МЕХАНІЗМ ОЦІНЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗА ЧИННИКОМ ЛЮДСЬКОГО ВИМІРУ :

summary

 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету й завдання, визначено об’єкт і предмет дослідження, зазначено методи дослідження, показано наукову новизну роботи, стан її апробації, визначено теоретичну й практичну цінність отриманих результатів.

У першому розділі – «Проблемні питання людського виміру суспільного розвитку в сучасних наукових дослідженнях» - розкрито зміст та надано визначення понятійного апарату людського виміру; проаналізовано людський вимір як чинник державотворення, а також стан досліджень з оцінювання державного управління за чинником людського виміру.

За результатами аналізу досліджень вітчизняних та зарубіжних науков­ців з’ясовано, що чимало з них присвячено різним питаням людського виміру процесів суспільного розвитку й, зокрема, державного управління. Чимало уваги приділено визначенню поняття людського виміру в контексті суспіль­ного розвитку, його політичному та правовому контесту. Часто це поняття висту­пає синонімом гуманістичного виміру. Запропоновано розглядати понят­тя людського виміру державного управління у більш широкому контек­с­ті, як параметр якості управлінської системи, головною метою якої є забез­пе­чення суспільної значимості цінності людини одночасно як його суб’єкту, так і об’єкту, забезпечення сталого розвитку суспільства на засадах гумані­стично орієнтованої демократичної держави. У такій постановці основною категорією людського виміру є цінності, головним чином, базові цінності демократичного суспільства та основні соціальні цінності.

Виявлено, що найбільш сприятливі умови для формування людського виміру в системі державного управління створює правова держава та формування громадянського суспільства. В такому контексті доречно говорити про наявність демократично організованого громадянського суспільства, в якому інтереси різних верств населення структуруються таким чином, що забезпечують можливість вільного розвитку особи, водночас створюючи базу для формування загальних інтересів. Саме правова, демократична, соціальна держава, насамперед, є предметом розгляду з позицій людського виміру.

Виходячи з завдання оцінювання державного управління, обгрунтовано важливість виділення основних складових людського виміру на основі використання інтегральних критеріїв та чинників ефективного розвитку громадянського суспільства, його ціннісних пріоритетів. Поняття та принципи людського виміру в систему державного управління вводить людський вимір політики (демократизація, гуманізація тощо). Для здійснення аналізу державного управління з позицій людського виміру необхідно також враховувати його показники в соціальній, економічній та гуманітарній сферах. Насамперед, це передбачає використання та обчислення індексу людського виміру. Сучасні дослідники розглядають питання людського виміру в політико-правовому аспекті переважно з позицій дотримання законодавства, а соціально-економічний аспект здебільшого досліджується в категоріях людського капіталу і забезпечення добробуту.

Визначено, що людський вимір, як правило, пов’язується з низкою понять, серед яких “людський капітал”, “людський розвиток”, “людський чинник суспільного розвитку”, “права і свободи людини”, “якість життя”. Проте, слід зазначити, що саме поняття людського виміру потребує уточнення, змістовного наповнення, від чого залежить адекватність конкретних моделей державного управління та місцевого самоврядування щодо оцінки їх ефективності на основі врахування найсуттєвіших ознак та цінностей розвинених громадянських суспільств, в яких людській вимір є одним з найважливіших індикаторів та базових критеріїв.

Доведено необхідність розробки та вдосконалення методології оціню­вання державного управління з позиції людського виміру, зокрема, оцінку ефективності державного управління доречно розглядати в контексті не тіль­ки правової, але й економічної та соціальної спрямованості, тобто з ура­хуванням таких складових як якість життя, рівень життя та людський капітал.

Розкрито сутність механізму оцінювання державного управління за чинником людського виміру. Це практичні заходи, засоби, важелі, стимули, спрямовані на вдосконалення діяльності органів державної влади та управління шляхом здійснення систематичної її оцінки у порівнянні з комплексом світових та вітчизняних стандартів забезпечення прав і свобод, підвищення якості та рівня життя та створення умов розвитку людини.

Показано, що людський вимір виступає важливим методологічним прин­ци­пом у державному управлінні, системний та інтеграль­ний характер якого дозволяє орієнтувати державно-управлінську діяльність на забезпечен­ня та дотримання основних ціннісних орієнтацій суспільства у процесах дер­жа­во­­­творення. З іншого боку, людський вимір, з точки зору методології державного управління, потребує створення конкретних методик оціню­ван­ня, які б базувалися на чітких науково-методологічних засадах, обґрунтова­них реальною практикою державно-управлінського регулювання суспільних процесів.

Виявлено, що на сьогодні бракує досліджень, що розкривають сучасні тенденції, притаманні важливому й багатогранному підходу людського вимі­ру в державному управлінні, в першу чергу, з позицій методології, а саме:

-           можливість застосування критеріального підходу до оцінки державного управління с позицій людського виміру, зокрема, на основі застосування в методології оцінювання поєднання правових, економічних, соціальних та гуманітарних показників;

-           удосконалення з позиції людського виміру моделей державного управління, виходячи з акцентування уваги в державно-управлінській діяльності на проблемах людини;

-           вдосконалення відомих та формування нових моделей для оцінювання державного управління за підходом людського виміру, що враховують основні критерії та орієнтації суспільства, важливі індикатори якості життя, пріоритети соціально-економічного розвитку тощо;

-           розробка інтегрованої методики оцінювання людського виміру державного управління на основі систематизації та конкретизації показників різних  складових елементів людського виміру, що складають гуманістично-орієнтовані концепції державного управління та демократичного розвитку сучасного суспільства.

-          У другому розділі – «Науково-методологічні засади оцінювання державного управління за чинником людського виміру» - наведено загальну мето­дику дослідження механізму оцінювання державного управління за чинни­ком людського виміру; проаналізовано нові концепції та моделі державного управління на предмет приділеної в них уваги людському виміру, наведено сучасні механізми людського виміру на державному та міждер­жав­ному рівнях, сформовано базові критеріальні моделі людського виміру, на їх підставі визначено оціночне поле та запропоновано методику оцінювання людського виміру державного управління, розглянуто суб’єкти та механізми людського виміру в контексті його оцінювання у системі публічного управління.

В даному розділі виділено низку сутнісних концепцій державного управління та відповідні моделі, що послідовно зміняли одна одну. Серед них моделі: класичного державного управління, державного менеджменту, «доброго управління», пожвавлення державного управління. Проведений аналіз дозволив запропонувати як наступний крок трансформації модель збалансованого державного управлін­ня, яка передбачає системне поєднання кращих рис та властивостей розгля­нутих моделей та її подальше нарощу­вання елементами з безумов­ни­ми перевагами з точки зору сучасних тенденцій державотворення. Насамперед, йдеться про розвиток цієї моделі у бік забезпечення якості життя населення, що відповідає сучасним тенденціям змін соціальних стандартів розвинених країн світу, зокрема країн Європейського Союзу, США, Японії.

Обраний шлях європейської інтеграції України пов’язаний з орієнта­ці­єю на провідні ідеї демократії. ОБСЄ надає ефективний приклад застосування політичного (договірного) механізму щодо підходу людського виміру. Серед сформованих нею інститутів та конкретних механізмів його реалізації: Бюро по демократичних інститутах і правах людини, Верховний комісар з питань національних меншин, Представник з питань свободи засобів масової інформації, а також Віденський та Московський механізми, які укупі утворю­ють процес для нагляду за виконанням зобов'язань у сфері людського виміру.

Виділено такі основні напрями застосування людського виміру: міжна­родні відносини й різні напрями міжнародної діяльності; процеси розроб­лення та реалізації державної політики стосовно всіх сфер і галузей суспіль­ної діяльності, зокрема державної кадрової політики; безпосередня діяльність організацій­них структур та керівників всіх рівнів державного управління та місцевого самоврядування, спрямована на реалізацію державної політики; безпосередня діяльність державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування, спрямована на надання послуг організаціям та громадянам.

Практика застосування конституційних норм, що визначають права і свободи людини, на рівнях державного управління та місцевого самоврядну­вання надає численні приклади їх порушення, тобто існує реальна необхід­ність покращення стану людського виміру. Спостерігається негативна тен­ден­ція співвідношення людського потенціалу та людського капіталу, посту­пове відставання першого, що свідчить про особливу важливість відповідних дій державної влади. В першу чергу, потребують реформування судова система й система органів, що відповідають за дотримання людського виміру у владі та суспільстві. Не менш важливими є систематичні превентивні заходи, насамперед, введення оцінювання стану людського виміру на всіх рівнях державного управління та місцевого самоврядування.

Для запровад­ження такого оцінювання проведено визначення відповід­них критеріїв та показників, як правило, згуртованих у певні моделі (визначені автором як критері­альні). Проаналізовано відомі критеріальні моделі людського виміру, зокрема індекс людського розвитку, відповідні інтегральні індекси для регіонів України, моделі певних сфер задоволення потреб людини, якості життя населення, критеріальні моделі видів суспільної діяльності (політичної, економічної, культурної, екологічної, правової, кадрової, інформаційної тощо).

Запропоновано критеріальні моделі, що базуються на трьох основних складових людського виміру, а саме, забезпеченні прав і свобод людини, підвищенні якості її життя, зростанні людського капіталу. Зокрема такі інтегровані моделі: компонентів людського розвитку, яка відрізняється від відомої врахуванням стану правового забезпечення людського розвитку, стану інфор­матизації суспіль­ства, рівня культури, політичних умов людського розвитку; демократичних чинників людського виміру, що базується на критеріях дотримання громадянських, політичних, економічних, соціальних, духовних (культурних) прав і свобод людини, їх гарантії; забезпечення якості життя, що охоплює критерії та показники якості життя, добробуту населення, якості соціальної сфери та навколиш­нього середо­вища та є відкритою моделлю в силу її великої розмірності та перспективи поповнення; зростання людського капіталу, що базується на критеріях та по­каз­никах освіти, культури (як узагальнення гуманітарного та технологіч­ного здобутків людства), ефективності управління державою (регіонами, те­ри­то­ріями), відповідної державної кадрової та демографічної політики, ство­рення умов для ефектив­ного використання людського потенціалу, при­ведення людських ресурсів у відповідність потребам економічного та соціаль­ного розвитку, включення у ці процеси інститутів громадянського суспільства; критеріально-мотиваційна модель задоволення потреб людини у безпеці життя, досягнутому матеріальному рівні, рівні поваги до неї в країні, регіоні, місці, де вона мешкає, у кожній конкретній організації та колективі, де вона працює, стані професійного та кар’єрного зростання тощо; пріоритетів суспільної безпеки за підходу людського виміру.

Наведено низку груп критеріїв та показників людського вимі­ру, що використовуються у запропонованих критеріальних моделях. Шляхом їх інте­грації виділено загальне (інтегро­ване) оціночне поле людського виміру. Виді­лені критеріальні моделі та оціночне поле створюють оціночну базу у меха­нізмі оцінювання людського виміру за чинником людського виміру. Запро­­поновано методику форму­вання варіанту оціночного поля шляхом його вери­фікації за допомогою методу експертного оцінювання або соціолог­іч­ного опитування. Застосування такої методики відкриває перспективу оціню­вання стану людського виміру на різних рівнях державного управління та місцевого самоврядування, наприклад в конкретному органі влади тощо.

У багаторівневій системі публічного управління важлива роль приді­ля­єть­ся суб’єктам та механізмам управління суспільством. Показано, що люди­на у суспільстві відіграє дуальну роль. Суб’єкти управління суспільством фактично є й суб’єктами людсь­кого виміру. Виходячи з цього, до суб’єктів людського виміру у системах дер­жавного управління та місцевого самоврядування можна віднести держав­них діячів, політиків, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, представників громадськості у громадських радах та ін.

Людський вимір реалізується через численні та різноманітні суб’єкт - суб’єктні та суб’єкт - об’єктні відносини. Незадовільне забезпечення прав і свобод людини, стану якості життя та зростання людського капіталу є крите­рієм незадовільного рівня та якості таких відносин, обставиною для невід­кладного їх покращення. Першочерговими завданнями реалізації людського виміру є повернення суспільства до стану поваги людини праці, до забезпе­чення гідного рівня заробітної плати за умови економічної стабільності, до високого рівня суспільної культури (технологічної; роботи в командах; відношення до молоді й незахищених верств населення; розвитку освіти, науки і мистецтв; поваги до прав і свобод інших націй та народів тощо). На часі створення і реалізація національної програми створення умов для гідного життя людини - пересічного українця. Визначено системні чинники (“антикритерії”), що свідчать про незадовільний стан реалізації людського виміру у суспільстві.

Розкрито сутність механізмів людського виміру, які: бувають прямими (впливають на об’єкти людського виміру) та зворотними (впливають на суб’єкти людського виміру); мають реалізовуватися безперервно; є прак­ти­ч­ни­ми засобами, способами, важелями впливу, спрямова­ни­ми на практичну реалізацію забезпечення прав і свобод у суспільстві, підвищення якості життя населення та зростання людського потенціалу.

Виділено механізми оцінювання людського виміру, які мають уні­вер­сальний характер для будь-якої сфери суспільної діяльності та ґрунтуються на різних способах оцінювання. В оцінюванні використовуються фактично всі основні методи досліджень: експертиза, моніторинг, аналіз, соціологічні та експертні опитування, моделювання, експеримент. Специфіка оцінювання людського виміру визначається вибором об’єкта оцінювання, яким у даній роботі є система державного управління. Конкретизація проекту оцінювання відбу­вається шляхом вибору конкретного органу влади чи управління або певних суспільних відносин, а також вибором цілей оцінювання. Проблемність оцінювання людського виміру на вищому і центральному рівнях державного управління значною мірою визначається не стільки складністю об’єктів оці­ню­вання, скільки тим, що його замовлення можливе лише за ініціативи керівників органів влади та управління. Результативним завжди слід вважати таке оці­ню­вання, яке надає необхідні обґрунтовані рекомендації для зміни стану людсь­кого виміру в об’єкті оцінювання на краще, будь-то певна сфера чи галузь суспільного життя, функціонування органу державного управління або органу місцевого самоврядування, безпо­серед­ня діяльність державних службов­ців та посадових осіб місцевого самоврядування. Такі рекомендації, насмперед, мають стосуватися: подальшого розвитку демократизації суспільства; підви­щен­ня якості життя населення країни; забезпечення розвитку людського капіталу.

У третьому розділі - «Формування механізму оцінювання державного управління за чинником людського виміру» - шляхом проведення експертного опитування та аналізу його результатів здійснено експериментальну верифікацію запропонованих базових критеріальних моделей, оціночного поля та методики оцінювання людського виміру державного управління; визначено базові засади оцінювання та перспективні напрями вдосконалення державного управління в Україні на засадах людського виміру.

Опитування респондентів здійснювалося анонімно шляхом самостійно­го заповнення кожним з респондентів спеціальних анкет, розроблених на підставі запропонованих в роботі критеріальних моделей та оціночного поля для державного управління за чинником людського виміру, з наступним вибірковим інтерв’юванням приблизно 10% опитаних. Склад групи з 100 державних службовців та наукових співробітників добирався таким чином, що в неї ввійшли порівну чоловіки й жінки (по 50 осіб) та майже порівну представники вікових категорій від 18 до 35 років (53 особи) і від 36 до 60 років (47 осіб). Всі мають повну вищу освіту, в тому числі 12 осіб мають науковий ступінь. За спрямуванням професійної діяльності респонденти переважно належали до сфери фінансів і права, а також культури й освіти. Серед числа опитаних державних службовців більшість (60%) належить до 4 категорії посад державної служби зі стажем 10 – 15 років. Допустима прогнозована похибка результатів опитування складає не більше 2%.

Підтверджено доцільність застосування запропонованих критеріальних моделей, оціночного поля та методики оцінювання за чинником людського виміру державного управління на певних засадах, які визначені як базові. До них віднесено комплексність оцінювання за функціональним, критеріальним, антикри­тері­аль­ним (запобігання негативного впливу) та експертним підходами. Функці­ональ­ний підхід до оцінювання передбачає: визначення характерних рис сучасної системи державного управління; виявлення функцій, найбільш характерних для неї; з’ясування комплексу заходів, які сприятимуть пожвав­лен­ню державного управління; окреслення заходів сприяння гуманізації системи державного управління; визначення пріоритетних напрямів застосування людського виміру в цій системі. Критеріальний підхід до оцінювання передбачає: визначення ваги критеріїв людського розвитку в оцінці людського виміру сучасної системи державного управління та ваги критеріїв оцінювання стану гуманізації державного управління (правовий, політичний, фінансовий аспекти). Антикритері­альний підхід до оцінювання людського виміру виходить з визначення чинників та показників можливого негативного впливу на суспільні процеси розвитку (відсутність мотивації до життя і праці, стан соціальної апатії, низька народжуваність, висока смертність населення, нав’язування населенню не притаманних йому раніше цінностей, загальне погіршення стану природного середовища, поширення та негативний вплив на суспільні процеси такого явища як корупція). Експертний підхід передбачає оцінку: рівня життя, охорони здоров’я, соціального захисту населення, стану його освіти, культури, професійного розвитку особистості.

Виходячи з запропонованої методики оцінювання та зазначених базових засад проведено оцінювання сучасного стану вирішення завдання формування людського виміру для сучасної моделі державного управління України. Виявлено відсутність акценту­ван­ня політико-управлінської та державно-управлінської діяльності на проблемах людини та дотриманні людського виміру. Маємо певну невідповідність його змісту системі європейських управлінських цінностей та відсутність ефективних меха­ні­з­мів цілеспрямованого впливу на процес подальшого розвитку. Незадовільний рівень сприйняття населенням, в тому числі державними службовцями, сучас­ного стану людського виміру системи державного управління, насам­перед, є свідченням прямого чи прихованого ігнорування інтересів та потреб пересічних громадян країни на різних його рівнях, прояву таких соціально-руйнівних явищ як корупція та бюрократизм представників владних структур, зневажливе ставлення до права, як до провідної цінності держави.

Обгрунтовано доцільність виділення серед провідних критеріїв людського розвитку в оцінці людського виміру державного управління: „критеріїв мети” (довголіття; рівень життя; стан культури, освіти і науки), „критеріїв засобів” (забезпечення соціальної справедливості; участь населення в державному управлінні; досягнення ефективної зайнятості; забезпечення охорони здоров’я, материнства і дитинства; забезпечення екологічної безпеки), критеріїв результативності (рівень освіти; умови проживання населення; рівень культури; стан соціального середовища; стан охорони здоров’я; матеріальний добробут населення; стан демографічного розвитку) й критеріїв ефективності людського виміру (стан екологічної ситуації; стан правового забезпечення людського розвитку; стан інформатизації суспільства; політичні умови людського розвитку; стан фінансування людського розвитку). Виведення кореляцій за кожним із наведених критеріїв переконує в їх дуже складній детермінації, яка значно ускладнює об’єктивне оцінювання. За умов сучасної України, позитивним показником людського виміру державного управління може вважатися, принаймні, стійка тенденція до поступового зростання об’єктивного виміру рівня задоволеності населення своїм життям.

По мірі розгор­тання процесів європейської інтеграції України, формування людського виміру системи державного управління відбувається побічно (опосередковано) засобами суспіль­ного розвитку (покращення добробуту, зміни в соціальній парадигмі, фор­му­ван­ня нової громадянської свідомості, демократизації суспільних відносин тощо). Однак, окремі аспекти цього завдання з часом актуалізуються та навіть загострюються.

На думку дисертанта, формування людського виміру системи державного управління полягає, насамперед, у пошукові та застосуванні ефективних механізмів цілеспрямо­ва­ного впливу на процеси демократизації, професіо­налізації та інституційного зміцнення системи державної служби й служби в органах місцевого самоврядування. В якості основних пріоритетів пожвавлення системи державного управління у напрямі підвищення її людського виміру виступають: забезпечення участі населення в державному управлінні; створення системи взаємодії державної та місцевої влади з громадянським суспільством; сприяння сталому розвитку людського капіталу; розвиток соціальних технологій гуманізації суспільного управління.

За людського виміру, який формується під впливом соціально-ціннісної парадигми державно-організованого суспільства, процеси розроблення та реалізації державної політики, безпосередня щоденна діяльність органів державного управління та місцевого самоврядування оцінюються з точки зору їх спрямованості на надання управлінських послуг громадянам.

На сучасному етапі українського національного державотворення одним з найбільш ефективних механізмів впливу на систему державно-управлінських цінностей є формування та послідовне впровадження в середовищі управлінської еліти ідеї людського виміру як основи свідомого та переконаного сприйняття нею цінностей патріотизму, служіння народу й державі, збагачення історичного, культурного та технологічного капіталу.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі запропоновано вирішення наукового завдання теоретико-методологічного обґрунтування та розробки науково-практичних рекомендацій щодо впровадження механізму оцінювання державного управління за чинником людського виміру. При цьому отримані такі результати дослідження:

1. Проведено аналіз вітчизняного та зарубіжного наукового доробку щодо сучасного стану реалізації підходу людського виміру в процесах суспільного розвитку взагалі та державного управління зокрема. Показано, що у відповідних дослідженнях найбільша увага приділена питанням загального визначення поняття людського виміру, політичному, соціально-еконо­міч­ному та правовому аспектам його впровадження. Наголошено на широкому розумінні сутності людського виміру як такої харак­те­ристики суспільства, за якої людина визнається найвищою соціальною цін­ністю, а забезпечення її прав, свобод, якості життя та зростання людського капіталу визначає зміст і спрямованість цієї діяльності. Визначено основні напрями застосування людського виміру стосовно державного управління, а саме: різні сфери міжнародної діяльності; процеси розроблення та реалізації дер­жав­ної політики стосовно всіх сфер і галузей суспільної діяльності; про­цеси розроблення та реалізації державної кадрової політики, зокрема, в діяль­ності державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; без­по­­середня щоденна діяльність керівників всіх рівнів державного управління та місцевого самоврядування й відповідних організаційних структур, спрямо­вана на реалізацію кадрової політики в своїх організаціях; безпосередня щоденна діяльність державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування, спрямована на надання послуг організаціям та громадянам.

Фактично, людський вимір ви­ступає важливим принципом у державному управлінні, що проголошує забезпечення та дотримання основних гуманістичних цін­нісних орієнтацій суспільства у процесах державотворення, обґрунтованих реальною практикою державно-управлінського регулювання соціально-економічних, гуманітарних та політичних процесів. В той же час бракує методологічних досліджень, які розкривають сучасні тенденції, моделі та механізми, прита­манні цьому важливому й багатогранному підходу в держав­ному управ­лінні. Насамперед, це стосується механізму оцінювання державного управ­ління за чинником людського виміру.

2. Обгрунтовано доцільність розгляду людського виміру в контексті дер­жавного управління як одного з основних параметрів якості управлінської системи, що відображає суспільну значимість цінності людини як соціаль­но­го суб’єкту в процесах сталого розвитку держави, регіонів, окремих терито­рій на засадах гуманістично орієнтованої демократичної держави. Виходячи з цієї позиції, виділено та проаналізовано сутнісні концепції та моделі державного управління (класичного державного управління, державного менеджменту, «доброго управління», пожвавлення державного управління), що реалізо­вувалися в світі в останні десятиріччя, на предмет їх відповідності підходу людського виміру та запропоновано, як наступний крок їх трансформації, мо­дель збалансованого державного управління, що передбачає системне поєд­нан­ня кращих рис і властивостей цих концепцій та моделей з перспективою розви­тку у бік забезпечення якості життя населення, що відпо­ві­дає сучасним тенденціям зміни соціальних стандартів у розвинених країнах світу.

3. Розкрито сутність механізму оцінювання державного управління за чинником людського виміру. Це практичні заходи, засоби, важелі, стимули, спрямовані на вдосконалення діяльності органів державної влади та управління шляхом здійснення систематичної її оцінки у порівнянні з комплексом світових та вітчизняних стандартів забезпечення прав і свобод, підвищення якості та рівня життя, а також створення умов людського розвитку. Виявлено специфіку оцінювання людського виміру в системі державного управління, яка полягає в тому, що воно, як правило, можливе лише за ініціа­ти­ви керівників органів влади та управління, коли добрі побажання переоблад­нання суспільства виходять з верхніх ешелонів влади і підтримуються на нижчих. Це можливе за умови чіткої взаємодії ієрархії влади, сильних владних політичних партій, наявності їх дієвих представ­ництв на всіх рівнях публічного управління, подальшої демократизації країни. Виділено та охарактеризовано такі механізми оцінювання людського виміру, які мають універсальний характер для будь-якої сфери суспільної діяльності. Показано, що в оцінюванні, використовуються всі основні методи досліджень: експертиза, моніторинг, аналіз, соціологічні та експертні опитування, моделювання, експеримент.

4. Обґрунтовано, що оціночною базою в меха­нізмі оцінювання державного управління на всіх його рівнях за чинником людського виміру є критеріальні моделі (складовими яких є критерії) та утворене ними оціночне поле. Розроблено методику формування відповідної оціночної бази, що передбачає: визначення об’єкта та завдань дослідження; на підставі цього інтеграцію показників, згрупованих у кількох критері­альних моделях; виділення загального оціночного поля людського виміру; його верифікацію за допомогою методу експертного опитування; внесення необхідних корекцій щодо складу критеріїв та показників. Проведено аналіз відомих критеріальних моделей людського виміру, зокрема індексу людського розвитку, відповідних інтеграль­них індексів для регіонів України, моделей певних сфер задоволення потреб людини, якості життя населення, критеріальних моделей видів суспільної діяль­ності, а саме: політичної (складові елементи: гуманізм, демократія, суверенітет, консенсус, грома­дян­ське суспільство), економічної (складові елементи: робота, достаток, сприятлива демографія), соціальної (складові елементи: здоров’я, захист, допомога), культурної (складові елементи: духовність, традиції, наука, освіта), екологічної (складові елементи: безпека довкілля, природокористування, охорона приро­ди), а також таких, що є забезпечуючими, а саме: правової (складові елементи: права, обов’язки, свободи), кадрової (складові елементи: організаційні відносини, кадрова політика, кар’єра), інформаційної (складові елементи: комунікація, консалтинг, статистика, технології).

Виходячи з широкого розуміння сутності людського виміру (забе­з­печення прав і сво­бод людини; підвищення якості її життя; створення умов людсь­кого розвитку) запропоновано низку крите­рі­альних моделей, серед яких: інтегрована модель компонентів людсь­кого розвитку, в якій враховано стан правового забезпечення людського розвитку, стан інформатизації суспіль­ства, рівень культури, політичні умови людського розвитку; модель демократичних чинників людського виміру, що базується на критеріях дотримання громадянських, політичних, економічних, соціальних, духовних (культурних) прав і свобод людини, їх гарантії; модель забезпечення якості життя, що охоплює критерії якості життя, добробуту населення, якості соціальної сфери та навколиш­нього середо­вища та є відкритою моделлю внаслідок її великої розмірності й перспектив поповнення; модель зростання людського капіталу, що базується на критеріях освіти, культури (як узагальнення гуманітарного та технологічного здобутків людства), ефективності управління державою (регіонами, територіями), відповідної державної кадрової та демографічної політики, створення умов для ефективного використання людського потенціалу, приведення людських ресурсів у відповідність потребам економічного та соціального розвитку, включення в ці процеси інститутів громадянського суспільства; критеріально-мотиваційна модель, що базується на  показниках задоволення потреб людини у безпеці життя, досягнутому матеріальному рівні, рівні поваги до неї в країні, регіоні, місці, де вона мешкає, у кожній конкретній організації та колективі, де вона працює, стані професійного та кар’єрного зростання тощо; модель пріоритетів суспільної безпеки за чинником людського виміру. Визначено системні чинники (“антикритерії”), що свідчать про незадовільний стан реалізації людського виміру у суспільстві.

5. Наголошено, що від влади, обраного способу її організації, визначеної нею стратегії розвитку держави, характеру процесів державотво­рення зале­жить реалізація підходу людського виміру у багаторівневій системі публіч­ного, й, зокрема, державного управління. В цій системі важлива роль приді­ляється суб’єктам та механізмам управління суспільством. Визначено, що суб’єк­ти управління суспільством фактично є й суб’єктами людського виміру. До останніх у системах державного управління та місце­вого самовря­дування віднесено державних діячів, політиків, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, представників гро­мадсь­кості у громадських радах. Людина одно­часно є суб’єк­том та об’єктом людського виміру у демократичному розвиненому суспільстві.

Здійснено систематизацію механізмів людського виміру, за якої вони: бувають прямими та зворотними; мають реалізовуватися безпе­рервно; є засобами, способами, методами, інструментами, важелями впливу, спрямованими на практичну реалізацію забезпечення прав і свобод у суспільстві, якості життя населення та зростання людського потенціалу; залежать від рівня їх застосування, оскільки конкретизуються в якісних зав­дан­нях суб’єкт – суб’єктних відносин (міждержавних, державних, міжрегіо­нальних, підприємницьких тощо) та кількісних завданнях суб’єкт-суб’єк­т­них відносин на рівні як органів влади, так і конкретної людини; залежать від моменту їх застосування, оскільки мають якісний та кількісний вимір, що базується на певних прийнятих на конкретний момент соціальних та інших стандартах суспільства; є концентрованою реакцією на потреби сус­пі­ль­ства в економічному, політичному, соціальному і гуманітарному розвитку.

6. Шляхом експертного опитування та узагальнення його результатів проведено експертну верифікацію отриманих результатів дослідження, що підтвердили існування реальної необхідності у покращенні стану людського виміру в державному управлінні та місцевому самоврядуванні в Україні, а також обґрунтованість запропонованих методологічних засобів для його оцінювання. Систематизовано критерії людського виміру як параметри оцінювання за такими ознаками: „критерії мети” (довголіття, рівень життя, стан культури, освіти і науки), „критерії засобів” (забезпечення соціаль­ної справедливості, участь населення в державному управлінні, досягнення ефективної зайнятості, забезпечення охорони здоров’я, материнства і дитин­ства, забезпечення екологічної безпеки), „критерії результативності” (рівень освіти, умови проживання населення, рівень культури, стан соціального середовища, стан охорони здоров’я, матеріальний добробут населення, стан демографічного розвитку) та „критерії ефективності” (стан екологічної ситу­ації, стан правового забезпечення людського розвитку, стан інформатизації суспіль­ства, політичні умови людського розвитку, стан фінансування людського розвитку). Визначено основні пріоритети пожвавлення системи державного управління у напряму підвищення її людського виміру, серед яких: забезпечен­ня участі населення у прийнятті та реалізації рішень в державному управлінні; розробка і проведення ефективної державної кадрової політики, спрямованої на підвищення поваги до людини праці; створення ефективної системи взаємодії державної та місцевої влади з громадянським суспільством; сприяння сталому розвитку людського потенціалу; розвиток соціальних технологій; викоренення у суспільстві явища тотальної корупції та безвідповідальності влади.

На підставі отриманих результатів дослідження сформовано наступні рекомендації. Запропоновано: комплексно і всебічно впроваджувати людський вимір у процесах вітчизняного державотворення, розроблення та реалізації державної політики стосовно всіх сфер і галузей суспільної діяльності; посилити системну продуману боротьбу з явищами корупції та бюрократизму як прин­ци­пово несумісними з підходом людського виміру; запровадити механізм оцінювання стану людського виміру як показника якості управління та демократизації країни в практику політичного та державного управління на всіх його рівнях, в усіх владних структурах; інформувати суспільство через систему статистики та ЗМІ про результати цього оцінювання; для запровадження такого оцінювання використовувати підходи, критеріальні моделі та методику, запропоновані в дисертаційній роботі; в освітньо-професійні програми підготовки  магістрів та професійні програми підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій з освітнього напряму 1501 «Державне управління» включити навчальну дисципліну (або тему) «Людський вимір державного управління та методи його оцінювання».