ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ПІДТРИМКИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ Автореферат

У вступі розкрито сутність і стан питання; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну цінність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі – “Теоретико-методичні засади державної політики підтримки розвитку малого підприємництва” – досліджено еволюцію та генезис теорії розвитку малого підприємництва, узагальнено й систематизовано її понятійно-категоріальний апарат, розкрито концептуальні основи державної політики у сфері підтримки малого підприємництва, визначено об'єктивні основи формування державної підтримки малого підприємництва в Україні.

У розділі досліджено еволюцію теорії розвитку малого підприємництва на основі існуючих підходів, сформованих у межах теорії державного управління різними школами класичної та неокласичної політекономії, представники яких передбачали поглиблення ринкових трансформацій за допомогою динамічного розвитку малого підприємництва, що потребує впровадження його державної підтримки. Завдяки домінуючим у сучасній й економічній теорії підходам: структурному, поведінковому та функціональному, державна підтримка визначено або як процес, або як ключовий фактор економічних перетворень. Показано, що соціальноорієнтована ринкова економіка визначає поєднання ринкового регулювання і державного впливу на бізнес-процеси: захист прав власності, підтримку конкуренції, сприяння підприємництву, перерозподіл доходів на користь соціального сектора.

Доведено, що формування державної політики у сфері підтримки малого підприємництва є системним процесом створення сприятливих умов і стимулювання до саморозвитку малого бізнесу відповідно до цілей суспільного прогресу як цілеспрямованої комплексної діяльності державних інститутів, що спрямована на поєднання, узгодження, комбінування різних форм, методів регулювання та підтримки суб’єктів малого підприємництва та його інфраструктури.

Розвиток малого підприємництва у економіках перехідного типу постсоціалістичних країн є одним з найважливіших факторів сприяння виходу з кризи, забезпечення економічного зростання та соціальної стабільності у суспільстві. Суб’єкти малого підприємництва створюються за будь-яких умов, не потребують значного фінансування та особливих зусиль з боку держави для свого розвитку, але роблять неоціненний внесок у розв’язання проблем трансформаційного, економічного та соціально-психологічного характеру. Запропоновано використовувати критерії віднесення до малого підприємництва згідно рекомендацій щодо визначення малих і середніх підприємств Європейського Союзу, оскільки різні класифікаційні ознаки належності підприємства до розряду малих, які використовуються у різних країнах, утруднюють коректні порівняння рівня розвитку малого бізнесу.

Розгляд наукових підходів до визначення суті підприємництва як особливого виду діяльності дозволяє стверджувати: поки що не створено загальноекономічну теорію підприємництва або принаймні чітких методологічних позицій щодо вивчення підприємництва як предмета та об'єкта економіко–теоретичного дослідження.

Встановлено, що поглиблення ринкових трансформацій неможливе без динамічного розвитку малого підприємництва, а це вимагає впровадження такої системи його державного регулювання, яка, не викривляючи дії ринкових механізмів, забезпечувала б створення сприятливого середовище для розвитку цього сектора економіки. За результатами аналізу концептуальних підходів до визначення сутності державної політики у сфері підтримки малого підприємництва обґрунтовано необхідність його державного регулювання як цілеспрямованої комплексної діяльності державних інститутів, що спрямована на поєднання, узгодження, комбінування різних форм, методів регулювання та підтримки суб’єктів малого підприємництва та його інфраструктури.

Обґрунтовано сутність і зміст поняття «державна політика підтримки розвитку малого підприємництва», що передбачає: а) ефективну взаємодію ключових елементів механізму регулювання розвитку малого бізнесу з виділенням цілісної системи форм, методів, засобів нарощення конкурентних переваг; б) узгодження інтересів держави для формалізації характерних ознак дієвої регіональної політики, усунення економічних протиріч та активізації функціональної ролі малого підприємництва. Тлумачення зазначених властивостей у часових координатах визначає здатність малого підприємництва до результативності на зовнішньому, внутрішньому та регіональному ринках. Як механізм подолання перешкод формуванню політики підтримки розвитку малого підприємництва запропоновано раціональний розподіл функцій між різними рівнями управління розвитком малого підприємництва при збереженні за центральними органами загальних координаційних функцій. Це забезпечить єдність економічного простору і господарського регулювання шляхом формуванням ієрархічної інфраструктури підтримки малого підприємництва.

До функцій державного рівня слід віднести: розробку нових та вдосконалення чинних законодавчо-правових документів; встановлення правових норм та гарантій захисту власності підприємців; стимулювання зовнішньоекономічної діяльності; створення сприятливого податкового, інвестиційного режимів для суб'єктів малого підприємництва. На регіональному рівні мають реалізуватися наступні функції: визначення пріоритетів регіону, враховуючи його особливості щодо розвитку малого підприємництва та створення сприятливого середовища для нього; розробка регіональної програми розвитку малого підприємництва; створення “полюсів росту”; розробка гнучкої системи застосування фінансових механізмів підтримки малого підприємництва; інноваційна підтримка; запровадження механізму регіональних замовлень; створення мережі ринкової інфраструктури; організація інформаційно-консультативної підтримки; організація системи підготовки та перепідготовки підприємців та фахівців для сфери малого підприємництва.

Проведений аналіз теоретичних і методичних засад дослідження державної політики підтримки розвитку малого підприємництва дозволяє виділити складові механізму державної підтримки розвитку малого підприємництва, що включають комплекс засобів, інструментів та методів, за допомогою яких відбувається регуляторний вплив держави на сферу підприємництва з метою формування сприятливого бізнес-середовища. Поєднання програмно-цільового та процесного підходів дає змогу відновити макроекономічні виміри малого підприємництва шляхом введення ефективної системи правових засобів через інструменти фінансово-кредитної політики, що спрямовані на реалізацію програм підтримки та розвитку малого підприємництва; інструменти інвестиційної та податкової політики, які передбачають економічний вплив держави на новостворені підприємства; засоби державної системи інкубаторів з розвинутою мережею центрів зайнятості, які регулюють рух трудового потенціалу та організовують професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності; важелі впливу системи державного контролю з дотриманням прийнятих та чинних правових, економічних та організаційних умов сприяння розвитку підприємництва.

У другому розділі – “Аналіз сучасного стану державної підтримки розвитку малого підприємництва в Україні” – досліджено регуляторні бар’єри в сфері малого підприємництва; проаналізовано сучасний стан державної підтримки розвитку малого підприємництва в Україні; обґрунтовано особливості державної підтримки розвитку малого підприємництва в регіонах.

У розділі стверджується, що на шляху ринкового, міжгалузевого і внутрішньогалузевого руху капіталів у транзитивних економіках стоять не лише перепони територіального і монополістичного характеру, а, головним, чином перепони, що виникають через недосконалість інституціонального середовища. Це призводить до різного роду викривлень у конкурентному середовищі, створює нерівні правила гри для різних суб’єктів малого підприємництва, викликає зростання трансакційних витрат. Визначено, що основними інституціональними факторами, що негативно впливають на розвиток малого підприємництва країни, на сьогодні залишаються регуляторні, адміністративні бар’єри: велика кількість податків; складні процедури реєстрації підприємництва, а також отримання різних дозволів; складні митні процедури; відсутність плідної взаємодії влади та підприємців.

З’ясовано, що недоліками, які негативно впливають на діяльність суб’єктів малого підприємництва, є: відверте ігнорування окремими органами виконавчої влади вимог чинного законодавства; незадовільний рівень володіння фахівцями органів виконавчої влади та представниками зацікавленої громадськості практичними навичками застосування норм і процедур законодавства з питань державної регуляторної політики (однією з причин цього є відсутність в органах виконавчої влади окремо створених структурних підрозділів, відповідальних за здійснення державної регуляторної політики); відсутність у діях органів виконавчої влади та місцевого самоврядування системного підходу щодо провадження державної регуляторної політики; недофінансування регіональних програм розвитку малого підприємства з місцевих бюджетів; низький рівень використання багатьма працівниками органів влади сучасних інформаційних технологій через брак знань.

Встановлено, що з метою запобігання порушенням прав суб’єктів підприємницької діяльності та нівелюванню спрощеної системи оподаткування малого бізнесу прийнято низку законодавчих актів, якими урегульовано проблеми, пов’язані із запровадженням у попередніх роках окремих податкових норм, а саме: щодо обов’язкової реєстрації суб’єктів спрощеної системи оподаткування платниками податку на додану вартість, нерівності прав та обов’язків зі сплати податків різних категорій суб’єктів підприємництва, суттєвого звуження сфери застосування спрощеної системи оподаткування за видами діяльності тощо. Особливе значення для розвитку сектора малого підприємництва має переорієнтація потоку бюджетних коштів, спрямованих на фінансово-кредитну підтримку малого підприємництва, з надання прямої дискретної фінансово-кредитної допомоги на формування фонду коштів для надання гарантій по кредитам для суб’єктів малого підприємництва.

З метою активізації інноваційної активності малого підприємництва в Україні є сенс започаткувати практику безкоштовного надання для використання вітчизняним легальним суб’єктам малого підприємництва результатів науково-технічних розробок державних науково-дослідних інститутів, а також результатів розробок, що проводились на бюджетні кошти. Базуючись на цих позиціях удосконалено методичні підходи до оцінки інституціонального середовища формування державної політики підтримки розвитку малого підприємництва з системоутворювальних регуляторів для проведення податкової, економічної та адміністративної реформ. Доведено, що удосконалення системи державної підтримки малого підприємництва дає змогу сприяти вирішенню об’єктивних проблем підтримки розвитку малого підприємництва та підвищення привабливості роботи в легальному секторі економіки для суб’єктів малого підприємництва; усунути штучно створені проблем, що гальмують розвиток малого підприємництва та сприяють його тіньовій діяльності; створити механізми державного та громадського захисту прав суб’єктів малого підприємництва.

З’ясовано, що стан розвитку малого підприємництва в Україні, визначається такими факторами, що впливають на темпи економічної динаміки регіональних систем, та зумовлює зменшення питомої ваги продукції малих підприємств у загальному обсязі реалізованої в країні продукції. Так, найвища частка продукції малих підприємств у загальних обсягах виробництва продукції (робіт, послуг) спостерігалася у 2010 році в Чернівецькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Тернопільській областях та м. Севастополі, – у яких виробляється 16–21% від загальнодержавного рівня 7,7%. Проте найпотужніші регіони – Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Харківська області – хоч і характеризуються більш сприятливими економічними умовами для підприємницької діяльності та високою ємністю споживчого ринку, проте у загальному обсязі виробництва цих регіонів питома вага малих підприємств є порівняно низькою, що відзначається найнижчою динамікою розвитку малих підприємств(4,0–5,6%).

Діагностика фінансово–економічного потенціалу малого підприємництва зумовила те, що кризові явища відчуваються у зв’язку з недостатністю у регіонах інтегрованих інноваційних інфраструктур; відсутність системного підходу щодо формування концептуально-програмної бази підтримки підприємництва спричиняє невиправдано повільний розвиток малого бізнесу та зумовлює глибокі диспропорції між якісними і ціновими показниками продукції малого підприємництва на внутрішньому регіональному ринку; кризові явища відчуваються і у зв’язку з відсутністю регіональних відділень центральних асоціацій. Зазначене не дає змоги виконувати функції державного регулювання при формуванні політики розвитку малого підприємництва, позбавляє додаткової підтримки в питаннях взаємодії з державними та місцевими органами управління економічним зростанням підприємницької діяльності.

Запропонована до використання оригінальна структура організаційно-економічного механізму державної підтримки розвитку малого підприємництва на рівні регіону, що є елементом загального механізму управління підприємницькою діяльністю. Вона представлена у вигляді ланцюжка, що охоплює принципи, функції, методи управління, форми та інструменти підтримки малого підприємництва, суб’єкт і об’єкт управління, аналіз розвитку малого підприємництва та зовнішнього середовища його функціонування. Визначено, що важливою складовою механізму державної підтримки розвитку малого підприємництва є принципи, які слід розглядати у двох площинах: принципи регіональної системи управління малим підприємництвом і принципи побудови програмних документів.

Відзначимо, що основним засобом реалізації державної підтримки розвитку малого підприємництва є регіональна програма, основою для розроблення якої є Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні. При цьому у регіональній програмі повинні знайти відображення не тільки основні напрями реалізації програми вищого рівня, а й конкретизація її завдань. Специфічною особливістю регіональної програми розвитку малого підприємництва є її ув’язка із програмою соціально-економічного розвитку регіону та визначення можливостей розв’язання проблем регіону за рахунок створення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу.

Обґрунтовано ефективність державної політики у сфері регіонального розвитку малого підприємництва шляхом впровадження інноваційних форм взаємодії суб’єктів підприємницької діяльності та великого бізнесу через систему субконтракту, франчайзингу, лізингу, венчурного фінансування, бізнес-інкубаторів. Це визначає домінанти загальноконкурентних стратегій розвитку малого підприємництва на галузевих регіональних ринках країни; ініціює процеси максимального нарощення конкурентних переваг суб’єктів підприємництва; сприяє впровадженню досягнень науково-технічного прогресу з послабленням монополізму у економіці для забезпечення ендогенноспрямованого розвитку саме економічної діяльності малих підприємств.

Запропоновано інкорпорувати відповідні дії держави для розвитку інформаційної інфраструктури підтримки малого підприємництва шляхом впровадження оптимальних заходів щодо забезпечення структурних змін інформаційного середовища. Розроблено комплекс заходів, які в сукупності визначають складові інтегрованої інформаційної інфраструктури підтримки малого підприємництва в державі, результативність проведення таких заходів, що дозволить активізувати наявні у державі та регіонах оперативні засоби впливу та системоутворювальні регулятори для формування сприятливого інформаційного середовища малого підприємництва.

У третьому розділі – “Напрями удосконалення державної політики підтримки розвитку малого підприємництва в Україні” – запропоновано науково-методичні підходи до створення децентралізованої системи управління малим підприємництвом; розроблено заходи щодо удосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення державної підтримки розвитку малого підприємництва в Україні; визначено основні напрями підвищення ефективності механізму формування державної підтримки малого бізнесу.

Аналіз масштабів інноваційних змін у національному господарстві та зарубіжного досвіду активізації процесів у створенні децентралізованої системи управління малим підприємництвом засвідчили: найбільш ефективний механізм державної підтримки розвитку малого підприємництва в умовах економічної нестабільності охоплює законодавчо-організаційний, кредитно-фінансовий, податковий блоки та блок розвитку інфраструктури.

Удосконалено механізм формування державної політики підтримки розвитку малого підприємництва через розроблення структурно-логічної схеми побудови елементного складу системи державної політики у сфері малого бізнесу. Запропоновані етапи відтворюють низку процедур, репродукованих за певними ланками, з перманентно зростаючими вимогами до ефективності функціонування системи державної політики підтримки розвитку малого підприємництва.

Визначено пріоритетні напрями децентралізованої державної політики підтримки розвитку малого бізнесу, до яких належать: стимулювання трансферу передових розробок; розвиток програм навчання, інформаційної й консультаційної підтримки; розвиток конкурентного середовища, що стимулює своєчасний запуск процедур санації й банкрутства й забезпечує необхідні умови для ефективного поділу праці "по горизонталі"; розвиток взаємовигідних і узгоджених відносин між різними рівнями влади по вертикалі, що стимулюють їх взаємно ефективне партнерство у сфері створення нормативно-правової бази, яка виключає протиріччя й розриви на різних рівнях – для більш ефективного поділу праці "по вертикалі".