ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ МЕДИЧНИМ ЗАХИСТОМ ЗА УМОВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ПРИРОДНОГО І ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, показано його зв’язок з науковими програмами, планами й темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, подано інформацію щодо впровадження та апробації роботи, наведено загальні відомості про публікації за темою дисертації, її структуру та обсяг.

У першому розділі – “Державне управління подоланням медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій (аналітичний огляд джерел наукової інформації)” – проводиться комплексний аналіз офіційних документів та наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів з питань державного управління у сфері медичного захисту населення на випадок виникнення НС природного і техногенного характеру, розглядаються передумови становлення та розвитку ДСМК України.

Аналіз літературних джерел вітчизняних і зарубіжних авторів стосовно державного управління подоланням медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру свідчить, що проблема формування і реалізації державної політики у сфері забезпечення медичного захисту населення на випадок НС вітчизняними дослідниками висвітлена недостатньо.

Кліматичні й географічні особливості України, досить розвинута інфраструктура її промислового і сільськогосподарського потенціалу, моральна і фізична зношеність технологічного обладнання в промисловості та на транспорті створюють потенційну загрозу виникнення великомасштабних катастроф зі значними людськими жертвами, які можуть стати причиною стану, що характеризується як НС. Крім того, Україні притаманна досить висока частота виникнення НС, пов’язаних із вибухами складів військового озброєння.

На підставі вивчення даних джерел наукової інформації у розділі підтверджено, що існує тісний взаємозв’язок між розробкою теоретичних засад щодо управління подоланням медико-санітарних наслідків НС і процесом формування підрозділів медицини катастроф. Зазначено, що розвиток служб екстреного реагування на виникнення НС у розвинутих країнах (США, Франція) розпочався в 90-х рр. ХХ ст., коли пріоритети в суспільстві змінилися із захисту матеріальних цінностей на збереження життя і здоров’я людини. Цей процес триває і в наш час.

Пошук та утвердження нових концепцій, принципів, підходів, форм і методів управління медичними формуваннями при подоланні наслідків НС датується початком ХХІ ст., коли розпочався перехід від системи цивільної оборони до системи цивільного захисту. Державне управління подоланням медико-санітарних наслідків НС здійснюється відповідно до еволюції суспільства і держави та проходить певні етапи, а його становлення відбувається в міру розвитку науки “державне управління” з набуттям професійного досвіду керівниками галузі.

На особливу увагу заслуговує система медичного захисту на випадок НС у Російській Федерації (РФ), яка створена з використанням досвіду колишнього СРСР щодо подолання наслідків НС і катастроф. За сучасних реалій РФ усе більш актуальними стають питання медичного захисту населення та організації надання медичної допомоги постраждалим унаслідок терористичних актів, у військових конфліктах та у воєнний час. Тому в РФ формується єдина система федеральної медичної служби цивільної оборони та медицини катастроф.

Зважаючи на це повне копіювання структури, методів організації та управління системою Всеросійської служби медицини катастроф є недоцільним. На нашу думку, заслуговує на увагу позитивний досвід щодо створення потужного державного рівня управління та фінансування за виділеним бюджетним напрямом, встановлення тісного зв’язку між аварійно-рятувальними службами різних міністерств і відомств, а також проведення різнопланових наукових досліджень з питань медицини катастроф як у клінічному, так і в управлінському напрямах.

В умовах європейської інтеграції України та активної участі формувань ДСМК України в гуманітарних операціях з надання медичної допомоги постраждалим унаслідок НС природного характеру становить інтерес вивчення зарубіжного досвіду організації та управління системами медичного захисту в провідних країнах світу – США та Франції.

У США державну систему надзвичайного реагування очолює Федеральна Агенція з управління в НС, яка безпосередньо пов’язана з регіональними центрами та центрами надзвичайного реагування штатів. У разі великих катастроф, коли на рівні штату або місцевої влади немає можливості подолати їх наслідки самостійно, негайно надсилається запит про допомогу до Федерального Уряду США, який вводить у дію Федеральний план реагування на НС. Видається доцільним запозичення досвіду створення потужного кадрового потенціалу медичних формувань та забезпечення тісного зв’язку між аварійно-рятувальними службами різних міністерств і відомств США.

Для надання медичної допомоги постраждалим унаслідок НС у Франції залучаються всі необхідні сили і засоби системи охорони здоров’я незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності. Система подолання медико-санітарних наслідків НС у Франції є досить чіткою, структурованою та ефективною.

Вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить, що в разі виникнення НС пріоритет віддається заходам з подолання медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру, забезпеченню нормальних умов життєзабезпечення на постраждалих територіях. Для цього у більшості розвинутих країн Європи та Америки створено спеціальні медичні системи, основним завданням яких є реагування на виникнення НС і забезпечення медичного захисту населення за умов НС природного і техногенного характеру.

У процесі дослідження встановлено, що аналіз проблем управління наданням медичної допомоги постраждалим унаслідок НС природного і техногенного характеру в Україні розпочався відразу після здобуття незалежності. Кращі досягнення дослідників колишнього СРСР у цьому напрямі були творчо опрацьовані та скориговані, зважаючи на реалії незалежної України.

З огляду на кліматичні та географічні особливості території України, стан об’єктів промислового комплексу і використання в технологічних процесах виробництва великої кількості небезпечних хімічних речовин і сполук, наявність численних військових об’єктів та сховищ хімічно небезпечних речовин, сумний досвід Чорнобильської катастрофи в Україні розробка дієвих заходів із запобігання НС природного і техногенного характеру є однією з найважливіших функцій держави стосовно забезпечення життя і здоров’я населення.

Акцентується увага на тому, що для надання безкоштовної медичної допомоги постраждалим унаслідок НС природного і техногенного характеру громадянам, рятувальникам і особам, які беруть участь у подоланні наслідків таких НС, діє ДСМК України як особливий вид державної аварійно-рятувальної служби. Основним документом, що регламентує організаційні засади діяльності ДСМК, є “Положення про Державну службу медицини катастроф”, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 р. № 827.

У дисертації обґрунтовано, що для забезпечення розбудови системи медичного захисту населення, надання йому екстреної медичної допомоги в повсякденному режимі та за умов НС доцільно запровадити європейські стандарти під час надання медичної допомоги. З цією метою прийнято Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року” від 5 листопада 2007 р. № 1290. Наголошується на тому, що згаданий вище документ та підготовлений керівництвом МОЗ України план дій “Про затвердження плану реалізації заходів щодо забезпечення виконання Державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року” відображають нову парадигму державної політики України у сфері медичного захисту населення України.

У розділі робиться висновок про те, що державне управління у сфері медичного захисту населення базується на удосконаленні функціонування ДСМК України, яка покликана забезпечити надання своєчасної медичної допомоги населенню України за умов НС природного і техногенного характеру.

У другому розділі – “Теоретичні та методологічні засади дослідження державного управління процесом подолання медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій” – проаналізовано стан і тенденції розвитку нормативно-правового забезпечення функціонування системи медичного захисту за умов НС природного і техногенного характеру. Крім того, особливу увагу приділено уточненню тлумачення основних понять, що характеризують систему медичного захисту за умов НС природного і техногенного характеру.

Так, поняття “медична компонента єдиної системи цивільного захисту населення і території” пропонується тлумачити як сили і засоби ДСМК, на які покладено відповідальність за надання медичної допомоги постраждалим за умов НС). “Медичний захист населення за умов НС” автор розуміє як організацію надання медичної допомоги постраждалим унаслідок НС природного і техногенного характеру. Зміст словосполучення “управління системою медичного захисту населення за умов НС природного і техногенного характеру” трактується як свідомий цілеспрямований вплив суб’єкта управління на множину потреб населення, що виникли в результаті НС природного і техногенного характеру, з метою надання постраждалим своєчасної та якісної медичної допомоги.

Науково-теоретичне обґрунтування та розробка функціонально-організаційної моделі управління процесом подолання медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру в межах реалізації програми створення єдиної системи цивільного захисту потребували підготовки спеціальної програми дослідження з використанням системного підходу, що сприяло послідовному розкриттю цілої низки завдань дослідження, визначенню його предмета, об’єкта та етапності. Все це забезпечило можливість отримання досить повної та достовірної інформації щодо кожного з поставлених завдань.

Як видно з рис. 1, дослідження проводилося в п’ять основних етапів. Така багаторівнева структуризація його завдань забезпечувала системність, оскільки результати, отримані на кожному попередньому етапі, ставали логічною основою не тільки для наступних етапів, а й для узагальнення і наукового обґрунтування досягнення мети дослідження.

На першому етапі основна увага зосереджувалася на виборі напряму дослідження, визначенні його мети, завдань, об’єкта, предмета, концептуальної основи та пріоритетних методів.

Результати першого етапу дослідження використані в першому, третьому, четвертому та п’ятому розділах дисертації.

Другий етап присвячений аналізу вітчизняних і зарубіжних літературних джерел з проблем державного управління у сфері медичного захисту, а саме подолання медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру. Одним з його завдань стало вивчення стану формування та реалізації державного управління у сфері медичного захисту, що дало можливість виявити основні суперечності досліджуваного процесу і довести необхідність розробки нової моделі.

Процес формування та реалізації державного управління у сфері медичного захисту населення на випадок НС природного і техногенного характеру досліджувався на основі аналізу діяльності органів управління подоланням медико-санітарних наслідків та організаційно-штатних структур формувань ДСМК державного і територіального рівнів, матеріалів і звітів про стан подолання медико-санітарних наслідків НС природного характеру в центрально-азійському регіоні та нормативно-правової бази охорони здоров’я.