ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯКОСТІ ТА ОБІГУ НОВИХ ТИПІВ ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми. Результатом науково-технічного прогресу в аграрній сфері та індустріалізації сільського господарства стало створення принципово нових технологій виробництва продовольчої сировини та продуктів харчування. Динамічний розвиток біотехнологій сприяв появі на продовольчому ринку генетично модифікованих та "функціональних" продуктів харчування, які, з одного боку, є результатом намагань суспільства ефективніше використовувати обмежені ресурси, а з іншого, – криють у собі невизначеність щодо їх біологічної цінності та безпечності для людини. Унаслідок цього серед споживачів усе частіше виникають протести з приводу недостатньої урегульованості продовольчого ринку з боку держави.

Зазначені обставини вплинули на зростання ролі держав в управлінні діяльністю суб’єктів продовольчої системи, зокрема, сприяли розробці жорстких правил регулювання обігу нових типів продуктів харчування. З огляду на глобалізацію торгівлі продуктами харчування, особливе місце в сукупності інструментів державної політики відводиться заходам, спрямованим на забезпечення якості та безпечності продовольства. Отже, актуальність теми дослідження обумовлюється тим, що в Україні зроблено лише перші кроки в напрямку створення системи управління якістю продовольства, яка б відповідала основним положенням угод Світової організації торгівлі (СОТ) та Європейського Союзу (ЄС) і мінімізувала конфлікти, пов’язані з появою на митній території країни продовольства сумнівної якості, а також необхідністю обґрунтування підходів до формування цілісної системи державного регулювання якості та обігу нових типів продуктів харчування (НТПХ), що є важливим науково-прикладним завданням.

Стан наукової розробки проблеми. Поняття "якість" цікавила вчених з давніх часів, зокрема, відомі філософи та економісти звертали увагу як на її загальнопізнавальні аспекти, так і соціально-економічний зміст (Арістотель, К. Маркс, К. Ісікава та ін.). Зарубіжними фахівцями (С. Вольф, Л. Ревенко, П. Хубнер) і вітчизняними спеціалістами (В. Артиш, П. Лайко) зверталась увага на питання якості продовольчої сировини, що зумовлено тенденціями до глобалізації продовольчого ринку та появою нових типів продовольства.

Висвітлення загальних проблем застосування механізмів державного регулювання знаходимо в працях таких учених, як О. Амосов, Г. Атаманчук, В. Бакуменко, А. Дєгтяр, Д. Карамишев, В. Корженко, Н. Мельтюхова, О. Оболенський, Г. Одінцова, О. Шапоренко та ін.

Особливе значення в контексті даного дослідження мають праці В. Горбуліна, П. Калити, М. Латиніна, Т. Лозинської, О. Супруна, пов’язані з аналізом механізмів і методів регулювання продовольчого ринку сучасної держави. Цими ж питаннями опікуються й окремі представники зарубіжної наукової думки (М. Джовванетті, С. Стоун та ін.).

Проте, більшість наукових розробок безпосередньо не пов’язані з питаннями застосування механізмів державного регулювання саме обігу НТПХ або містять лише концептуальні підходи щодо розробки державної політики регулювання якості та обігу НТПХ, що й спонукало нас до проведення даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами Інституту. Дисертаційна робота виконувалася на кафедрі економічної політики Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в межах науково-дослідних робіт: "Механізми державної підтримки розвитку і підвищення ефективності функціонування агропромислового виробництва та пріоритетності соціального розвитку села" – державний реєстраційний номер 0106U012328 (дисертантом узагальнено та доповнено пріоритети державного регулювання розвитку агропромислового виробництва); "Депресивні території: шляхи виходу із кризи" – державний реєстраційний номер 0107U006775 (автором запропоновано заходи щодо використання можливостей аграрного виробництва для вирівнювання розвитку регіонів); "Механізми державного регулювання економічних відносин в умовах глобалізації" – державний реєстраційний номер 0109U004871 (дисертантом виокремлено чинники глобалізації, які безпосередньо впливають на стан продовольчої та біологічної безпеки України).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні засобів удосконалення механізмів державного регулювання якості та обігу нових типів продуктів харчування.

Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких завдань:

– обґрунтувати положення щодо вдосконалення організаційного та правового механізмів державного регулювання продовольчого ринку у зв’язку із появою НТПХ і виокремити пріоритети державного регулювання цієї сфери;

– простежити еволюцію розуміння соціально-економічної сутності категорії "якість" як об’єкта державного регулювання;

– узагальнити особливості трансформації продовольчої системи та системи державного регулювання останньої у зв’язку з розробкою та комерціалізацією НТПХ;

– здійснити класифікацію продовольчих товарів за рівнем природності їх походження;

– запропонувати концептуальний підхід щодо формування організаційно-правових засад налагодження національної системи біобезпеки;

– розробити процедуру оцінки ризиків, пов’язаних із обігом НТПХ, та перелік заходів державного регулювання із запобігання виявленим ризикам;

– окреслити напрямки гармонізації вітчизняного законодавства щодо регулювання якості та обігу НТПХ із міжнародними стандартами.

Об’єктом дослідження є державноуправлінська діяльність у сфері продовольчого забезпечення.

Предмет дослідження – механізми державного регулювання якості та обігу НТПХ в Україні.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дисертаційного дослідження слугували фундаментальні положення теорії державного управління, економічної теорії, наук, що мають міждисциплінарний характер (екологічний менеджмент, метафізика економіки, теорія систем тощо), а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань державного управління соціально-економічною сферою та регулювання продовольчого ринку.

Дисертаційне дослідження ґрунтується на використанні системного підходу, що дозволяє, по-перше, розглядати державні інституції, які забезпечують регуляторний вплив, як невід’ємну частину сучасної продовольчої системи, по-друге, уникати багатьох складнощів, які виникають у зв’язку з використанням дискретного регулювання окремих сегментів продовольчого ринку. У дисертації використовувались такі загальнонаукові методи: аналізу та синтезу – для виявлення сукупності чинників, що впливають на розвиток продовольчого ринку; абстрактно-логічний – з метою узагальнення теоретичних положень, встановлення причинно-наслідкових зв’язків і формулювання висновків; єдності історичного і логічного – в дослідженні генези та розвитку підходів до розуміння категорії "якість", становлення сучасної продовольчої системи; логіко-семантичний – для розкриття змісту окремих категорій сфери науки державного управління; статистичного аналізу – для встановлення залежності між окремими елементами (кореляційного зв’язку), темпів змін окремих чинників (індексний), значення окремих параметрів товару для споживачів (ранжування) тощо; порівнянь – для виявлення відмінних рис, закономірностей, особливостей та спільних характеристик у використані механізмів державного регулювання якості та обігу НТПХ у різних країнах.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні підходів до вдосконалення механізмів державного регулювання якості та обігу НТПХ і конкретизується в таких положеннях:

уперше:

– обґрунтовано концептуальний підхід щодо формування організаційно-правових засад державного регулювання якості та обігу НТПХ, відмінною рисою якого є спрямованість на створення національної системи біологічної безпеки України відповідно до положень Картахенського протоколу (2000 р.), ратифікованого Верховною Радою України;

удосконалено:

– класифікацію продуктів харчування за рівнем їх природності, що сприятиме розробці адекватних заходів державного регулювання їх обігу, які враховують специфічні вимоги щодо зберігання, транспортування та збуту цих товарів, а також ставлення споживачів до властивостей окремих типів харчових продуктів;

– систему принципів і пріоритетів державного регулювання якості та обігу НТПХ, особливістю якої є врахування суперечливості процесу комерціалізації генетично модифікованих організмів (ГМО), як-от: прозорість регулювання, принцип перестороги, відповідальність виробника, дотримання загальної безпеки, соціальна відповідальність, безперервність процесу регулювання;

– загальнометодичні підходи щодо здійснення експертизи НТПХ, зокрема ГМО, та оцінки ризиків їх комерційного використання, які є складовими організаційного механізму державного регулювання та надають можливість усім зацікавленим сторонам брати участь в обговоренні та оцінці їх переваг і недоліків;

дістало подальший розвиток:

– уточнення змістовної характеристики категорії "якість", в якій враховується єдність двох аспектів – об’єктивного (сукупність властивостей, безпечних для людини за умови споживання рекомендованої кількості продукту, які можуть бути виміряними за допомогою кількісних показників) та суб’єктивного (здатність задовольняти наявні та ймовірнісні потреби певної категорії споживачів), що дозволяє зосередити увагу на розробці тих заходів державного регулювання якості НТПХ, які повніше відповідають суб’єктивним вимогам споживачів;

– періодизація процесу розробки та комерціалізації НТПХ з метою виявлення особливостей окремих його етапів та розроблення заходів державного регулювання обігу та якості нових типів продовольства, які враховують об’єктивні умови, характерні для певного періоду;

– обґрунтування пріоритетних заходів розвитку правового та організаційного механізмів державного регулювання якості та обігу НТПХ, а саме: визначення ГМ-сорту як нового; уточнення правових положень стосовно категорій "виробник харчового продукту" та "біологічна безпека"; визначення та нормативне закріплення умов вирощування ГМ-культур та залучення громадськості до процесу опрацювання управлінських рішень у сфері державного регулювання якості та обігу НТПХ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розширенні та поглибленні існуючих уявлень щодо застосування механізмів державного регулювання у сфері обігу НТПХ, розроблення методичних підходів до регламентації розробки та комерційного використання НПТХ, опрацювання стратегічних пріоритетів державного регулювання продовольчого ринку, виходячи із цінностей і потреб споживачів. Основні положення та висновки дослідження можуть бути використаними в практичній діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, спрямованій на продовольче забезпечення населення, при розробленні програм розвитку галузей продовольчої сфери, здійсненні моніторингу продовольчої та біологічної безпеки, налагодженні сучасної інфраструктури продовольчого ринку.

Пропозиції щодо вдосконалення організаційного та правового механізмів державного регулювання продовольчого ринку впроваджено в діяльність Постійної комісії з питань аграрної політики, земельних відносин та природокористування Харківської обласної ради для налагодження взаємодії із спеціально уповноваженими органами в галузі охорони навколишнього середовища, метрології та сертифікації (акт про впровадження № 05-25/162 від 30.11.2009 р.) і використані в діяльності Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при розробці методичного забезпечення навчальних програм із дисциплін "Торговельна політика" та "Державне управління аграрними відносинами" (акт про впровадження № 01-1028/06-03 від 1.06.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, яка містить результати дослідження в галузі науки "державне управління", отримані дисертантом особисто та опубліковані в одноосібних наукових працях. У роботі не використовувалися ідеї, які належать співавторам публікацій та співвиконавцям НДР.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження оприлюднені на VІІ, VІІІ, ІХ та Х міжнародних наукових конгресах "Державне управління та місцеве самоврядування" (м. Харків, 2007 р.; м. Харків, 2008 р.; м. Харків, 2009 р. та м. Харків, 2010 р.), науково-практичних конференціях "Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика" (м. Львів, 2007 р.), "Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України" (м. Харків, 2007 р.), "Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження" (м. Одеса, 2008 р.), "Інвестиційна складова сталого розвитку регіону" (м. Харків, 2008 р.), "Державне регулювання соціального підприємництва та соціально відповідального бізнесу" (м. Харків, 2010 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено в 5 статтях, опублікованих у фахових виданнях з державного управління, 7 тезах доповідей та 2 методичних рекомендаціях. Загальний обсяг публікацій за темою дослідження складає 3,3 авт. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 195 сторінок, у т. ч. 10 рисунків (на 6 стор.), 4 таблиці (на 4 стор.), 5 додатків (на 20 стор.). Список використаних джерел складається із 202 найменувань (на 21 стор.), з них 36 – іноземними мовами.