Request a thesis СУСПІЛЬНІ МЕХАНІЗМИ ЗАЛУЧЕННЯ МОЛОДІ ДО УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ :

Актуальність теми. На початку ХХІ ст. для розв’язання перспективних проблем розвитку державотворення в Україні потрібен новий погляд на роль управлінського ресурсу. Як засвідчують перманентні політичні та економічні кризи останніх років, існуючі механізми залучення молоді до державного управління та державної служби виявилися неспроможними забезпечити ефективний відбір кращих представників для роботи в органах державної влади, об’єктивно виявити ступінь їх придатності до цього виду суспільної діяльності. Важливого значення у цьому зв’язку набуває наукове вдосконалення існуючої системи залучення молоді до державного управління шляхом теоретико-методологічного дослідження механізмів її функціонування, а також обґрунтування напрямів їх оптимізації. Це вимагає розширення системних знань стосовно цільових, функціональних та організаційних елементів таких механізмів з огляду на національні традиції та сучасні соціальні трансформації.

Методологічну базу дослідження становлять роботи науковців, присвячені різним аспектам управління державними та суспільними процесами, зокрема: загальній теорії та методології державного управління (В.Авер’янов, Г.Атаманчук, В.Бакуменко, Ю.Битяк, В.Князєв, І.Надольний, Н.Нижник, О.Оболонський, В.Ребкало, Ю.Чернецький); теорії системно-структурного аналізу явищ та процесів суспільного розвитку (В.Афанасьєв, Н.Грицяк, С.Дубенко, В.Луговий, О.Оболенський, І.Розпутенко, П.Ситник, В.Скуратівський, Ю.Тихомиров, В.Трощинський, В.Цвєтков); дослідженню участі організацій громадянського суспільства в процесах демократичних перетворень (В.Бесчастний, В.Купрій); загальним механізмам державного управління (О.Лебединська, Н.Плахотнюк); теорії та механізмам підбору управлінського персоналу (М.Білинська, В.Олуйко, Н.Протасова, В.Сороко, Ю.Сурмін, О.Якубовський); теорії молодіжної політики та управління процесами соціального становлення і розвитку молоді (О.Балакірєва, Є.Бородін, М.Головатий, В.Головенько, М.Перепелиця, М.Пряжников, А.Реан, Р.Харт, Н.Шуст, О.Яременко); науковому та практичному менеджменту (С.Бушуєв, Вайс Керол Г., Б.Мильнер, В.Софронова, О.Федорчак).

Проаналізовано дисертаційні роботи, що розкривають особливості процесу соціального становлення та розвитку молоді, зокрема Ю.Криворучка, К.Плоского, Р.Сторожук, О.Хуснутдінова, Н.Юрій, а також механізми формування управлінського ресурсу – Н.Грінівецької, С.Краснопьорової, О.Пархоменко-Куцевіл, С.Серьогіна.

У дисертації використано комплекс історичних досліджень, у яких простежуються певні тенденції формування національного управлінського ресурсу: М.Грушевського, В.Малиновського, І.Нагаєвського, І.Патера, В.Солдатенка, О.Субтельного, Б.Трофим’яка, здійснено методологічний аналіз праць науковців і практиків минулих років: О.Алимова, А.Вікторова, Ф.Дунаєвського, Г.Михайлова, М.Левітова, які містять джерельні дані і важливі узагальнення стосовно організаційно-правового генезису системи підготовки управлінських кадрів, механізмів виявлення професійної здатності.

Системний аналіз наукових праць дає підстави стверджувати, що проблема функціонування механізмів залучення молоді до державного управління на час написання роботи в науковій галузі “Державне управління” розкрита недостатньо. Відсутня цілісна, адаптована до сучасних потреб концепція системного відбору молоді до державної служби; не досліджені структура механізмів залучення молоді до роботи в органах державної влади як суспільне явище, феномен категорії “управлінська здатність молоді”, не розглянуті механізми її формування і розвитку тощо. Усе це свідчить, що тема дисертації має розглядатися як предмет багатоаспектного аналізу, визначає мету та завдання дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертаційного дослідження використано в процесі виконання комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування”, зокрема науково-дослідної роботи кафедри соціальної і гуманітарної політики “Дослідження концептуальних основ державної політики в соціогуманітарній сфері як напряму для професійної діяльності фахівців публічного управління” (державний реєстраційний номер 0109U003004). Як співвиконавець теми автор розробила методичні підходи щодо нормативно-правового удосконалення реалізації державної молодіжної політики на місцевому рівні в напрямі створення сприятливих умов для участі громадсько-активної молоді в процесах прийняття рішень.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в науковому обґрунтуванні специфіки дії суспільних механізмів залучення молоді до управлінської діяльності в органах державної влади і визначенні на цій основі пріоритетних напрямів їх розвитку.

Для досягнення мети передбачається вирішити такі завдання:

– визначити теоретико-методологічні підходи до дослідження проблеми залучення молоді до управлінської діяльності в органах державної влади в науковій літературі та практиці державного управління;

– проаналізувати ефективність дії цільових, функціональних та організаційних елементів (підструктур) механізмів залучення молоді до управлінської діяльності в органах державної влади;

– дослідити вплив управлінських якостей працівників органів державної влади на ефективність державного управління та визначити на цій підставі комплекс управлінських якостей молоді, яка залучається до системи державного управління та державної служби;

– здійснити аналіз механізмів підготовки молоді до управління державою у різних соціальних системах і на цій підставі обґрунтувати умови підвищення їх ефективності;

– охарактеризувати ключові ознаки, специфіку технологій та методів відбору молоді до роботи в органах державної влади, розробити на цих засадах показники виміру управлінської здатності молодіжного управлінського ресурсу для побудови алгоритму комплексної моделі залучення молоді до державного управління та державної служби;

– апробувати розроблену модель на практиці;

– сформулювати практичні рекомендації щодо вдосконалення суспільних механізмів залучення молоді до роботи в органах державної влади.

Об’єкт дослідження – державна політика у сфері залучення молоді до державного управління та державної служби.

Предмет дослідження – механізми, що регулюють розвиток системи залучення молоді до управлінської діяльності в органах державної влади.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що розвиток суспільних механізмів залучення молоді до управлінської діяльності в процесі соціального становлення та розвитку сприяє формуванню якісного молодіжного управлінського ресурсу в кількості, достатній для потреб органів державної влади.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі використано комплекс наукових методів. Зокрема, структурно-функціональний аналіз використано для визначення специфіки дії механізмів залучення молоді до управлінської діяльності; метод систематизації – для уточнення понятійного апарату державної політики у сфері залучення молоді до державного управління, опрацювання зарубіжного досвіду щодо діяльності в цій сфері; статистичний метод – для дослідження кількісних та якісних показників системи відбору молоді для державної служби; метод історико-компаративного аналізу однотипових об’єктів – при дослідженні залежностей ефективності прийняття управлінських рішень від управлінських якостей суб’єктів, що приймають ці рішення, у різних соціальних системах; метод емпіричного дослідження (спостереження, порівняння та вимірювання) – для визначення умов функціонування моделі відбору молоді до роботи в органах державної влади; метод експертного опитування – для з’ясування мотиваційних чинників ставлення сучасної молоді до роботи в органах державної влади. У третьому розділі застосовано метод польових досліджень, аналіз статистичних даних по м. Києву, що може слугувати базовою моделлю для узагальнення.

Інформаційною базою дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних дослідників у галузі історії, політології, соціології та державного управління; законодавчі та нормативно-правові акти України, які стосуються процедур залучення молоді до державної служби; масив сучасних офіційних джерел інформації та документації, а також Інтернет-джерела, за даними яких проаналізовані провідні тенденції щодо ролі і місця молоді в системі державного управління в Україні і світі; результати соціологічних досліджень, експертних опитувань; матеріали науково-практичних конференцій, круглих столів, збірок методичних рекомендацій щодо участі молоді в процесах прийняття рішень; поточний архів органів державної влади м. Києва, власні узагальнення автора.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в дисертації вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає в удосконаленні механізмів залучення молоді до державного управління шляхом обґрунтування системної взаємодії ресурсних, організаційно-правових та технологічних підструктур (елементів) указаних механізмів, а також у розробленні моделі забезпечення органів державної влади молодіжним управлінським ресурсом. Зокрема, у роботі:

уперше:

– обґрунтовано комплексний теоретико-методологічний підхід щодо розв’язання проблеми залучення молоді до державного управління на підставі системної інтерпретації категорій “молодіжний управлінський ресурс”, “управлінська здатність молоді”, “управлінські якості молоді”, “громадсько–активна молодь”;

– уведено у вітчизняний науковий обіг поняття “суспільні механізми залучення молоді до управлінської діяльності в органах державної влади”, обґрунтовано його сутність, яка полягає в комплексній взаємодії суб’єктів соціальної системи, представлених органами державної влади та інститутами громадянського суспільства, спрямованій на формування та розвиток молодіжного управлінського ресурсу з метою його подальшого накопичення й використання для роботи у сфері державного управління та державної служби;

удосконалено модель відбору молоді до роботи в органах державної влади, яка, на відміну від відомої, що базується на обмежених категоріях перспективної молоді та використовує традиційні методи відбору персоналу, дає змогу здійснювати системне ресурсне забезпечення органів державної влади в такій послідовності: формування управлінського ресурсу через участь переважної більшості молоді у діяльності громадських організацій; розвиток управлінської здатності громадсько-активної молоді шляхом розробки та виконання соціально-корисних проектів; вимірювання рівня управлінської здатності молоді з використанням навчальних моделюючих методик, що в комплексі дає можливість підвищити якість сформованого управлінського ресурсу;

дістали подальшого розвитку:

– наукові уявлення про загальні механізми державного управління, у складі яких виокремлено механізми залучення молоді до управлінської діяльності в органах державної влади, а саме: механізми формування молодіжного управлінського ресурсу, організаційно-правові механізми розвитку управлінських знань, умінь та навичок, технологічні механізми виміру рівня управлінської здатності;

– дослідження комплексу управлінських якостей суб’єктів прийняття рішень, на основі якого запропоновано методологічний підхід до їх ранжування з погляду оцінювання наслідків прийнятих рішень у контексті функціонування державного механізму, що дало підстави вважати пріоритетними управлінськими якостями молоді, яка залучається до роботи в органах державної влади, національну свідомість, відповідальність, професіоналізм;

– вивчення впливу механізмів формування управлінської здатності на рівень мотивації молоді до роботи в органах державної влади, який значно зростає під час набуття досвіду управлінської діяльності в процесі соціального становлення та розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. Найважливіші результати та висновки, отримані в дисертації, можуть бути використані в подальшій науково-дослідній діяльності, пов’язаній з вивченням особливостей процесу соціального становлення та розвитку молоді, розробкою стандартів управлінської здатності, методик проектного менеджменту; у діяльності органів державної влади під час розробки комплексних, галузевих, регіональних програм з державної молодіжної політики; у сфері організації навчального процесу у вищих навчальних закладах за спеціальностями галузі знань “Державне управління” щодо приведення стандарту управлінської здатності у відповідність зі змістом освітніх програм з підготовки фахівців, а також з процесом оцінювання навчальних досягнень слухачів із використання моделюючих методик.

Основні положення і висновки дисертації:

– використані науковцями Державного інституту розвитку сім’ї та молоді в процесі підготовки Концепції Державної цільової соціальної програми “Молодь України” на 2009–2015 роки, виконання науково-дослідної роботи “Вдосконалення шляхів залучення молоді до державного управління та державної служби” та розробки Комплексної програми “Молодь міста Києва на 2006–2008 роки” (акт про впровадження від 9 листопада 2009 р. № 007-у);

– доведені до рівня методичних рекомендацій Головного управління у справах сім’ї та молоді Київської міської державної адміністрації у процесі організації та проведення конкурсів соціальних проектів серед молодіжних громадських організацій м. Києва (довідка про впровадження від 30 жовтня 2006 р. № 055/1348); розробки та реалізації програми “Просвітницька діяльність з питань державного будівництва, державного управління та державної служби”, спрямованої на створення моделі відбору молоді до роботи в органах державної влади м. Києва (довідка про впровадження від 30 жовтня 2006 р. № 055/1349);

– застосовані молодіжною громадською організацією “Клуб Компас” в процесі реалізації навчально-методичної програми “Школа управління проектами” для членів молодіжних громадських організацій у рамках проведення конкурсу програм і проектів з молодіжних проблем в м. Києві протягом 2001–2006 рр. (довідка про впровадження від 2 листопада 2009 р. № 34/9);

– використані Студентською профспілковою асоціацією м. Києва в процесі комплексного навчання активістів профспілкових комітетів вищих навчальних закладів навичкам управління громадською організацією, залучення їх до роботи в органах державної влади (довідка про впровадження від 3 листопада 2009 р. № 37/1);

– впроваджені у практичну діяльність Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, зокрема шляхом розробки Програми розвитку громадської активності молоді, а також Комплексної програми реалізації державної сімейної та молодіжної політики “Сім’я, молодь, діти Шевченківського району м. Києва. 2010–2015 роки” (довідка про впровадження від 31 грудня 2009 р. № 05/15-51-к).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею автора, яка містить отримані в процесі дослідження результати, що характеризуються науковою новизною. У колективній монографії [1], опублікованій у співавторстві, здобувачем проаналізовано особливості національної і регіональної моделей залучення молоді до державної служби в Україні, перспективи їх удосконалення, запропонована модель відбору і підготовки молоді до державної служби на прикладі м. Києва як дієвий чинник підвищення ефективності функціонування державного механізму в цілому.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації оприлюднені на таких міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001), “Молодь на ринку праці: проблеми та перспективи” (Рівне, 2001), “Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005), “Проблеми залучення молоді до процесу прийняття рішень на місцевому та регіональному рівнях” (Київ, 2005), “Залучення молоді до процесу прийняття рішень в органах державного управління та місцевого самоврядування” (Київ, 2006), “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007), “Державне управління і місцеве самоврядування в Україні: пріоритети і перспективи” (Київ, 2007), а також на науково-методичних конференціях: “Сучасні технології навчання у вищій технічній школі” (Донецьк, 2002), “Взаємодія вищих навчальних закладів і громадських організацій у професійному становленні студентів” (Київ, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано: 6 статей, написаних без співавторів, з них 4 статті у фахових наукових виданнях, 2 – у журналах; одну монографію (у співавторстві); 3 тези доповідей.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 225 сторінок, з них 174 сторінки основного тексту. Список використаних джерел налічує 214 найменувань. Робота містить 6 рисунків,
4 таблиці, 5 додатків.