ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми. Сфера природокористування в економіці України відіграє значну роль. Але на сьогодні є проблема наявності незадовільної державної політики, яка призводить до розбалансування соціально-економічних відносин щодо раціонального використання природних та екологічних ресурсів. Враховуючи існуючі характеристики природоресурсної привабливості України та її регіонів, стає необхідним формування нового управлінського інструментарію. Державна політика охорони навколишнього середовища повинна стосуватися не тільки окремо земельних, водних, лісових ресурсів, надр, але й інтегрального екологічного ресурсу, який є основою забезпечення сталого розвитку.

На даний час в Україні спостерігаються тенденції актуалізації проблеми екологічно сталого природокористування, яке забезпечувало б поєднання високої продуктивності використання природних ресурсів з максимальним збереженням і збільшенням їх корисних властивостей і якостей. Особливої значущості набувають розробки, пов'язані з визначенням критеріїв екологічної ефективності використання природних ресурсів, які все більше підпорядковуються об'єктивній необхідності пошуку найбільш виважених з погляду охорони навколишнього середовища способів економічно продуктивного, соціальноефективного й екологічноорієнтованого господарювання та відповідного інституціонального забезпечення.

На сучасному етапі раціональне природокористування пов’язане, в першу чергу, із визначенням інституту власності у користуванні певних видів природних ресурсів. Тут необхідні рішучі зміни, починаючи з формування структури цілей і завдань управління природними ресурсами, прийомів та методів досягнення екологічного ефекту в різних галузях та сферах діяльності. Пріоритетними на сьогоднішній день для суспільства стають завдання такої організації та використання природоресурсного потенціалу, коли вирішуються не тільки питання зменшення процесів деградації природних ресурсів, але в той же час досягається мета підвищення ефективності виробництва, яке його використовує.

Необхідно відмітити також й те, що на сучасному етапі суттєву роль починають відігравати зовнішні фактори екологічного впливу на формування соціально-економічних відносин в Україні, а також фактор підвищення вартості природних ресурсів, тобто суттєвий вплив на розвиток мають ті природні ресурси, які задовольняють певні потреби людини в якісному екологічному середовищі життєдіяльності.

Проблемами екологічної безпеки, вивченням питань функціонування механізмів державного управління, аналізом завдань місцевого самоврядування для забезпечення їх роботи на рівні дисертаційних досліджень займалися О. Галацан, Т. Грушева, Г. Дзян, О. Лазор, І. Ляшко, Т. Проценко, В. Сиченко, М. Шафоростова та інші. На вивчення питань державного управління у природоохоронній сфері, формування державної політики, спрямованої на досягнення та підтримання стану екологічної безпеки, екологічної політики в контексті державотворення, спрямовували зусилля С. Васюта, М. Кисельов, Н. Маєвська, О. Стегній ті інші. Правові, економічні, організаційні, політичні та інші аспекти вирішення екологічних проблем, подолання екологічної кризи висвітлювали в своїх працях В. Андрейцев, Н. Барбашова, О. Врублевська, Т. Гардашук, Е. Гирусов, О. Дацій, О. Ковтун, В. Крисаченко, В. Куценко, П. Лайко, О. Мостяєв, В. Пілюшенко, А. Толстоухов, М. Хилько, О. Шапоренко, Н. Шиян, І. Шкуратова та інші.

Провідні вчені, такі як С. Дорогунцов, М. Хвесик, С. Харічков, О. Кашенко, О. Веклич, І. Бистряков, В. Борисова, І. Галиця, Є. Хлобистов, С. Ілляшенко, В. Кравців, О. Царенко, В. Міщенко, І. Синякевич, Є. Мішенін, особливий наголос роблять на інституціонально–правових аспектах ефективного природокористування, а також пропонують ринкові інструменти стимулювання процесів ресурсозбереження та екологізації.

На даний час існує значний вітчизняний теоретичний і методологічний потенціал у сфері економіки природокористування, інституціоналізації відносин та прав власності, сфери екологічної політики тощо, який потребує нового осмислення. Узагальнення наукових поглядів як вітчизняних, так і зарубіжних учених щодо оптимізації управління процесами природокористування та екологізації господарської діяльності дає можливість стверджувати, що розробка теми з проблем удосконалення державної політики охорони навколишнього середовища є подальшим кроком на шляху формування національної моделі сталого розвитку.

Актуальність зазначених питань зумовила вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки були отримані у межах наукової теми Академії муніципального управління „Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (номер державної реєстрації 0108U008164). Роль автора полягає у розробці концептуальних підходів до вдосконалення державної політики охорони навколишнього середовища на шляху до формування національної моделі сталого розвитку.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування теоретичних та методологічних засад, розробка практичних рекомендацій щодо формування ефективної державної політики охорони навколишнього середовища в Україні.

Для досягнення мети дослідження було поставлено та вирішено такі завдання:

– обґрунтувати теоретичні підходи до оцінки впливу державної політики охорони навколишнього середовища на економіку;

– визначити та систематизувати вектори екологічного розвитку вітчизняної економіки в умовах впливу глобальних ризиків;

– уточнити понятійний апарат проблеми дослідження, зокрема поняття «екологізація господарського комплексу»;

– удосконалити систему організації природоохоронної діяльності в Україні;

– проаналізувати стан та визначити основні проблеми охорони природних ресурсів;

– удосконалити складові державної політики охорони навколишнього середовища;

– розглянути передумови ефективного використання природних ресурсів;

– розробити напрями екологізації законодавства;

– розробити методичні підходи та обґрунтувати напрями формування програм охорони навколишнього середовища.

Об^’єктом дослідження є формування та реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього середовища.

Предмет дослідження – державна політика охорони навколишнього середовища в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є системний підхід до пізнання фундаментальних положень економічної науки стосовно державної політики охорони навколишнього середовища. За допомогою абстрактно-логічного методу, зокрема прийомів аналогії, зіставлення, індукції, дедукції, уточнено поняття „екологізація господарського комплексу”, сформульовано загальні висновки та висновки до розділів. При аналізі специфіки державної політики охорони навколишнього середовища та її стану в Україні використано статистико-економічний метод, зокрема прийоми – графічний і порівняння. За допомогою монографічного методу було досліджено державну політику охорони навколишнього середовища в розвинутих країнах. Для вивчення оцінки основного змісту нормативно-правового забезпечення діяльності органів державної влади для регулювання відносин у форматі „держава – органи державного управління – суб’єкти діяльності” щодо природокористування та захисту навколишнього середовища – права громадян на екобезпечні умови життя застосовувалися елементи контент-аналізу. З метою формування уявлень про зміст і структуру теоретичної моделі стратегії державної політики охорони навколишнього середовища в Україні використано метод моделювання.

Інформаційною базою дисертаційної роботи є офіційні статистичні матеріали Держкомстату України, інформація Комітетів Верховної Ради України, міністерств та регіональних органів влади, монографії, дані річних звітів, інформаційних та аналітичних бюлетенів, оглядів, науково-методичних публікацій, Інтернет-ресурсів, періодичних видань вітчизняних і міжнародних організацій, неурядових інституцій.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею і полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та науково-прикладних рекомендацій щодо впровадження державної політики охорони навколишнього середовища в Україні шляхом розробки концептуальних підходів, стратегій державного управління, уточнення понятійно-категорійного апарату дослідження. Найсуттєвішими теоретичними і практичними результатами, які характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок дисертанта у розвиток теорії державного управління, є наступні:

вперше:

– систематизовано вектори екологічного розвитку вітчизняної економіки в умовах впливу глобальних ризиків за такою ієрархією: транскордонний характер екологічних проблем; екологічноорієнтоване вдосконалення регіональних виробничих систем; виробництво інноваційно-екологічних товарів та послуг; підвищення екологічної свідомості населення;

удосконалено:

– систему організації природоохоронної діяльності на основі принципів планомірності, пропорційності, оптимальності, реалізованих у напрямах: удосконалення інституціонального середовища щодо вимог екологічної безпеки; удосконалення процедури оцінки техногенного впливу на навколишнє середовище відповідно до вимог європейського законодавства; поширення механізмів екологічного аудиту;

– систему державної політики щодо охорони навколишнього середовища за рахунок удосконалення складових: державного бюджетного фінансування природоохоронних заходів; механізму зборів за забруднення навколишнього природного середовища та за спеціальне використання природних ресурсів; механізму відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону довкілля;

набули подальшого розвитку:

– понятійно-категорійний апарат державної політики охорони навколишнього середовища шляхом тлумачення сутності екологізації господарського комплексу як цілеспрямованого процесу перетворення економіки за рахунок зменшення інтегральної екологічної дії виробництва і споживання екологічних товарів та послуг;

– підходи до оцінки впливу державної політики на економіку шляхом врахування еколого-соціально-економічного рівня використання природних ресурсів;

– основні передумови ефективного використання природних ресурсів з визначенням основних передумов ефективного землекористування, комерціалізації водогосподарської діяльності та інтенсифікації комплексності використання водних ресурсів та переглядом стратегії використання мінерально-сировинної бази;

– напрями розвитку екологічного законодавства України у відповідності з конвенціями європейського союзу, а саме: екологічна правотворчість, яка полягає у розробці і прийнятті компетентними державними органами нормативно-правових актів екологічного спрямування; екологічне коректування законодавства;

– методичні підходи щодо створення ефективної державної системи охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування з обґрунтуванням напрямів формування програм охорони навколишнього середовища в основних галузях економіки України.

Практичне значення одержаних результатів. Результати наукового пошуку можуть бути використані науково-дослідними та проектними установами при розробленні методів оптимізації використання, відтворення продуктивного потенціалу екологічних ресурсів, а також урядовими структурами при визначенні державної політики в галузі управління раціональним природокористуванням та охороною навколишнього середовища, розробленні стратегій економічного та соціального розвитку областей України, удосконаленні Генеральної схеми планування території України та схем і проектів планування окремих регіонів України тощо.

Результати досліджень розкривають суть, зміст, форми і механізм узгодження суспільних інтересів щодо природокористування в ринкових умовах, а також формують основи інституціонального забезпечення раціонального природокористування в Україні і розвитку національного господарства в цілому. Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України використано систему факторів впливу на формування ефективного природокористування, розроблені пропозиції щодо інфраструктури інституціонального забезпечення природокористування та охорони навколишнього середовища (довідка № 83–98/985 від 10.03.2011 р.), Київською обласною радою використано пріоритетні напрями інституціоналізації та сучасні моделі управління природокористуванням в ринкових умовах України (довідка № 32–4/15–77 від 20.03.2011 р.).

Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення використані в навчальному процесі Академії муніципального управління при викладанні дисциплін: “Теорія державного управління”, “Державне регулювання економіки”, “Менеджмент у державному та муніципальному управлінні” (довідка № 435 від 28.01.2011 р.)

Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в ході проведення досліджень, розроблені здобувачем самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях, зокрема: „Проблеми формування нової економіки ХХІ століття” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), „Проблеми й перспективи розвитку академічної та університетської науки” (м. Полтава, 2009 р.), „Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2010 р.), „Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки” (м. Рівне, 2010 р.).

Публікації. Результати проведених досліджень, теоретичні та методологічні положення викладені у 8 друкованих роботах загальним обсягом 3,1 обл.-вид. арк. які належить особисто автору, серед них 5 статей у наукових фахових виданнях з державного управління.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел, що налічує 243 найменування. Робота викладена на 263 сторінках, з яких 209 сторінок займає основний текст, містить 9 таблиць, 10 рисунків, 10 додатків на 27 сторінках.