МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОТИВАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ У СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ Автореферат

Актуальність теми. Охорона здоров’я – один із пріоритетних напрямків державної діяльності, мета якої – збереження здоров’я нації. Її досягнення може бути забезпечене завдяки зусиллям працівників системи охорони здоров’я. Проте, зрозуміло, що для досягнення цілей будь-якої організації, її персонал повинен бути мотивованим.

У процесі глобалізації виявилися негативні риси ринкової економіки, найважливішими з яких є нерівномірний розподіл економічних благ, умов працевлаштування, отримання послуг у таких соціальних сферах, як охорона здоров’я, освіта, соціальний захист. Тому наразі одним із найважливіших чинників функціонування і розвитку системи охорони здоров’я є управлінська діяльність. Держава визначає і формує політику охорони здоров’я в Україні, забезпечує її реалізацію, гарантує громадянам отримання якісної медичної допомоги. Саме органи державної влади здійснюють зовнішнє регулювання медичної галузі, встановлюючи межі і правила для управлінців державних медичних закладів. Мотивація працівників системи охорони здоров’я є інтегрованим результатом управлінських функцій, що реалізуються органами державної влади. В умовах формування ринкових відносин в Україні, коли результати діяльності суб’єктів управління взаємопов’язані, залежать від чіткості і злагодженості дій кожного з акторів, питання розробки і впровадження державного регулювання мотиваційних процесів в системі охорони здоров’я має входити до сфери найважливіших державних інтересів.

Тим часом в Україні ще не вдалося досягти такого рівня мотивації працівників системи охорони здоров’я, за якого б вони забезпечували ефективне та якісне її функціонування. За умови кризового стану системи охорони здоров’я, створення конкурентного середовища серед медичних працівників, спостерігається високий рівень корупції серед працівників галузі та низька якість надання медичних послуг населенню. Створені та впроваджені за роки незалежності механізми державного управління, які регулюють процеси мотивації персоналу в системі охорони здоров’я, майже не діють в частині економічного, соціального і правового захисту медичних працівників.

Усе це обумовлює потребу в дослідженні сучасного стану та перспектив розвитку механізмів забезпечення мотивації працівників системи охорони здоров’я, пошуку дієвих державно-управлінських засобів впливу на стан мотивації працівників різних структурно-функціональних груп медичної галузі для підвищення результативності їх діяльності з орієнтацією на світові стандарти. Відтак, актуальність теми дослідження визначається насамперед об’єктивними процесами розвитку й модернізації системи охорони здоров’я, потребами суспільства у підвищенні якості надання медичних послуг та ефективності діяльності працівників галузі.

Важливе теоретико-методологічне значення для дисертаційного дослідження мали фундаментальні праці ряду вітчизняних дослідників – З.Гладун, В.Загороднього, С.Козуліної, О.Корвецького, В.Лехан, В.Мегідь, Н.Нижник, Я.Радиша, О.Шаптала; щодо мотиваційної сфери, то на особливу увагу заслуговують праці А. Маслоу, М.МакКлелланда, Д.Аткінсона, Л.Верещагіна, І.Кареліна, О.Віханського, І.Ільїна, В.Леонтьєва, А. Колота,
В. Здравомислова, В. Ядова.

Проте, незважаючи на широке коло ґрунтовних наукових розвідок, комплексного дослідження проблематики мотивації працівників системи охорони здоров’я ще не здійснено і, незважаючи на очевидну організаційну, економічну і соціальну доцільність, залишається проблемним і малодослідженим завданням, що не сприяє подоланню кризи та організації медичної галузі як системи.

Викладене вище і зумовило вибір теми дослідження, визначило його мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася в межах планової науково-дослідної теми кафедри управління охороною здоров’я та валеології Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України «Модернізація професійного навчання державних службовців як пріоритетний напрямок професіоналізації державної служби: регіональний аспект» (№ ДР 0108U001313), участь автора як виконавця полягала в аналізі законодавчої бази з питань державного регулювання мотивації працівників системи охорони здоров’я, дослідженні механізмів державного управління з цієї проблематики, а також у формулюванні висновків щодо напрямів їх удосконалення.

Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування комплексного механізму державного забезпечення мотивації працівників у системі охорони здоров’я та визначення умов його впровадження у практику.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

- дослідити науково-теоретичні та організаційно-правові засади використання механізмів державного забезпечення мотивації працівників у системі охорони здоров’я;

- уточнити змістовні та сутнісні характеристики понять: «механізми державного управління охороною здоров’я», «мотивація працівників», «зовнішня і внутрішня мотивація», а також низки інших ключових дефініцій дослідження;

- здійснити аналіз законодавчої бази з питань забезпечення мотивації працівників у системі охорони здоров’я;

- дослідити процеси мотивації працівників як у цілому, так і в різних структурно-функціональних групах бюджетних закладів системи охорони здоров’я;

- виявити взаємозв’язки механізмів державного управління з формами і методами мотивації працівників у системі охорони здоров’я;

- обґрунтувати модель структури і взаємодії механізмів державного управління, що впливають на мотивацію працівників у системі охорони здоров’я на центральному рівні і на стан мотивації медичних працівників на галузевому рівні, як узагальнення отриманих результатів;

- розробити практичні рекомендації для забезпечення мотивації працівників у системі охорони здоров’я.

Об’єкт дослідження – механізми державного управління в системі охорони здоров’я.

Предмет дослідження – механізми державного забезпечення мотивації працівників у системі охорони здоров’я.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що система державного забезпечення мотивації працівників у системи охорони здоров’я є необхідною умовою результативної діяльності галузі і забезпечується завдяки цілеспрямованому формуванню і впровадженню науково-обґрунтованих механізмів державного управління, що суттєво підвищить ефективність діяльності системи охорони здоров’я в цілому.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених у дисертації мети й завдань використовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, спрямованих на отримання об’єктивних та достовірних результатів:

- історичний і логічний метод – для вивчення еволюції теоретичних і методичних основ державного забезпечення мотиваційних процесів у системі охорони здоров’я;

- контент-аналіз документів державного управління, за допомогою якого вивчалися механізми державного забезпечення мотивації працівників системи охорони здоров’я;

- структурно-функціональний аналіз – для з’ясування особливостей структури мотивів і їх задоволення різних структурно-функціональних груп працівників у системі охорони здоров’я;

- методи анкетування та психологічного тестування, за допомогою яких вивчалася зовнішня і внутрішня мотивації працівників у системі охорони здоров’я;

- системний аналіз, який надав змогу виявити взаємозв’язки між розумінням системи механізмів державного управління, системи охорони здоров’я і системи мотивації працівників державних медичних закладів;

- порівняльний і статистичний аналіз – для характеристики фактів і явищ, забезпечення достовірності даних.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження слугували законодавчі та нормативні акти України, зокрема Конституція України, Закони Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Міністерства охорони здоров’я України, доповіді міністрів та співробітників Міністерства охорони здоров’я, фундаментальні наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань вивчення механізмів державного управління щодо мотивації працівників у системі охорони здоров’я, а також статистичні матеріали і звіти державних закладів охорони здоров’я, збірники матеріалів конференцій і круглих столів, присвячених досліджуваній проблематиці.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних засад і визначенні конкретних шляхів формування і використання комплексного механізму державного забезпечення мотивації працівників у системі охорони здоров’я.

Вперше:

- досліджено чинну систему зв’язків і взаємодії механізмів державного управління, що впливають на систему охорони здоров’я на центральному рівні та на стан мотивації медичних працівників на галузевому рівні, що дозволило побудувати структуру механізмів державного управління та визначити їх вплив на умови використання керівниками мотиваційних стимулів в системі охорони здоров’я;

- проаналізовано стан мотивації працівників у системі охорони здоров’я як в цілому, так і в різних структурно-функціональних групах, що дозволило визначити різні їх потреби і уподобання;

- запропоновано проект нормативно-правового акту «Примірне положення про систему мотивації працівників в медичному закладі», що надасть можливість керівникам закладів системи охорони здоров’я більш ефективно використовувати діяльність працівників для досягнення цілей організації.

Удосконалено методологічні підходи до:

- поглибленого розкриття змісту й авторського тлумачення базових понять «механізми державного управління охороною здоров’я», «мотивація», «зовнішня і внутрішня мотивація», «взаємодія механізмів державного управління зі станом мотивації працівників системи охорони здоров’я», які на відміну від існуючих підходів базуються на уявленні про механізми державного забезпечення мотивації працівників охорони здоров’я як зв’язки, взаємодії, відносини між структурними елементами управління системою охорони здоров’я та владними інститутами;

- існуючих науково-теоретичних підходів до визначення і використання механізмів державного забезпечення мотивації працівників у системі охорони здоров’я, завдяки чому виявлені не досліджені раніше аспекти в цьому напрямку.

Набуло подальшого розвитку:

- вивчення можливості взаємодії механізмів державного управління з методами і формами мотивації працівників системи охорони здоров’я, що дозволило побудувати модель взаємозв’язків механізмів державного управління зі станом мотивації працівників галузі;

- узагальнення вітчизняного досвіду державного управління охороною здоров’я, у результаті якого обґрунтовано рекомендації щодо підвищення ефективності взаємодії механізмів державного забезпечення мотиваційних процесів у системі охорони здоров’я.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що основні теоретичні положення і висновки доведені до рівня конкретних пропозицій і можуть використовуватися в процесі реформування системи управління охороною здоров’я, і, передусім, слугувати надійною теоретико-методологічною основою для вирішення практичних завдань впровадження у діяльність органів державного управління науково-обґрунтованих механізмів забезпечення мотивації працівників у системі охорони здоров’я.

Одержані в дисертаційному дослідженні наукові та науково-практичні результати використано:

- управлінням охорони здоров’я та медицини катастроф Одеської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження від 30 липня 2007 р. № 01-15/2134; акт про впровадження від 25 грудня 2008 р № 12);

- КУ «Міська стоматологічна поліклініка №8» управління охорони здоров’я Одеської міської ради (довідка про впровадження від 30 липня 2007 р. № 81; акт про впровадження від 18 серпня 2008 р. № 88).

Результати дослідження доцільні до використання при викладанні навчальних дисциплін «Основи права», «Соціальна медицина і організація охорони здоров’я» в Одеському державному медичному університеті, а також при проведенні лекційних та семінарських занять із організаторами охорони здоров’я кафедрою управління охороною здоров’я та валеології ОРІДУ НАДУ при Президентові України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею. Усі наукові результати та науково-практичні рекомендації, що отримані під час дослідження та містяться у роботі, є авторським надбанням, відображають авторський підхід до вирішення проблем необхідності та сутності формування механізмів державного забезпечення мотивації працівників у системі охорони здоров’я, а також на основі методологічних підходів та особистого досвіду запропоновані шляхи їх удосконалення.

У співавторстві з А.Літваком опубліковані дві статті у фахових виданнях, в яких автором проведено структурно-функціональний аналіз мотивації персоналу в державних медичних закладах і досліджена результативність їх роботи, що становить 75 % від загального тексту, та три тези конференцій, в яких автором проаналізовано стан вивчення державного управління щодо мотивації персоналу в системі охорони здоров’я, що становить 70% від загального тексту. Ідеї та розробки співавторів у дисертації не використовувалися.

Наукові результати, висновки та положення, винесені на захист, одержані автором самостійно

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення й результати дисертаційного дослідження апробовані на науково – практичних конференціях, а саме «Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації» (Одеса, 2004); «Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження» (Одеса, 2006); «Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців» (Львів, 2007); «Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування» (Львів, 2008); науково-практичної конференції за міжнародною участю: «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (Одеса, 2007); ювілейного 8-го з’їзду Всеукраїнського Лікарського Товариства, присвячений 15-річчю організації «Українські медичні вісті» (Київ, 2005); ІХ Всеукраїнського з’їзду Лікарського товариства (Вінниця, 2007).

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження викладено автором у 14 публікаціях, із них 5 – у наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Обсяг основного тексту складає 166 сторінок. Список використаних літературних джерел містить 330 найменувань, в тому числі 30 іноземною мовою. Дисертація містить 12 рисунків, 36 таблиць та 11 додатків.