ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ СЛУЖБОВЦІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

summary

У вступі висвітлюється актуальність теми дослідження, визначаються його мета та завдання, методи, які застосовувалися під час проведення наукового дослідження, викладаються ос­новні положення, що мають наукову новизну, підкреслюються теоретична і практична значущість роботи, наводяться дані, що свідчать про апробацію результатів дослідження.

Розділ 1. «Теоретичні підходи до визначення сфери дії трудового права, єдності та диференціації його норм» містить два підрозділи.

У підрозділі 1.1. «Сфера дії трудового права» вивчаються точки зору теоретиків трудового права щодо категорії «сфера дії трудового права», окреслюються межі трудового права відносно інших галузей права, зокрема адміністративного та цивільного права, визначається галузева належність відносин з проходження служби в правоохоронних органах.

Вказується на певну близькість трудового та цивільного права, обумовлену історією виникнення трудового права. Зазначається, що у сучасній науковій літературі продовжують з’являтися публікації, в яких, виходячи зі спільної приватноправової сутності цивільних і трудових відносин та певної недосконалості національного трудового законодавства, робляться висновки про взаємопроникнення цивільного і трудового права, про необхідність відновлення розподілу права на публічне і приватне, про те, що трудовий договір вичерпав себе. Доводиться дискусійність зазначених позицій, зокрема відзначається, що надання переваги цивільно-правовим договорам свідчить лише про те, що в умовах ринкової економіки капітал не заінтересований в укладенні трудових договорів, які з огляду на свою правову природу потребують більших витрат, ніж, наприклад, договір підряду. Обґрунтовується, що праця у будь-якій формі повинна бути максимально захищеною, особливо в умовах економічної нестабільності. Цьому може сприяти саме трудове законодавство, яке спрямоване на забезпечення максимального захисту людини під час реалізації нею здатності до праці.

Звертається увага на те, що трудове право за сферою дії межує з адміністративним правом. Так, за радянських часів висловлювалася позиція щодо віднесення до сфери дії адміністративного права відносин адміністрації підприємства та персоналу із керівництва трудовим процесом. Сьогодні трудо-правова природа відносин з управління персоналом та організації роботи підлеглих керівництвом підприємства визнається усіма та регламентується нормами трудового законодавства. Водночас остаточно не вирішеним у теорії адміністративного та трудового права є питання щодо віднесення сукупності правових норм про проходження служби в органах державної влади, зокрема в правоохоронних органах, до тієї або іншої галузі права.

Відзначається, що традиційно основним критерієм предмета трудового права вважають несамостійну, найману працю. Обґрунтовується, що за своєю сутністю служба в правоохоронному органі є різновидом найманої праці, а відносини, що виникають між службовцями, з одного боку, і правоохоронними органами – з іншого, щодо проходження служби, є трудовими відносинами.

Підкреслюється, що трудове право поряд з трудовими відносинами регулює й інші відносини, які вчені називають по-різному: «тісно пов’язані з трудовими відносинами», «похідні від трудових відносин», «нерозривно пов’язані з трудовими відносинами», «відносини, що примикають до трудових відносин», «безпосередньо пов’язані з трудовими відносинами». Призначенням цих відносин є забезпечення належного функціонування трудових відносин. Причому поза зв’язком з

трудовими відносинами такі відносини не існують. Виходячи з вищенаведеного зв’язок цих відносин з трудовими підкріплюється здебільшого такими словами: «нерозривно», «безпосередньо», «тісно». Вбачається, що застосування таких слів не впливає на розуміння природи даних відносин, а лише робить термінологічну конструкцію більш громіздкою. З огляду на вказане для позначення цих відносин доцільно застосовувати термін «відносини, пов’язані з трудовими». Обґрунтовується доцільність закріплення у проекті Трудового кодексу України наступних відносин, пов’язаних з трудовими: працевлаштування; організації та управління працею; професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників безпосередньо у даного роботодавця; соціального діалогу; вирішення трудових спорів; нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства; обов’язкового соціального страхування у випадках, передбачених законами.

У підрозділі 1.2. «Єдність та диференціація трудового права» з’ясовуються загальнотеоретичні підходи до такої властивості права, як єдність та диференціація, здійснюється теоретичний аналіз категорій «єдність трудового права», «диференціація трудового права», «єдність норм трудового права», «диференціація норм трудового права», досліджуються підстави диференціації норм трудового права.

Обґрунтовується необхідність розрізняти категорії «єдність трудового права» та «єдність норм трудового права», «диференціація трудового права» та «диференціація норм трудового права». Так, трудове право як самостійна галузь національного права становить єдину у своїй основі, цілісну систему правових норм та інститутів, побудовану на єдиних принципах та спрямовану на досягнення єдиної мети та виконання єдиних завдань. Однак, будучи цілісним нормативним утворенням, трудове право разом з тим поділяється на певні частини – інститути. В основі такого відносного відособлення лежить, насамперед, розмаїтість, специфіка суспільних відносин, які входять у предмет трудового права. Відносно самостійними інститутами трудового права є інститут трудових спорів, інститут нагляду і контролю за додержанням трудового законодавства тощо. Отже, під єдністю трудового права слід розуміти цілісність, тісний зв’язок правових норм та інститутів, які регулюють трудові та пов’язані з ними відносини, побудовану на єдиних принципах та спрямовану на досягнення єдиної мети та виконання єдиних завдань, а під диференціацією трудового права слід розуміти поділ, розмежування на відносно відособлені правові інститути, в основі якого лежить розмаїтість, специфіка суспільних відносин, які входять у предмет трудового права.