ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЛІЗИНГОВИМ ПРОЦЕСОМ В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми. Україна з визначенням новітньої державної політики демонструє неабияке прагнення до створення розвинутого сучасного законодавства, ринкової економіки та інтеграції у світове співтовариство. Але в цьому процесі багато що залежатиме від того, наскільки вдасться забезпечити відповідність стандартів української економіки світовим стандартам. І вкрай важливо те, що економічні реформи, спрямовані на інтеграцію ринкової економіки України у світову економічну систему, повинні бути обов’язково підтримані відповідним рівнем державного управління. У цій площині набувають важливого значення поява, утворення і належний розвиток інститутів, які не були характерними для колишньої системи державного управління. Одним із таких інститутів є інститут лізингу. Лізинг є особливою, новою сферою державного управління і підприємницької діяльності. Він поширений за кордоном, а сьогодні досить активно розвивається і в Україні. Розвиток ринкових відносин та звернення учасників цивільного обороту до лізингу як до одного з найбільш ефективних і перспективних нетрадиційних джерел фінансування зумовили необхідність визначення основних засад державної політики на лізинговому ринку.

У силу зростання практичної ролі лізингу у відтворювальному процесі збільшується і науковий інтерес до цієї проблеми. Загальнотеоретичні аспекти лізингу досліджуються в роботах М.І. Бондаря, С.В. Дідура, А.Г. Загороднього, В.В. Іванишина, Р.Я. Москалика та ін. Важливу роль у розвитку вітчизняної науки і практики з питань лізингу зіграли праці закордонних учених, зокрема Н. Внукової, В. Газмана, В. Горемикіна, М. Міллера, Р. Капроні, Т. Кларка, В. Хойєра, Х. Шпіттлера.

Конкретно проблеми розвитку лізингу та особливості його державного регулювання розглядаються в роботах В.І. Артиша, О.С. Бєлоусової, М.М. Білинської, П.І. Гайдуцького, Б.М. Данилишина, О.І. Дація, А.О. Дєгтяра, О.М. Іваницької, В.В. Казімірського, М.Х. Корецького, В.Л. Осецького, В.Г. Прушківського, Р.П. Саблука, Ю.О. Ульянченка, В.М. Хобти, О.І. Шкуратова та ін.

Визнаючи безсумнівний внесок названих вчених і практиків у розробку питань розвитку і державного регулювання лізингу як інструмента інвестицій, слід зазначити, що низка питань вимагає подальшого дослідження у зв'язку з розширенням масштабів лізингової діяльності. Зокрема, залишаються малодослідженими питання сутності лізингу як об’єкта державного управління, формування оптимальної системи державного лізингу, а також розвиток системи державного управління лізинговим процесом на всіх рівнях.

Актуальність проблем державного управління лізинговим процесом, значення його вивчення і невирішеність низки теоретичних і практичних питань визначили тему даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Запорізького національного технічного університету “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур” (номер держреєстрації 0107U003197). Роль автора полягає в удосконаленні державного управління лізинговим процесом в Україні.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних, методичних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення державного управління лізинговим процесом в Україні.

Для досягнення мети в дисертаційній роботі були поставлені й вирішені такі завдання:

- проаналізувати стан досліджень теорії та практики лізингової політики як напряму державного управління інвестиціями, що враховуються сучасною науковою галуззю “Державне управління”;

- дослідити сутність лізингу як об’єкту державного управління;

- удосконалити класифікацію видів лізингу з метою розробки заходів державного регулювання лізингової діяльності;

- узагальнити і систематизувати засоби, форми і методи державного управління лізинговим процесом;

- визначити основні особливості та сучасний стан лізингового процесу;

- проаналізувати сучасний стан та тенденції розвитку державного управління лізинговим процесом;

- розширити організаційні форми управління лізинговим процесом у державній лізинговій політиці;

- удосконалити систему організації державного лізингу в аграрному секторі;

- удосконалити систему державного управління лізинговим процесом на регіональному рівні;

- розробити заходи з удосконалення державної підтримки лізингового процесу.

Об’єктом дослідження є специфічні механізми державного управління економікою України.

Предметом дослідження є державне управління лізинговим процесом в Україні.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дисертаційного дослідження становлять фундаментальні положення державного управління, праці класиків економічної теорії, вітчизняних учених і фахівців із питань лізингу. При підготовці дисертації використані матеріали дослідження автора, законодавчі і нормативні акти з питань економічної реформи й інвестиційного розвитку, а також методичні рекомендації наукових установ, Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики України, Національного банку України, НАК “Украгролізинг”, Асоціації лізингодавців України, інші літературні джерела з проблематики дослідження.

У процесі дослідження використовувалися методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); порівняння та аналогії (визначення ролі держави в регулюванні лізингових процесів та узагальненні досвіду зарубіжних країн щодо реалізації державної лізингової політики); статистико-економічний (дослідження сучасного стану й аналіз тенденцій розвитку державного управління лізинговим процесом); структурний (виявлення основних компонентів системи державного управління лізинговим процесом); економіко-математичний (моделювання потоку коштів лізингоодержувача по лізингу); розрахунково-конструктивний та експериментальний (розробка шляхів удосконалення державного управління лізинговим процесом); соціологічних досліджень (анкетування, експертного опитування, вторинного аналізу) тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження, полягають у такому:

удосконалено:

- класифікацію видів лізингу, що на відміну від існуючої ґрунтується на розподілі всіх його видів на три основні групи за критеріями: організаційно-правовими, фінансово-економічними та технічними і дає змогу виробити ефективні заходи щодо державного регулювання лізингової діяльності з урахуванням її різновидів;

- систему організації державного лізингу в аграрному секторі за рахунок зміни порядку надання бюджетної підтримки, яка на відміну від існуючої припускає компенсацію державних коштів безпосередньо лізингоодержувачам у межах договору з комерційними лізинговими компаніями, що сприяє розвитку конкурентного середовища лізингового процесу;

- систему державного управління лізинговим процесом на регіональному рівні шляхом забезпечення ефективного державного контролю за цільовим використанням фінансових ресурсів, поєднанні функцій лізингодавця та інвестиційної організації в особі банка, що дозволить скоротити кількість посередників і наблизитися до джерела фінансування;

дістали подальшого розвитку:

- визначення лізингу як багатофакторного процесу, що включає комплекс виробничих, інвестиційних, фінансово-кредитних і орендних відносин, які виникають між прямими і непрямими учасниками, який вимагає формування ефективної системи державного управління;

- визначення державного управління лізинговим процесом як форми державного впливу на лізингові відносини, здійснюваної за допомогою правових, організаційних, економічних засобів, яка полягає у встановленні та застосуванні форм і методів, спрямованих на планування, упорядкування, розвиток, контроль і нагляд за лізинговою діяльністю;

- узагальнення і систематизація засобів (державна реєстрація суб'єктів лізингу, ліцензування окремих лізингових операцій, амортизаційна політика, державне фінансування програм лізингу, пільгове кредитування, надання державних гарантій, утворення державних лізингових компаній та фондів), форм (ведення державних реєстрів фінансових установ, ліцензування діяльності з надання фінансових послуг, нормативно-правове регулювання, нагляд, застосування заходів впливу) та методів (приписів, автономних рішень, координації та рекомендації) державного управління лізинговим процесом;

- організаційні форми управління лізинговим процесом в державній лізинговій політиці шляхом створення лізингових компаній за участю лізингоодержувачів, що впливають на формування структури інвестиційної програми підприємств через запровадження основних механізмів управління лізингом і формування системи лізингових проектів.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні розробки автора та рекомендації щодо активізації лізингової діяльності аграрних підприємств використані в роботі Міністерства аграрної політики України при розробці завдань і заходів Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року (довідка №37-09-05/19 від 25.06.2009 р.). Пропозиції автора щодо удосконалення системи державного регулювання розвитку лізингу в аграрному секторі економіки України були використані Комітетом Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин (довідка №366/06-09 від 25.06.2009 р.).

Низка рекомендацій автора прийняті до використання Рівненською обласною державною адміністрацією при формуванні Плану соціально-економічного розвитку і складанні Програми розвитку малого бізнесу на 2007-2010 роки (довідка № 5622/0/01-28/09 від 07.07.2009 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Запорізького національного технічного університету при викладанні таких дисциплін: “Державне регулювання економіки”, “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка” (довідка № 37-51/4152 від 22.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно й опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях та форумах: „Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м. Харків, 2007 р.), „Управління сьогодні та завтра” (м. Хмельницький, 2008 р.), “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2009), “Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 2009), “Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінансово-економічної кризи” (м. Київ, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 2,7 обл.-вид. арк., з них 4 – у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 209 сторінках комп’ютерного тексту, складається з вступу, трьох розділів та висновків. Містить 15 таблиць, 21 рисунок та додатки. Список використаних джерел включає 188 найменувань.