробки, систематизації, збереження, узагальнення, поновлення і надання відомостей та документів про правовий режим, природний і господарський стан земельних ділянок з розміщеними на них об’єктами нерухомості, а також про юридичних і фізичних осіб, їх права власності, права користування землею та договори на оренду землі, в тому числі утримувачів сервітутів, орендарів і закладоутримувачів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні та методичні положення, викладені в дисертації, є науковим підґрунтям для подальшого розвитку теорії управління земельними ресурсами й розробки регіональних систем управління. Основні положення дисертації доведені до рівня методичних розробок і конкретних практичних пропозицій, які можуть бути цілеспрямовано використані в процесі формування державної регуляторної політики в галузі управління раціональним використанням та охороною земель.

Висновки щодо удосконалення управління земельними ресурсами застосовані в процесі підготовки розділу “Розрахунок орендної плати за використання земельної ділянки під вбудованими (вбудовано-прибудованими) приміщеннями без виділення на місцевості (в натурі), при погодинній оренді нерухомого майна” положення “Про орендну плату за землю в м. Донецьку” (акт про впровадження від 20.05.2010 р.).

Теоретико-методичні розробки дисертації були використані при виробленні концептуальних основ розмежування земель державної та комунальної власності м. Донецька (довідка про впровадження від 27.05.2010 р.).

Теоретичні положення та деякі результати дисертаційного дослідження застосовувалися при розробці матеріалів щодо оновлення нормативної грошової оцінки міста (довідка про впровадження від 27.05.2010 р.).

Результати досліджень щодо підвищення ефективності управління земельними ресурсами міста впроваджено Донецькою міською радою, виконавчим комітетом Донецької міської ради під час підготовки проектів рішень, що стосувались програм соціально-економічного і культурного розвитку м. Донецька на 2006 - 2009 роки (довідка про впровадження від 27.05.2010 р.).

Результати дослідження використовуються в навчальному процесі під час викладання у Національній академії державного управління при Президентові України навчальних дисциплін “Планування розвитку територій” і “Планування розвитку міста” (довідка про впровадження від 12.03.2010 р.).

Матеріали дисертації використовувалися під час виконання науково-дослідних робіт за комплексним науковим проектом “Державне управління та місцеве самоврядування” за темою “Обґрунтування напрямів та шляхів вирішення актуальних проблем соціально-економічного розвитку регіонів в Україні” (довідка про впровадження від 08.04.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею автора. В ній не використовувалися ідеї та розробки, що належать С. В. Богачову, Ю. Ф. Дехтяренку, О. І. Драпіковському, І. Б. Івановій та Т. Л. Поплавській. У колективній монографії [1] автором підготовлено такі розділи: “Основні напрями державного регулювання земельних відносин”, “Інформаційне забезпечення управління міськими землями та іншими об’єктами нерухомого майна”, “Досвід регулювання земельних відносин у великих містах”. У статті [2] авторові належать класифікація земель населених пунктів, характеристика властивостей ринкового потенціалу земель великих промислових міст, пропозиції щодо підвищення бюджетної привабливості ринку землі і повнішого використання його потенціалу, обґрунтування заходів щодо організаційно-правового забезпечення земельної реформи. У тезах конференції [8] автором запропоновано комплекс заходів щодо забезпечення оптимального землекористування та раціонального використання земельних ресурсів населених пунктів, належного інституційного забезпечення, у тезах конференції [11] – комплекс заходів щодо реалізації поточних та перспективних завдань стосовно реалізації інвестиційного та бюджетного потенціалів ринку землі населених пунктів, забезпечення його прозорості, нормативно-правового супроводу його легального функціонування і цивілізованого регулювання.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертаційної роботи були апробовані на науково-практичних конференціях за міжнародною участю: “Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006), “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007), “Управление в ХХІ веке” (Россия, Киров, 2007), “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Київ, 2007), “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008), “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2008), “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (Київ, 2009), “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (Київ, 2009), “Державне управління: історія, теорія, впровадження” (Київ, 2010) та на круглих столах.

Основні результати й висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом Національної академії державного управління при Президентові України протягом 2005-2009 рр. та схвалені на розширеному засіданні кафедри (протокол № 20 від 3 червня 2010 р.).

Публікації. Найважливіші результати дослідження опубліковано в 15 наукових працях, у тому числі в монографії, трьох статтях у фахових виданнях з державного управління, затверджених ВАК України, одній статті в іншому виданні та 10 тезах до науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій без співавторів становить 3,9 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Обсяг роботи становить 208 сторінок, з них 165 сторінок основного тексту, вона включає 9 таблиць, 11 рисунків, 8 додатків. Список використаних джерел налічує 268 найменувань, у тому числі 39 – іноземними мовами.