МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ МАЙНОМ В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми. При проведенні економічних реформ в Україні, змінюючи форми і методи централізованого директивного управління економікою, ставилися завдання формування ринкових механізмів та інститутів, включаючи управління майновими об'єктами і відносинами. Результатом таких процесів стала приватизація державної і комунальної власності, формування приватного і змішаного секторів української економіки, а також вирішення фіскальних завдань забезпечення доходів державного бюджету за рахунок приватизації.

Незважаючи на те, що в результаті приватизації понад половина українських виробничих підприємств перейшла у приватну та корпоративну власність, основну частину національного багатства країни і, в першу чергу, об'єктів нерухомості складають майнові комплекси, які знаходяться в державній і комунальній власності. Організаційно-економічні механізми управління основними об'єктами державної власності, що склалися в процесі ринкових трансформацій та які частково збереглися від командно-адміністративної системи практично, в усіх галузях економіки країни не забезпечують ефективного використання об’єктів державного майна.

Попередні дослідження соціально-економічної ситуації, що склалася в країні, вказують на необхідність перегляду принципів і пріоритетів в сфері управління і розпорядження державним майном, посилення контролю і регулювання в державному секторі економіки. Перш за все, це стосується підвищення ефективності управління державним майном відповідно до його внеску в формування валового внутрішнього продукту, збільшення національного багатства, вирішення завдань соціально-економічного розвитку і задоволення поточних потреб населення. При цьому акцент зміщується від структурних перетворень у бік пошуку методів та інструментів управління функціонуванням, раціональним використанням та залученням до господарського обігу нових об'єктів державної власності у вигляді реальних активів.

Не меньш гострою є проблема підвищення рентабельності державних підприємств та організацій, що функціонують на правах господарського ведення і оперативного управління, використовуючи при цьому державне майно. Значні втрати української економіки пов’язані з об'єктами незавершеного будівництва, «замороженими» майновими об'єкти та іншими елементами державного майнового комплексу, які не лише не забезпечують надходжень до державного бюджету, але й вимагають значних видатків на їх підтримку.

Проблеми у сфері управління державним майном, зокрема щодо їх форм і відносин, забезпечення ефективності управлінських рішень та вироблення методичних рекомендацій з оцінки вартості об'єктів державної власності розкриті у працях таких зарубіжних дослідників, як Л. Абалкін, Є. Гайдар, Дж. Гелбрейт, М. Дерябіна, К. Ерроу, Л. Клейн, А. Ноув, Е. Савас, Дж. Сакс, Дж. Стігліц, Дж. Тобін, М. Фрідман та ін. Серед українських вчених, які зробили вагомий внесок у розроблення проблематики дослідження, необхідно відзначити Е. Балацкого, А. Гальчинського, В. Гейця, В. Голикова, В. Гусєва, О. Дація, О. Іваницьку, Б. Кваснюка, М. Корецького, М. Латиніна, І. Лукінова, С. Мочерного, О.Пасхавера, О.Святоцького, А.Чухна та ін.

Проте, незважаючи на широкий спектр досліджуваних проблем та не применшуючи вагомості та значущості внеску зазначених вчених, варто наголосити, що багато питань у сфері управління державним майном залишається недостатньо розробленими. Необхідним є розроблення концепції управління державним майном, яка має стати вагомим підґрунтям у формуванні умов для адекватного та динамічного державного регулювання економіки, гармонізації приватних та публічних інтересів у сфері господарського обігу. Крім того, на сьогодні недостатньо чітко визначені роль і місце держави в системі майнових відносин, а також можливості використання світового досвіду управління об’єктами державного майна в Україні. Також потребують уточнення основні напрями вдосконалення управління державним майном в Україні. Це і визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Академії муніципального управління “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (номер державної реєстрації 0108U008164). Внесок автора полягає в удосконаленні механізмів управління державним майном в Україні.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теоретико-методичних засад та обґрунтування науково-прикладних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління державним майном в Україні.

Для досягнення мети дослідження були визначені такі завдання:

- визначити роль і місце держави в системі майнових відносин;

- з’ясувати сутність управління державним майном;

- дослідити світовий досвід управління об’єктами державного майна та можливості його використання в Україні;

- на основі аналізу практики роздержавлення і приватизації в Україні запропонувати напрями підвищення ефективності приватизаційних процесів;

- визначити систему нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері управління державним майном, та запропонувати пропозиції щодо можливого удосконалення законодавства у цій сфері;

- обґрунтувати необхідність реструктуризації підприємств у процесі розвитку державно-приватного партнерства;

- визначити основні напрями вдосконалення управління державним майном в Україні;

- розробити проект єдиної Концепції управління державним майном і приватизації в Україні.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання майнових відносин.

Предметом дослідження є механізми управління державним майном в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах державного управління, економіки і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи – для дослідження еволюції постановки проблеми й наступності її вирішення; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення й формування висновків; методи аналізу і синтезу – для визначення системи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері управління державним майном; розрахунково-конструктивний – з метою вдосконалення управління державним майном в Україні; експерементальний, систематизації – для розробки проекту єдиної Концепції управління державним майном і приватизації в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження, полягають у такому:

уперше розроблено проект єдиної Концепції управління державним майном і приватизації в Україні, який сконцентрований на управлінні державними підприємствами і установами та передбачає забезпечення ефективності управління внаслідок досягнення якісного результату діяльності або стану майнового об'єкта за рахунок максимальної економії державних ресурсів;

удосконалено:

- класифікацію функцій управління державним майном за такими групами: загальні – суспільно-політичні, соціальні, економічні, організаційні, духовні; конкретні – збільшення доходів державного бюджету, забезпечення передумов економічного зростання, оптимізація кількості об’єктів державного майна, підвищення конкурентоздатності державних підприємств, створення матеріальної основи для надання державних соціальних послуг;

- систему принципів ефективного управління державним майном шляхом комплектування таких з них, як: прозорість, зосередження на основному виді діяльності, ефективність органів управління компаніями;

набули подальшого розвитку:

- уточнення суспільних цілей державного майна в процесі соціального та економічного розвитку країни, а саме: створення матеріальних передумов для забезпечення стійкого відтворення суспільного капіталу; забезпечення державі можливості виступати самостійним суб’єктом в економічних правовідносинах; забезпечення функціонування капіталомістких галузей, що мають високий рівень усуспільнення; створення сприятливих умов для розвитку приватного підприємництва; забезпечення функціонування некомерційної соціальної сфери; зменшення наслідків кризових явищ;

- визначення управління державним майном як функції держави, що охоплює повноваження володіння, користування та розпорядження ним та здійснюється з використанням систем прогнозування, планування, організації, регулювання, координації, контролю з метою реалізації важливих суспільних цілей;

- напрями реформування вітчизняної системи приватизації державного майна в Україні, а саме: розроблення єдиного методологічного підходу до здійснення приватизації державного майна шляхом грошового викупу; забезпечення цілісної системи економічних, правових та організаційних засад продажу державного майна на базі стабільного законодавства з питань власності, підприємництва, конкуренції, інвестиційної діяльності та корпоративного управління; спрямування роботи органів державного управління на більш дієвий контроль за акціонерними товариствами, які працюють неефективно або їх діяльність є асоціальною; запровадження стимулюючого механізму довгострокового і середньострокового кредитування недержавних підприємств, особливо у виробничому секторі економіки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що обґрунтовані і сформульовані наукові положення, висновки і рекомендації щодо підвищення ефективності управління ними і зростання доходів держави використані Комітетом Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики (довідка № 3/8-004 від 19.09.2009 р.). Пропозиції щодо раціоналізації управління державним майном, що надається в концесію, оренду, лізинг, як інструменту розвитку підприємництва в Україні і побудови цілісної системи ринкових механізмів управління українською економікою використані Міністерством регіонального розвитку та будівництва України (довідка № 67-9/08 від 28.10.2009 р.).

Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення використані в навчальному процесі Академії муніципального управління при розробці програм навчальних курсів з державного управління та державного регулювання економіки, економічної теорії, інституціональної економіки (довідка № 140 від 23.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в ході проведення досліджень, розроблені здобувачем самостійно.

Апробація результатів дослідження. Результати досліджень пройшли обговорення та знайшли схвалення на науково-практичних конференціях: “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізм реалізації” (м. Одеса, 2007 р.), “Управління сьогодні та завтра” (м. Хмельницький, 2008 р.), "Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення" (м. Київ, 2009 р.), “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2009 р.), “Фінансово-бюджетна політика в контексті соціального розвитку регіонів” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 10 наукових працях, загальним обсягом 3,4 обл.-вид. арк., у тому числі в 6 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Її викладено на 242 сторінках, з яких 203 стор. – основна частина, 4 рисунки на 4 стор. та 5 таблиць на 4 стор. Список використаних джерел з 253 найменувань розміщений на 32 стор.