ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ В РЕГІОНІ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток та підвищення ефективності функціонування промислових комплексів регіонів, забезпечення їх конкурентоспроможності зумовлюють необхідність активізації інвестиційної діяльності в промисловості. На часі розроблення та реалізація промислової політики, в якій основним напрямом розвитку є інноваційно-інвестиційна складова, що дозволяє виконувати нею ключову роль у реалізації комплексу заходів, спрямованих на прискорення економічного зростання, модернізацію, диверсифікацію

національної економіки та вирішення ряду соціальних і регіональних проблем.

Останніми роками в Україні здійснювалася реалізація масштабних пріоритетних національних проектів галузевих програм у таких сферах, як авіабудування, суднобудування, виробництво фармацевтичних препаратів тощо, що є прикладами реалізації соціально спрямованої промислової політики. Крім великого соціального значення, вони надають істотний економічний ефект, стимулюючи розвиток суміжних галузей і країни в цілому. Разом з тим, на жаль, поки промислова політика має характер окремих, не завжди пов'язаних в систему рішень, нерідко здійснюється без проведення попереднього економічного аналізу, не базується на використанні методів прогнозного економічного розрахунку.

Ефективне планування інвестиційних програм сучасного промислового комплексу передбачає чітке бачення системи пріоритетів держави, тобто, які напрями, галузі, сектори економіки, проекти будуть реалізовуватися першочергово і в які терміни, а також розуміння державної стратегії промислового розвитку країни. При розробці такої стратегії виникає необхідність першочергового вирішення завдання модернізації економіки і подолання технологічної відсталості, залучення вже розроблених, в тому числі за кордоном, технологій, паралельного створення системи наукової розробки і впровадження інновацій. Промислова політика, що реалізується в Україні, повинна мати інноваційно-інвестиційний характер.

Питання розробки та реалізації промислової та інноваційно-інвестиційної політики розглядалися в працях багатьох вчених, таких як О. І. Амоша,
О. І. Барановський, В. М. Геєць, Т. С. Греськів, Ю. В. Гончаров, Д. О. Гуменюк,  Б. М. Данилишин, О. І. Дацій, М. І. Долішній, І. О. Драган, І. П. Колот,
М. Х. Корецький, А. А. Олешко, Л. М. Письмаченко, , М. Г. Чумаченко та багато інших.

Разом з тим, дослідження теоретичних питань промислової та інноваційно-інвестиційної політики не завжди дозволяє оцінити їх взаємозв'язок і розробити рекомендації щодо їх реалізації. Необхідність теоретико-методологічного обґрунтування й розробки практичних пропозицій щодо вдосконалення формування державної інноваційно-інвестиційної промислової політики в регіоні зумовили актуальність теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Академії муніципального управління “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (номер державної реєстрації 0108U008164). Внесок автора полягає в розробці теоретико-методичних засад формування державної інноваційно-інвестиційної промислової політики в регіоні.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування й розробка практичних пропозицій щодо формування державної інноваційно-інвестиційної промислової політики в регіоні.

Виходячи з визначеної мети, у дисертаційному дослідженні ставилися і послідовно вирішувалися такі завдання:

- дослідити наукові підходи до формування державної промислової політики в сучасних умовах, розкрити сутність поняття «державна інноваційно-інвестиційна промислова політика в регіоні» та розробити класифікацію державної інноваційно-інвестиційної промислової політики в регіоні;

- обґрунтувати роль держави у формуванні державної інноваційно-інвестиційної промислової політики в регіоні з урахуванням позитивного досвіду зарубіжних країн;

- визначити сучасні напрями та проаналізувати основні тенденції реалізації державної політики щодо розвитку промислового комплексу України та її регіонів;

- дослідити розвиток державної інноваційно-інвестиційної промислової політики в регіоні у зв’язку з вимогами СОТ та сформулювати пропозиції та пріоритети розвитку державної інноваційно-інвестиційної промислової політики на регіональному рівні;

- запропонувати складові регіональної програми капітального інвестування та енергозбереження в промисловому комплексі регіону, що сприятимуть підвищенню ефективності її реалізації;

- удосконалити організаційну структуру управління промисловим комплексом регіону.

Об’єктом дослідження є державна промислова політика.

Предметом дослідження є формування державної інноваційно-інвестиційної промислової політики в регіоні.

Методи дослідження. Теоретичну й методологічну основу проведення дослідження склали загальні положення економічної теорії, монографічні дослідження та наукові публікації вітчизняних і закордонних учених в області досліджень інвестиційного, інноваційного та відтворювального процесів у промисловості, правові й нормативні акти України.

У процесі дослідження використано методи: логічного узагальнення і наукової абстракції – для з’ясування сутності поняття «інноваційно-інвестиційна промислова політика»; групування та класифікації – для систематизації інструментів та удосконалення класифікації державної інноваційно-інвестиційної промислової політики; кількісний та якісний аналіз – для обґрунтування особливості розвитку інноваційно-інвестиційної промислової політики в регіоні; теорія систем – для опису системи управління інноваційно-інвестиційною промисловою політикою в регіоні; абстрактно-логічний – для теоретичних узагальнень і формулювання висновків дослідження.

Інформаційну й емпіричну базу дослідження склали дані Держкомстату за основними показниками розвитку промислового комплексу Дніпропетровської області, матеріали монографій і періодичних видань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

уперше:

- розроблено методологічні засади формування державної інноваційно-інвестиційної промислової політики в регіоні шляхом уточнення її сутності, визначення класифікаційних ознак, виділення цільових пріоритетів розвитку промисловості та програм капітальних інвестицій і енергозбереження на регіональному рівні;

удосконалено:

- класифікацію державної інноваційно-інвестиційної промислової політики в регіоні за критеріями, які визначають її багатоваріантність, багатоаспектність та обґрунтовують можливість управління: за типом організації, за формою управління, за рівнями управління, за рівнями впливу, за суб’єктами, за підходами до управління, з погляду складу об'єктів регулювання, за терміновістю, за пріоритетністю;

- організаційні структури управління в інноваційно-інвестиційній промисловій політиці регіону шляхом введення до структури обласних державних адміністрацій Головного управління інвестиційної політики, зовнішньоекономічної діяльності та містобудування, а також Ради з інвестицій, Комітету з інвестицій і Комісії з ризиків, Інвестиційного аналітичного відділу, Регіонального консультаційного маркетингового агентства;

дістали подальшого розвитку:

- визначення поняття «державна інноваційно-інвестиційна промислова політика в регіоні», під якою пропонується розуміти систему правових, соціально-економічних, організаційних та інших заходів, що забезпечують обсяг, структуру, напрями інвестицій у найбільш перспективні види діяльності й галузі промисловості на основі нових організаційно-економічних рішень, концентрації інвестицій і підвищення їх ефективності на регіональному рівні;

- напрями активізації державної інноваційно-інвестиційної промислової політики як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні з урахуванням позитивного досвіду зарубіжних країн, зокрема: удосконалення нормативно-правового режиму здійснення підприємницької діяльності з урахуванням досвіду українського, міжнародного права й міжнародної практики організації ефективного промислового виробництва; створення системи більш ефективних гарантій правового захисту діяльності вітчизняних та іноземних інвесторів, що здійснюють капіталовкладення в підприємства й галузі несировинного сектора економіки; посилення процесів формування державної підтримки, у тому числі на регіональному рівні;

- цільові пріоритети розвитку промисловості регіону, виходячи з того, що регіональна інноваційно-інвестиційна промислова політика як форма реалізації національних інтересів у промисловій сфері має бути адекватною реаліям, цілям і пріоритетам соціально-економічного розвитку країни на основі гнучких механізмів формування та ефективного регулювання умов економічного та інституційного середовища, серед яких: інноваційний, екологічний, соціальний, галузевий.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження щодо удосконалення законодавчої бази у сфері державної інноваційно-інвестиційної промислової політики використані Комітетом з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики (довідка № 009/3-44 від 23.01.2010р.).

Пропозиції щодо заходів здійснення промислової політики, виходячи з сучасних напрямів її реалізації, використані Міністерством промислової політики України (довідка № 338/3-34 від 20.01.2010 р.).

Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення використані в навчальному процесі Академії муніципального управління при розробці програм навчальних курсів з державного управління (довідка № 889 від 25.01.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Усі результати, сформульовані висновки, методичні положення та пропозиції ґрунтуються на особистих дослідженнях автора.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження оприлюднено на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми і прогресивні напрямки управління економічним розвитком вітчизняних підприємств» (м. Кривий Ріг, 2009); «Формування ринкової економіки. Регіональний розвиток України: проблеми та перспективи»
(м. Київ, 2009); «Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів»
(м. Запоріжжя, 2009); «Інституційна природа ринкових трансформацій» (м. Чернівці, 2009); «Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіонів України» (м. Дніпропетровськ, 2009).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 11 наукових працях загальним обсягом 3,3 обл.-вид. арк., у тому числі в 6 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління та 5 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Її викладено на 197 сторінках, з яких 8 рисунків розміщено на 8 с. та 11 таблиць на 10 с. Список використаних джерел з 182 найменувань розміщений на 16 с.