Актуальність теми.Невід’ємною передумовою успішного здійснення процесів структурно-інноваційної перебудови економіки України є невідкладна необхідність мобілізації усіх резервів підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності вітчизняних підприємств. Особливе місце серед таких резервів посідає використання наявних можливостей ресурсозбереження, дбайливого та економного використання ресурсів.
Характерна особливість сучасних підходів до організації та управління ресурсним забезпеченням виробничо-господарської діяльності, насамперед, полягає у досягненні органічного взаємозв'язку й інтеграції численних функціональних сфер роботи підприємства (постачання, виробництва, транспортування,роботи складського господарства, збуту) в єдину наскрізну керуючу управлінську систему. Концептуальним підґрунтям для реалізації такого підходу виступає необхідність обов’язкового дотримання жорстких вимог до оптимізації наскрізного управління сукупністю ресурсних потоків, які генеруються для задоволення потреб забезпечення господарської активності підприємства.
Різноманітні проблеми управління ресурсним забезпеченням промислового виробництва, організації логістичного процесу на підприємствах розглядалися в працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, таких як Бауерсокс Д., Кальченко А., Кіндій М., Клебанова Т., Клосс Д., Костоглодов Д., Крикавський Є., Міротін Л., Окландер М., Саввіді І., Сергєєв В., Стаханов В., Фролова Л., Чечетов М., Чухрай Н. та ін. Проте увага дослідників зосереджувалася перш за все на вирішенні поточних завдань із задоволення ресурсних потреб виробництва, в той час як численні аспекти надзвичайно складної проблеми формування належної ресурсної бази для забезпечення довгострокового усталеного соціально-економічного розвитку часто залишалося поза увагою науковців. Обов’язковою передумовою успішного розв’язання зазначеної проблеми, насамперед, має бути розбудова необхідного стратегічного підґрунтя для прийняття управлінських рішень у цій сфері.
Дослідження теоретичних та практичних аспектів формування системи стратегічного управління ресурсним забезпеченням розвитку підприємства здійснювалося у наукових трудах Ансоффа І., Акоффа Р., Віханського О., Градова О., Іванова Ю., Мільнера Б., Мінцберга Г., Новикової О., Оборської С., Пономаренка В., Пушкаря О., Тридіда О., Шершньової З. та ін. Проте багато важливих питань стратегічного планування ресурсного забезпечення діяльності підприємства, зокрема – методичні засади визначення стратегічних потреб у ресурсному забезпеченні господарської діяльності, формування ресурсної стратегії, відбір джерел постачання ресурсів та обґрунтування вибору форм ефективної взаємодії підприємства з постачальниками (у т.ч. – на партнерських засадах), оптимізація розподілу ресурсів та ін. вимагають уточнення.
Актуальність і важливість вирішення зазначених питань для розвитку теоретичних і практичних засад організації та управління ресурсним забезпеченням господарської діяльності вітчизняних промислових підприємств зумовили вибір теми дисертації, визначили мету і завдання дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок досліджень збігається з планами наукових досліджень Харківського національного економічного університету за темою «Вдосконалення системи стратегічного управління стійким розвитком підприємства» (номер державної реєстрації 0105U006404), за якою автором виконано розділ «Стратегічне планування ресурсного забезпечення усталеного розвитку підприємства».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є подальший розвиток теоретичного обґрунтування економічної сутності та змісту процесів стратегічного планування ресурсного забезпечення функціонування та розвитку машинобудівного підприємства, а також розроблення методичних підходів та практичних рекомендацій з формування його ресурсної стратегії.
Для досягнення поставленої мети були вирішені такі завдання:
узагальнити теоретичні основи стратегічного планування потреб у ресурсному забезпеченні розвитку підприємства та розробити методичний підхід до обґрунтування вибору його ресурсної стратегії;
визначити принципи формування, структуру та особливості синтезу системи управління ресурсним забезпеченням господарської діяльності машинобудівного підприємства;
провести аналіз сучасного стану ефективності використання виробничих ресурсів та удосконалити методичний підхід до регулювання обсягів споживання і витрат виробничих ресурсів на підприємствах машинобудівної галузі промисловості України;
уточнити зміст поняття «ресурсний потенціал підприємства», визначити його структуру та особливості формування;
обґрунтувати послідовність та уточнити зміст етапів формування ресурсної стратегії підприємства.
Об’єкт дослідження – процес стратегічного планування матеріально-ресурсного забезпечення функціонування та розвитку підприємства машинобудування в умовах ринкових відносин між постачальниками ресурсів, виробниками і споживачами готової продукції (послуг) як учасниками єдиного наскрізного ланцюжку створення нової вартості.
Предмет дослідження – теоретичні та науково-практичні питання, пов’язані з формуванням та реалізацією ресурсної стратегії машинобудівного підприємства в процесі стратегічного планування ресурсного забезпечення виробничо-господарської діяльності.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення економічної теорії, дослідження вітчизняних і зарубіжних учених із проблем ресурсного забезпечення. Для досягнення поставленої в роботі мети були використані такі методи: аналізу статистичних даних – для постановки проблеми дослідження і вивчення об’єкта дослідження; теоретичного узагальнення – для обґрунтування необхідності уточнення змісту наукових понять в сфері управління ресурсним забезпеченням діяльності підприємства; системний підхід – для визначення складових процесу ресурсного забезпечення та встановлення характеру взаємозв’язку між цими складовими; системний аналіз – для вивчення організаційно-методичних засад формування системи управління ресурсними потоками; методи теорії дослідження операцій та генетичного алгоритму – для обґрунтування алгоритму прийняття оптимальних рішень та оцінки стану функціонування системи управління ресурсним забезпеченням; методи аналогового та експертного прогнозування – для передбачення потреб ресурсного забезпечення розвитку підприємства.
Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази Президента України та Постанови Кабінету Міністрів України, вітчизняні та зарубіжні публікації з проблем планування ресурсного забезпечення господарської діяльності, а також матеріали, що зібрані автором у результаті обстежень, проведених на підприємствах машинобудівної галузі промисловості України та Харківського регіону.
