МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАЦІОНАЛЬНИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Процес інтеграції України у світогосподарські зв’язки неоднозначний та складний, що обумовлюється зовнішніми та внутрішніми чинниками. Україна тривалий час діяла на міжнародній арені в умовах дискримінації, оскільки не була членом багатьох організацій, що регулюють міжнародні економічні відносини, зокрема СОТ. Тому країна була вимушена пристосовуватися до правил міжнародної торгівлі. Сьогодні вона має потужні механізми впливу на перебіг міжнародних торговельних відносин, проте не використовує їх належним чином. Необхідне переосмислення власної ролі у міжнародних економічних відносинах.

Сучасні торговельні відносини характеризуються лібералізацією торгівлі та пожвавленням інтеграційних процесів. Проте, водночас, країни світу використовують прямо або опосередковано заходи протекціонізму з метою захисту власних ринків та товаровиробників. У нашій країні переважно застосовувалися спеціальні захисні заходи, але досвід переконує, що цього замало.

Для України міжнародна діяльність ускладнюється також тим, що вона прагне інтегруватися в єдине у своєму роді утворення, яке вимагає інтеграції не тільки економічної, а й політичної, правової тощо. Кінцевою метою інтеграції України є не створення зони вільної торгівлі з ЄС, а економічний союз. Проте вже на початковому етапі існує ряд проблем - управлінських, економічних, соціальних, які заважають створенню зони вільної торгівлі. Спеціалізація на виробництві низькотехнологічної продукції та незадовільний соціально-економічний розвиток утримують господарські зв’язки України на доінтеграційному рівні з ЄС.

Очевидно, що за таких умов державні органи не можуть самостійно ефективно захищати товаровиробників на внутрішньому та зовнішньому ринках. Постає необхідність у співпраці з бізнес-середовищем України, складовою частиною якого є вітчизняні товаровиробники.

З іншого боку, питання захисту національних товаровиробників не є новим, його засади визначені в державній промисловій та зовнішньоекономічній політиках. Проблемам зовнішньоекономічної політики, зокрема в рамках СОТ, присвячені праці В. Балути, В. Бєлашова, О. Білоруса, О. Блінова, І. Бураковського, Т. Лозинської, Ю. Мацейка, О. Онищук, С. Осики, В. Пятницького, Н. Фомичової Т. Циганкової, Р. Шпека та ін.; промислова політика є об’єктом дослідження таких науковців, як С. Біла, В. Будкін, А. Гальчинський, В. Геєць, С. Дзюбик, В. Новицький, В. Полонський, В. Сіденко, В. Семиноженко, А. Філіпенко тощо.

Аналіз вітчизняних та зарубіжних досліджень свідчить, що незважаючи на значний інтерес науковців щодо протекціоністської політики, державно-управлінському аспекту формування та реалізації такої політики не приділено належної уваги. Водночас світова практика доводить про успішне запровадження та реалізацію політики протекціонізму в промисловій та зовнішньоторговельній галузях, що обумовлює необхідність аналізу зарубіжного досвіду, співвіднесення його з українськими реаліями та переосмислення в контексті формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників. В світлі цього постає необхідність вивчення механізму формування державної політики щодо захисту національних товаровиробників в Україні та запровадження нових засад державного управління у цій сфері.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Виконане дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи, яка проводилася в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, а саме «Розвиток транскордонного співробітництва з новими державами-членами ЄС» (ДР № 0107U004696), де особистий внесок автора, як виконавця зазначеної роботи, полягає в обґрунтуванні пропозицій щодо механізмів формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в науковому обґрунтуванні шляхів удосконалення механізму формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників, що в цілому має підвищити ефективність державного управління в цій сфері й забезпечити перехід від політики швидкого реагування до політики попередження негативних наслідків.

З огляду на зазначену мету визначено такі завдання дослідження:

- дослідити теоретико-методологічні засади формування механізму державної політики у сфері захисту національних товаровиробників, уточнити співвідношення між категоріями «механізм державного управління» та «державна політика»;

- уточнити деякі з понять, що були використані в дослідженні - «національний товаровиробник», «консультативно-дорадчі органи»;

- визначити сутнісні характеристики національних товаровиробників як суб’єктів та об’єктів вироблення державної політики, вплив фінансово-промислових груп на формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників;

- проаналізувати характер впливу міжнародних чинників як факторів, що визначають формування державної політики у сфері захисту товаровиробників України;

- проаналізувати проблеми захисту національних товаровиробників на внутрішніх та зовнішніх ринках, визначити позитивні та негативні тенденції лібералізації торгівлі України;

- дослідити зарубіжний досвід захисту національних товаровиробників та з’ясувати основні особливості протекціоністської політики на прикладі країн ЄС;

- на основі узагальнення теоретичних засад та аналізу практичних проблем щодо формування протекціоністської політики визначити шляхи удосконалення механізму формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників.

Об’єкт дослідження - державна політика у сфері захисту національних товаровиробників.

Предмет дослідження - шляхи удосконалення механізму формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що чинний механізм формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників не повною мірою забезпечує механізми її реалізації, про що може свідчити відсутність комплексного підходу до проведення ефективної протекціоністської політики в Україні, порушення при прийнятті державно-управлінських рішень в сфері економіки вимог та правил СОТ, непрозорість надання державної допомоги та неефективність використання обмежених державних ресурсів щодо підтримки вітчизняного виробництва. Визначення шляхів удосконалення механізму формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників дозволить підвищити ефективність реалізації такої політики, надасть можливість Україні утвердитися в системі міжнародних економічних відносин, активізувати свою діяльність в СОТ, сприяти зовнішньоекономічній експансії держави та розвитку євроінтеграційних процесів, поліпшить підприємницьке середовище на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Методи дослідження ґрунтуються на принципах дослідження, традиційних для вітчизняної науки з державного управління. В роботі були використані методи: системного аналізу при дослідженні механізмів формування державної політики; метод порівняння використовувався при дослідженні зарубіжного досвіду та можливостях його впровадження на вітчизняному ґрунті; метод моделювання було використано для розробки конкретних пропозицій щодо удосконалення державної політики в сфері захисту національного товаровиробника, що знайшло практичне відображення у третьому розділі запропонованого дослідження.

Теоретичною та методологічною основою дослідження слугували положення сучасної теорії державного управління, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань лібералізації та протекціонізму в торгівлі, формування промислової політики, європейської інтеграції, демократизації державного управління, діяльності громадських рад при органах виконавчої влади, децентралізації державної влади. Правову основу дослідження складають Конституція України, закони України, інші загальнодержавні політико-правові документи з питань реалізації завдань державної політики у сфері захисту національних товаровиробників, міжнародні правові акти, що визначають принципи діяльності в СОТ та регламентують сучасні торговельні міжнародні відносини.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що на основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду реалізації протекціоністської політики обґрунтовано шляхи удосконалення механізму формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників з орієнтацією на зростання ролі України в структурі СОТ. Зокрема,

уперше:

- доведено, що державна політика у сфері захисту національних товаровиробників в Україні потребує удосконалення механізму її вироблення у напряму посилення взаємодії суб’єктів управління на трьох рівнях: локальний - підприємство; регіональний - місцеві органи державної влади та підприємства регіону; національний - центральні органи державної влади та консультативно-дорадчі органи при них, асоціації підприємств або галузей промисловості, фінансово-промислові групи, що сприятиме більш ефективному використанню обмежених державних ресурсів при проведенні протекціоністської політики; залученню регіонів до формування державної протекціоністської політики; активізації відстоювання інтересів України в структурі СОТ;

- визначено принципи формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників: прозорості; диференціації; відповідності міжнародним зобов’язанням; відповідності національним інтересам; консенсусу інтересів; синхронізації з іншими видами економічної політики, врахування яких суб’єктами державного управління дозволить якісно вплинути на зміст політики, вибір механізмів її реалізації, на ефективність державного управління в цій сфері;

уточнено:

- поняття «національний товаровиробник» в контексті економічної інтеграції України та діяльності в СОТ, «консультативно-дорадчі органи» з урахуванням їх функціонального призначення й зміни їх ролі в діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;

удосконалено:

- засади та принципи співпраці органів державної влади та національних товаровиробників шляхом поліпшення діяльності консультативно-дорадчих органів в економічній сфері;

- методичні підходи до формування та реалізації стратегії європейської інтеграції України в економічному та організаційному аспектах, стратегій регіонального розвитку;

набуло подальшого розвитку:

- теоретико-методологічні засади дослідження механізму формування державної політики, що виступає як взаємодія різних суб’єктів вироблення державної політики;

- узагальнення зарубіжного досвіду щодо застосування протекціоністських заходів, в результаті чого було встановлено, що всі країни, які діють в рамках СОТ, вдаються до різноманітних захисних заходів національних товаровиробників за допомогою різноманітних тарифних та нетарифних заходів, це примушує Україну виробити адекватні механізми реагування на можливі заходи тиску на внутрішньому або зовнішніх ринках з боку інших країн.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що основні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи мають практичне спрямування, доведені до рівня конкретних пропозицій і можуть використовуватися:

- у діяльності КМУ з метою розробки програми підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, передбачення реалізації заходів протекціоністського характеру, які не суперечать нормам і правилам угод СОТ; визначення та запровадження запобіжних заходів щодо можливих негативних наслідків від членства в СОТ тощо;

- в практичній діяльності місцевих органів державної влади при формуванні стратегій регіонального розвитку, укладанні угод між місцевими органами державної влади та КМУ;

- при викладанні навчальних курсів з національної безпеки, зовнішньоекономічної діяльності, європейської інтеграції, при складанні навчальних планів і програм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.

Висновки та рекомендації наукового дослідження використано:

- Одеською обласною радою при розробці «Стратегії соціального та економічного розвитку Одеської області на період до 2015 року», зокрема, засади державної політики у сфері захисту національних товаровиробників (довідка від 15.04.09 №Р-27-919);

- Головним управління економіки Миколаївської обласної державної адміністрації у практичній діяльності адміністрації, зокрема, при аналізі діяльності підприємств області в умовах фінансової економічної кризи та при опрацюванні питань підвищення роботи промислових підприємств на основі випуску нових видів продукції (довідка від 22.04.09 №К-689-09).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною самостійною науковою роботою, в якій за результатами проведених досліджень отримано нові обґрунтовані теоретичні результати, що закладають базу для вирішення важливого наукового завдання щодо формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників. Наукові результати, висновки та положення, винесені на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у статті, опублікованої в співавторстві, наведено у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Зміст основних результатів наукового дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на: щорічній науково-практичній конференції «Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження» (м. Одеса, 2006 р.); науково-практичній конференції за міжнародною участю «Актуальні проблеми реалізації Плану дій Україна - ЄС» (м. Одеса, 2007 р.); науково-практичному семінарі «Європейський Союз: 50 років після Римських угод. Євроінтеграційні перспективи України: нові моделі» (м. Одеса, 2007 р.); щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса, 2007 р.); щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса, 2008 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць, з яких 5 - у наукових фахових виданнях, які включено до переліку ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг основного тексту роботи складає 190 сторінок, список використаних джерел складається з 235 найменувань, з яких - 14 іноземними мовами. У роботі наведено 10 рисунків, 2 таблиці та 6 додатків.