ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО РИНКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Автореферат

Актуальність теми. З проголошенням незалежності України і переходом від централізованої планової адміністративно-командної економіки до ринкової, розвитком світогосподарських зв’язків питання державного регулювання економіки набуває великого значення й потребує докорінної трансформації, сприяння інтеграції національної економіки (у тому числі аграрного ринку) в глобальну економічну систему.

Державне регулювання аграрного ринку характеризується особливостями, пов'язаними із сезонним характером виробничого циклу в сільському господарстві, його високою залежністю від природно-кліматичних факторів, диспаритетом цін на продукцію сільського господарства й промисловості, нееластичністю попиту на продовольчі товари й сировину, залежністю від сфери переробки сільськогосподарської сировини та фондовиробничих галузей, обмеженістю каналів реалізації сільськогосподарської продукції через нерозвиненість інституціональної структури аграрного ринку. Отже, існують об'єктивні причини й передумови державного регулювання аграрного ринку.

Існуюча в Україні система державного регулювання здебільшого стримує вирішення проблем результативної взаємодії суб'єктів аграрного ринку, формування механізмів відповідної їх підтримки, створення й розвитку ринкової та соціальної інфраструктури. Як наслідок, необхідне подальше вдосконалення системи державного регулювання, орієнтованої на створення умов для ефективного функціонування підприємств аграрного ринку, розробка відповідних механізмів впливу держави на ринкове середовище, що й обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження, його структурну побудову, наукове і практичне значення.

В сучасних умовах відбувається переосмислення концепцій державного регулювання економіки у зв’язку із глобалізацією економіки і кардинальна трансформація механізмів економічного регулювання в напрямку становлення глобально інтегрованої регулюючої системи.

Серед значної кількості зарубіжних вчених, які зробили суттєвий внесок у розвиток методології державного управління, провідне місце займають Е. Бем-Баверк, Д. Бьюкенен, Ф. Візер, М. Вебер, Т. Веблен, Д. Голбрейт, М. Еванс, Л. Ерхард, Дж. М. Кейнс, А. Лаффер, А. Лернер, А. Маршал, К. Менгер, В. Ойкен, М. Олсон, В. Ойнекен, Д. Рікардо, Д. Робінсон, П. Самуэльсон, А. Сміт, Дж. Стігліц, М. Фелдстайн, М. Фрідман, М. Фелдстайн, Ф. Хайєк, Й. Шумпетер та інші.

Серед вітчизняних вчених теоретико-методологічними та практичними аспектами державного управління займаються такі вчені, як О. Амосов, В. Бакуменко, Л. Беззубко, С. Біла, М. Білинська, Є. Воробйов, В. Воротін, А. Гальчинський, В. Геєць, Б. Данилишин, А. Дєгтяр, Л. Дідківська, О. Долгальова, О. Іваницька, Д. Карамишев, В. Князєв, В. Корженко, В. Дорофієнко, О. Крюков, Ю. Куц, І. Лукінов, І. Малий, В. Мамонова, В. Мартиненко, Н. Мельтюхова, А. Мерзляк, І. Михасюк, О. Мордвінов, П. Надолішний, Н. Нижник, В. Огаренко, Г. Одінцова, І. Розпутенко, Ю. Сурмін, В. Тертичка, О. Черниш, Ю. Шаров та інші.

Питаннями визначення ролі і місця держави в глобальній економіці та вдосконалення механізму регулювання зовнішньоекономічних відносин між країнами займаються такі вчені, як М. Алле, І. Бураковський, Я. Бхагваті, І. Валерстайн, В. Власов, М. Делегин, М. Жук, Ю. Козак, В. Лукашевич, Д. Лук'яненко, Дж. С. Мілль, С. Осика, Б. Олін, В. П'ятницький, М. Портер, Дж. Сорос, Э. Хекшер, А. Філіпенко, Ю. Яковець та інші.

Дослідженням проблем формування, розвитку та державного регулювання аграрного ринку займаються такі вчені, як В. Амбросов, Г. Андрусенко, Л. Анічин, Л. Антоненко, П. Гайдуцький, А. Даниленко, О. Дацій, М. Дем’яненко, Ф. Зінов’єв, В. Ільяшенко, І. Кириленко, Ю. Коваленко, М. Корецький, М. Латинін, М. Лобас, Т. Лозинська, Є. Майовець, П. Макаренко, М. Малік, В. Месель-Веселяк, Л. Михайлова, О. Могильний, О. Олійник, Б. Панасюк, Б. Пасхавер, С. Рижук, П. Саблук, В. Ситник, І. Сіваченко, В. Ткаченко, А. Третяк, О. Ульянченко, М. Хорунжий, Г. Черевко, О. Шапоренко, В. Шиян, О. Шпичак, В. Юрчишин, В. Яблонський та інші.

Разом з тим, незважаючи на важливість і цінність проведених досліджень, малоопрацьованими залишаються системні підходи до визначення чіткої концепції вдосконалення державного регулювання національного аграрного ринку в умовах глобалізації. Подальшого методологічного забезпечення потребує обґрунтування необхідності трансформації системи державної підтримки підприємств аграрного ринку в умовах членства України в СОТ та вирішення проблеми оптимального поєднання державного та ринкового механізмів регулювання галузі під впливом суперечливих глобалізаційних процесів. Все це вимагає розробки теоретико-методологічного забезпечення державного регулювання процесу становлення й функціонування національного аграрного ринку в умовах глобалізації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі економічної політики Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в рамках науково-дослідних робіт: “Державне регулювання процесів економічного і соціального розвитку аграрної сфери регіону” (номер державної реєстрації 0102U001591) як складової частини комплексного наукового проекту “Державне управління і місцеве самоврядування”; "Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону” (номер державної реєстрації 0105U002741); "Інвестиційна складова сталого розвитку регіону” (реєстраційний номер 0108U000263), у процесі виконання яких автором було проаналізовано результативність впливу держави на розвиток національного аграрного ринку та запропоновано концептуальні підходи щодо удосконалення механізму державного регулювання, який враховує глобальні тенденції розвитку світового аграрного ринку.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні підходів щодо удосконалення механізму державного регулювання аграрного ринку України в умовах глобалізації, визначенні форм, методів, інструментів, принципів діяльності органів державного управління щодо налагодження взаємодії з суб’єктами аграрного ринку з метою забезпечення інтенсивного розвитку аграрного ринку.

Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких завдань:

- систематизувати теоретико-методологічні підходи та теоретичні концепції щодо визначення сутності і ролі державного регулювання аграрного ринку на різних історичних етапах становлення економічних формацій;

- визначити функціональну роль процесів глобалізації й зовнішньоекономічної лібералізації як сучасних факторів розвитку світового й національного аграрного ринку;

- дослідити та уточнити сутнісні характеристики основних понять щодо державного регулювання аграрного ринку та глобалізаційних процесів;

- розкрити сутність та систематизувати складові механізму державного регулювання аграрного ринку;

- обґрунтувати теоретико-методологічні підходи до оцінки ефективності державного регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації;

- проаналізувати сучасний стан та перспективи розвитку секторів аграрного ринку, в т.ч. ринку земель сільськогосподарського призначення, в умовах членства України в СОТ;

- оцінити стан та результативність впливу держави на розвиток національного аграрного ринку в сучасних умовах;

- узагальнити основні тенденції розвитку світового аграрного ринку у контексті вирішення глобальних проблем та викликів сучасності;

- виявити та систематизувати особливості функціонування механізму державного регулювання аграрного ринку в різних країнах;

- обґрунтувати напрямки трансформації системи державного регулювання аграрного ринку в умовах інтеграційних процесів та членства України в СОТ та інших глобальних регіональних формуваннях;

- дослідити стан та особливості інтеграційних процесів на аграрному ринку України;

- оцінити рівень інвестиційної привабливості національного аграрного ринку в умовах глобалізації;

- розробити пропозиції й рекомендації щодо удосконалення організаційної структури управління механізмом державного регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації;

- обґрунтувати концептуальні підходи щодо формування стратегії розвитку національного аграрного ринку в умовах глобалізації;

- обґрунтувати напрямки державного регулювання аграрного ринку в умовах глобальної продовольчої кризи та світової фінансово-економічної кризи.

Об’єктом дослідження є державне регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні аспекти функціонування та трансформації механізму державного регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дисертаційного дослідження слугують фундаментальні положення економічної теорії та теорії державного управління, інших гуманітарних та соціальних наук, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань теоретико-методологічного забезпечення державного регулювання в економічній сфері та функціонування механізмів державного регулювання аграрного ринку. Методологія дисертаційного дослідження передбачає діалектичний характер взаємозв'язку розвитку глобальної економіки, інтеграційних процесів, структурно-трансформаційних змін в світовому господарстві з формуванням і функціонуванням національного аграрного ринку.

Дисертаційне дослідження ґрунтується на використанні системного підходу, який полягає в комплексному дослідженні механізму державного регулювання аграрного ринку як єдиного цілого із узгодженим функціонуванням усіх його складових. Крім того, у роботі застосовувались методи, які використовуються як на емпіричному, так і теоретичному рівнях, а саме: порівняльний аналіз - для дослідження методологічних підходів, концепцій, розробок і пропозицій провідних вітчизняних та зарубіжних вчених та виявлення закономірностей, відмінностей, особливостей та спільних характеристик у застосуванні механізмів державного регулювання аграрного ринку в різних країнах; логіко-семантичний - для поглиблення понятійного апарату при визначенні основних складових механізму державного регулювання аграрного ринку; логічного моделювання та конструювання – для класифікації чинників зовнішнього і внутрішнього економічного середовища, що впливають на державне регулювання аграрного ринку; історичний метод – для дослідження генезису та розвитку методології державного регулювання, еволюції механізму державного регулювання аграрного ринку у хронологічній послідовності; формалізації – для дослідження ефективності системи державного регулювання аграрного ринку, її механізмів, суб’єктів та об’єктів шляхом відображення їх структури і змісту з використанням спеціальної символіки; монографічний метод – для вивчення передового досвіду державного регулювання аграрного ринку в різних країнах; статистичного аналізу – для виявлення темпів змін окремих показників, ступеня їх впливу на динаміку розвитку аграрного ринку; аналізу та синтезу - для оцінки динаміки, структури та результативності механізмів реалізації державної аграрної політики; соціологічних досліджень – з метою виявлення рівня обізнаності суб’єктів господарювання щодо особливостей функціонування аграрного ринку в умовах глобалізації та членства України в СОТ; системно-аналітичний - для аналізу законодавчих актів та інших нормативних документів; спостереження та теоретичного узагальнення – для розкриття причин, які дестабілізують аграрний ринок в умовах світової фінансово-економічної кризи; абстрактно-логічний - для узагальнення теоретичних положень, встановлення причинно-наслідкових зв’язків і формування висновків та пропозицій.

Інформаційними джерелами дослідження стали закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові документи Міністерства аграрної політики, програмні документи державних органів України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, дані ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН, монографії і статті вітчизняних і зарубіжних авторів, матеріали анкетування, особисті дослідження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних, науково-практичних засад та концептуальних підходів щодо удосконалення механізму державного регулювання аграрного ринку України в умовах глобалізації.

Новизна наукових результатів конкретизується в наступних положеннях:

Уперше:

- розроблено концептуальні підходи до стратегії розвитку національного аграрного ринку в умовах глобалізації, в якій визначено стратегічну мету, цілі, принципи, умови реалізації, етапи та рівні регулювання аграрного ринку;

- обґрунтовано концептуальні підходи до формування інвестиційно-інноваційної моделі, зовнішньоекономічної моделі (на основі оптимального поєднання лібералізму та протекціонізму) та еколого-соціально-економічної моделі розвитку сільських територій як складових реалізації державної стратегії розвитку аграрного ринку в умовах глобалізації;

- обґрунтовано необхідність спрямування державного регулювання на формування і розвиток „біопаливних” і „органіко-екологічних” кластерів, як комплексного механізму інтенсифікації аграрного виробництва на екологічній основі (охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів), підвищення рівня енергетичної безпеки країни та сталого соціально-економічного розвитку сільських територій;

- запропоновано інтегрований коефіцієнт ефективності державного регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації на основі розробленої багаторівневої системи оцінки рівня розвитку аграрного ринку за кількісними та якісними показниками, структурованими у восьми групах;

Удосконалено:

- теоретичне обґрунтування щодо застосування міждисциплінарного методологічного підходу для досліджень аграрного ринку в умовах глобалізації та членства України в СОТ;

- теоретико-методичні підходи щодо визначення напрямків поглиблення інтеграційних процесів, як механізму підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств національного аграрного ринку в умовах глобалізації;

- теоретико-методичні підходи щодо необхідності поєднання ринкових, державних і наднаціональних механізмів регулювання аграрного ринку в контексті існуючих неспроможностей ринку та неспроможностей держави;

- організаційно-функціональні засади державного механізму управління агропромисловим комплексом, спрямованого на створення інституцій захисту внутрішнього ринку та національних експортерів на зовнішньому ринку в рамках процедур СОТ; інституцій, які сприятимуть посиленню інвестиційно-інноваційної складової розвитку аграрного ринку, підвищенню ефективності використання бюджетних коштів, стимулюванню розвитку сільських територій;

- теоретико-методичні підходи до напрямів трансформації системи державного управління розвитком національного аграрного ринку відповідно до нових глобальних умов господарювання, які передбачають сприяння переходу всієї вертикалі аграрного управління від галузевого (вертикального) принципу регулювання до функціонального (горизонтального), а також залучення до регуляторного процесу громадських організацій та професійних союзів (асоціацій);

Дістало подальший розвиток:

- узагальнення теоретичних концепцій державного регулювання економіки та аграрного ринку, що дало можливість дійти висновку щодо зміни ролі держави в регулюванні аграрних відносин, і в умовах глобалізації необхідне посилення втручання держави у взаємовідносини економічних суб’єктів аграрного ринку з метою забезпечення справедливого розподілу обмежених ресурсів, доходів суспільства, соціальної справедливості та екологічності соціально-економічного розвитку;

- сучасні підходи щодо шляхів підвищення ефективності механізму державного регулювання аграрного ринку у напрямку підтримки споживачів, еколого-соціально-економічного розвитку сільських територій (заходи "зеленої скриньки"), поступової відмови від методів регулювання прямої дії з метою погодження з вимогами СОТ та урахування глобальних тенденцій;

- визначення змісту понять „аграрний ринок”, „механізм державного регулювання аграрного ринку”, „інфраструктура аграрного ринку”, „аграрно-промислово-фінансова група”; „інноваційна діяльність на аграрному ринку”, „аграрний кластер”.

- розуміння сутності глобалізації як суперечливого процесу, який характеризується транснаціоналізацією, лібералізацією, регіоналізацією, інтеграцією, сприяє процесам поглиблення світового поділу праці та призводить до збільшення розриву у рівні економічного розвитку між найрозвиненішими та найбіднішими країнами, особливо в умовах глобальної продовольчої кризи та світової фінансово-економічної кризи;

- систематизація нормативно-правових та регуляторних актів щодо проведення земельної реформи, становлення ринку земель сільськогосподарського призначення та пропозиції щодо його запровадження;

- узагальнення глобальних тенденцій та систематизація концептуальних підходів до функціонування системи державного регулювання аграрного ринку в різних країнах та запропоновано напрямки їх використання в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в поглибленні та доповненні існуючих знань, теоретико-методологічних підходів щодо застосування механізму державного регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації.

Концептуальні підходи щодо стратегії розвитку національного аграрного ринку, на основі комплексної реалізації трьох складових: інвестиційно-інноваційної стратегії, зовнішньоекономічної стратегії (на основі оптимального поєднання лібералізму та протекціонізму), еколого-соціально-економічної стратегії розвитку сільських територій використовуються Верховною Радою України в законотворчій діяльності. Схвалено пропозиції щодо необхідності законодавчого стимулювання створення аграрно-промислово-фінансових груп, як необхідної складової підвищення рівня конкурентоспроможності національних агровиробників (довідка № 3/417 від 17.11.2008 р.).

Розроблена багаторiвнева система показників для характеристики рівня розвитку національного аграрного ринку в умовах глобалізації та запропонований інтегрований коефіцієнт ефективності державного регулювання аграрного ринку використовуються в практичній діяльності структурних підрозділів Міністерства аграрної політики. Пропозиції щодо удосконалення організаційної структури управління Мінагрополітики України враховано при створенні Департаменту розвитку аграрного ринку. Схвалено пропозиції щодо доцільності створення в структурі МінАП департаменту з стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності та департаменту антидемпінгових розслідувань і захисту внутрішнього ринку для захисту національних інтересів (довідка № 19-1/180 від 26.05.2009 р.).

Концептуальні підходи щодо еколого-соціально-економічної стратегії розвитку сільських територій підвищення рівня життя та розв’язання проблеми бідності сільського населення розглянуто і використовуються в практичній діяльності Департаменту стратегії соціального розвитку Міністерства праці та соціальної політики України. Схвалено пропозиції автора щодо створення і розвитку „біопаливних” і „органіко-екологічних” кластерів, як необхідної складової сталого соціально-економічного розвитку сільських територій на екологічній основі та реалізації активної соціальної політики на селі (довідка № 47/10/136-09 від 20.05.2009 р.).

Концептуальні підходи щодо стратегії розвитку національного аграрного ринку на основі комплексної реалізації трьох складових: інвестиційно-інноваційної стратегії, зовнішньоекономічної стратегії (на основі оптимального поєднання лібералізму та протекціонізму), еколого-соціально-економічної стратегії розвитку сільських територій, теоретико-методологічні підходи щодо доцільності формування та розвитку кластерів на регіональному рівні, систему кількісних і якісних показників комплексної оцінки ефективності державного регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації та членства України в СОТ використовуються в діяльності Харківської обласної державної адміністрації під час розробок програм соціально-економічного розвитку Харківської області (довідка № 01-46 / 5614 від 06.04.2009 р.).

Пропозиції щодо доцільності створення відділу антидемпінгових розслідувань і захисту внутрішнього ринку, а також сектору соціологічних досліджень та зв’язків з громадськістю, як механізму всебічної освітньо-роз’яснювальної роботи серед суб’єктів аграрного ринку щодо особливостей аграрних перетворень в умовах членства України в СОТ, схвалено Головним управлінням агропромислового розвитку Харківської облдержадміністрації (довідка № 08-28-63 від 19.02.2009 р.) та прийняті до впровадження Управлінням агропромислового розвитку Полтавської райдержадміністрації (довідка № 01 - 08 / 23 від 20.01.2009 р.).

Державною податковою адміністрацією в Харківській області схвалено пропозиції автора щодо: запровадження податкових пільг для формування та функціонування «біопаливних» і «органіко-екологічних» кластерів, а також вертикально та горизонтально інтегрованих підприємств в аграрній сфері; необхідності стимулювання виробництва біопалива (як механізму підвищення рівня національної енергетичної безпеки) шляхом звільнення виробників від сплати податку на прибуток на період становлення ринку біопалива з подальшим реінвестуванням отриманих коштів. Схвалено рекомендації щодо доцільності перерозподілу і збільшення податкових надходжень в місцеві бюджети, як важливої складової розвитку сільських територій і підвищення рівня життя сільського населення (довідка № 251/10/13-036 від 23.01.2009 р.).

Розроблена багаторiвнева система кількісних і якісних показників для характеристики рівня розвитку національного аграрного ринку в умовах глобалізації та членства України в СОТ та запропонований інтегрований коефіцієнт ефективності державного регулювання аграрного ринку використовуються Зіньківською районною радою Полтавської області під час розробки та прийняття регуляторних актів. Схвалено також пропозиції щодо доцільності створення і розвитку „біопаливних” і „органіко-екологічних” кластерів, як комплексного механізму інтенсифікації аграрного виробництва на екологічній основі та сталого соціально-економічного розвитку сільських територій і прийнято до впровадження на регіональному рівні (довідка № 01 - 27 / 144 від 02.06.2009 р.).

Результати дослідження використані в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при розробці програм та викладанні дисциплін «Державне управління в економічній сфері», «Конкурентна політика», «Державне регулювання економіки та економічна політика» за програмою пiдгoтовки мaгiстрів державного yпpaвлiння, а також «Економіка пiдпpиємства» за програмою підготовки спецiaлicтiв за спеціальністю «Упpавлiння персоналом i економіка прaцi» (акт про впровадження № 01-847/06-03 від 15.05.2009 р.).

Основні положення та висновки можуть бути використані в практичній діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, спрямовані на забезпечення продовольчої, енергетичної та екологічної безпеки, при розробці програм розвитку галузей аграрного ринку, формуванні та розвитку інфраструктури аграрного ринку, при розробці регіональних програм соціально-економічного розвитку.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею і містить одержані автором нові результати в галузі науки державного управління, які у сукупності сприяють розв’язанню наукової проблеми взаємодії механізмів ринкового і державного регулювання аграрного ринку і підвищенню рівня його конкурентоспроможності в умовах глобалізації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені на міжнародних наукових конгресах: "Державне управління та місцеве самоврядування" (м. Харків, 2004, 2006, 2007, 2008, 2009), "Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования" (г. Минск, 2005), "Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування" (м. Київ, 2007), "Региональные аспекты развития агропромышленного комплекса в Южном Федеральном округе (опыт, проблемы и перспективы реализации национального проекта)” (г. Ростов-на-Дону, 2007), "Актуальные проблемы государственного и муниципального управления: содержание и механизмы трансформации" (г. Курск, 2007), „Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика" (м. Львів, 2007), "Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації" (м. Одеса, 2008), "Демократичне врядування у контексті глобальних викликів та кризових ситуацій" (Львів, 2009); на науково-практичних конференціях: "Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні" (м. Харків, 2004), "Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження" (м. Одеса, 2006), «Стан та перспективи економічного розвитку регіону в умовах удосконалення інституціональної структури суспільства» (м. Одеса, 2007), „Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м. Харків, 2007), «Пріоритети економічного та соціального розвитку регіонів України» (м. Одеса, 2008), "Інвестиційна складова сталого розвитку регіону" (м. Харків, 2008), "Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України" (м. Дніпропетровськ, 2007, 2009); на тематичних семінарах: "Актуальні питання державного управління" (м. Харків, 2005), "Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону" (м. Феодосія, 2005).

Публікації. Основні положення і результати дослідження висвітлено в 51 публікації (26 статей у фахових виданнях), з яких 1 особиста і 2 колективні монографії, 1 стаття в науковому журналі, 28 – у збірниках наукових праць, 19 – в матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій, що належать особисто автору, становить 32,5 д. а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Вона викладена на 512 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 31 рисунок, 29 таблиць, які наведено на 61 сторінці, 17 додатків – на 21 сторінці. Список використаних джерел налічує 557 найменувань, які наведено на 52 сторінках.