ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА :

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано сутність і стан проблеми, що вирішується, актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв’язок з науковими програмами; визначено мету, основні завдання дослідження, наукову новизну, встановлено об’єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі – «Теоретичні засади державного регулювання малого та середнього підприємництва в умовах інформаційного суспільства» – уточнено сутність малого та середнього підприємництва як об’єктів державного регулювання в умовах розвитку інформаційного суспільства; досліджено механізми державного регулювання підприємницької діяльності; визначено соцільно-економічні функції малого та середнього підприємництва в господарській системі держави.

Визначено, що з погляду розвитку інформаційного суспільства держава має два ключові взаємозалежні напрями діяльності, а саме: сприяння розвитку інформаційного суспільства в межах країни з метою забезпечення її конкурентоспроможності на світовому ринку; сприяння зміні форм і методів роботи державно-управлінського апарату з метою підвищення якості послуг, що надаються громадянам. Розглянуто важливу роль підприємництва в становленні інформаційного суспільства, виходячи з чого державі запропонована реалізація завдань щодо реорганізації бізнесу, встановлення відносин з приватним сектором. Розкрито теоретичні засади державного регулювання малого та середнього підприємництва, в яких виявлено особливості державного регулювання розвитку підприємництва в інформаційному суспільстві. Уточнено сутність понять «мале підприємництво» та «середнє підприємництво» як об’єктів державного регулювання в умовах інформаційного суспільства. Визначено особливості державного регулювання підприємницької діяльності з урахуванням ролі підприємництва в становленні інформаційного суспільства. І хоча розвиток сучасного інформаційного суспільства неможливий без спрямованого впливу держави, основну роль у розвитку нових інформаційних технологій, безумовно, відіграє бізнес – приватні організації і структури. Саме підприємництво виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку в процесі формування ринкових відносин в Україні. Причому трансформація командно-адміністративної системи в ринкову неможлива без розширення спектра діяльності підприємницьких структур, які генерують зміни як на макро-, так і на мікроекономічному рівні.

Обґрунтовано, що одним з головних аргументів на користь забезпечення взаємодії між органами державної влади та підприємництвом є усвідомлення того, що малі та середні підприємства виконують надзвичайно важливі, з погляду забезпечення стабільного суспільного розвитку, функції: створення та розвитку конкурентного середовища, структурної перебудови економіки держави; забезпечення високих темпів економічного розвитку країни; формування умов для раціонального використання виробничих ресурсів; розширення пропозицій товарів і послуг на ринках; сприяння зайнятості населення; наповнення місцевих бюджетів.

Серед досліджень механізму реалізації ролі малого та середнього підприємництва в інформаційному суспільстві та  необхідності державного регулювання розглянуто два основні напрями: новий інституціоналізм, який розробляє теорію суспільних засад підприємництва, та неокласичний, представники якого прагнуть поєднати використання ринкових механізмів саморегулювання із застосуванням важелів державного впливу. Проведений аналіз наукових підходів дав змогу виділити такі складові механізму державної підтримки підприємництва (рис. 1).

Визначено, що державне регулювання у сфері підприємницької діяльності характеризується сукупністю пріоритетів і механізмів впливу держави на забезпечення комплексного і ефективного розвитку підприємництва, що дозволило зробити певні узагальнення. По-перше, державне регулювання являє собою поєднання форм і методів, які здійснюють органи державного управління для досягнення поставленої мети. По-друге, державне регулювання малого та середнього підприємництва слід трактувати як цілеспрямовану комплексну діяльність державних інститутів, спрямовану на поєднання, узгодження, комбінування різних форм, методів регулювання та підтримки суб’єктів малого та середнього підприємництва. Воно здійснюється на принципах законності, комплексності, адекватності, послідовності, нейтральності, результативності за допомогою організаційного, адміністратив- ного, економічного, правового методів через відповідні засоби та інструменти.

Виявлено необхідність створення перспективних складових механізму державного регулювання підприємництва, а саме організаційного методу, який буде забезпечувати розвиток інноваційних форм підприємницької діяльності та інформаційного методу, що буде забезпечувати різноманітність державних послуг, за допомогою системи «е-уряд». Досліджено питання соціально-економічних функцій малого та середнього підприємництва в господарській системі держави. Розкрито теоретичні засади соціально-економічної діяльності малого та середнього підприємництва, в яких виявлено, що завдяки своїй гнучкості малі та середні підприємства швидко реагують на ринкові зміни, здатні вчасно переробити технологічний процес і представити на ринок конкурентоспроможну продукцію; сприяють росту зайнятості, формуванню підприємницької культури, рівномірному розвитку регіонів, активної інноваційної діяльності; ініціюють нагромадження капіталів; згладжують соціальні конфлікти.

Розглянуто соціально-економічну значимість малих і середніх підприємств, яка характеризуються високим ступенем «смертності» - більша частина підприємств розорюється в перший рік. З’ясовано, що така ситуація можлива через високий рівень конкуренції на ринках, низьку підприємницьку компетенцію, неправильну оцінку положення на ринку, а також неадекватну державну політику регулювання сектору малого та середнього підприємництва.