Ціннісний вимір трансформації державно-політичного режиму в Україні :

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасні світові державотворчі процеси характеризуються широким поступом посткомуністичної політичної трансформації – динамічного, складного та багатовимірного суспільного феномену. З огляду на історично дуже короткий час, що минув після розвалу комуністичної системи,  ці процеси ще недостатньо досліджені. Водночас їх інтенсивність, хаотичність і різноплановість стимулюють наукові пошуки механізмів, що розкривають сутність і визначають перебіг державотворчих змін. Компаративний аналіз світової практики демократизації суспільних відносин дозволяє визначити як каталізатори, так і фактори, що гальмують ці процеси. Такі  наукові розвідки набувають своєї актуальності у зв’язку з пошуком власного українського шляху розбудови демократії.

Доки на цьому шляху спостерігається поглиблення й загострення протиріч між розумінням якісних змін характеру взаємозв'язку державно-політичного режиму і існуючою об'єктивною реальністю. Це загострення має під собою як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. До об'єктивних слід віднести: складність і глибину суспільно-політичних змін, пов'язаних з радикальним реформуванням всієї системи суспільно-владних відносин, внаслідок чого виникає діалектичне протиріччя між прагненням до демократизації державного управління та необхідністю посилення централізації політичної влади, що як наслідок призводить до її авторитаризації.

До суб'єктивних причин належать: відсутність скільки-небудь міцних демократичних традицій суспільно-політичного життя; висока соціальна напруженість в суспільстві, і як «ціна» здійснення глибинних перетворень – ностальгічне прагнення пересічних громадян до повернення сильної авторитарної влади; поверхнева простота та доступність авторитарних методів реалізації влади, помножених на звичність їх для багатьох суб'єктів пострадянського державно-політичного режиму; явно позначене прагнення політичних та державно-управлінських еліт, якщо не бути, то хоч би виглядати демократично.

Дослідження цього комплексу протиріч, поза сумнівом, виявляється як науковою проблемою, так і практичним завданням і переслідує певну мету – гармонізацію суспільно-політичних процесів та спрямування їх на розбудову демократичної моделі державно-політичного режиму.

Актуальність дослідження аксіологічних чинників трансформації державно-політичного режиму в Україні пов'язана й з тим, що жодна політична система, жоден режим не можуть нормально функціонувати без опертя на цілісну систему суспільно-політичних цінностей. У системі влади та органах державного управління визначальною характеристикою діяльності є домінуюча роль суб’єктивного фактору, у якому концентруються, насамперед, ті політичні і моральні цінності, що становлять основу національного архетипу та мотивують його політичну поведінку.

Отже формування та реалізація державної політики (як і політичної діяльності взагалі) завжди відбувається в межах і у відповідності до пануючої в суспільстві та притаманної індивідуальним суб’єктам влади системи суспільно-політичних і морально-етичних цінностей. Нарешті саме політичні цінності є рушійною силою державотворчих перетворень, а ціннісна система суспільства обумовлює дієвість тих або інших механізмів формування, функціонування та стабілізації політичних (державно-політичних) режимів. Усе це й актуалізує необхідність теоретико-методологічного дослідження впливу ціннісних факторів на характер трансформації державно-політичного режиму України.

Дослідження проблем взаємозв’язку суспільних цінностей і характеру державного управління в світовій науковій думці налічує вже тисячоліття, починаючи з класичних робіт Платона, Аристотеля та Цицерона  й закінчуючи І. Кантом, Г. Гегелем та М. Вебером. Українська політико-філософська спадщина  містить імена Г. Сковороди, Ф. Прокоповича, Я. Козельського, С. Десницького, М. Костомарова, М. Драгоманова, М. Грушевського, В. Липиньского, Т. Зіньковецького та ін.

У сучасній науці природу суспільних цінностей розглядали як західні вчені Ж.  Блондель, К. Леві-Стросс, К. Лоренц, Р. Макрідіс,  А. Маслоу, Дж. Нейсбіт, К. Нільсон, Р. Перрі, Г. Ріккерт, А. Турен, З. Фрейд, М. Шелер, так і вітчизняні науковці В. Бакіров, О. Бандура, М. Дмитренко, В. Климончук, І. Кресіна, В. Кривошеїн, В. Лісовий, М. Попов, Т. Пояркова, Ю. Руденко, С. Фендрик, Ю. Шайгородський та ін.

Політична культура як система домінуючих суспільних цінностей є предметом наукових досліджень Г. Алмонда, П. Бурд’є, С. Верби, Є. Вятра, Д. Дівайна, Г. Ерме, А. Етціоні, П. Дракера, А. Інкелеса, К. Клакхона, Х. Лассуелла, С. Ліпсета, Л. Пая, Р. –Ж. Шварценберга та наших співвітчизників В. Андрущенка, І. Бичка, М. Дмитренка, Н. Жабінець, М. Конончука, Л. Левченко, Л. Лясоти, О. Морозової, О. Рудакевич, В. Пазенка, І. Патлах, Ю. Сурміна, Г. Щедрової, В. Ясинської та ін.

Ціннісно-культурні зміни сучасного світу досліджуються у працях Е. Арато,  У. Бека, Ж. Бодрійяра, Ю. Габермаса, Д. Горовіц, Г. Йонаса, Р. Інглхарта, Г. Маркузе, Х. Оберройтера, Дж. Ролза, У. Томаса, Ф. Фукуями, А. Юхлера. Плідні ідеї щодо впливу цінностей на функціонування державно-політичного режиму представлені в працях О. Валевського, І. Варзара, Б.Гаєвського, В. Козакова, В. Корженка, В. Лоли, Н. Нижник, В. Мартиненка, В. Пазенка, О. Хорошилова та ін.

Проблеми та особливості формування й функціонування політичних режимів стали предметом досліджень таких науковців як К. Бакстер, Ж.-М. Денкен, К. Дойч, М. Дюверже, К. Лоуренс, С. Мейнваринг, Ч. Морріс, Ф. Рьодер, Л. Саністебан, М. Сейвард, С. Хантінгтон, Й. Шумпетер та ін. В Україні та на пострадянському просторі відомі імена таких науковців як Е. Афонін, А. Білоус, Ю. Борисова, В. Горбатенко, О. Донченко, О. Злобіна, О. Категоренко, І. Курас, В. Новак, М. Пірен, В. Ребкало, О. Соловйов, Б. Цимбалістий, О. Чемшит, Ю. Шемшученко та ін.

Значний вклад в теорію демократичного транзиту внесли такі вчені як  Х. Арендт, Л. Даймонд, Р. Даль, Г. О’Донелл, Т. Карозерс, Х. Лінц,  Д. Растоу, А. Пшеворський, Дж. Сарторі, В. Уоллерстайн, Ш. Ейзенштадт, та ін. Широко відомі роботи таких науковців як А. Бредіхін, М. Гордієнко, А. Колодій, В. Разін, В. Шадт, Г. Зеленько, П. Кутуєв, Ю. Мацієвський, О. Новакова, Ф. Рудич, О. Фісун та ін.

Соціальні трансформації країн посткомуністичного табору досліджуються такими зарубіжними науковцями як С. Авін’єрі, К. Бакстер, Л. Вей, Р. Гастіл, Б. Джилль, І. Крастєв, П. Кухарж, П. Махоні, А. Натан, Дж. Рупнік, Ф. Рьодер, Г. Тучек, П. Штомпка, С. Шульман, та такими нашими співвітчизниками як А. Єрмолаєв, В. Бортніков, А. Волощук, Г. Гараніна, Є. Головаха, О. Крюков, С. Лінецький, М. Михальченко, О. Романюк, Ю. Руденко, В. Полохало, А. Фесенко, В. Якушик та ін.

Проте зазначимо, що в українській науці закладено, на нашу думку, лише концептуальні засади аналізу процесу політичної трансформації і її структурних елементів. Відтак розкриття поставленої мети та завдань дисертаційного дослідження передбачає спробу пройти логічними стежками сучасного багатогранного наукового розуміння політичного майбуття України та її особливого поступу в широкому річищі загальносвітових процесів демократизації, досконало розібратися в джерелах демократизації: прагненнях демократії і механізмах реалізації функцій демократичної держави, певних типах державно-політичних режимів й основах цих режимів – політичних цінностей, що стають приводним пасом механізму демократичного державотворення, а отже, й у цілому в суспільно-політичному транзиті від тоталітаризму до демократії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта­ційна робота висвітлює результати наукових досліджень, що отримані автором у процесі виконання комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України «Державне управління та місцеве самоврядування» у якості виконавця та відповідального виконавця науково-дослідних робіт кафедри державної політики та управління політичними процесами НАДУ «Політико-управлінська культура державних службовців: стан, суперечності розвитку та шляхи адаптації до стандартів ЄС» (ДР-ОК № 0105U 000838), кафедри політології та філософії Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України «Політика регіональних органів влади в умовах трансформації українського суспільства» (ДР № 0106U012322) та «Політична модернізація регіональних органів влади» (ДР № 0109U001910). Зокрема, було обґрунтовано та запропоновано новітні теоретико-методологічні підходи та положення щодо шляхів і механізмів демократичного державотворення, ціннісних пріоритети об’єднавчої національної ідеї України в якості провідних засад розв’язання суперечностей в державному управлінні як процесі управлінського впливу на стан та розвиток держави.

Метою дисертаційного дослідження є методологічне обґрунтування трансформації державно-політичного режиму в сучасній Україні на засадах циклічно-ціннісної парадигми суспільного розвитку та науково-прикладні розробки щодо формування нових механізмів демократичного державотворення.

Для досягнення мети дослідження були поставлені та вирішені такі завдання:

-            охарактеризувати зміст та взаємовідношення провідних понять, термінів та категорій стосовно суспільних цінностей та державно-політичного режиму  в системі державного управління;

-            визначити дискурсну рамку дослідження та описати ключові підходи до розуміння ціннісних чинників формування та функціонування державно-політичного режиму;

-            встановити та обґрунтувати витоки феномену «цінності» та «ціннісної системи суспільства»;

-            виділити й проаналізувати аксіологічні витоки феномену «влади» та механізму становлення й функціонування  державних органів влади;

-            структурувати  політичну культуру суспільства та розкрити аксіологічні підвалини громадянської політичної культури і національної ідеї як ціннісно-світоглядного обрію майбутнього України;

-            обґрунтувати ціннісні пріоритети інституціоналізації держави в контексті взаємовідносин та взаємодії влади і суспільства й визначити закономірності та особливості впливу політичної культури на тип і характер державно-політичного режиму;

-            розробити теоретичну модель реалізації демократичних принципів в системі стримування та противаг як ідеального механізму демократичного державно-політичного режиму;

-            виокремити  та структурувати  (за ознаками ціннісних пріоритетів) ідеальні та реально-існуючі  державно-політичні режими;

-            описати провідні детермінанти та механізми демократичного транзиту та провести структурну реконструкцію процесу демократизації транзитивних держав; 

-            обґрунтувати закономірності цивілізаційного розвитку людства та визначити їх вплив на характер трансформації державно-політичних режимів;

-            дослідити регіональну структуру політичних цінностей та виокремити цінності, здатні стати об’єднавчою основою національної ідеї;

-            розробити пропозиції щодо стратегічних завдань української держави в нових геополітичних умовах;

-            окреслити перспективи подальших наукових пошуків з проблем демократичного державотворення та запропонувати можливі шляхи впровадження цих результатів у практику державного управління в Україні.

Об’єкт дослідження – демократична трансформація державно-політичних режимів.

Предмет дослідження – ціннісна система суспільства та характер її впливу на демократичну трансформацію державно-політичного режиму в сучасній Україні.

Гіпотеза дослідження полягає в твердженні, що суспільно-політичні цінності, інституціоналізовані у ціннісній системі суспільства ( його політичній культурі) є ключовим елементом механізму демократичного державотворення. При цьому цінності є не тільки визначальним фактором поведінки окремої людини, але й лежать в основі виникнення, становлення та розвитку державної влади і державно-владних відносин. Оскільки цінності є похідними від інстинктів та потреб, вимога їх задоволення формує й загальносистемну функцію впорядкування й розподілу ресурсів життєдіяльності – як головне завдання відповідної інституції – держави, що здійснює своє політико-історичне буття за допомогою механізму регулювання суспільно-владних відносин у формі того або іншого державно-політичного режиму як системи методів та способів здійснення державного управління. Ціннісна система суспільства детермінує характер і зміст владних відносин і в залежності від типу домінуючих цінностей призводить до формування відповідного типу державно-політичного режиму: тоталітарного, авторитарного або демократичного. Відтак проблема становлення в Україні демократії найбільшою мірою залежить від укорінення в суспільній свідомості демократичних цінностей.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження у методологічному плані проводилося з використанням принципів і методів наукового аналізу, вироблених в галузі сучасного державно-управлінського, філософського, політологічного, психологічного та соціологічного знання. Вихідною посилкою при цьому стало визнання суперечливості, багатовимірності та альтернативності суспільно-політичного розвитку, діалектичної єдності глобального й локального. У дисертаційному дослідженні застосовано міждисциплінарний підхід, що дозволяє забезпечити якісне вдосконалення концептуальних положень за проблематикою становлення і розвитку демократичного державотворення.

Загальнонаукові методи (аналіз та синтез, дедукція та індукція, єдність історичного та логічного, системний) використовувалися переважно при теоретичному обґрунтуванні та розгляді проблеми дослідження, а також при формулюванні методологічної концепції роботи (п. 1.1).

Методологічну основу дослідження складають два головних методи: постбіхевіористський та  парадигмально-компаративистский.

Центральним місцем методології постбіхевіоралізму є дослідження цінностей та ціннісної системи суспільства. Постбіхевіористський метод дозволив розкрити антропологічну ціннісну природу походження влади та держави, як похідних від соцієтальної функції справедливого розподілу матеріальних, комунікативних та духовних ресурсів життєдіяльності людини й суспільства (п. 2.1, 2.3). Застосована методологія дозволила також виокремити шляхи вдосконалення українського демократичного державотворення (п. 5.1, 5.3), оскільки саме ціннісний підхід  лежить у підґрунті розробленої Організацією Об’єднаних Націй методології якісного державного управління (Good gove
ance). Зокрема, програма розвитку ООН проголошує, що така методологія  має бути розповсюдженою на три сфери діяльності органів державного управління: політичні цінності: орієнтація на консенсус (consensus oriented), взаємодія влади з громадою (participation), оперативність та чуйність реагування (responsiveness); правові цінності: рівність і недискримінація (equity and inclusiveness), верховенство права (rule of law); універсальні цінності адміністрування: результативність, ефективність і економічність (effectiveness and efficiency), прозорість (transparency), підзвітність (accountability).

Парадигмально-компаративістська методологія дослідження еволюції політичних структур дозволила порівняти між собою різні типи політичних систем та режимів, інститутів і теорій в їх типологічному аспекті, прослідкувати та ідентифікувати точки головних парадигмальних зрушень, котрі зумовлюють хід та контекст суспільного розвитку, а також проаналізувати змістовне значення процесу модернізації державно-політичних режимів (п. 4.1, 4.2).

Парадигмально-компаративистский підхід дозволив розглянути предмет та об’єкт дослідження в наступних методологічних формах: філософській,  що дозволило помістити політичні системи в загальний гносеологічний та епістемологічний цивілізаційний контекст суспільств, що вивчаються й, таким чином, розробити циклічно-ціннісну гіпотезу соціально-політичного розвитку (п. 4.3); дескриптивній, що надала можливість проілюструвати окремі положення та висновки дисертації описом досліджуваних інститутів, процесів, державно-управлінських, філософських і політичних теорій (п. 1.2, 2.2); діалектичній, що відкрила можливість ідентифікувати систему політичних та державноуправлінських дихотомій (влада – свобода, час – простір, раціональне – трансцендентне), конститутивних для кожної конкретної цивілізаційної  моделі (п. 5.3); семантичній, що дозволила звести державно управлінський та політичний дискурс витоків демократичного державотворення до особливої системи герменевтики, й зробити евристичні висновки щодо взаємозв’язку  ціннісних домінант різних суспільства та притаманних їм державно-політичних режимів (п. 3.1); історичній, що забезпечила розкриття генезису єдності змісту (цінностей) та форми (політичного режиму) у філософії державного управління (п. 1.3); етногеографічній, котра забезпечила верифікацію просторової та етнокультурної системи цінностей на життєздатність різних політичних теорій і систем у відповідних територіально-культурних регіонах України (п. 5.2).

Спеціальні методи (агрегування та декомпозиції, моделювання ідеального типу, експертного опитування, систематизації та прогностики) були застосовані при розробці моделі Алгоритму демократії (п. 3.2), описі субрегіональних особливостей процесів сучасного етапу модернізації України (п. 4.2), при структурізації основних параметрів національної стратегії демократичного державотворення (п. 5.3).

Наукова новизна одержаних результатів. Новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вона є комплексним дослідженням у науковій галузі «державне управління», у процесі якого отримані нові науково обґрунтовані результати, що в сукупності розкривають роль та місце цінностей в інституалізації влади й держави, формують історично цілісну картину процесу становлення, функціонування та трансформації державно-політичних режимів, визначають закономірності, основні чинники та принципи демократичного державотворення і державного управління.

Дисертація вирішує актуальну науково-прикладну проблему демократичної трансформації державно-політичного режиму як форми та способу державного управління в Україні.

У дисертації:

Уперше у вітчизняній науці державного управління:

-     запропоновано циклічно-ціннісну парадигму суспільного розвитку за чотирма етапами трансформації державно-політичного режиму: формування нової ціннісної системи,  освоєння нових цінностей-ресурсів розвитку, їх вичерпання та ціннісного зсуву, що тягне за собою формування нової ціннісної системи;

-     розроблено теоретичну модель становлення та розвитку сучасного демократичного врядування «Алгоритм демократії» (що складається з послідовних кроків: визрівання та артикуляції суспільних інтересів-потреб; делегування влади на їх реалізацію, легітимізацію та запровадження в систему органів державної влади; збалансування суспільних інтересів за рахунок механізмів стримування та противаг – забезпечення зворотного зв’язку) як поетапна трансформація інтересів-цінностей громадян через механізми державного управління у відповідну форму державно-політичного режиму;

-     виокремлено чотири нові механізми демократичного державотворення – легітимаційно-інституційний, процедурно-інституційний, процедурно-імітаційний та ціннісно-мобілізуючий, що відрізняються від інших ціннісною обумовленістю змісту й характеру функціонування, сформованого в результаті демократичного транзиту державно-політичного режиму.

Удосконалено:

-     аксіологічну концепцію виникнення феномену влади шляхом розкриття антропологічної природи цінності, а саме через деконструкцію процесу перетворення інстинктів-потреб людини (інтерес у пошуку різноманітних ресурсів життєдіяльності, рівень дефіцитності яких формує відповідну ієрархію суспільних та особистих цінностей-інтересів) на механізм інституювання влади – як похідної від людських інстинктів здатності розпоряджатися дефіцитними матеріальними, комунікативними і духовними ресурсами життєдіяльності людини й суспільства та відтворення держави як механізму реалізації суспільної соцієтальної функції унормування й справедливого розподілу дефіцитних ресурсів-цінностей;

-     соціально-ціннісний зміст та взаємовідношення провідних понять, термінів та категорій стосовно суспільних цінностей та державно-політичного режиму в системі державного управління шляхом розмежування та відокремлення дефініцій і визначень, котрі різними науковцями використовуються в тотожних або різних значеннях, а також визначення, що головні наукові категорії у сфери політичного знання мають ієрархічно-субординаційний змістовний характер, де політичне є похідним від суспільного, державне – від політичного, форма правління, державний устрій та політичний режим є складовими політичної системи, а державний лад та державно-політичний режим – політичного режиму. Водночас уся політична сфера пронизувана цінностями, що виступають приводним пасом механізму взаємодії громадянського суспільства та держави, органів публічної влади;

-     тлумачення поняття «механізм державного управління» через виокремлення обов’язкових притаманних йому характерних рис, згідно яких кожен механізм від найпростішого до державно-управлінського має структурно-функціональну побудову, ознаки відкритої системи, водночас є продуктом і засобом діяльності, має мету або функцію, передбачає зворотній зв’язок, характеризується детермінованістю дій і рухів, усталеністю процесів, правил взаємодії, його функціонування має циклічний характер;

-     класифікацію політичних режимів шляхом виокремлення первинної ціннісної бінарної опозиції «свобода – влада»,  де рівень домінування/балансу одного з цих чинників в державному управлінні визначає тип і характер державно-політичного режиму, на основі чого обґрунтовується  виокремлення лише двох ідеальних – анархії й тоталітаризму (як організаційно-політичного втілення протилежних полюсів ціннісної опозиції «свобода – влада») та 5 комунікативних механізмів взаємодії держави та громадянського суспільства – диктату, пропаганди, однобічного рекламування, двобічного асиметричного інформування та двобічного симетричного діалогу котрі відрізняються рівнем ціннісного пріоритету держави (категорія «влади») або громадянського суспільства (категорія «свободи»);

Отримали подальший розвиток:

-     узагальнення закономірностей виникнення та функціонування політичної системи шляхом виділення в її структурі ядра – підсистеми державно-політичного режиму, що уособлює у собі способи й методи здійснення державного управління, зміст владних відносин, притаманних системі державних органів, характер політичної культури правлячої еліти;

-     розкриття феномену політичної культури суспільства як ціннісного механізму регулювання суспільно-владних відносин, за якого домінування в суспільстві носіїв архетипів гегемоністського, конфліктного або плюралістичного типу політичної культури спричиняє формування відповідно тоталітарного, авторитарного або демократичного типу державно-політичного режиму та з’ясування залежності стану політичної культури суспільства від рівня державного впливу на політичну соціалізацію громадян та характеру політичної просвіти, що відрізняється виокремленням з боку держави та органів державної влади типологізації анархічного, дефрагментованого та ціннісноспрямованого системного характеру впливу;

-     аксіологічні підвалини громадянської політичної культури та національної ідеї як ціннісно-світоглядного обрію бажаного майбутнього України, що дало підстави для обґрунтування пріоритетного характеру консолідації суспільства навколо демократичних ідеалів і цінностей (як ключової вимоги всіх без виключення концепцій демократичного транзиту), та необхідності розробки державної політики, котра відрізняється  вилученням з публічного політичного дискурсу цінностей, що розколюють суспільство, пошуком нових політичних ідеологій інтеграційного характеру, здатних об’єднати Український народ від Сходу до Заходу в цілісну націю та проведення  модернізації із збереженням культурної та цивілізаційної самобутності всіх регіонів;

-     систематизація стану політичних орієнтацій та пріоритетних політичних цінностей в 4 субрегіонах України, що відрізняється застосуванням методології аксіологічних кластерів, яка передбачає розгляд процесів і механізмів державного управління крізь призму трьох кластерів: на цивілізаційному рівні – ціннісних абсолютів (найбільш фундаментальних та найменш рухомих цінностей), на державному рівні – універсальних модальностей (цінностей, що змінюються в переломні моменти розвитку держави та обумовлюють національний зріз менталітету) та на особистісно-груповому рівні – соцієтальних архетипів (найбільш рухливих предметно-інструментальних цінностей).

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що дослідження становить необхідну науково-теоретичну основу для практики демократичного державо­творення в Україні.  Особливого значення воно набуває за умов некерованої динаміки політичних змін та відсутності української національної ідеї, що провокують кризу державотворення в Україні. Водночас наявність запропонованих підходів щодо консолідації політичної нації на соціально-політичних громадянських цінностях та засадах з відкиданням (накладанням мораторію) етнічно-розколюючих цінностей забезпечуватиме зберігання Української державності, її сталий поступ шляхом розбудови сучасної демократії.

Обґрунтовані теоретико-методологічні принципи та засади демократичного державотворення в Україні можуть бути використані органами державної влади різних рівнів у практично-політичній діяльності: при визначенні стратегії державного і регіонального розвитку та при ухваленні конкретних управлінських рішень; при формуванні державної гуманітарної політики; в навчальному процесі при підготовці фахівців державного управління, політологів, соціологів, філософів, а також при викладанні спеціалізованих курсів, зокрема, використані в ХарРІ НАДУ при викладанні навчальних курсів «Політичні процеси в умовах демократизації українського суспільства»,  «Міжнародний політичний процес і Україна», «Сучасні політичні інститути та процеси в умовах реформування  політичної системи України», «Комунікації в публічній адміністрації», «Політичні інститути та процеси публічної політики» (акт про упровадження № 01-1571/08-01 від 23 листопада 2009 р.);

Положення й висновки дисертаційного дослідження знайшли практичне втілення в роботі Конституційного Суду України щодо дотримання пріоритетну відповідності національних правових імперативів ратифікованим Україною міжнародним конституційним нормам, стандартам та демократичним цінностям (довідка про впровадження від 27 листопада 2009 р.);   Міністерства юстиції України, зокрема в частині реалізації пріоритету діяльності міністерства щодо удосконалення правових механізмів забезпечення конституційних прав і свобод людини (довідка про впровадження від 21 вересня 2009 р.);  Державного комітету телебачення та радіомовлення України при розробці проекту Закону України «Про захист професійної діяльності журналістів» (довідка про впровадження № 3945/24/12 від 11 липня 2008 р.);  проекту «Про внесення змін до Закону України «Про видавничу справу» (довідка про впровадження № 28/4/2-1 від 21 січня 2009 р.); Луганської обласної державної адміністрації, зокрема, у сфері взаємодії з організаціями громадянського суспільства (довідка про впровадження № 5/30-8311 від 20 лютого 2009 р.).

  Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Всі результати отримані безпосередньо здобувачем і відображені в опублікованих ним роботах. У дисертації не використовувалися ідеї і розробки, які належать співавторам, спільно з якими були опубліковані окремі наукові праці.

Апробація результатів дослідження. Наукові ідеї, основні положення та результати дослідження оприлюднені та схвалені на 27 Міжнародних та Всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях; зокрема: «Державне управління та місцеве самоврядування». (VI,  VII, VIІI та ІХ Міжнародні наукові конгреси, Харків 2006, 2007, 2008 та 2009 рр.); «Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження» (Одеса, 31 жовтня 2006 р.);  «Національні інтереси України: компроміс влади, бізнесу та громадянського суспільства» (Сімферополь, 16-17 березня 2007 р.); «Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців» (Львів, 22 березня 2007 р.); «Менеджмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення» (Суми, 10-12 травня 2007 р.); «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» (Житомир, 23 – 24 травня 2007 р.); «Стратегія реформування державного управління на засадах демократичного врядування» (Київ, 31 травня 2007 р.); «Трансформація місцевого самоврядування – обмін досвідом Чехії і України» (Донецьк, 17-18 вересня 2007 р.); «Парламентські вибори 2007: виклики та перспективи» (Донецьк, 21 – 22 вересня 2007 р.); «Рациональность и коммуникация». (Санкт-Петербург, 14-15 ноября 2007 г.); «Демократичне суспільство. Толерантність та соціальна відповідальність» (Харків, 10-11 грудня 2007 р.);  «Політичні підсумки року» (Київ, 12 грудня 2007 р.); «Управління сьогодні та завтра» (Хмельницький, 15-16 травня 2008 р.); «Демократичний транзит в Україні: підсумки електорального циклу 2004-2007 рр» (Острог, 23-24 травня 2008 р.);  «Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід» (Київ, 30 травня 2008 р.); «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління» (Донецьк, 27-28 лютого 2009 р.); «Демократичне врядування у контексті глобальних викликів та кризових ситуацій» (Львів, 3 квітня 2009 р.); «Еволюція української державності: соціально-економічні, політичні, культурні аспекти» (Харків, 9 квітня 2009 р.); «Розвиток публічного адміністрування на засадах менеджменту: Європейський контекст» (Дніпропетровськ, 15-16 травня 2009 р.); «Государственное управление в ХХІ веке: традиции и инновации» (Москва, 27-29 мая 2009 г.); «Демократичне врядування: наука, освіта, практика» (Київ, 30 травня 2009 р.); «Євроатлантичне майбутнє України» (Харків, 23 – 24 червня 2009 р.); «Актуальні проблеми публічного управління в нових суспільно-політичних умовах» (Феодосія, 15-18 липня 2009 р.); «Розвиток громадянського суспільства: духовність і право» (Алушта, 26 – 29 вересня 2009 р.).

Публікації. Результати дослідження висвітлені у 70 публікаціях, зокрема, у 27 стат­тях у фахових наукових виданнях, а також у двох одноосібних монографіях та чотирьох навчальних посібниках з грифом МОН. Загальний обсяг публікацій становить близько 80 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 465 сторінок, обсяг основного тексту – 417 сторінок. Дисертація містить 14 таблиць та 66 рисунків. Список використаних джерел складається з 476 найменувань, в тому числі –  75 іншомовних.