ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В СФЕРІ АНТИМОНОПОЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Автореферат

Актуальність теми. Розвиток української економіки неможливий без активізації процесів з формування конкурентного середовища. Перспективи досягнення цієї мети багато в чому пов'язані із забезпеченням балансу сил між ринком та господарюючими суб'єктами, що відповідає умовам оптимального функціонування механізмів державного регулювання економічної діяльності. Виконання цього завдання є прерогативою держави, яка визначає інституційні норми структуризації національної економіки. Особливе місце серед них займає формалізація комплексу заходів, спрямованих на демонополізацію економіки, державний контроль за процесами економічної концентрації, недопущення монополістичної діяльності й недобросовісної конкуренції, а також на усунення адміністративних бар'єрів, що обмежують змагальність суб'єктів ринку.

Монополістична діяльність характеризується двома основними формами: зловживанням господарюючим суб'єктом домінуючим становищем на ринку й узгодженими діями щодо обмеження конкуренції. Ця обставина зумовлює, насамперед, необхідність виділення регламентації умов функціонування монополій в особливу сферу державного регулювання. Адже саме через дієві механізми державної політики можливе зменшення зловживання суб’єктами господарювання домінуючим становищем на ринку та узгоджених дій.

Наочне наповнення державної політики у сфері антимонопольної діяльності визначається необхідністю її інституціоналізації на основі виваженої економічної концепції, що відповідає імперативам сучасних форм конкуренції.

Таким чином, фундаментальна трансформація природи конкуренції є важливим чинником у питаннях інтерпретації наслідків чинних інституційних норм запобігання та припинення монополістичної діяльності й недобросовісної конкуренції, здатних перешкоджати піднесенню національної економіки. Реорганізацію вітчизняних монополій у цьому контексті слід розглядати крізь призму реалізації державної політики України у сфері антимонопольної діяльності.

Питання конкурентної політики досліджували такі зарубіжні вчені, як: Д. Барнес, Р. Вернон, В. Кип Вескозі, Дж.Е. Гарінгтон, І. Кірцнер, М. Портер, Д. Шиллінг, А. Чемберлін. В Україні проблеми конкурентних відносин, механізмів державного регулювання у сфері антимонопольної діяльності та державного управління розглядали в своїх працях багато вчених та практиків: О. Андрійко, Ю. Бажал, Е. Бакалінська, З. Борисенко, С. Валітов, Г. Губерна, А. Дєгтяр, В. Дорофієнко, Ю. Журик, О. Костусев, В. Мамутов, О. Мельниченко, А. Мерзляк, Н. Нижник, О. Олійник, Л. Пашко, О. Поважний, С. Поважний, В. Пілюшенко, Д. Решитков, В. Савчук, Н. Саніахметова, К. Тотьєв, Н. Яременко та ін.

Проте деяким питанням у сфері реалізації державної політики щодо антимонопольної діяльності було приділено недостатньо уваги. При всій важливості проведених досліджень сьогодні в наукових колах не розроблено практичних пропозицій щодо формування інституціонального забезпечення державного антимонопольного контролю, не визначено поняття державної політики у сфері антимонопольної діяльності, не внесено змін до чинного законодавства України щодо криміналізації найбільш небезпечних проявів антиконкурентних узгоджених дій, регламентації процедури притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності за порушення приписів законодавства про захист економічної конкуренції та повноважень органів Антимонопольного комітету України щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Важливість проблеми вимагає подальшого дослідження особливостей антиконкурентих дій органів державної влади, аналізу стану розвитку конкурентного законодавства України, проведення оцінки конкурентного середовища в Україні.

Актуальність проблеми, недостатнє її висвітлення в науковій літературі, її теоретичне та практичне значення зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах наукових тем Класичного приватного університету: «Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів» (номер державної реєстрації 0102U003195), «Механізми державного управління об’єктами та процесами ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0109U002113).

У рамках виконаних тем особисто здобувачем обґрунтовано та запропоновано науково-практичний підхід до формування інституціонального забезпечення державного антимонопольного контролю через створення спеціальної комісії при Кабінеті Міністрів України з питань антимонопольної діяльності, удосконалено теоретичні положення щодо формування моделі інституційного регулювання економічної конкуренції України, сформульовано пропозиції щодо внесення відповідних змін до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування механізмів і розробка практичних рекомендацій щодо розвитку державної політики України у сфері антимонопольної діяльності.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

- визначити поняття антимонопольної діяльності та державної політики у сфері антимонопольної діяльності;

- теоретично обґрунтувати та запропонувати науково-практичний підхід до формування інституціонального забезпечення державного антимонопольного контролю;

- провести аналіз сучасного стану розвитку антимонопольної діяльності;

- розробити пропозиції щодо подальшого формування моделі інституційного регулювання економічної конкуренції України;

- удосконалити теоретичний підхід до законодавчого врегулювання сфери захисту економічної конкуренції щодо виявлення та припинення найбільш суспільно небезпечних проявів антиконкурентних узгоджених дій;

- розробити пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства України про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про регламентацію повноважень органів Антимонопольного комітету України щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Об’єктом дослідження є процес державної політики України у сфері антимонопольної діяльності.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади формування й розвитку механізмів державної політики України у сфері антимонопольної діяльності.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що застосування запропонованих механізмів державної політики України у сфері антимонопольної діяльності та їх запровадження у практичну діяльність органів державної влади дасть можливість ефективно здійснювати державне регулювання діяльності суб’єктів господарювання з метою недопущення зловживання ними домінуючим становищем, недобросовісної конкуренції, а також забезпечити ефективний державний контроль антимонопольними органами у сфері захисту економічної конкуренції.

Методи дослідження. Для перевірки гіпотези дослідження та виконання поставлених завдань використано загальнонаукові й спеціальні методи: аналізу і синтезу – при дослідженні державного регулювання антимонопольної діяльності; статистичного аналізу, порівняння та узагальнення – при дослідженні стану й тенденцій розвитку конкурентного середовища в Україні та аналізі антиконкурентних дій органів державної влади; монографічний метод – для вивчення світового досвіду реалізації державної політики у сфері антимонопольної діяльності; абстрактно-логічний метод – для теоретичного узагальнення й формулювання висновків.

Методологічною базою дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених. Інформаційною базою дослідження є закони України, нормативно-правові акти Президента України та Кабінету Міністрів України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

вперше:

–теоретично обґрунтовано та запропоновано науково-практичний підхід до формування інституціонального забезпечення державного антимонопольного контролю шляхом створення спеціальної комісії при Кабінеті Міністрів України з питань антимонопольної діяльності, діяльність якої має бути спрямована на надання дозволу на концентрацію та узгоджені дії, на які Антимонопольним комітетом України було відмовлено, якщо учасники доведуть, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції;

удосконалено:

–теоретичні положення щодо формування моделі інституційного регулювання економічної конкуренції України шляхом створення Конкурентної робочої групи, до складу якої входили б представники Антимонопольного комітету України, Міністерства економіки України, Фонду державного майна України, суть створення якої полягала б у координації їх діяльності з питань конкуренції, формуванні стратегічних завдань щодо функціонування конкурентного середовища в Україні, розгляді практичних домовленостей та координації надання громадськості України консультацій з питань конкуренції, а також шляхом створення Координаційного об'єднання представників неурядових асоціацій підприємців з питань функціонування конкурентного середовища, яке розробляло б програму розвитку конкурентного середовища, реалізовувало б етичні правила в конкурентній боротьбі, надавало б інформацію про використання вітчизняними підприємствами недобросовісних прийомів у веденні бізнесу;

–теоретичний підхід до законодавчого врегулювання сфери захисту економічної конкуренції щодо виявлення та припинення найбільш суспільно небезпечних проявів антиконкурентних узгоджених дій через розробку та прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії», який регламентує криміналізацію найбільш небезпечних проявів антиконкурентних узгоджених дій шляхом прийняття відповідних кримінально-правових норм чинного Кримінального кодексу України;

–теоретичний підхід до правового регулювання процедури притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності за порушення приписів законодавства про захист економічної конкуренції та регламентації повноважень органів Антимонопольного комітету України щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення шляхом внесення відповідних змін до чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення;

набуло подальшого розвитку:

–визначення поняття антимонопольної діяльності як діяльності держави, що полягає в демонополізації економіки, антимонопольному регулюванні економічної діяльності суб’єктів господарювання, застосуванні антимонопольними органами конкурентного законодавства, а також діяльності суб'єктів господарювання та представників громадянського суспільства, що полягає в дотриманні конкурентного законодавства, активній участі в моніторингу конкурентних відносин на товарних ринках і за умови виявлення ознак антиконкурентної поведінки повідомленні органів Антимонопольного комітету України;

–визначення державної політики у сфері антимонопольної діяльності як комплексу заходів органів державної влади, спрямованих на демонополізацію економіки, державний контроль і спостереження за процесами концентрації на ринках, припинення монополістичних дій і недобросовісної конкуренції, усунення адміністративних бар'єрів і забезпечення умов для розвитку конкуренції на ринку, а пропаганду й розповсюдження знань, що сприяють створенню рівних умов для всіх учасників ринку та формуванню суспільної свідомості на користь розвитку ринкових сил.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що застосування запропонованих напрямів і механізмів удосконалення механізмів державної політики у сфері антимонопольної діяльності призведе до створення передумов для ефективної реалізації державної антимонопольної політики, розвитку чинного конкурентного законодавства України, що сприятиме створенню засад розвитку конкурентного середовища та посилення відповідальності суб’єктів господарювання за порушення законодавства України у сфері економічної конкуренції та захисту від недобросовісної конкуренції.

Результати досліджень використано в діяльності Запорізької обласної державної адміністрації (довідка від 25.03.2010 р. № 433) при вдосконаленні теоретичних положень щодо формування моделі інституційного регулювання економічної конкуренції України; в діяльності Кабінету Міністрів України при створенні спеціальної комісії при Кабінеті Міністрів України з питань антимонопольної діяльності (довідка від 16.02.2010 р. № 02–1/196).

Теоретичні положення дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: «Антимонопольна політика», «Державне управління», «Державне регулювання економіки», «Державна регіональна політика» (довідка від 25.01.2010 р. № 15).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки, висновки й рекомендації, які винесено на захист, одержано здобувачем самостійно та розкрито в наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях та круглих столах: «Децентралізація державного управління та розвиток місцевого самоврядування в контексті європейської практики» (м. Луцьк, 2008 р.), «Дні науки» (м. Запоріжжя, 2008 р.), «Інституціональні зміни системи державного управління в умовах суспільних трансформаційних перетворень в Україні» (м. Запоріжжя, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 4,85 д. а., з них 8 – у наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації – 190 сторінок, з яких 15 рисунків займають 15 сторінок, 13 таблиць – 15 сторінок, список використаних джерел (170 найменувань).