УПРАВЛІННЯ КООПЕРАЦІЙНИМИ ЗВ’ЯЗКАМИ ПІДПРИЄМСТВА Автореферат

Актуальність теми дисертації. Активізація інтеграційних процесів налагодження коопераційного співробітництва у виробничій сфері є характерною ознакою сучасного етапу світового економічного розвитку. Здійснення зазначених процесів звичайно позитивно впливає на підвищення конкурентоспроможності підприємств – учасників коопераційних відносин – та на зміцнення конкурентних позицій кооперантів на ринку, сприяє скороченню непродуктивних витрат та підвищенню рівня усталеності виробничо-господарської діяльності, створює сприятливі умови для розширення ринку збуту та ін. Тому налагодження коопераційного співробітництва на цей час стає одним з найважливіших шляхів гнучкого пристосування підприємств до трансформації умов господарювання, необхідним та обов’язковим засобом для організаційно-економічного забезпечення сталого економічного зростання.

Нагальна необхідність активізації розвитку коопераційного співробітництва у промисловому секторі національної економіки насамперед обумовлюється наявністю складного комплексу міжгалузевих та внутрішньогалузевих господарських зв’язків (переважно сформованих за неринкових умов адміністративного регулювання економіки) більшості вітчизняних підприємств-виробників. Так, у 2004-2007 рр. частка матеріальних витрат в структурі операційних витрат реалізованої продукції у промисловості в середньому становила 66,4 % (в першому півріччі 2008 р. – 67,4 %). Таким чином, стабільність виробничого процесу на більшості промислових підприємств, що виробляють складну кінцеву продукцію (наприклад, у галузі машинобудування), значною мірою залежить від якості зовнішніх поставок та дотримання контрагентами умов постачань.

З іншого боку, високий ступень залежності вітчизняних промислових підприємств від зовнішніх постачань сировини, матеріалів та покупних напівфабрикатів значно ускладнює економічні умови господарської діяльності. Наприклад, зростання цін на промислову продукцію у 2002-2007 рр. щорічно в середньому складало 14,8 % (в 2007 р. – 19,5 %), у т.ч. в галузі металургії та оброблення металу – 18,6% (в 2007 р. – 24,5 %), в машинобудуванні – 7,9 % (в 2007 р. – 9,9 %), при виробництві машин і устаткування – 8,4 % (в 2007 р. – 10,0 %). Безперервне підвищення цін на сировину, матеріали та покупні напівфабрикати об’єктивно стає однією з головних причин зростання витрат, погіршення фінансових результатів діяльності та послаблення конкурентних позицій виробників кінцевої продукції машинобудівної галузі.

Отже, забезпечення ефективного функціонування промислових підприємств у сучасних умовах вимагає удосконалення використання форм коопераційного співробітництва, які склалися за умови адміністративного регулювання економіки і на цей час недостатньою мірою відповідають наявним ринковим вимогам.

Теоретичні та методологічні засади здійснення структурних перетворень на рівні підприємства в умовах ринкового реформування економіки розглядалися у роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як Л. Абалкін, О. Вільямсон, А. Гальчинський, В. Геєць, В. Горбулін, В. Гриньова, Б. Данілішин, Д. Іванов, Л. Кузьменко, В. Лановий, Г. Назарова, В. Пономаренко, О. Пушкар, А. Філіпенко, М. Чумаченко, О. Шнипко та ін.

Вивчення організаційно-економічних аспектів організації та управління коопераційними зв’язками (КЗ) підприємств як невід’ємної складової структурних перетворень економіки здійснювалося у дослідженнях Р. Аалдерса, Ф. Горбоноса, О. Жеглова, Н. Єгорової, В. Єліферова, С. Календжяна, О. Карпухіної, В. Кузьмінського, Д. Мірошніка, О. Палигі, В. Рєпіна та ін.

Проте, незважаючи на наявність чисельних теоретичних розробок, проблеми формування теоретико-методичних засад обгрунтування та реалізації управлінських рішень щодо повного використання можливостей партнерських коопераційних відносин між підприємствами для досягнення ними визначених цілей функціонування і розвитку залишаються фрагментарно дослідженими та потребують подальшого наукового обґрунтування. На особливу увагу, зокрема, заслуговують питання обґрунтування вибору партнерів з кооперації та планування співробітництва, вибору форм організації кооперації, гнучкого реагування на зміни умов співпраці.

Актуальність вирішення зазначених питань для вітчизняних підприємств обумовили вибір теми та постановку мети дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідних робіт Харківського національного економічного університету за темою «Організаційно-економічні основи управління підприємством» (номер державної реєстрації 0108U000091), за якою автором розроблено розділ: «Управління коопераційним співробітництвом».

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у подальшому розвитку теоретичного обґрунтування прийняття управлінських рішень в сфері коопераційного співробітництва та у розробленні методичних підходів до організації управління коопераційними зв’язками підприємств машинобудівного комплексу промисловості в умовах структурно-інноваційної трансформації економіки України.

Для досягнення поставленої мети було вирішено наступні завдання:

розглянути склад та визначити характер дії факторів внутрішнього середовища та зовнішнього оточення машинобудівного підприємства, які визначають стан та спрямованість розвитку його коопераційних зв’язків;

дати оцінку рівня організації та управління коопераційними зв’язками вітчизняних машинобудівних підприємств, а також розробити методичний підхід щодо вибору пріоритетних організаційних форм коопераційного співробітництва підприємств;

проаналізувати стан коопераційних зв’язків та особливості управління ними на машинобудівних підприємствах;

узагальнити зміст функції планування щодо управління коопераційними зв’язками машинобудівного підприємства;

обґрунтувати методичний підхід щодо стратегічного планування та оцінки результативності коопераційного співробітництва підприємства;

розробити послідовність і визначити зміст етапів відбору підприємств-кандидатів до участі у коопераційному співробітництві з підприємством.

Об’єкт дослідження – процес коопераційного співробітництва підприємств машинобудівного комплексу промисловості в умовах структурно-інноваційної трансформації економіки України.

Предмет дослідження – методичні підходи, методи обґрунтування управлінських рішень у сфері формування та розвитку коопераційних зв’язків машинобудівного підприємства.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою проведених досліджень стали наукові концепції та теоретичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі управління коопераційними зв’язками підприємства, розвитку форм інтеграційного економічного співробітництва, .

При вирішенні поставлених у дисертації завдань використовувались різні загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження, а саме: порівняльний аналіз, теоретичне узагальнення − для вивчення теоретичних засад управління коопераційним співробітництвом та визначення змісту управлінських функцій в сфері формування та розвитку коопераційних зв’язків підприємства; морфологічний аналіз – для вивчення економічної сутності понять «кооперація», «коопераційні зв’язки», «кооперування»; аналіз і синтез − для узагальнення складу передумов і факторів розвитку КЗ підприємства; класифікація − для систематизації видів коопераційних зв'язків і форм організації коопераційних відносин підприємства; статистичний й техніко-економічний аналіз − для оцінки стану та перспектив розвитку коопераційного співробітництва підприємств машинобудівної галузі промисловості України; кластерний аналіз – для узагальнення закономірностей зв’язку між станом внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства та виникненням потреб у налагодженні коопераційних зв’язків; функціонально-вартісний аналіз – для обґрунтування вибору партнерів по коопераційних відносинах і планування операційного співробітництва кооперантів; метод експертних оцінок – для встановлення пріоритетів розвитку коопераційного співробітництва, а також для розроблення сценаріїв регулювання відхилень у коопераційних поставках та забезпечення усталеності діяльності підприємства; графічний метод − для наочного зображення і схематичного представлення результатів проведених досліджень.

Інформаційною базою дослідження є закони України, постанови, рішення уряду з найважливіших питань організації і регулювання коопераційних зв’язків підприємства в умовах структурно-інноваційної трансформації економіки, статистичні й звітні дані вітчизняних машинобудівних підприємств.

Наукова новизна результатів, отриманих особисто автором, полягає у такому:

удосконалено:

послідовність етапів відбору кандидатів до участі у коопераційному співробітництві з підприємством, відмінність якої полягає у визначенні (в ході проведення функціонально-вартісного аналізу кінцевої продукції) складу релевантних (тих, що на засадах безальтернативності джерел постачання забезпечують виконання основних функцій продукції або мають відносно велику питому вагу у собівартості) видів комплектуючих і напівфабрикатів, а також обґрунтовано доцільність використання двох підходів щодо формування планів коопераційного співробітництва: вартісного (пошук найбільш економічного варіанту ресурсного забезпечення потреб виробництва) та якісного (забезпечення належного рівня якості проміжної продукції, отриманої від кооперанта);

визначення складу та змістовних характеристик факторів формування і розвитку коопераційних зв'язків підприємства на ґрунті уточнення відповідної класифікаційної системи, в якій диференціацію зазначених факторів пропонується здійснювати за ознаками змісту (обумовлюють можливий стан факторів) та характеру впливу (визначають міру значущості безпосереднього впливу), а також визначено різновиди і складові факторів за кожною класифікаційною ознакою;

організаційно-методичне забезпечення реалізації управлінської функції планування коопераційних зв’язків, виконання якої на підприємствах машинобудівного комплексу пропонується здійснювати на основі політики розвитку коопераційного співробітництва, послідовність розробки якої, на відміну від інших підходів (що переважно зосереджуються на плануванні вартісно-виробничих параметрів коопераційних поставок ), передбачає узгодження та координацію різноспрямованих заходів з налагодження інтеграційних зв’язків підприємства з іншими суб’єктами господарювання в межах коопераційного співробітництва (виробництва і обміну товарами й послугами, що на довгостроковій основі виготовляються для конкретних замовників із складу учасників коопераційних відносин);

дістали подальшого розвитку:

методичний підхід щодо вибору пріоритетних форм організації коопераційного співробітництва підприємства з іншими суб’єктами господарювання на основі позиціонування підприємства у просторі розробленої трьохмірної матриці побудованої за результатами оцінки рівня мінливості ринкових, внутрішньовиробничих і факторів ресурсного забезпечення зовнішнього та внутрішнього походження, що уможливлює розроблення інструментарію узагальнення змісту вимог до здійснення коопераційних відносин;

методичний підхід щодо стратегічного планування та оцінки результативності коопераційного співробітництва, відмінністю якого є розробка системи показників визначення глибини економічної інтеграції учасників коопераційних зв’язків у напрямках об’єднання виробничо-збутових, науково-інноваційних та фінансово-інвестиційних потенціалів підприємств-кооперантів.