МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ Автореферат

У вступі розкрито сутність наукової проблеми і стан її дослідження, обґрунтовано вибір та актуальність теми дисертації; вказано на зв'язок роботи з напрямами наукових досліджень Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України; визначено мету й завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів та особистий внесок здобувача; наведено дані щодо апробації отриманих результатів і публікацій за темою дисертаційного дослідження, обсягу і структури дисертації.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні та історичні засади реалізації державної мовної політики в Україні» – проаналізовано основні підходи до дослідження проблеми реалізації ДМП в Україні; здійснено аналіз змісту термінів «мовна політика», «мовна ситуація», «механізми реалізації державної мовної політики»; запропоновано авторське тлумачення базових понять ДМП: «державна мовна політика», «механізми реалізації державної мовної політики», «мовна толерантність»; визначено концептуальні історичні засади ДМП і досліджено її теоретико-методологічні основи.

Аналіз наукових публікацій з теми дисертації доводить, що науковці зосереджують увагу на: обґрунтуванні загальних теоретико-методологічних підходів щодо державного управління у сфері мовної політики, формуванні й удосконаленні механізмів реалізації ДМП (І. Дзюба, О. Куць, І. Лопушинський, Л. Масенко, І. Плотницька, Я. Радевич-Винницький, Ж. Шевчук та інш.); правовому забезпеченні реалізації ДМП (Г. Залізняк, О. Ткаченко, В. Лизанчук, Ю. Саплін, О. Сербенська, Н. Шовгун, М. Феллер та інш.), теоретичного узагальнення сучасних проблем ДМП в українському суспільстві (А. Загнітко, Є. Плахута, І. Фаріон, Т. Фролова; осмисленню зарубіжного досвіду ДМП: Б. Ажнюк, Т. Марусик, О. Скорикова, К. Тищенко та інш.

Визначено актуальні проблеми теорії та практики реалізації ДМП в Україні. Запропоновано авторське тлумачення базових понять ДМП: «державна мовна політика», «механізми реалізації державної мовної політики», «мовна толерантність».

Розглянувши історичні аспекти вітчизняного досвіду реалізації ДМП, слід констатувати, що у періодах: Центральної Ради, Гетьманату та Директорії, українізації 20-30 рр. та періоді 70-80 р.р. ХХ ст. – важливу роль у процесі реалізації державної політики в сфері мовного облаштування відігравала держава. У кожному періоді основні механізми реалізації ДМП – політичний, правовий, економічний, організаційний, інформаційний та мотиваційний – використовувалися не завжди в повному обсязі.

Так, мовна політика трьох українських урядів: Центральної Ради, Гетьманату та Директорії, – в загальних рисах була послідовною. Успішній реалізації ДМП сприяло функціонування таких добре продуманих та ефективно дієвих механізмів реалізації ДМП, як правовий, політичний, інформаційний та мотиваційний, але в той же час мало уваги урядом приділялося економічному та організаційному. Основною причиною цього була об’єктивна – швидка зміна історичний подій, внаслідок чого не вистачало часу на здійснення запланованих завдань та визначених цілей.

Період українізації в площині здійснення ДМП має свою специфіку – цілі радянського керівництва не збігалися з кінцевою метою, яку бачило перед собою передове українство: формування державно-партійної, господарської та культурної еліти з виразним національним чуттям, консолідація українського народу. Цей історичний період характеризується потужними правовим та організаційним механізмами, менш ефективними були економічний та інформаційний, і взагалі не брався до уваги мотиваційний. Встановлена неузгодженість була основною причиною згортання процесу українізації та грубих перекосів під час реалізації ДМП періоду 20-30-х рр. ХХ ст., що і призвело до кардинально протилежних результатів, відмінних від очікуваних.

ДМП 70-80-х років ХХ століття характеризується чітко налагодженими діями правового, політичного та інформаційного механізмів. Менше уваги приділялося інформаційному та економічному, мотиваційний же функціонував періодично.

Таким чином, увага до уроків історії реалізації ДМП, як позитивних, так і негативних, на сучасному етапі її розвитку та реалізації сприятиме успішному вирішенню мовних проблем в Україні, стабілізації мовної ситуації та подальшій консолідації українського суспільства. Аналіз помилок державної влади щодо реалізації ДМП в Україні в минулому допоможуть уникнути їх сьогодні, а використання позитивного досвіду надасть можливість перспективному розвитку ДМП. Основним висновком проведеного аналізу є необхідність створення комплексного механізму реалізації ДМП, заснованого на принципі толерантності та чітко прописаній системі контролю за виконанням чинного мовного законодавства.

У другому розділі – «Сучасні тенденції розвитку державної мовної політики» – здійснено аналіз чинного нормативно-правового забезпечення ДМП, визначено особливості мовної ситуації в Україні на сучасному етапі державотворення та окреслено можливі шляхи імплементації позитивного зарубіжного досвіду мовного влаштування в український простір.

Розглядаючи сучасні тенденції розвитку ДМП в Україні, слід зазначити суттєві особливості, які виражаються у наступному:

– нормативно-правове поле забезпечення реалізації ДМП в цілому сформовано, але в ньому наявні певні недоліки, які можна усунути за умови неухильного виконання основних правових актів;

– мовна ситуація в Україні на сучасному етапі державотворення відзначається специфічними особливостями, які мають вплив на процес подальшої успішної реалізації ДМП;

– не зважаючи на наявність яскраво вираженої специфіки ДМП в Україні, їй також притаманні спільні риси з іншими країнами, тому використання зарубіжного досвіду мовного влаштування позитивно впливатиме на її реалізацію в майбутньому.

Результати дослідження чинних нормативно-правових основ ДМП України дають підстави для ствердження, що на сьогодні в Україні не існує чіткої та гармонійної системи бачення ДМП, її правових та організаційних засад розвитку і застосування державної мови та мов національних меншин, тому практика застосування прийнятих законів та нормативно-правових актів потребує внесення до них суттєвих коректив, які враховували б реалії сьогодення.

Сучасна мовна ситуація в державі характеризується певною нестабільністю, що суттєво впливає на процес утвердження державного статусу української мови як важливого чинника консолідації суспільства та зміцнення національної свідомості. Основною рисою сучасної мовної ситуації в нашій державі залишається українсько-російська двомовність з широким функціонуванням російської мови в різних сферах суспільного життя на більшості території країни, цей факт обернено пропорційно впливає на сферу використання української мови.

Зарубіжний досвід мовного влаштування держави свідчить, що велика увага приділяється саме процесу реалізації ДМП, складовими чинниками якої є: освіта, ЗМІ та фахові субмови. Вони забезпечують успішну реалізацію мовного питання у процесі державного будівництва. Світовий досвід функціонування відповідних компетентних органів з питань реалізації ДМП, безперечно, буде принагідним для імплементації в Україні.

Одним із найважливіших чинників громадянського миру і консолідації українського суспільства в сьогоднішніх умовах глибокої економічної та політичної кризи є виважена ДМП, побудована на принципах толерантності. Саме мовна толерантність є гарантом стабільності сучасного суспільства у всіх його сферах повноцінного функціонування: соціально-економічній, політичній, культурологічній, міжконфесійній тощо, яка протягом тривалого часу формується природним чином. Встановлено, що реалізація принципу толерантності в процесі вирішення мовних проблем в країні є бажаним і вмотивованим кроком, оскільки саме він сприятиме утвердженню суспільної злагоди, політичної стабільності та забезпечення консолідації українського суспільства.

У третьому розділі – «Перспективи модернізації державної мовної політики в Україні та механізмів її реалізації» – окреслено альтернативні напрямки подальшого розвитку ДМП в Україні, визначено підходи до вдосконалення механізмів державного управління в сфері ДМП: політичного, правового, організаційного, інформаційного, економічного та мотиваційного; обґрунтовано доцільність використання комплексного механізму реалізації ДМП з метою подальшого її вдосконалення на загальнодержавному рівні.

Успішність ДМП залежить від виваженого та ефективного використання механізмів її реалізації. Доведено, що мовна політика держави повинна реалізовуватися комплексно, завдяки механізмам державного управління, що забезпечить досягнення основної мети – консолідації українського суспільства на основі повноцінного функціонування української (державної) мови в усіх сферах суспільно-політичного життя, а також поважливого ставлення до мов інших національностей українського суспільства.

Подальший розвиток ДМП органічно пов'язаний із мовною ситуацією в країні. Альтернативними напрямками подальшого розвитку є такі: ДМП, спрямована на утвердження повноцінного функціонування української мови як державної; ДМП індиферентності, тобто байдужого ставлення як до проблем становлення державної – української – мови, так і до проблем мов інших національностей України; ДМП білінгвізму, направлена на утвердження офіційної двомовності. Проаналізувавши можливі альтернативи подальшого розвитку ДМП, стверджуємо, що пріоритетним є напрямок, спрямований на посилення заходів із забезпечення повноцінного функціонування української мови як державної за умови виваженого застосування комплексного механізму реалізації ДМП як альтернативного шляху подальшого вдосконалення реалізації ДМП в Україні.