СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК КООПЕРАТИВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.)

summary

Актуальність теми. Процеси ринкової трансформації, що відбуваються у аграрному секторі економіки України, потребують розробки принципово нових підходів до реформування, з урахуванням досягнень світової практики організацій сфери агробізнесу. У цьому зв’язку важливе значення  мають дослідження багатого досвіду кооперативних економічних організацій – обслуговуючих сільськогосподарських, споживчих та кредитних кооперативів. Як показує історичний досвід, саме вони в умовах економічної нестабільності, й особливо у період економічних криз, виконують важливу соціально-економічну місію: надають своїм членам необхідні послуги, орієнтовані на підвищення ефективності малого і середнього бізнесу, на покращення життєвого рівня населення.

    Проте стримуючим фактором щодо заснування нових і зміцнення існуючих кооперативних організацій є недостатня наукова та методологічна база для розвитку вітчизняного кооперативного руху. Недооцінка з боку держави та нерозуміння широкими верствами українського суспільства значення кооперативів для підвищення ефективності господарювання в ринкових умовах спричинені деформаціями соціально-економічної природи кооперативів радянською командно-адміністративною системою та псевдокооперативним рухом кінця 80-х рр. ХХ ст.

      Це зумовлює необхідність глибокого аналізу та всебічного вивчення як зарубіжного, так і українського кооперативного досвіду, набутого у різний час і за різних економічних обставин. Узагальнення його досягнень та розробка на цій основі нових моделей господарювання має не тільки науково-теоретичне, а й важливе практичне значення, зокрема, в період адаптації сільського господарства України до вимог СОТ, який ускладнюється світовою економічною кризою.

     Теоретичною та методологічною базою дослідження проблем становлення і розвитку вітчизняного кооперативного руху є праці класиків кооперативної   думки другої половини ХІХ – початку ХХ ст. М.І..Тугана-Барановського,    О.В..Чаянова, О.М..Анциферова, М.С..Бойкова, М.П..Балліна,                                 В.С..Бородаєвського, М.І..Зібера, О.Е..Кулижного, М.В..Левитського, Б.М..Мартоса, К.О..Мацієвича, О.В..Меркулова, К.К..Пажитнова,    С.М..Прокоповича,  М.Л..Хейсина,   В.Ф..Тотоміанца.

   Не менш важливе значення мають дослідження сучасних вітчизняних учених-істориків   та   економістів,  серед яких  М.В..Аліман, С.Г..Бабенко, Г.І..Башнянин, С.Д..Гелей, В.В..Гончаренко, Ф.В..Горбонос, Л.П..Горкіна, В.С..Жученко,   В.В..Зіновчук,  С.І..Іва­ню­та, П.М..Леоненко, В.І..Марочко,   А.Г..Морозов, М.Й..Малік, О.М..Могильний, Л.В. Молдаван,                            Р.Я..Пастушенко,     В.М..Половець,     Л.А..Рева-Родіонова,    П.Т..Саблук,       І.А..Фареній,  А.А..Чухно та ін.

      Проте, віддаючи належне важливості досліджень названих науковців, слід зауважити, що опубліковані праці з проблем вітчизняного кооперативного руху, як правило, присвячені або аналізу діяльності окремих видів кооперативів, або огляду певного періоду їхнього розвитку. При цьому особливості становлення і розвитку українських кооперативних організацій аграрного сектору на різних етапах їх історичного розвитку ще не отримали всебічного висвітлення в сучасній вітчизняній історико-економічній науці. Відтак саме комплексний підхід до з’ясування проблем становлення і розвитку вітчизняних кооперативних організацій є важливим для розробки комплексу заходів щодо ефективного реформування аграрного сектору України шляхом розвитку кооперативного руху.

      Зв\'язок    роботи    з   науковими   програмами,    планами,    темами.

Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Полтавського університету споживчої кооперації України й кафедр кооперації та грошового обігу і кредиту за темою: «Розвиток кооперативного сектору економіки в Україні і світі» (номер державної реєстрації 0106U000243). За результатами досліджень у межах названої теми автором підготовлено наступні підрозділи дисертації: 2.1. «Процес  становлення та  організаційні особливості  перших  сільських споживчих товариств», 2.2. «Формування національної системи споживчих товариств в українських землях на початку ХХ ст.», 2.4 «Реформаційні процеси в системі сучасної споживчої кооперації та можливі моделі її співпраці з кооперативами інших видів», 3.4. «Проблеми становлення та перспективи розвитку обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів у сучасних умовах» та 4.4. «Відродження і перспективи розвитку кредитної кооперації в аграрному секторі економіки України».

      Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є  розробка теоретико-методологічних засад ефективного реформування аграрного сектору економіки України шляхом кооперування на основі системного історико-економічного аналізу особливостей та узагальнення досвіду вітчизняних кооперативних організацій на різних етапах розвитку ринкової економіки.

      Для досягнення поставленої мети дослідження передбачає реалізацію таких завдань:

-   дослідити сутність кооперативу як економічної організації на основі методологічних підходів інституціональної економічної теорії;

-   з’ясувати сутність неприбуткової природи кооперативних організацій в контексті дискусій навколо її економічного змісту;

-   дослідити процеси становлення, основні організаційні форми, принципи і методи функціонування кооперативних організацій аграрного сектору України у період формування ринкової системи господарства (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.);

-   розкрити сутність модифікованих форм вітчизняних кооперативних організацій, що функціонували у сільському господарстві України в період НЕПу;

-   дослідити основні напрями та форми функціонування сервісних кооперативних організацій аграрного сектору України кінця ХХ – початку ХХІ ст.;

-   ідентифікувати основні засади діяльності кредитних кооперативів України на відповідність фундаментальним принципам Ф.В. Райффайзена і             Г. Шульце-Деліча;

-   розробити авторську модель сільського кредитного кооперативу (товариства) з урахуванням особливостей кредитно-кооперативної моделі Ф.В. Райффайзена.

З огляду на те, що обсяг дисертації не дозволяє охопити всі проблеми функціонування кооперативних економічних організацій, на різних етапах їх розвитку, до завдань даного наукового дослідження не було включено аналіз специфіки радянської споживчої кооперації періоду 30-80-х рр. ХХ ст., коли її діяльність набула псевдокооперативного змісту. Оскільки в дорадянський період у всіх українських землях організаційні форми та принципи діяльності кооперативів були дуже близькими за змістом, основну увагу було зосереджено на узагальненні організаційних та функціональних особливостей кооперативних економічних організацій, які існували на території Наддніпрянської України. Зважаючи на глибину та різноплановість досліджень, виконаних провідними українськими науковцями, у дисертації не ставилось завдання з’ясувати проблеми функціонування і розвитку вітчизняних сільськогосподарських виробничих кооперативів.

      Об\'єктом дослідження є сільськогосподарські, споживчі та кредитні кооперативні економічні організації аграрного сектору України в ринковій економічній системі.

     Предметом дослідження є особливості функціонування вітчизняних кооперативних організацій аграрного сектору на різних етапах їх розвитку.

      Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є принципи системного аналізу господарських процесів та фундаментальні положення інституціональної економічної теорії, перш за все теорії економічних організацій.

     Також у ході дослідженні було застосовано такі методи: структурно-логічного аналізу (для побудови логіки та структури роботи); абстрактно-логічний, зокрема прийоми аналогії та співставлення, індукції і дедукції (для формулювання визначення понять «кооператив» та «аграрна кооперація», а також висновків до розділів та загальних висновків); історико-ретроспективного, причинно-наслідкового та економіко-статистичного аналізу (для дослідження процесу становлення, динаміки розвитку та основних тенденцій українського кооперативного руху в аграрному секторі); комплексного та системного підходу (для виявлення взаємозв’язків між соціально-економічними та політичними процесами, що мали місце у суспільстві, та процесами, що відбувалися в кооперативному русі, для розробки рекомендацій щодо активізації кооперативних організацій в аграрному секторі сучасної України); метод SWOT-аналізу (для з’ясування сучасного стану кооперативного руху та підготовки пропозицій, спрямованих на його активізацію).

      Інформаційна база дослідження – це законодавчі та нормативні акти державних органів влади, матеріали архівних фондів, праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань кооперації, матеріали конференцій та кооперативних з’їздів, річні звіти, установчі та внутрішні документи кооперативних організацій, публікації періодичних кооперативних та інтернет-видань, матеріали статистичної звітності, енциклопедична й довідкова література.

      Наукова новизна одержаних результатів. Теоретичне узагальнення фундаментальних праць представників світової кооперативної думки та всебічний аналіз багатогранного кооперативного досвіду, закономірностей і тенденцій розвитку українського кооперативного руху дозволили вирішити важливу наукову та прикладну проблему, а саме: розробити теоретико-методологічні засади щодо активізації процесу реформування аграрного сектору економіки України шляхом кооперування. При цьому наукова новизна результатів дисертаційного дослідження полягає у наступному:

   уперше:

-   запропоновано застосування терміна «аграрна кооперація» не як синонімічного до поняття «сільськогосподарська кооперація» (який за законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» стосується сільськогосподарських виробничих та обслуговуючих кооперативів), а в більш широкому розумінні - як сукупності кооперативів різних видів, насамперед сільськогосподарських, споживчих, кредитних та інших, які функціонують у сільській місцевості, що сприятиме вдосконаленню кооперативного понятійного апарату;   

-   встановлено ступінь відповідності основних принципів організації і діяльності сучасних вітчизняних кредитних спілок базовим ідеям        Ф.В. Райффайзена й Г. Шульце-Деліча, на основі чого зроблено висновок, що діюча українська модель кредитного кооперативу, за переважання принципів товариств типу Г..Шульце-Деліча, є вдалим поєднанням найбільш ефективних ознак обох німецьких моделей;

-   розроблено модель вітчизняного сільського кредитного кооперативу (товариства), яка базується на ідеї Ф.В. Райффайзена і передбачає заснування кредитних кооперативів безпосередньо в селах, шляхом надання їм державної допомоги для формування «стартового капіталу» у формі пільгового кредиту на 5-7 років під солідарну відповідальність членів кооперативу, що сприятиме вирішенню проблеми кредитування дрібних сільськогосподарських товаровиробників, а також відпрацюванню ефективного механізму державного контролю за використанням розміщених бюджетних коштів;  

   удосконалено:

-   визначення поняття «кооператив», згідно з яким кооператив – це неприбуткова відкрита демократична економічна організація, створена для осіб, які мають на меті спільне вирішення певної проблеми шляхом самоорганізації необхідних послуг, що сприятиме подальшому розвитку теорії кооперативних організацій;

-   періодизацію О.В. Меркулова щодо етапів розвитку споживчої кооперації на території Наддніпрянської України другої половин ХІХ – початку ХХ ст. шляхом виокремлення в ній періодів становлення сільських споживчих товариств та їх об’єднань (спілок), що може стати рамковою основою для поглибленого дослідження специфіки названих кооперативних організацій, пов’язаної із зміною інституційних умов господарської системи;

-   концепцію розвитку вітчизняної кооперативної системи, розроблену           В.В..Гончаренком, а саме: обґрунтовано доцільність включення до складу регіональних об’єднань кооперативів («обласних кооперативних ліг»), поряд з асоціаціями кредитних спілок та сільськогосподарських кооперативів, споживчих спілок обласного рівня з метою співпраці, координації дій і захисту інтересів кооперативних організацій-членів.

   набули подальшого розвитку:

-   теоретичне  обґрунтування  неприбутковості кооперативів, зокрема,  розмежовано терміни «неприбуткова природа» і «неприбутковий статус» та сформульовано авторське визначення названих понять, за якими: неприбуткова природа кооперативу – це особливість його економічної діяльності, основною метою якої є не прагнення до отримання  прибутку, а надання членам необхідних послуг; неприбутковий статус кооперативу – це закріпленій законодавством особливий статус, який є офіційним визнанням неприбуткової природи кооперативу; це сприяє вдосконаленню кооперативного понятійного апарату й уникненню термінологічної плутанини;

-   аналітична оцінка стримуючих факторів розвитку вітчизняного кооперативного руху другої половині ХІХ ст., які полягають у обмеженості обігових коштів і «власних» (пайових) капіталів кооперативних організації; відсутності кваліфікованих працівників, спроможних ефективно здійснювати розвиток кооперативу; «взаємній конкуренції» між кількома кооперативними організаціями, які хаотично виникали в одному невеликому населеному пункті; практично повній відсутності відповідної законодавчої бази, що може бути враховано у сучасній кооперативній практиці;

-   механізми внутрішнього управління кооперативів, зокрема щодо формування «кадрового резерву» шляхом обрання до складу виборних органів осіб із статусом кандидата (кандидат у члени правління, спостережної ради, ревізійної комісії), які протягом певного часу відвідують засідання з правом дорадчого голосу, а в разі вибуття когось із членів з основного складу виборного органу управління кандидат посідає його місце, маючи на той час певний досвід і необхідні знання для успішної діяльності; це може бути враховано практиками для підвищення ефективності функціонування органів управління кооперативу.

      Практичне значення одержаних результатів. Здобуті результати та розроблені рекомендації являють собою сукупність методичних матеріалів щодо комплексного розвитку обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів та кооперативних фінансових установ.

     До результатів, що мають важливе практичне значення, належать пропозиції щодо:

-   розробки концепції розвитку системи кредитної кооперації України,   переданої Міністерству аграрної політики і Кабінету Міністрів України;

-   удосконалення діяльності кредитних спілок та обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів на регіональному рівні шляхом створення обласних асоціацій і об’єднаних кредитних спілок (ОКСів);

-   організації обов’язкового навчання голів правлінь і головних бухгалтерів кредитних спілок із використанням кадрового та технічного потенціалу вищих навчальних закладів;

-   підготовки стратегії впровадження депозитних операцій в системі  мікрофінансових організацій Республіки Таджикистан.

      Отримані результати дисертаційної роботи підготовлені до практичного використання, впроваджені у кооперативну практику, підтвердженням чого є відповідні документи, що містяться в додатку до дисертації: Корпорація ACDI/VOCA, контрактер Агентства США з Міжнародного Розвитку (довідка від 31 березня 1999 р.), Проект ТАСІС Europian Aid/114426/C/SV/UA «Надання підтримки малим і середнім підприємствам на селі»  (довідка від 1 липня 2006 р.), Проект gtz «Підтримка мікрофінансового обслуговування в регіонах» (довідка від 31 травня 2006 р.); Департамент нагляду за кредитними установами Державної комісії фінансових послуг України (довідка № 9733/10-10  від 18 серпня 2008 р.), Асоціація кредитних спілок Полтавської області «Полтавська кооперативна ліга» (довідка № 24 від 23 травня 2008 р.), Обслуговуючий сільськогосподарський кооператив «Глобинський ПУЛ» (довідка № 43/2 від 4 серпня 2003 р.) Кредитна спілка «Каса взаємодопомоги» (м. Полтава) (довідка № 01/01-278 від 7 листопада 2007 р.), Полтавська обласна дорадча служба (довідка № 02-07/08 від 11 червня 2008 р.).

     Також результати досліджень та методичні розробки використовуються при проведенні обов’язкового навчання голів правлінь і головних бухгалтерів кредитних спілок, органів управління та членів обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів; у навчальному процесі Полтавського університету споживчої кооперації України, при вивчені дисциплін «Теорія та історія кооперації», «Сільськогосподарська кооперація», «Споживча кооперація», «Кредитна кооперація»  (довідка №45-97/14 від 19 червня 2008 р.).

     Дисертаційне дослідження може стати основою для подальших наукових розробок, спрямованих на зміцнення і розвиток кооперативних організації аграрного сектору економіки України.

     Особистий внесок здобувача. Положення, результати, висновки та рекомендації дослідження є особистим здобутком автора. Конкретний особистий внесок автора в наукові праці, написані в співавторстві, показано в переліку основних робіт, опублікованих за темою дисертації.

        Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації оприлюднювались у доповідях на: науково-практичній конференції, присвяченій 130-й річниці заснування Сокиринського ощадно-позичкового товариства (Чернігів, 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та прикладні аспекти розвитку кооперативного руху в сільському господарстві (Полтава, 2001 р.), Науково-практичній конференції  «Hohenheimer Genossenschaftsforschung» (Німеччина, Штуттгарт,  2002 р.), науково-практичній конференції «Формування конкурентноздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки» (Полтава, 2004 р.), ХХХ міжвузівській науково-методичній конференції «Модернізація змісту і технологій підготовки фахівців: проблеми і завдання вищих навчальних закладів щодо входження в європейський освітній простір»  (Полтава, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Господарський механізм: сутність, структура, подальше вдосконалення на сучасному етапі» (Полтава, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Механізм розвитку сучасних соціально-економічних систем в умовах глобалізації» (Хмельницький, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Споживча кооперація ХХІ століття: уроки трансформаційних реформ і перспективи розвитку» (Полтава, 2008 р.).

     Публікації. За результатами наукових досліджень опубліковано 34 наукові праці, серед яких: 2 монографії, 22 статті у виданнях, що включені ВАК до переліку фахових видань. Загальний обсяг публікацій - 57,5 д.а., з яких особисто автору належить 57 д.а. Серед публікацій, які додатково відображають результати роботи з теми дисертації, 4 брошури та 4 статтi в інших наукових виданнях.

     Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів і висновків, що викладені на 374 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 120 таблиць і  87 рисунків. Список використаних джерел із 445 найменувань уміщено на 38 сторінках; 5 додатків – на 54 сторінках.