МЕХАНИЗМЫ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ РАЗВИТИЕМ САНИТАРНО-ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКОЙ СЛУЖБЫ: РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

РОЗДІЛ 1. Механізми державного управління санітарно-епідеміологічною службою в Україні. У розділі виконано аналіз становлення державного управління санітарно-епідеміологічною службою в Україні. Показано, що в умовах ринкової економіки перетворення в системі охорони здоров'я в цілому і в санітарно-епідеміологічній службі зокрема є складним завданням, що вимагає знань механізмів, процесів, які відбуваються, а так само досвіду українських і зарубіжних учених.

Проблемі підвищення ефективності управління системою охорони здоров'я присвячена величезна кількість наукових робіт в яких показано, що стан здоров'я населення значно впливає на процеси економічного, соціального і культурного розвитку країни і є важливим соціальним критерієм благополуччя. Результати дослідження економічних змін охорони здоров'я в регіонах, в контексті особливостей пов'язаних з переходом до ринку, показують, що вирішення наявних соціальних проблем значною мірою лежить у сфері розвитку державного управління.

Правове забезпечення контрольної діяльності санітарно-епідеміологічної служби є не що інше, як складова частина підвищення ефективності її роботи. Саме нормативні документи визначають права і обов'язки співробітників санітарно-епідеміологічної служби і об'єктів контролю. Порядок проведення контрольних заходів можна вважати основою гарантії дотримання всіма суб'єктами управління законності і дисципліни.

Дослідження досвіду державного управління санітарно-епідеміологічними службами різних країн показує, що системи охорони здоров'я в кожній країні складаються по-різному, зі своїми особливостями, виходячи з історичних умов. В зв'язку з цим є істотні відмінності в методах і організації управління, в підходах до системи функціонування, доступності різних медичних послуг при загальній схожості і однотипності завдань, що стоять перед охороною здоров'я. Аналіз досвіду роботи органів охорони здоров'я високорозвинених країн Європи і США показує, що, в основному, питаннями санітарно-епідеміологічного благополуччя населення займаються органи місцевого самоврядування (муніципалітети і бургомістри), проте є країни, в яких робота санітарно-епідеміологічних служб знаходиться у веденні держави, що визначається їх історичним досвідом.