ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕКРЕАЦІЙНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Сучасний розвиток світової економіки має цільову орієнтацію на створення умов для розкриття та реалізації людської здатності до продуктивної і творчої праці, адже людський фактор став сьогодні не просто джерелом економічних можливостей, а показником соціальної дієздатності економіки. В умовах ринкової економіки інтелект, здоров’я, здібності часто не розглядаються людиною як засоби власної реалізації при створенні суспільного продукту, що призводить до нездатності людини адаптуватися як до умов ринку, так і до життя в інформаційному суспільстві. Вирішення цієї проблеми неможливе без розв’язання суперечностей державного регулювання рекреаційної сфери, яка перебуває сьогодні на етапі становлення.

Загальні питання теоретичного та практичного аспектів державного регулювання висвітлюють у своїх наукових працях вітчизняні вчені С.О. Біла, Л.І. Дідьківська, А.О. Дєгтяр, О.В. Зайчук, О.М. Іваницька, О.С. Ігнатенко, О.Я. Лазор, О.Ю. Лебединська, Т.М. Лозинська, М.А. Латинін, А.В. Мерзляк, В.Я. Малиновський, В.Ф. Мартиненко, О.Г. Мордвінов, В.М. Огаренко, О.Ю. Оболенський, О.Ф. Скакун, О.І. Черниш. Проблеми державного регулювання невиробничої сфери та соціальної політики розглядають В.Г. Бульба, В.Г. Воронкова, Л.Б. Костровець, В.М. Лобас, З.О. Надюк, Я.Ф. Радиш, Р.Г. Соболь, О.В. Худоба.

Державне регулювання рекреаційної сфери, зокрема його правові, фінансові, організаційні аспекти, знайшли відображення у дослідженнях таких науковців, як: А.Г. Бобкова, О.О. Бейдик, П.І. Гаман, П.В. Ґудзь, Б.М. Данилишин, М.І. Долішній, В.М. Дмитренко, І.В. Зорін, Д.В. Карамишев, В.А. Квартальнов, В.С. Кравців, О.О. Любіцева, В.І. Мацола, В.К. Мамутов, В.І. Стафійчук, С.К. Харічков, В.І. Цибух, А.О. Чечель, О.С. Шаптала та інші.

Разом з тим збільшення кількості випадків втрати працездатності через захворюваність і вихід на інвалідність у працездатному віці, невідповідність якісних характеристик населення вимогам ринку доводить, що на сьогодні ще не розроблено механізмів розвитку якісних та кількісних характеристик населення, які б інтегрували його в інформаційне суспільство ринкової економіки. Потребує уточнення сутності понять рекреаційної сфери для вдосконалення системи механізмів державного регулювання в цілому та встановлення правових засад діяльності всіх суб’єктів рекреаційної сфери та координації їх роботи, яку повинен провадити уповноважений орган.

Актуальність проблеми, її практичне значення і недостатня теоретична розробленість зумовили вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною наукових розробок зі створення та впровадження системи механізмів державного регулювання рекреаційної сфери України в умовах ринкової економіки, виконаних безпосередньо автором і за його участю в межах наукових тем Класичного приватного університету: “Механізми державного управління

об’єктами та процесами ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0109U002113), “Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- і макроекономічних процесів” (номер державної реєстрації 0102U003195), “Перспективи розвитку туризму в Запорізькому краї” (номер державної реєстрації 0106U000731). У рамках цих тем автором розроблено пропозиції щодо вдосконалення системи механізмів державного регулювання рекреаційної сфери шляхом конституційного визнання рекреації з подальшим створенням її нормативно-правового забезпечення.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи механізмів державного регулювання рекреаційної сфери України.

Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:

– розглянути теорії становлення державного регулювання рекреаційної сфери та узагальнити теоретичні положення щодо сучасного змісту рекреації;

– охарактеризувати концептуальні підходи до визначення сутності понять рекреаційної сфери: “рекреація”, “рекреаційна діяльність”, “рекреаційний ефект” тощо;

– дослідити методи та механізми державного регулювання рекреаційної сфери;

– проаналізувати сучасний стан рекреаційної діяльності населення України;

– розкрити системний зв’язок правового механізму та організаційної структури;

– виявити джерела фінансового забезпечення рекреаційної сфери України щодо формування дохідної та витратної частин;

– здійснити аналіз світових тенденцій розвитку рекреації та можливості його впровадження в регулювання рекреаційної сфери в Україні;

– обґрунтувати системний зв’язок правового механізму та фінансового забезпечення рекреаційної сфери;

– розробити систему механізмів державного регулювання рекреаційної сфери.

Об’єктом дослідження є процес державного регулювання рекреаційної сфери України.

Предмет дослідження – теоретичні та практичні аспекти формування та розвитку механізмів державного регулювання рекреаційної сфери України.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що запропонована в дисертаційному дослідженні система механізмів державного регулювання рекреаційної сфери, функції якої реалізуються через конституційне визнання права громадян на рекреацію та координаційний зв’язок уповноваженого органу управління цією сферою, дасть змогу вдосконалити практику державного регулювання рекреаційної сфери і вирішить проблему формування якісних та кількісних характеристик населення щодо їх вчасної адаптації до потреб ринку праці.

Методи дослідження. Для реалізації визначених мети і завдань у процесі дослідження використано комплекс взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів, спрямованих на отримання об’єктивних результатів: метод історичного і логічного аналізу літературних джерел для вивчення рівня розробленості проблеми у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі; метод функціонально-структурного аналізу, що передбачає вивчення державного регулювання відносин суб’єктів у рекреаційній сфері; метод порівняльного і статистичного аналізу фактів і явищ, їх синтезу для дослідження динаміки розвитку нормативно-правової бази, яка регулює систему механізмів рекреаційної сфери; системний і комплексний підходи, які, по-перше, забезпечили цілісність дослідження, а по-друге, дали можливість розглянути систему державного регулювання рекреаційної сфери як комплекс взаємопов’язаних механізмів, з’ясувати властивості державного регулювання рекреаційної діяльності, її внутрішні та зовнішні зв’язки; метод узагальнення, а також прогностичний метод для формулювання висновків, рекомендацій щодо обґрунтування шляхів удосконалення системи механізмів державного регулювання рекреаційної сфери; проблемно орієнтований метод для обґрунтування напрямів вирішення проблем удосконалення регулювання рекреаційної сфери шляхом її юридичного визнання.

Методи наукового аналізу та синтезу дали змогу виявити найбільш важливі фактори, що впливають на формування та розвиток рекреаційної сфери, узагальнити тенденції розвитку відносин суб’єктів рекреаційної сфери, оцінити ефективність окремих заходів державного регулювання рекреаційної сфери.

Інформаційною базою дослідження були законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні матеріали, звітна документація управлінь та відділів обласних державних адміністрацій, цільових загальнодержавних страхових фондів і санаторно-курортних підприємств України, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних учених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

– обґрунтовано необхідність упровадження у вітчизняну практику державного регулювання рекреаційної сфери правового механізму, який базується на конституційному визнанні рекреації;

– розроблено систему механізмів державного регулювання рекреаційної сфери, функції якої реалізуються через координаційний зв’язок уповноваженого органу управління рекреаційною сферою;

удосконалено:

теоретичні положення щодо визначення сучасного змісту поняття рекреації як режиму діяльності, спрямованого на компенсацію і розвиток якісних характеристик людини, необхідних для участі у створенні суспільного продукту в умовах ринку, що досягається збалансуванням (гармонізацією) перевантажень та недовантажень на функціональні стани людини і виводить поняття рекреації за межі

– організованого відпочинку та змістовного дозвілля та вводить у поле виробничої сфери;

– методику оцінювання якісних характеристик працівників за кількісним відношенням захворювань фізичного і психічного стану та кількісних показників здійснених працівниками інновацій для розробки заходів рекреаційних програм, спрямованих на запобігання втраті працездатності;

набули подальшого розвитку:

– теорії становлення державного регулювання рекреаційної сфери, що пояснюють процес формування та мають за мету подальше прогнозування відносин між державою (владою) та суспільством у ході спільної діяльності щодо досягнення соціально-економічного прогресу засобами розвитку людських здатностей до продуктивної і творчої праці;

– обґрунтування застосування досвіду держав із соціально орієнтованою ринковою економікою щодо розвитку рекреації, який базується на формуванні владою в населення свідомого ставлення до власних якостей як до засобу забезпечення власного добробуту у формуванні рекреаційної сфери;

– концептуальні підходи до визначення сутності понять рекреаційної сфери: “рекреація”, “рекреаційна діяльність”, “рекреаційний ефект”, що утворюють понятійний апарат, який дає змогу розробити нормативно-правову базу рекреаційної сфери, що узгоджується із потребами інформаційного суспільства ринкової економіки.

Практичне значення одержаних результатів визначається їх орієнтацією на формування та розвиток рекреаційної сфери України шляхом удосконалення взаємозв’язку правового, фінансового та організаційного механізмів. Матеріали дисертації можуть бути підґрунтям для подальших досліджень цієї сфери. Результати дослідження використані Запорізькою обласною радою при розробці “Стратегії регіонального розвитку Запорізької області на період до 2015 року” (довідка № 08-27/1235-3 від 08.11.2008 р.); Головним управління статистики в Запорізькій області при розробці тематики статистичних спостережень соціальних послуг та при плануванні заходів щодо “Стратегії розвитку державної статистики до 2012 року” (довідка № 18-01-09/49 від 27.02. 2009 р.); Виконавчою дирекцією Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності при розгляді основних концептуальних засад реформування системи загальнообов’язкового державного страхування України (довідка № 06-1380 від 18.03.2009 р); Запорізькою обласною державною адміністрацією при обговоренні проекту змін Конституції України (довідка № 08-26/0530 від 10.03.2010 р.). Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовують у навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: “Управління регіональним розвитком в туризмі”, “Організація рекреаційних послуг”, “Державне регулювання економіки”, “Рекреаційні комплекси”, а також у системі підвищення кваліфікації державних службовців (довідка № 112 від 07.09. 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблено автором особисто й викладено в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях, конгресах, круглих столах: “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2005 р.), “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2006 р.), “Стратегія реформування систем державного управління на засадах демократичного врядування” (м. Київ, 2007 р.), “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2007 р.), “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2008 р.), “Інституціональні зміни системи державного управління України в умовах суспільних трансформацій та посилення вимог антикорупційного законодавства” (Запоріжжя, 2009 р.)

Публікації. За темою дисертації опубліковано 18 наукових праць загальним обсягом 4,4 обл.-вид. арк., у тому числі 7 статей – у наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 246 сторінок. Дисертація містить 37 рисунків, 3 таблиці, список використаних джерел включає 228 найменувань.