МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

summary

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Європейський вибір України пе­редбачає інтеграцію у тому числі в загальноконтинентальний освітній і науковий простір. Відповідно до норм міжнародного права та національного законодавства про освіту держава має забезпечити рівний доступ своїх гро­мадян до якісної освіти. Підвищення вимог до якості шкільної освіти, збільшення терміну навчання є загальносвітовою тенденцією, яка ре­алізується в руслі безперервності освіти ("освіта впродовж життя").

У зв’язку з цим, модернізація регіональних систем освіти - це державне завдання. Мета полягає у створенні механізмів стійкого розвитку регіонального освітнього простору.

Вивченню комплексу проблем, пов’язаних із розвитком освіти в Україні, активно сприяла наукова та науково-практична діяльність Б.Андрушкіна, Д.Богині, Б.Будзана, М.Білінської, В.Буреги, Д.Гвішіаші, Б.Гаврилишина, М.Долішнього, В.Дорофієнка, О.Іваницької, Н.Коломийського, О.Кузьміна, В.Лугового, І.Лукінова, Т.Оболенської, В.Огаренка, С.Опацької, Є.Панченка, О.Поважного, С.Поважного, В.Рибальського, С.Серьогіна, І.Тихомирової, Л.Уманського,  С. Ушацького, О.Черниш, С.Чукут, Н.Ушакової, В.Шилової, але успадкована від індустріальної епохи систе­ма освіти потребує в умовах глобалізації методо­логічної переорієнтації з інформативної форми навчання на розвиток особистості людини, визнання її самоцінності, переорієнтації на індивідуально-диференційований підхід до навчання й, відповідно, до оцінювання досягнутих результатів. Саме з новими підходами до формування особистості пов'язано сподівання на випереджальний роз­виток нашого сус­пільства, його інтелектуаль­ний та технологічний прорив у двадцять першому сто­літті. Інакше Україні не справитися зі стрімким по­глибленням технологічної диференціації держав світу, яке є імперативом розвитку цивілізації, та опиниться на її узбіччі.

Все це потребує постійного вдосконалення механізмів державного управління розвитком освіти.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління, за науковою темою № 9.06.01 “Державні механізми регулювання ринку послуг у трансформаційній економіці” (номер держреєстрації 0104U009991). У цих дослідженнях було обґрунтовано необхідність і можливість формування механізмів нових типів взаємозв’язку освіти і суспільства, людини і оточуючої її дійсності, розроблено рекомендації щодо формування основних напрямів удосконалення механізмів державного управління освітою на національному і регіональному рівнях.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення і обґрунтування основних напрямів удосконалення механізмів державного управління розвитком освіти в Україні, а  також розробка проекту концепції управління якістю безперервної освіти на прикладі вищого навчального закладу.

Для досягнення поставленої мети були вирішені такі задачі:

досліджено передумови формування концептуальних засад розвитку освіти в Україні і механізмів її реалізації;

уточнено сутнісні характеристики системи освіти як об’єкту державного управління;

розвинуто засади застосування в Україні європейських стандартів освітнього процесу;

проведено аналіз стану і проблем розвитку освіти на національному і регіональному рівнях;

визначено умови та основні шляхи розв’язання проблем в освітній сфері регіону;

запропоновано основні напрями удосконалення механізмів державного управління розвитком освіти в регіоні;

розроблено проект концепції управління якістю безперервної освіти на базі вищого навчального закладу.

Об’єктом дослідження є процеси державного управління розвитком освіти.

Предметом дослідження є механізми державного управління розвитком освіти в Україні на національному та регіональному рівнях та їх удосконалення.

Методи дослідження. У процесі дослідження було використано загальнонаукові методи: аналізу і синтезу – при визначенні концептуальних засад формування управлінського персоналу в освітній галузі; теоретичного узагальнення та порівняння – при розгляді системного підходу у розбудові системи освіти; статистичного аналізу – при визначені проблем функціонування системи освіти на регіональному рівні; залучалися історичний і логічний підходи при розгляді концепції людського капіталу в сучасній системі освіти.       

Нормативно-правовою основою концепції розвитку регіональної освіти слугували державні документи: Конституція України, Національна доктрина розвитку освіти, закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства», «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про інтелектуальну власність», «Про авторські та суміжні права», постанова Верховної Ради України «Про стан і перспективи розвитку середньої освіти в Україні» (від 09.01.2007 р. №536-У), Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи, Концепція Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 рр., а також Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» (від 04.07.2005 р. №  1013/2005), Освіта для інноваційних суспільств у XXI столітті, Підсумковий документ саміту «Групи вісімки».

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна виконаної дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні основних напрямів вдосконалення механізмів державного управління розвитком освіти в Україні, спрямованих на нарощування її випереджального потенціалу, підвищення якості освіти і виховання, рівного доступу до здобуття якісної освіти, виконання вимог Болонської декларації.

Найбільш важливими науковими результатами дисертаційної роботи є наступні:

вперше:

визначено методологічну переорієнтацію розвитку освіти з інформативної форми навчання на розвиток особистості людини, визнання її самоцінності, переорієнтацією на індивідуально диференційований підхід до навчання й, відповідно, до оцінювання досягнутих результатів, що, в свою чергу, зумовлює необхідність удосконалення механізмів державного управління розвитком освіти;

удосконалено:

термінологічний апарат функціонування системи освіти як об’єкту державного управління в частині її сутнісних характеристик: система освіти реальна (за походженням), соціальна (за субстанціональною ознакою), велика (за кількістю елементів, що входять до неї), відкрита (за характером взаємодії з зовнішнім середовищем), динамічна (за ознакою мінливості), цілеспрямована (за наявністю цілей), самоврядована (за ознакою управління), складна (за засобом детермінації), що дає змогу сформувати декомпозицію цілей розбудови освіти;

методичний підхід щодо впровадження засад застосування в Україні європейських стандартів освітнього процесу, а саме: зміна пріоритетів щодо інформатизації освіти і, перш за все, середньої освіти; підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, взаємоінтегрованість навчального процесу і проведення наукових досліджень у вищих навчальних закладах, що забезпечує єдність одержання, засвоєння і передачу знань; формування управлінського персоналу в освітній галузі; формування механізмів нових  типів взаємозв’язку освіти і суспільства, людини і оточуючої її дійсності;

дістало подальшого розвитку:

комплексний підхід щодо виявлення проблемних питань розвитку освіти в регіоні, визначення і обґрунтування пріоритетів цього розвитку, основних принципів, формулювання головної мети і вибору стратегічних напрямів розвитку освіти в регіоні;

підхід щодо визначення умов, які забезпечують реалізацію концепції розвитку освіти в регіоні, а саме: нормативно-правові як основа правового регулювання розвитку освіти; соціально-педагогічні як система соціально-економічних, культурних та освітніх потреб регіону з урахуванням державно-громадського характеру управління; психолого-педагогічні які є основою виконання науково-методичних вимог підготовки педагогів, викладачів до професійної діяльності в середовищі змін та організаційно-управлінські як основа координації освітніх процесів, здійснення моніторингу якості освіти, забезпечення незалежної експертизи, а також низки нових педагогічних та управлінських технологій;

основні напрями удосконалення механізмів державного управління освітою, такі як: розвиток правових відносин, розвиток дошкільної освіти, розвиток позашкільної освіти, розвиток післядипломної освіти, розвиток соціального захисту учасників освітнього процесу, здорового способу життя, подолання духовної кризи, підготовки і перепідготовки фахівців у сфері європейської інтеграції, демократизації і дебюрократизації| освіти, розвиток матеріально-технічної бази закладів освіти|утворення|;

концептуальні засади управління якістю безперервної освіти на базі вищого навчального закладу, які передбачають суттєво покращити та оптимізувати свою діяльність і підвищити результативність, ефективність роботи, посилити акцент на меті своєї діяльності і досягненні очікувань споживачів, досягти і стабільно підтримувати високу якість своїх послуг для задоволення потреб і вимог споживачів, досягти впевненості, що очікуваної якості досягнуто, і вона постійно підтримується, забезпечити докази для споживачів та потенційних споживачів відносно того, що університет здатний задовольнити їх потреби, відкрити нові можливості або зберегти вже завойовані сегменти ринку послуг у сфері вищої освіти з підготовки та працевлаштування фахівців, отримати визнання з боку замовників через процедуру сертифікації, брати участь у тендерах, у тому числі міжнародних, щодо надання освітянських послуг на вигідних умовах отримання європейської акредитації для програм підготовки фахівців.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в результаті дослідження теоретичні результати і методичні підходи щодо визначення і обґрунтування основних напрямів удосконалення механізмів державного управління розвитком освіти знайшли впровадження на різних рівнях державного управління. Зокрема, практичну цінність мають конкретні рекомендації щодо модернізації освіти в регіоні (акт про впровадження  виконкому Донецької міської ради № 14/182-2117 від 23.12.2009).

Крім того, основні теоретичні положення та практичні рекомендації дисертаційного дослідження було використано автором при викладанні студентам Донецького державного університету управління таких дисциплін, як “Менеджмент у невиробничій сфері”, “Управління інформаційними ресурсами”, “Менеджмент організацій соціального захисту”, “Менеджмент в бюджетних галузях” (акт про впровадження Донецького державного університету управління № 192/06 від 25.12.2009).    

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторські розробки щодо визначення і обґрунтування основних напрямів вдосконалення механізмів державного управління розвитком освіти в регіоні. Опубліковані наукові праці містять положення, висновки та пропозиції, сформульовані особисто автором, і відображають його конкретний внесок в науку державного управління.

Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація наукових досліджень. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались та опубліковані в матеріалах наукових конференцій: IV mezinarodni vedecko – praktika konference “Vedf: teoria a praxe - 2008” (м. Прага, 2008 р.); V Всеукраїнська науково-практична конференція “Роль менеджмент-освіти в контексті розвитку механізмів державного управління соціально-економічним розвитком регіону„ (Донецьк  – Святогірськ, 2008 р.); ІV Міжнародна науково-практична конференція „Наука та освіта” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), ІІІ Всеукраїнська студентська науково-практична конференція „Україна конкурентоспроможна: інноваційний ідеї та рішення” (м. Донецьк, 2008 р.); VI Всеукраїнська науково-практична конференція «Менеджмент-освіта в контексті соціально-економічних перетворень в Україні» (м. Донецьк, 2009 р.).

Публікації. Основні наукові положення і результати дослідження  опубліковані в 10 наукових працях (5 статей у збірниках наукових праць, 5 публікації у матеріалах наукових конференцій) загальним обсягом – 2,2 д.а., особисто авторові належить – 1,9 д.а., з них - 6 робіт у фахових виданнях.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, які викладено на 184 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 17 рисунків, 2 таблиці, які наведено на 11 сторінках, 4 додатки – на 34 сторінках. Список використаної літератури складається із 191 джерела, які наведено на 19 сторінках.