УПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ У ДІЯЛЬНІСТЬ ОБЛАСНИХ ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ Автореферат

Актуальність теми. Проблема формування інноваційного механізму державного управління у сучасному українському суспільстві набуває все більшої актуальності. Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, вимагають сьогодні від державних службовців переосмислення форми і сутності державного управління та вироблення нових підходів до управління. Обсяг завдань, які покладаються на органи виконавчої влади, особливо на обласному рівні, зумовлює використання широкого спектру інноваційних інструментів управління. Проте для багатьох органів державної влади України інноваційні методи управління залишаються доволі невідомими, хоча у розвинутих країнах світу їх широко використовують як у бізнесі, так і в роботі органів влади. Темпи, з якими впроваджуються інновації в системі органів державної влади України, порівняно з бізнесом, досить повільні, що зумовлено певними бюрократичними перешкодами. Незацікавленість та недостатня обізнаність державних службовців у системних змінах гальмують процес їх впровадження. Тому необхідне наукове обґрунтування формування та упровадження інноваційного механізму управління у діяльність органів виконавчої влади, зокрема обласних державних адміністрацій (далі – ОДА).

У наукових дослідженнях висвітлено досить широке коло питань із цієї проблематики. Так, концептуальні засади механізмів державного управління в Україні висвітлено в працях провідних учених у галузі управління: В. Авер’янова, О. Амосова, І. Артим, Г. Астапової, Г. Атаманчука, В. Бакуменка, В. Князєва, О. Ковалюка, В. Коломийчука, О. Коротич, М. Круглова, А. Кульмана, О. Лазора, М. Лесечка, Ю. Лисенка, В. Малиновського, Н. Нижник, Г. Одінцової, Р. Рудніцької, О. Сушинського, В. Тертички, Ю. Тихомирова, Л. Юзькова.

Проблеми інновацій та інноваційної діяльності висвітлені у роботах таких вітчизняних та зарубіжних дослідників: А. Алимова, Ю. Бажала, X. Барнета, В. Василенка, А. Гальчинського, М. Гамана, В. Гейця, Е. Камарка, С. Князева, Н. Краснокутської, А. Круглікова, О. Лапко, П. Лелона, В. Македона, В. Мартиненка, Е. Менсфільда, Г. Менша, Л. Полбіциної, Й. Пригожина, А. Решетніченка, Б. Санто, Б. Твісса, С. Фрімена, Й. Шумпетера.

Використання окремих управлінських інновацій в органах державного управління було запропоновано низкою авторів, зокрема у публікаціях С. Бушуєва, В. Верби, В. Воропаєва, О. Голобуцького, О. Данченко, А. Дєгтяра, Л. Кобиляцького, О. Лащенко, В. Лисицького, А. Ліпенцева, І. Мазура, Є. Матвіїшина, С. Москвіна, Л. Пономаренка, В. Рача, А. Рибака, О. Савостенко, В. Савчука, Г. Тарасюк, В. Трілленберга, Х. Хачатуряна, П. Цегольника, А. Чемериса, І. Чикаренко, С. Чукут, В. Шапіро, Ю. Шарова, Х. Шелле, Л. Шремфа.

Праці цих дослідників заклали методологічне підґрунтя для формування інноваційного механізму державного управління. Однак у них системно не розглянуто інноваційного механізму державного управління, не подано конкретних рекомендацій для органів державної влади, зокрема обласних державних адміністрацій щодо організації їх діяльності для забезпечення ефективного та результативного управління з використанням цього механізму. Комплексного дослідження, яке б містило системний аналіз формування та впровадження інноваційного механізму управління у діяльність ОДА, досі не проводилося. Актуальність зазначеної проблематики, її практична значимість і недостатня наукова розробленість визначили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою плану науково-дослідних робіт Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, зокрема теми “Регулювання економічного розвитку на регіональному рівні” (державний реєстраційний номер 0108U001507), в якій автор брала безпосередню участь.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування інноваційного механізму державного управління та вироблення практичних рекомендацій щодо його упровадження у діяльність обласних державних адміністрацій.

Мета роботи конкретизується у таких завданнях:

– узагальнити класифікацію механізмів державного управління;

– обґрунтувати визначення поняття “інноваційний механізм державного управління”;

– уточнити зміст інноваційних інструментів, які доцільно використовувати в органах державного управління;

– дослідити метод програмно-цільового управління в ОДА і запропонувати засоби інноваційного механізму управління для формування та реалізації регіональних цільових програм;

– розробити алгоритм застосування інноваційного механізму управління для реалізації програм соціально-економічного розвитку;

– запропонувати практичні рекомендації щодо оцінювання процесів розробки та реалізації стратегій розвитку регіонів.

Об’єктом дисертаційного дослідження є процес управління в обласних державних адміністраціях.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади формування і впровадження інноваційного механізму управління у діяльність обласних державних адміністрацій.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення сучасної теорії державного управління, основоположні нормативно-правові акти України – Конституція та закони України, акти Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, а також наукові розробки вітчизняних та зарубіжних вчених із проблем державного управління.

У роботі застосовано сукупність методів, які ґрунтуються на сучасних теоретико-методологічних підходах, що дозволило забезпечити концептуальну єдність дослідження. Зокрема використано такі методи: абстрагування, аналіз, аналогія, анкетування, графічні методи, моделювання, порівняння, синтез, системний аналіз, функціональне обстеження.

Із метою узагальнення та удосконалення категоріального апарату з питань механізмів державного управління застосовано методи абстрагування, системного аналізу та порівняння. Для здійснення аналізу діяльності обласних державних адміністрацій використано методи аналогії, аналізу, синтезу та функціонального обстеження. А для розробки рекомендацій щодо практичного впровадження інноваційного механізму управління у діяльність ОДА застосовано методи анкетування, моделювання та графічні методи.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що:

уперше:

– сформульовано поняття “інноваційний механізм державного управління” як штучно створену складну систему, що має визначену структуру, сукупність правових норм, методи, засоби державного впливу на об’єкт управління і базується на використанні інноваційних інструментів управління, таких як: аутсорсинг, бенчмаркінг, реінжиніринг, електронне врядування, проектний менеджмент та інші, з метою досягнення поставлених цілей;

– розроблено алгоритм застосування інноваційного механізму управління для розробки програм соціально-економічного розвитку області, який охоплює такі етапи: ідентифікація проблеми, визначення мети, генерування альтернатив, структуризація заходів, календарне планування, організаційне планування, ресурсне планування, оцінка вартості, проведення моніторингу;

удосконалено:

– процес оцінювання стратегій розвитку регіонів на основі проведення двоетапного оцінювання, яке передбачає здійснення формувального оцінювання на етапі розроблення стратегії, що дасть змогу оцінити розроблену стратегію як документ, та підсумкового оцінювання на етапі реалізації стратегії, що дасть змогу оцінити результати реалізації стратегії;

– процедуру оцінювання результатів реалізації стратегії розвитку регіонів на основі аналізу часових рядів, які відображають тенденції соціально-економічного розвитку регіону протягом тривалого періоду часу до початку реалізації стратегії та після її завершення, завдяки чому можна виявити вплив дії стратегії на соціально-економічний розвиток регіону;

– підхід до розробки та реалізації регіональних цільових програм із використанням засобів інноваційного механізму управління: ієрархічної структури робіт для формування впорядкованого переліку заходів програм, діаграми Ганта для графічного відображення календарного плану реалізації програм, ресурсних профілів для розподілу у часі ресурсів, необхідних для реалізації програм, матриці відповідальних для призначення відповідальних виконавців заходів програм;

набули подальшого розвитку:

– класифікація механізмів державного управління, відповідно до якої механізми державного управління поділяють за функціональним призначенням (економічний, організаційний, правовий та інші), об’єктами управління (механізми державного управління конкретною галуззю або сферою діяльності), суб’єктами управління (механізми, які використовуються органами виконавчої, законодавчої, судової влади), рівнем управління (механізми управління на рівні держави, на рівні регіону, на рівні окремої установи), ступенем новизни (традиційні та інноваційні механізми державного управління);

– застосування інноваційних інструментів управління в діяльності ОДА, зокрема бенчмаркінгу (для вивчення і впровадження найкращого досвіду управління в діяльність ОДА), аутсорсингу (для передачі не основних функцій управління ОДА стороннім організаціям), реінжинірингу (для фундаментального переосмислення діяльності ОДА та відповідних дій з метою досягнення кардинальних змін), електронного урядування (для взаємодії ОДА із бізнес-структурами та громадянами з використанням інформаційних технологій), проектного менеджменту (для ефективного управління змістом заходів, часом, ресурсами, вартістю, якістю, ризиками).

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що сформульовані теоретичні положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо формування та впровадження інноваційного механізму державного управління можуть бути використані в діяльності ОДА для управління соціально-економічним розвитком регіонів, а також для підвищення ефективності роботи державних службовців.

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при підготовці магістрів державного управління та магістрів управління проектами (відповідні акти про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 28 вересня 2009 р.).

Результати дисертаційного дослідження використані галузевими управліннями Львівської обласної державної адміністрації при розробці та реалізації обласних цільових програм (акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 10 липня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою автора. Основні теоретичні положення та методологічні розробки в межах дисертаційного дослідження, зокрема ті, які характеризують його наукову новизну, одержані дисертантом особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані автором на таких конференціях, конгресах, форумах: міжнародна науково-практична конференція “Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців” (Львів, 2007 р.); міжнародна науково-практична конференція “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2007 р.); міжнародний науковий конгрес “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2008 р.); науково-практична конференція за міжнародною участю “Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування” (Львів, 2008 р.); міжнародний управлінський форум “Управління сьогодні та завтра” (Хмельницький, 2008 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 10 наукових працях, із них 5 статей у фахових виданнях загальним обсягом 3,4 д.а.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг дисертації становить 245 сторінок, з яких основний зміст – 165 сторінок. Робота містить 18 рисунків та 16 таблиць, 20 додатків на 60 сторінках. Список використаних джерел і літератури налічує 250 позиції на 20 сторінках.