ДЕРЖАВНІ МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯМ

summary

ОСНОВНОЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – «Державна політика енергозбереження в макроекономічному та екологічному контексті» – узагальнено сучасні наукові погляди щодо сутності поняття «енергозбереження» та обґрунтовано його роль в забезпеченні національної безпеки України. Виявлено особливості реалізації державної політики енергозбереження в Україні й розвинених країнах.

Визначено, що виникнення проблеми енергозбереження пов’язано з об’єктивною тенденцією збільшення попиту на ПЕР та неефективним їх використанням при дефіцитності власної енергетичної бази.

Узагальнення сучасних наукових поглядів щодо сутності поняття «енергозбереження» показало, що, незважаючи на високу актуальність і зацікавленість наукових та виробничих кіл цією проблемою, однозначного визначення даного поняття не існує.

Обґрунтування ролі енергозбереження в забезпеченні національної безпеки країни, передусім, в економічній, енергетичній, екологічній та соціальній сферах, дозволило удосконалити сутність даного поняття. Під енергозбереженням пропонується розуміти процес раціонального використання енергоресурсів і залучення в господарський оборот поновлюваних джерел енергії з метою забезпечення енергоефективного економічного розвитку й поліпшення соціальної ситуації в країні, а також збереження екосистеми й непоновлюваних енергетичних ресурсів для майбутніх поколінь. З цієї точки зору, енергозбереження є пріоритетним напрямом діяльності держави.

Аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку державної політики енергозбереження в Україні показав, що її становлення почалося з 1994 р. з прийняттям Закону України «Про енергозбереження». З того часу було створено структуру державного управління й контролю за ефективним використанням енергетичних ресурсів, введена система нормування ПЕР, енергетичний аудит, державна експертиза з енергозбереження, митні, податкові та кредитні пільги.