Request a thesis МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ В УКРАЇНІ :

Актуальність теми. Протягом останнього десятиліття ХХІ ст. галузі економіки, в яких функціонують суб’єкти природних монополій, переживають кардинальну трансформацію. Адміністративна реформа, розвиток конкурентних умов господарювання, дерегулювання, модернізація регулювальних механізмів державного управління яскраво характеризують загальний напрям цієї трансформації.

Сьогодні триває жвава дискусія про те, що є природними монополіями: рушійні сили економіки, здатні вивести Україну на новий етап економічного розвитку, або корпоративні структури, що вийшли з планово-адміністративної системи і гальмують розвиток ринкових відносин у країні. Природні монополії – це особливий стан ринку, який характеризується двома основними ознаками, перша з яких притаманна сфері пропозиції, або виробництва, а друга – попиту, або споживання. Вплив цих сфер на економіку особливо великий в умовах сучасного етапу розвитку України. У зв'язку з цим питання розробки дієвих механізмів державного управління діяльністю природних монополій залишаються гострими впродовж усіх років з початку реалізації економічних реформ в Україні.

Через відсутність цілісної концепції забезпечення стійкого й ефективного функціонування природних монополій в Україні стимулюється розвиток економічних відносин у країні і використання можливостей, які відкриваються в рамках цього розвитку.

Необхідність державного управління діяльністю природних монополій зумовлена історично. Регулювання слугує меті збереження ефективного функціонування великомасштабного виробництва шляхом контролю над ринком, яка була частиною так званої «концепції прогресивного суспільного інтересу», що застосовувалася до регулювання державного сектора економіки на початку XX ст.

Традиційне регулювання природних монополій має сторічну історію. Воно зародилося на рубежі XIX і XX ст., істотно розширилося в 1930-х рр. і до 1960-х рр. застосовувалося досить успішно і бурхливо розвивається сьогодні. В зазначені періоди передбачалося, що мета регулювання – забезпечити соціально бажані результати в державі за умов відсутності конкуренції на ринках товарів і послуг. Регулювання шляхом прямого втручання в економічні процеси заміщує собою «невидиму руку» ринку, діє так звана «видима рука».

В контексті природної монополії розглядаються такі сектори економіки, як: енергетичний сектор (включаючи електрику і газ), зв'язок (мобільний зв'язок, пошта, кабельне телебачення), транспорт (залізнодорожний, повітряний), нафтовий сектор, послуги житлово-комунального господарства (водопостачання). Можна виділити три компоненти, які наявні в кожній з цих галузей і роблять їх схожими за структурою: виробництво, передача, розподіл. Довгий час всю цю вертикально інтегровану структуру прийнято було розглядати крізь призму природної монополії.

В економічному житті сучасного світу природні монополії являють собою найбільш значущу форму організації бізнесу. Значна і все більш зростаюча економічна роль природних монополій визначає основні тенденції їх взаємовідносин з державою і суспільством. Об'єктивна суперечність монополізації економіки полягає в тому, що економічно процес посилення природних монополій через їх укрупнення вигідний суспільству. Тому воно без шкоди для себе не може послабляти природні монополії, а навпаки, у своїх економічних інтересах має сприяти їх розвитку. Але економічне посилення природних монополій неминуче призводить до посилення їх політичної влади. Добре відома практика впливу монополій на державну владу в різних країнах з метою найбільш вигідної експлуатації суспільних ресурсів у власних інтересах на шкоду інтересам суспільства, що особливо яскраво виявляється в Російській Федерації. Це означає, що монополії слід розвивати й удосконалювати, але при цьому суворо контролювати їх діяльність, створюючи особливий організаційно-правовий режим, який передбачав би розумне обмеження їх представництва в системі державної влади.

Наприкінці XX ст. та на початку ХХІ ст. у науці державного управління були здійснені спроби переосмислити поняття природної монополії і механізми регулювання її діяльності на основі критики існуючих підходів до визначення ролі і місця природних монополій у системі економічних відносин у розвинених країнах. Проблема розвитку конкурентних відносин у природних монополіях є однією із найбільш спірних питань, складною і недостатньо вивченою вітчизняною наукою державного управління.

Питання дослідження природної монополії продовжують викликати великий інтерес. Це пов'язано з тим, що розвиток природної монополії породжує нові явища, що вимагають теоретичного переосмислення. Більшість наявних наукових праць розглядають лише окремі сторони природної монополії, мають конкретно економічний, політичний, судовий, а не управлінський характер, багато аспектів усе ще залишаються дискусійними, при цьому відсутнє комплексне спеціальне дослідження розвитку механізмів державного управління діяльністю природних монополій в умовах сучасної економіки.

В Україні проблеми конкурентних відносин в умовах ринкової трансформації, механізмів державного управління у сфері конкурентної політики досліджувалися в працях багатьох науковців і практиків: О. Андрійко, Ю. Бажала, Е. Бакалінської, З. Борисенко, С. Валітова, Н. Галазюк, Г. Губерної, А. Дєгтяра, В. Дорофієнка, Ю. Журика, В. Ільяшенко, Т. Косової, О. Костусева, В. Ласкутової, В. Мамутова, О. Мордвінова, А. Мерзляк, О. Олійник, В. Паламарчук, Л. Пашка, О. Поважного, С. Поважного, Р. Попова, Д. Решиткова, В. Савчука, В. Сагіра, Н. Саніахметової, І. Талатури, Н. Трегубець, Г. Філюка та інших.

Проте деякі питання у сфері реалізації механізмів державного управління діяльністю природних монополій не здобули належного висвітлення. При всій важливості проведених досліджень сьогодні в наукових колах не розроблено пропозицій щодо формування системи превентивного державного управління діяльністю природних монополій, розвитку організаційного та економічного механізмів державного управління діяльністю природних монополій, створення єдиного центрального органу державної влади з питань регулювання діяльності природних монополій, не приділено достатньої уваги виробленню понятійного апарату державного управління діяльністю природних монополій.

Актуальність проблеми, необхідність розробки нових механізмів державного управління діяльністю природних монополій визначили вибір теми, предмет, мету та завдання дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах наукових тем Класичного приватного університету: «Механізми державного управління об’єктами та процесами ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0109U002113), «Актуальні проблеми розвитку місцевого самоврядування в Україні» (номер державної реєстрації 0110U003965). У рамках виконаних тем особисто здобувачем було обґрунтовано та запропоновано науково-теоретичний підхід до формування системи превентивного державного управління проектами реструктуризації природних монополій у ринкових умовах, науковий підхід до формування економічного та організаційного механізмів державного управління діяльністю природних монополій, науково-практичний підхід до формування ефективної системи державного управління діяльністю природних монополій через механізм державного контролю за діяльністю природних монополій на державному та регіональному рівнях.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування механізмів державного управління діяльністю природних монополій в Україні, а також формулювання практичних пропозицій щодо їх удосконалення. Для досягнення мети поставлено такі завдання:

- визначити поняття природної монополії як об’єкта державного управління;

- удосконалити класифікацію критеріїв віднесення підприємств до категорії суб’єктів природних монополій;

- розвинути понятійний апарат науки державного управління у сфері природних монополій;

- удосконалити науковий підхід до формування економічного механізму державного управління діяльністю природних монополій;

- удосконалити науковий підхід до формування організаційного механізму державного управління діяльністю природних монополій;

- провести аналіз ефективності державного управління діяльністю природних монополій;

- теоретично обґрунтувати та запропонувати науково-теоретичний підхід до формування системи превентивного державного управління проектами реструктуризації природних монополій у ринкових умовах;

- розробити пропозиції щодо формування ефективної системи державного управління діяльністю природних монополій через механізм державного контролю за діяльністю природних монополій на державному та регіональному рівнях.

Об’єктом дослідження є процес державного управління діяльністю природних монополій в Україні.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади формування й розвитку механізмів державного управління діяльністю природних монополій в Україні.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що пропоновані механізми державного управління діяльністю природних монополій та їх запровадження в практичну діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування дадуть можливість ефективно реалізовувати державну політику щодо розвитку конкурентних відносин у галузях економіки, створити дієві організаційні, економічні та правові механізми державного управління природними монополіями, здійснювати ефективний перерозподіл національного доходу в галузях діяльності природних монополій.

Методи дослідження. Для перевірки гіпотези дослідження та виконання поставлених завдань використано загальнонаукові та спеціальні методи: аналізу і синтезу – при дослідженні особливостей державного управління діяльністю природних монополій; статистичного аналізу, порівняння та узагальнення – при дослідженні ефективності державного управління діяльністю природних монополій в Україні; монографічний метод – для вивчення вітчизняного досвіду реалізації державної політики у сфері природних монополій; абстрактно-логічний метод – для теоретичного узагальнення й формулювання висновків.

Методологічною базою дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених. Інформаційну базу дослідження становили закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, статистичні матеріали Антимонопольного комітету України та Державної служби статистики України.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

вперше:

–теоретично обґрунтовано та запропоновано науково-теоретичний підхід до формування системи превентивного державного управління проектами реструктуризації природних монополій у ринкових умовах, яка складається з інформаційної та організаційної підсистем, блоку прийняття превентивних управлінських рішень, що включає підсистему аналітичного забезпечення прийняття управлінських рішень, і моделі розробки оптимальних управлінських рішень за кожним проектом холдинга природної монополії;

удосконалено:

– класифікацію критеріїв віднесення підприємств до категорії суб’єктів природних монополій шляхом виділення просторового, галузевого та часового критеріїв, які дають змогу виділити класифікаційні параметри для визначення товарних ринків взагалі і ринків природних монополій зокрема;

–науковий підхід до формування економічного механізму державного управління діяльністю природних монополій через метод встановлення норми віддачі на капітал, суть якого полягає у встановленні органами державної влади контролю над рівнем прибутковості природної монополії на вкладений капітал;

–науковий підхід до формування організаційного механізму державного управління діяльністю природних монополій через метод стимулювального регулювання, суть якого полягає в коректуванні тарифів на продукцію та послуги природної монополії на основі індексу інфляції, рекомендаційної ціни залежно від зовнішньої інформації, встановленні державою верхньої межі ціни на продукцію та послуги природної монополії, середньогалузевих витрат, участі держави в прибутках природної монополії;

–науково-практичний підхід до формування ефективної системи державного управління діяльністю природних монополій через механізм державного контролю за діяльністю природних монополій на державному та регіональному рівнях, суть якого полягає у створенні єдиного центрального органу виконавчої влади з питань контролю за діяльністю суб’єктів природних монополій та його територіальних органів на місцях, що унеможливило б розпорошення контрольних повноважень держави серед національних галузевих комісій з регулювання природних монополій (Національна комісія регулювання електроенергетики України та Національна комісія з питань регулювання зв'язку України) та Антимонопольного комітету України, та оптимізації системи центральних органів державної влади і видатків Державного бюджету України на апарат державного управління;

набуло подальшого розвитку:

–понятійний апарат науки державного управління через визначення дефініції природної монополії як привілейованого державою підприємства або об’єднання кількох підприємств, які володіють правами власності на виробничі фонди, за допомогою яких створюється пропозиція товарів (послуг), собівартість, а отже, й ціна яких, як очікує держава, в умовах монополії буде нижчою, ніж в умовах конкуренції, через виникнення ефекту масштабу;

–понятійний апарат науки державного управління через визначення дефініції державного управління діяльністю природних монополій як діяльності органів державної влади щодо планування показників соціально-економічного розвитку, реалізації заходів із досягнення природними монополіями очікуваного рівня цих показників, мотивації природних монополій до ефективної реалізації економічної та соціальної функцій, контролю та регулювання їхньої діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що застосування запропонованих напрямів і механізмів державного управління діяльністю природних монополій в Україні приведе до створення передумов для ефективної реалізації державної політики у сфері конкурентних відносин, розвитку чинного законодавства України щодо регулювання природних монополій, підвищення ефективності державного управління діяльністю на ринках природних монополій та суміжних ринках, сприятиме одержанню споживачами якісних товарів, послуг у необхідному обсязі за економічно обґрунтованими цінами, захисту прав і охоронюваних законом інтересів споживачів товарів, що виробляються (реалізуються) на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та суміжних ринках, подальшому зміцненню економічного потенціалу держави та підвищенню її міжнародного авторитету.

Результати досліджень використано в діяльності Запорізької обласної державної адміністрації при формуванні механізму державного контролю за діяльністю природних монополій на державному та регіональному рівнях, суть якого полягає у створенні єдиного центрального органу виконавчої влади з питань контролю за діяльністю суб’єктів природних монополій та створення його територіальних органів на місцях (довідка від 12.10.2010 р. № 109–1/45).

Теоретичні положення дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: «Державне управління», «Державне регулювання економіки», «Державна регіональна політика» (довідка від 03.09.2010 р. № 499).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки, висновки й рекомендації, які винесено на захист, одержано здобувачем самостійно та розкрито в наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях та круглих столах: «Інституціональні зміни системи державного управління в умовах суспільних трансформаційних перетворень в Україні» (м. Запоріжжя, 2009 р.), «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2010 р.), «Наука і вища освіта - 2010» (м. Запоріжжя, 2010 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 3,15 д. а., з них 5 – у фахових наукових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 206 сторінок, з яких 5 рисунків займають 3 сторінки, 1 таблиця – 1 сторінка, список використаних джерел включає 168 найменувань, викладений на 19 сторінках.