ДЕРЖАВНИЙ МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ МАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми. Стан машинобудівної галузі промисловості є значимим індикатором прогресивного розвитку національної економіки в цілому і показником ефективності державного економічного регулювання на стратегічному рівні. Машинобудування не закінчується використанням існуючих базових ресурсів, а вимагає погоджених зусиль приватного бізнесу і держави у формуванні чинників факторів виробництва. У складній та інноваційно-орієнтованої галузі досягнення необхідного рівня конкурентоспроможності неможливо без попереднього стратегічного аналізу, без системного підходу до розвитку національної економіки, що є невід'ємною функцією держави і потребує застосування науково обґрунтованих методів і підходів.

В Україні протягом останніх років спостерігався розвиток машинобудування, у тому числі за рахунок застосування інноваційних технологій, розробки і впровадження нових видів машин і устаткування. Ця тенденція актуалізувала доцільність державного регулювання машинобудівного сектора не тільки з метою прямого стимулювання розвитку підприємств галузі, але, що більш важливо, - з метою узгодження розвитку машинобудування з галузями-споживачами його продукції. Це завдання може бути вирішене на основі застосування методів стратегічного аналізу і прогнозування, стратегічного планування розвитку національної економіки. В результаті, системний підхід до економіки країни як до об'єкта державного регулювання дасть можливість сформулювати пріоритетні стратегічні напрямки розвитку машинобудування та у такий спосіб істотно збільшити її конкурентоспроможність у довгостроковій перспективі.

Формування напрямків стратегічного розвитку машинобудування вимагає застосування концептуальних положень, сформульованих у процесі досліджень складних відкритих систем, представлених у роботах Л.Берталанфі, О.Богданова, В.Вернадського, А.Уйомова, В.Садовського, М.Моісеєва, І.Блауберга, Е.Мирського. Крім того, інструментарій стратегічного менеджменту, розроблений Б.Карлофом, Р.Акоффом, І.Ансоффом, М.Портером, А.Томпсоном, А.Стріклендом, є необхідним для вирішення поставленого завдання в методологічному аспекті.

Проблема ж стратегічного розвитку економіки України, у тому числі її окремих секторів і галузей, детально вивчена вітчизняними економістами М.Жуком, Т.Бауліною, А.Филипенко, З.Варналієм, Я.Жалілом, В.Воротіним, Г.Губерною, О.Поважним, В. Дорофієнком, Я.Белинською. Приведені напрямки досліджень у цілому є концептуальною і методологічною основою для формування державного механізму регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні.

Вищевикладене обумовило вибір теми, мети і завдань дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота підготовлена відповідно до плану науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України в рамках теми «Фінансовий механізм державного управління економікою України» (2006 р., номер державної реєстрації 0104U008798) підтеми 02 «Державне управління національною економікою в умовах інтеграції і глобалізації». Матеріали дисертаційної роботи є частиною розробок теоретичних і методичних положень комплексного підходу до вирішення завдання управління економікою України в сучасних умовах.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка державного механізму регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні.

Для досягнення поставленої мети в роботі визначено такий комплекс завдань:

провести аналіз ролі машинобудування у розвитку суспільства;

розглянути галузеву структуру економіки України і її динаміку на сучасному етапі розвитку, проаналізувати існуючі диспропорції в розвитку промислового сектора;

виявити особливості державного регулювання розвитку машинобудівної галузі в умовах кризи;

проаналізувати машинобудування як базову галузь розвинених економік світу із застосуванням порівняльного аналізу;

сформувати методологічний аспект державного механізму регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні;

виявити тенденції розвитку глобальної і національної економічних систем, провести історичний аналіз і прогноз розвитку машинобудівної галузі в Україні;

проаналізувати пріоритетні напрямки державного регулювання машинобудівної галузі України;

розробити концептуальну модель і сформувати методи переходу машинобудівних підприємств як виробничих систем у режим функціонування, що відповідає п'ятому технологічному укладу;

сформулювати рекомендації щодо розвитку стратегічних напрямків машинобудування в Донецькій області.

Об'єкт дослідження – машинобудування як галузь національної економіки.

Предмет дослідження – державне регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні.

Методи дослідження. У дисертації використано загальнонаукові і спеціальні методи, що дозволили розробити державний механізм регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні.

Більш детально, у дослідженні використано: системний аналіз – як основа методологічного аспекту державного механізму стратегічного розвитку машинобудування в Україні; аналіз даних економічної статистики - для виявлення тенденцій розвитку машинобудування в Україні з урахуванням галузевої структури промисловості країни і її динаміки; порівняльний аналіз показників розвитку машинобудування в країнах світу; історичний аналіз і прогноз розвитку машинобудівної галузі України; аналіз конкурентних переваг країни за методикою М.Портера.

Інформаційною базою дослідження є вітчизняні і зарубіжні публікації, відображені в них результати теоретичних і методологічних розробок; законодавство України, що регулює діяльність підприємств машинобудівної галузі; результати досліджень, проведених провідними науковими організаціями України, а також безпосередньо автором.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в розробці державного механізму регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні.

Цей результат розкривається в наступних положеннях:

уперше:

розроблено методологічний аспект державного механізму регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні із застосуванням системного аналізу та концепції технологічних укладів;

сформовано концептуальну модель і методи переводу машинобудівного підприємства як виробничої системи в режим функціонування, що відповідає п'ятому технологічному укладу з урахуванням поелементної трансформації його стратегічних ресурсів: менеджменту, виробництва, маркетингу, фінансів, персоналу й інновацій;

визначено роль держави у переводі машинобудівних підприємств у режим функціонування, що відповідає п’ятому технологічному укладу;

удосконалено:

методи обґрунтування стратегічних напрямків розвитку машинобудування в Україні на основі виявлених закономірностей розвитку глобальної і національної економічних систем, а також з урахуванням історичного аналізу і прогнозу розвитку машинобудівної галузі України;

наукові підходи до державного регулювання машинобудівної галузі в період глобальної економічної кризи з урахуванням наслідків його системного впливу;

дістали подальшого розвитку:

рекомендації щодо визначення стратегічних напрямків розвитку машинобудування в Донецькій області;

методи і способи застосування CALS-технологій (Computer Acquisition and Life-cycle Support – безперервної інформаційної підтримки життєвого циклу продукції) у підвищенні ефективності функціонування машинобудівних підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження мають рекомендації з переводу машинобудівних підприємств як виробничих систем у режим функціонування, що відповідає п'ятому технологічному укладу, а також пропозиції щодо визначення стратегічних напрямків розвитку машинобудування в Донецькій області.

Розроблені рекомендації були впроваджені на базі Головного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації (довідка про впровадження № 1-037 від 03.03.2009 р.). Прийняті до уваги положення про роль держави в процесі переводу машинобудівних підприємств у режим функціонування, що відповідає п'ятому технологічному укладу: удосконалення підготовки кадрів, сприяння розвитку режимів кредитування з метою модернізації виробництв, стимулювання впровадження CALS-технологій.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням. У ньому автору належать аналіз теоретичних підходів до державного регулювання машинобудування, формування методологічного аспекту державного механізму регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні, розробка концептуальної моделі переходу машинобудівних підприємств як виробничих систем у режим функціонування, що відповідає п'ятому технологічному укладу, рекомендації щодо визначення стратегічних напрямків розвитку машинобудування в Донецькій області.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати проведених досліджень, а також концептуальні положення і загальні висновки були представлені у вигляді доповідей на V міжнародній науково-практичній конференції «Наукова індустрія європейського континенту - 2009» (м.Прага, Чехія, 27 листопада – 05 грудня 2009 р.), на V міжнародній науково-практичній конференції «Ключові аспекти наукової діяльності – 2010» (м.Перемишль, Польща, 07–15 січня 2010 р.), а також на щорічних наукових конференціях Донецького державного університету управління (м. Донецьк, 2008-2009 рр.).

Публікації. По темі дисертаційного дослідження автором опубліковано 7 робіт, з них: 5 статей у збірниках наукових праць, а також 2 статті в збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 2,6 д.а., з них 2,6 д.а. належать особисто автору.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатку. Загальний обсяг дисертації складає 175 сторінок, у тому числі 17 таблиць і 18 рисунків, які наведено на 20 сторінках, список використаних джерел із 140 найменувань (приведений на 12 сторінках), один додаток (одна сторінка).