| summary: |
1. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано його зв’язок з науково-дослідними роботами Національної академії державного управління при Президентові України; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, наукову новизну отриманих результатів, їх практичне значення.
У першому розділі – “Професійна компетентність посадових осіб місцевого самоврядування в державному управлінні як наукова і практична проблема” – розглянуто рівень розробки питання професійної компетентності посадових осіб місцевого самоврядування в наукових дослідженнях вітчизняних та зарубіжних учених; сучасний стан підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування; визначено поняття та сутність професійної компетентності посадових осіб місцевого самоврядування та програму подальшого дослідження.
На основі аналізу стану розробки досліджуваної проблеми подано огляд наукових праць вітчизняних дослідників за два періоди: 1991-2001 рр. та 2001-2008 рр., що зумовлюється розвитком вітчизняного законодавства у сфері служби в органах місцевого самоврядування. З 1991 по 2001 р. посадові особи місцевого самоврядування мали статус державних службовців, тому в наукових джерелах та дослідженнях вітчизняних учених немає розмежування цих понять. У цей період проблеми професіоналізації кадрів органів державного управління, розвитку та становлення системи їхньої підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації досліджували: Г.Атаманчук, В.Бакуменко, В.Бєлоліпецький, Д.Дзвінчук, С.Дубенко, В.Ігнатов, В.Князєв, С.Крисюк, Г.Леліков, В.Луговий, Н.Нижник, О.Оболенський, В.Олуйко, Б.Пономаренко, Л.Плаксій, Н.Протасова, А.Рачинський, І.Розпутенко, В.Сороко, В.Яцюк та інші вчені. Основну увагу вони зосереджували на аналізі професійної діяльності, стану та напрямів удосконалення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців.
З прийняттям у 2001 р. Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, у якому визначено правовий та соціальний статус посадових осіб місцевого самоврядування, поняття служби в органах місцевого самоврядування, почали з’являтися наукові праці, в яких розкриваються окремі питання професійної діяльності та професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема В.Воронкової, В.Гошовської, В.Гриненко, Ю.Кальниша, І.Лопушинського, В.Мельниченка, Б.Мечинського, М.Міненка, Р.Плюща, М.Пухтинського, А.Ткачука, П.Шевчука, Л.Штики, А.Чемериса та ін.
В Україні окремим аспектам професійної компетентності та професіоналізму державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування присвячені дисертаційні дослідження таких науковців, як О.Губа, Д.Дзвінчук, Н.Драгомирецька, І.Дробот, М.Міненко, Л.Нестеренко, І.Нинюк, С.Опрятний, Л.Плаксій, Р.Плющ, А.Почтовюк, А.Рачинський, Н.Синицина, О.Слюсаренко, Ж.Таланова, С.Хаджирадєва, П.Цегольник, В.Яцюк та ін.
Питання визначення та наповнення складових професійної компетентності державних службовців в Україні вивчали В.Гриненко, Д.Дзвінчук, В.Луговий, В.Сороко, О.Оболенський, В.Олуйко, П.Цегольник, С.Хаджирадєва та ін., визначення функцій та повноважень посадових осіб місцевого самоврядування розглядає О.Лазор.
Формування професійної компетентності людини відбувається в процесі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації. Цей аспект досліджуваного в дисертації питання був предметом розгляду Б.Волошинського, В.Гошовської, В.Гриненко, Ю.Кальниша, І.Козюри, Б.Мечинського, Т.Мотренка, В.Олуйка, Б.Пономаренка, В.Присяжнюка, І.Розпутенка, В.Саламатова, Л.Смішка, А.Чемериса, П.Шевчука, Л.Штики.
Питання визначення професійної компетентності та її складових відображені в працях науковців Росії, зокрема В.Бєлоліпецького, П.Беспалова,
І.Григор’єва, О.Захарової, В.Ігнатова, І.Ільїна, В.Путіліна, М.Сибірської, Ю.Чернової, а також у деяких дисертаційних дослідженнях. Проблеми навчання службовців у Росії розглядали І.Бажин, М.Бєляцький, Т.Подольська, О.Турчинов, Н.Шестак, В.Янчевський та ін. Однак аналіз статусу посадових осіб місцевого самоврядування Росії, специфіки їхньої професійної діяльності дають підстави стверджувати, що здійснені розробки не повною мірою задовольняють потреби у вивченні зазначеної проблематики в Україні.
Серед інших зарубіжних учених, які розробляли проблеми підготовки та підвищення кваліфікації службовців вищого кадрового корпусу, слід назвати Б.Гурне, П.Джарвіса, Д.Джеймсона, П.Друкера, Ж.Паже, Г.Райта.
Однак комплексний аналіз наукових джерел вітчизняної та зарубіжної літератури засвідчив, що формування професійної компетентності посадових осіб місцевого самоврядування в процесі підвищення їхньої кваліфікації не було предметом окремих наукових дисертаційних досліджень вітчизняних науковців. Останнім часом вітчизняні вчені значну увагу зосереджували на аналізі професійної діяльності, стану та напрямів модернізації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців. Проте, по суті, поза увагою залишилися проблеми вивчення професійної діяльності, формування професійної компетентності, кар’єрного зростання та професіоналізації посадових осіб місцевого самоврядування.
Аналіз чинного законодавства у сфері служби в органах місцевого самоврядування засвідчив недосконалість нормативно-правових актів регулювання проходження служби в органах місцевого самоврядування. Залишаються невизначеними типово-професійні характеристики деяких посад в органах місцевого самоврядування, зокрема, не уточнено ділові та професійні якості, професійні знання, уміння і навички посадових осіб місцевого самоврядування, що становлять основу їхньої професійної компетентності. Усе це зумовлює і разом з тим ускладнює моделювання професійної компетентності посадових осіб місцевого самоврядування.
Дослідження стану підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування показало, що, незважаючи на певну сформованість системи підготовки, перепідготовки та підвищення їхньої кваліфікації, останнім часом актуальною є проблема її реформування та вдосконалення. По-перше, у процесі реформи системи державного управління змінюються завдання місцевого самоврядування, функції та напрями діяльності посадовців місцевого самоврядування, що вимагає змін напрямів підготовки управлінського персоналу. По-друге, державна система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації більшою мірою зосереджена на державних службовцях і недостатньо враховує освітньо-професійні потреби посадових осіб місцевого самоврядування.
Уточнюється поняття “професійної компетентності посадової особи місцевого самоврядування” як здатності ухвалювати обґрунтовані рішення в межах своєї компетенції щодо забезпечення ефективної діяльності органу місцевого самоврядування. Професійна компетентність посадової особи місцевого самоврядування включає певні структурні елементи, що становлять її базис, а саме: знання, що спираються на систематизовану теоретичну базу і визначають успішність діяльності посадовця з реалізації функцій місцевого самоврядування; знання, які визначають успішність його комунікативної, організаційної, управлінської діяльності; уміння та сформовані навички, що забезпечують успішне розв’язання загальносоціальних та професійних проблемних ситуацій, визначення кінцевих та проміжних цілей, ухвалення оптимальних рішень у конфліктних ситуаціях, оцінювання, коригування та їх виконання на основі рефлексивної управлінської діяльності, в основу якої покладено ефективне міжособистісне спілкування; адаптацію до постійно змінюваних умов; безперервне професійне вдосконалення та самоосвіту; досвід та авторитетність у сфері своєї професійної діяльності тощо.
Проведене дослідження стану сформованості професійної компетентності посадових осіб місцевого самоврядування Волинської, Кіровоградської, Сумської областей, м. Севастополя, респондентами якого стали 588 осіб, засвідчило низький рівень їхньої професійної компетентності та нагальну потребу в підвищенні кваліфікації. Це зумовило необхідність вивчення основних якостей та властивостей особистості, якими повинен володіти професійно компетентний посадовець, змістове наповнення структурних елементів професійної компетентності, дослідження і визначення умов та чинників, що сприяють формуванню професійної компетентності посадових осіб місцевого самоврядування в процесі підвищення їхньої кваліфікації.
У другому розділі – ” – проаналізовано результати дослідження професійної діяльності та науково обґрунтовано модель професійної компетентності посадових осіб місцевого самоврядування.
Охарактеризовано службу в органах місцевого самоврядування як професійну управлінську діяльність, пов’язану з наділенням владними повноваженнями і відповідальністю, обмежену законодавством, таку, що має нормотворчий характер та виконує обслуговуючу функцію шляхом надання управлінських послуг територіальній громаді та всьому суспільству.
У системі місцевого самоврядування виділено три рівні управління: вищий, середній, нижній; проведено класифікацію посад та визначено управлінські функції, які виконуються в процесі професійної діяльності посадових осіб місцевого самоврядування. Установлено, що специфічні особливості управлінської діяльності виявляються на різних рівнях управління і їх виразність залежить від рівня управління та функціональних обов’язків посадових осіб місцевого самоврядування.
Класифікація посад в органах місцевого самоврядування здійснюється за такими класифікаційними ознаками: принципами територіального поділу, поділу на категорії посад, прийняття на службу, компетенції ради, повноважень виконавчих органів ради. Згідно з класифікацією запроваджуються три групи та 19 підгруп посад в органах місцевого самоврядування.
На основі структурно-функціонального аналізу особливостей основних завдань і функцій управління, служби в органах місцевого самоврядування як соціального інституту та системи місцевого самоврядування здійснюється класифікація сфер (організаційно-адміністративна, фінансово-економічна, місцевого господарства, соціальна, місцевої власності, безпеки) та видів професійної управлінської діяльності посадових осіб місцевого самоврядування (адміністративна, організаційно-виконавча, інформаційно-аналітична, планування, контрольно-облікова, регулювальна, погоджувальна, представницька, експертно-консультаційна, інноваційно-дослідницька, професійного самовдосконалення).
Професійна компетентність посадової особи місцевого самоврядування визначається цілісністю особистісних та діяльнісних проявів феномена як органічно взаємозалежних підсистем, поєднанням професіоналізму управлінської діяльності та професіоналізму особистості посадової особи як базових складових.
У роботі обґрунтовано критерії професіоналізму особи посадовця: стратегічний тип мислення, творчі здібності; володіння етичною культурою, що вимагає таких особистих якостей, як чесність, порядність, коректність, ввічливість, демократизм тощо, а також здатність працювати в умовах інформаційної невизначеності, знаходити найбільш адекватні управлінській ситуації шляхи, методи та способи вирішення гострих проблемних питань територіальної громади в межах наданих повноважень, надавати високоякісні послуги населенню шляхом підвищення ефективності та результативності власної управлінської діяльності; схильність до вироблення і застосування вже відомих інноваційних методів і технологій управління; вміння акумулювати енергію та здібності всіх учасників спільної діяльності для вирішення професійних завдань, а також гармонізувати відносини місцевої влади і громади для створення умов ефективної життєдіяльності територіальної громади, підвищення престижу та авторитету місцевого самоврядування.
Доведено, що професійний розвиток посадових осіб місцевого самоврядування включає послідовну зміну станів та рівнів професійної компетентності та досягнення на цій основі більш високого соціального статусу.
Введено шість основних управлінських професійних компетенцій посадових осіб місцевого самоврядування (управлінська, правова, психолого-педагогічна, соціально-культурна, економічна, політична) (див. рисунок). Кожна з них містить певний стандарт наукових професійних знань, умінь та навичок, якими повинен володіти посадовець у процесі виконання своїх функціональних обов’язків. Крім того, у деяких компетенціях виділено певні напрями, які, інтегруючись один з одним, утворюють певну компетенцію.
Обґрунтовується виділення трьох рівнів (достатній, середній, високий) професійної компетентності посадових осіб місцевого самоврядування і, відповідно, критерії їх визначення, що відображають результативність вирішення професійних завдань та ефективність розв’язання управлінських проблем, які позитивно впливають на життєдіяльність територіальної громади. Кожен наступний рівень професійної компетентності має всі ознаки і властивості попереднього.
Установлено, що рівень розвитку професійної компетентності посадової особи місцевого самоврядування знаходить відображення в результативності вирішення професійних завдань і проблем, що актуалізує врахування міри очікуваної ефективності від прийнятого рішення, яке прогнозується самим суб’єктом з реальним результатом, ступеня суб’єктивного уявлення самої особи про свою компетентність порівняно з реальним рівнем її сформованості.
|
