АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ВНУТРІШНЬОЇ БЕЗПЕКИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Автореферат

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок із науковими планами та програмами‚ мета і завдання‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Загальнотеоретична характеристика діяльності підрозділів внутрішньої безпеки ОВС щодо забезпечення безпеки працівників ОВС» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Адміністративно-правовий статус підрозділів внутрішньої безпеки ОВС України» розглядається правовий статус підрозділів внутрішньої безпеки, який визначено як систему закріплених у нормативно-правових актах ознак, які визначають їх роль, місце та призначення у системі суб’єктів, що забезпечують законність та дисципліну в ОВС, вказують на їх відмінність від інших суб’єктів та порядок взаємовідносин між ними. До елементів правового статусу підрозділів внутрішньої безпеки ми відносимо: мету їх утворення та діяльності, завдання, функції, обов’язки, права, відповідальність, особливості організаційно-структурної будови та взаємовідносин. Будь-який із вказаних елементів спрямований на нормативне забезпечення двох напрямків (сфер) діяльності підрозділів внутрішньої безпеки, один з яких полягає у попередженні службових правопорушень серед працівників ОВС, другий – у забезпеченні безпеки діяльності органів, підрозділів, служб та окремих працівників ОВС, а також їх близьких родичів від протиправних посягань і загроз. Саме другий напрямок, на нашу думку, повинен бути пріоритетним у їх діяльності, що підтверджується самою назвою цих підрозділів – «підрозділи внутрішньої безпеки» та практикою діяльності відповідних підрозділів у розвинутих демократичних зарубіжних країнах. Вказане безпосередньо стосується і методів діяльності підрозділів внутрішньої безпеки, серед яких повинні домінувати охоронні, захисні, профілактичні та забезпечувальні, а не примусові чи каральні.

У підрозділі 1.2 «Умови, форми та методи діяльності підрозділів внутрішньої безпеки щодо забезпечення безпеки працівників ОВС» умови діяльності підрозділів внутрішньої безпеки об’єднано у такі групи: правові, службово-професійні, матеріально-технічні, організаційні та ідеологічні, особливості яких визначені у цьому підрозділі дисертації.

Форми діяльності підрозділів внутрішньої безпеки щодо забезпечення безпеки працівників органів внутрішніх справ визначені як сукупність окремих дій, що мають чітке зовнішнє вираження, здійснюються у межах наданих їм повноважень для досягнення загальної мети і можуть бути підставою настання чи ненастання правових наслідків.

Під матеріально-технічними умовами забезпечення безпеки працівників ОВС підрозділами внутрішньої безпеки розуміється система нормативно-закріплених соціально-економічних заходів, що гарантують та забезпечують задоволення їх матеріальних потреб, виконання покладених на них завдань та обов’язків, реалізацію наданих їм прав. До ідеологічних умов забезпечення безпеки працівників ОВС підрозділами внутрішньої безпеки віднесено систему вимог щодо: чіткого виконання законодавства, вимог присяги, статутів і наказів начальників; не допущення порушення прав, свобод та законних інтересів осіб; стійкого перенесення всіх труднощів, пов’язаних зі службою; додержання норм професійної етики; поваги людської гідності; належного поводження поза службою; виховання у осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей, свідомого ставлення до виконання службових обов’язків; забезпечення додержання законності й статутного порядку; повсякденної вимогливості начальників до підлеглих, постійної турботи про них, виявлення поваги до їх особистої гідності, забезпечення соціальної справедливості, вмілого поєднання і правильного застосування засобів заохочення, переконання та примусу; підвищення авторитету та іміджу органів внутрішніх справ у цілому та підрозділів внутрішньої безпеки зокрема; недопущення вчинків, не сумісних із статусом працівника підрозділу внутрішньої безпеки. Організаційні умови забезпечення безпеки працівників ОВС підрозділами внутрішньої безпеки, насамперед, пов’язані із визначенням організаційної структури підрозділів внутрішньої безпеки, їх штатної чисельності, розподілом завдань, функцій і повноважень між окремими підрозділами внутрішньої безпеки та їх працівниками, плануванням їх службової діяльності, наданням методичної та практичної допомоги підпорядкованим підрозділам, документальним, інформаційним, кадровим, матеріально-технічним та фінансовим забезпечення їх діяльності.

У підрозділі 1.3 «Поняття та напрямки організації діяльності підрозділів внутрішньої безпеки ОВС» пропонується розрізняти такі напрямки організації діяльності підрозділів внутрішньої безпеки щодо забезпечення безпеки працівників ОВС: 1) визначення організаційної структури підрозділів внутрішньої безпеки, їх штатної чисельності, розподіл завдань, функцій і повноважень між окремими підрозділами внутрішньої безпеки та їх працівниками, визначення порядку взаємовідносин між ними; 2) кадрове, інформаційне, документальне та матеріально-фінансове забезпечення їх діяльності; 3) планування службової діяльності; 4) підготовка й проведення нарад та інших масових заходів за участю трудових колективів; 5) надання методичної та практичної допомоги підпорядкованим підрозділам; 6) визначення загальних засад і конкретних форм взаємодії та координації роботи з іншими суб’єктами забезпечення безпеки працівників органів внутрішніх справ.

Розділ 2. «Зміст діяльності підрозділів внутрішньої безпеки щодо забезпечення безпеки працівників ОВС» присвячено уточненню особливостей діяльності підрозділів внутрішньої безпеки щодо забезпечення безпеки працівників органів внутрішніх справ, визначенню засобів забезпечення безпеки працівників ОВС у діяльності підрозділів внутрішньої безпеки ОВС України, характеристиці умов, форм та методів забезпечення безпеки працівників ОВС підрозділами внутрішньої безпеки, уточненню сутності та напрямків організації діяльності підрозділів внутрішньої безпеки.

У підрозділі 2.1 «Загальне поняття про безпеку життєдіяльності працівників органів внутрішніх справ України» уточнюється зміст таких понять, як «безпека», «небезпека», «особиста професійна безпека», «забезпечення безпеки» та деяких інших, що певним чином відображають сутність процесу забезпечення безпеки життєдіяльності персоналу ОВС. Поняття «особиста професійна безпека» використовується автором роботи у широкому значенні, тобто як таке, що поряд з фізичною безпекою містить у собі цілу низку інших складових: організаційна, соціальна, психологічна безпека та інші, що існують у тісній взаємозалежності одна від одної.

Проблема безпеки персоналу ОВС тісно поєднана із проблемою професійного ризику. Ризик, як фізичний, так і психологічний, є об’єктивною складовою професійної діяльності працівників ОВС. Відповідно існує безпосередній зв’язок між мінімізацією цього ризику і забезпеченням особистої безпеки особового складу. Ризик у діяльності працівників ОВС є вимушеною обставиною, що значною мірою зумовлена екстремальними ситуаціями. Розуміння причин виникнення цих ситуацій, особливостей різних видів, механізму дії та інших характеристик дає можливість мінімізувати до можливої межі їх негативний вплив, сформувати у працівників алгоритми поведінки у тих або інших ситуаціях. Підкреслюється об’єктивна потреба у всебічній підготовці особового складу до дій в екстремальних ситуаціях, організації цієї діяльності протягом всього періоду професійного життя працівника в ОВС.

У роботі визначаються завдання безпеки життєдіяльності та пріоритетні напрямки діяльності у цьому напрямі. Такими є наступні: створення на максимально можливому рівні безпечних умов виконання працівниками ОВС службових обов’язків та нешкідливих умов їх життєдіяльності; формування у них комплексу відповідних професійно-психологічних установок, навчання стратегії, тактиці та методам забезпечення особистої безпеки; створення дієвої системи професійного захисту. Зазначається, що ця діяльність повинна мати комплексний характер і передбачати вирішення економічних, правових, соціальних, психологічних та інших питань у їх єдності.

Діяльність із забезпечення безпеки життєдіяльності працівників ОВС безпосередньо пов’язана із всіма елементами управління персоналом, що зумовлює особливість положення цієї діяльності у системі управління персоналом ОВС, з одного боку, як її окремої складової, а з іншого, як однієї із характеристик кожного компоненту такої системи. При цьому безпека розглядається як стан, коли ризик шкоди персоналу або втрат (збитків) обмежений допустимим рівнем. Підкреслюється, що безпека персоналу є одним із аспектів якості. Ґрунтуючись на цих положеннях, сутність діяльності з управління безпекою персоналу ОВС визначається як здійснення системи заходів, спрямованих на зниження рівня професійного ризику до реально можливого.

Підрозділ 2.2 «Сучасний стан безпеки життєдіяльності працівників ОВС України». Проведений аналіз свідчить про наявність суттєвих негараздів у функціонуванні системи забезпечення безпеки життєдіяльності персоналу ОВС, не зважаючи на наявність певного правового механізму регулювання питань безпеки працівників ОВС, постійний контроль за цими питаннями з боку МВС України.

Вирішення проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності персоналу ОВС значною мірою залежить від вивчення та аналізу сукупності причин, що зумовлюють небезпечність правоохоронної діяльності, її можливі наслідки для працівників ОВС та членів їх сімей, а також визначення можливостей суспільства, держави, певних інститутів щодо їх мінімізації, компенсації та корекції. У теорії та практиці управління персоналом переважно виділяються три головних причини нещасних випадків в організаціях: випадковості, небезпечні умови та небезпечні дії з боку працівників. В ОВС найбільш поширеними є останні причини, тобто небезпечні умови та небезпечні дії працівників.

Небезпечні умови ‑ це та об’єктивна реалія, що характеризує «професійне поле» діяльності працівників ОВС. У той же час об’єктивна небезпека породжує суб’єктивну небезпеку, тобто працівники, які працюють у стані стресу або відчувають, що їх робота їм чимось загрожує, значно частіше стають жертвами трагічних випадків, ніж ті, які не мають таких почуттів. Небезпечні умови праці пов’язані також із особливостями професійної діяльності працівників ОВС: змістом та формами їх роботи, характером завдань, організацією праці, фізичними, емоційними та інформаційними перевантаженнями тощо. Важливого значення має стан соціально-психологічного клімату в організації. Таким чином, багатогранність діяльності працівників ОВС зумовлює і різноманітність факторів, що зумовлюють рівень небезпечності умов праці. Автором роботи виділяються зовнішні та внутрішні рівні небезпеки, перші з них пов’язані із особливостями зовнішнього середовища, а другі – з характером, змістом, режимом діяльності працівників, з організацією управління і т.п. Концентрація факторів негативного впливу на особистість працюючого під час виконання ним професійних обов’язків у теорії управління персоналом набула назви «зон небезпеки». У роботі наводиться загальна картина «зон небезпеки» та їх можливого негативного впливу на працівників ОВС.

Небезпечні дії працівників, як причини трагічних випадків, зумовлюються здебільше непідготовленістю працівників ОВС до дій в екстремальних умовах, несформованістю у них алгоритмів поведінки у типових ситуаціях професійного ризику, перестраховкою, нерідко низьким професіоналізмом, нехтуванням діючими інструкціями й правилами особистої безпеки. Небезпечними є також дії керівників усіх рівнів, які не проявляють належних вимог до підлеглих, безтурботно ставляться до організації контролю за практичним втіленням стратегічної лінії на запобігання невиправданих втрат і поранень особового складу. Ризик трагічних випадків, тілесних ушкоджень різного ступеня пов’язаний також із недостатнім рівнем забезпечення табельною зброєю, засобами особистої безпеки, зв’язку та транспорту.

Проблема забезпечення безпеки життєдіяльності працівників ОВС безпосередньо пов’язана із проблемою суїцидів серед особового складу, їх профілактики та подолання наслідків. Аналіз висновків щодо підсумків службових розслідувань за фактами самогубств та замахів на самогубство серед працівників ОВС дав змогу визначитись щодо їх головних мотивів. Насамперед, це сімейні конфлікти та матеріально-побутові труднощі, які у багатьох випадках тісно поєднані між собою.

У роботі визначаються пріоритетні напрямки профілактичної роботи із запобігання суїцидів серед особового складу ОВС. До них віднесено: вдосконалення кадрового та медичного відбору на службу до ОВС; підвищення ролі керівників органів та підрозділів внутрішніх справ та працівників кадрових підрозділів у профілактиці суїцидальних тенденцій серед особового складу; розгортання в ОВС системи соціальної роботи; розробка та широке впровадження антикризових програм на всіх рівнях; створення належних умов для соціально-медичної реабілітації працівників, які здійснили замах на самогубство.

Система заходів з профілактики самогубств в ОВС повинна мати комплексний характер, бути спрямованою на вирішення як суто професійних, так і особистих проблем працівників, передбачати залучення фахівців різного профілю.

У підрозділі 2.3 «Засоби забезпечення безпеки в діяльності підрозділів внутрішньої безпеки ОВС України» відзначається, що за сучасних умов цілісність системи організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ прямо залежить від своєчасного виявлення небезпечних й ризикових факторів, явищ, процесів, комплексного їх дослідження, а також застосування науково обґрунтованих заходів, прийомів і способів їх усунення чи нейтралізації. Усі небезпечні й ризикові фактори мають бути максимально передбачуваними, прозорими для суб’єктів забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС. Діяльність підрозділів внутрішньої безпеки щодо забезпечення безпеки працівників органів внутрішніх справ спрямована, насамперед, на забезпечення дотримання законності працівниками органів внутрішніх справ та на визначення їх професійної придатності (компетентності). Здійснено аналіз змісту та особливостей службової дисципліни працівників органів внутрішніх справ як умови і фактора підвищення безпеки їх діяльності. Запропоноване визначення поняття професіоналізму працівників органів внутрішніх справ дозволяє визначити його поняття як готовність особи рядового чи начальницького складу до виконання посадово-функціональних обов’язків на високому професійному рівні, здобутому у результаті цілеспрямованої безперервної теоретично-практичної професійної підготовки. Сформульовано головну мету організації навчання безпеки, що полягає у привчанні працівників до виконання норм та правил безпечної поведінки під час виконання професійних обов’язків, виробленні й закріпленні необхідних знань, умінь та навичок.

У підрозділі 2.4 «Поняття та напрямки організації діяльності підрозділів внутрішньої безпеки щодо забезпечення безпеки працівників ОВС» таку визначено як сукупність різноманітних за напрямками і формами, суб’єктним складом та правовими наслідками дій, що носять забезпечувальний характер.

До напрямків організації діяльності підрозділів внутрішньої безпеки щодо забезпечення безпеки працівників ОВС віднесено: визначення організаційної структури підрозділів внутрішньої безпеки, їх штатної чисельності, розподіл завдань, функцій і повноважень між окремими підрозділами внутрішньої безпеки та їх працівниками, визначення порядку взаємовідносин між ними; кадрове, інформаційне, документальне та матеріально-фінансове забезпечення їх діяльності; планування їх службової діяльності; підготовка та проведення нарад та інших масових заходів за участю трудових колективів; надання методичної та практичної допомоги підпорядкованим підрозділам; визначення загальних засад та конкретних форм взаємодії та координації з іншими суб’єктами забезпечення безпеки працівників ОВС.

В підрозділі 2.5 «Шляхи удосконалення забезпечення безпеки працівників органів внутрішніх справ України» зазначено, що головними причинами виникнення трагічних подій та тілесних ушкоджень працівників ОВС є переважно небезпечні умови професійної діяльності та небезпечні дії працівників, відповідно у роботі виділяються та розглядаються два напрямки забезпечення безпеки життєдіяльності працівників ОВС: скорочення небезпечних умов та небезпечних дій. Реалізація цих двох головних напрямків складає загальний механізм запобігання трагічним випадкам в ОВС.

Що стосується скорочення небезпечних умов, то тут слід акцентувати увагу на мінімізації даного фактора, його негативного впливу та можливих наслідків. Це стосується як зовнішнього, так і внутрішнього рівня небезпеки, якої зазнають працівники ОВС. Різниця між ними полягає у тому, що у другому випадку джерелом небезпеки стають недоліки в управлінні організацією, отже, у даному контексті доцільно ставити питання про повне усунення цього фактору небезпеки.

Скорочення або, за можливості, усунення небезпечних умов професійної діяльності працівників ОВС передбачає аналіз зовнішнього середовища, в якому відбувається ця діяльність, та діагноз внутрішніх проблем організації, пов’язаних з її людськими ресурсами. Одним із головних гарантів безпеки правоохоронної діяльності є наявність ефективної системи професійного захисту працівників ОВС, що безпосередньо або опосередковано розповсюджується і на членів їх сімей. У випадках надзвичайних подій, пов’язаних із загибеллю працівників ОВС, головним постає завдання мінімізувати дію трагічних факторів та компенсувати їх вплив на членів сім’ї. Сьогодні мова має йти про розробку та впровадження цілісної системи всебічної допомоги та захисту сімей працівників ОВС, що загинули під час виконання службових обов’язків або отримали тяжкі пошкодження, яка б діяла на державному рівні й передбачала чіткий механізм вирішення сукупності соціальних, правових та економічних питань як одноразового, так і тривалого характеру. Доцільним є створення та залучення до цієї діяльності асоціацій та інших об’єднань працівників ОВС за прикладом досвіду, що існує у багатьох країнах світу.

Важливого значення для мінімізації факторів небезпеки у професійній діяльності працівників ОВС має формування позитивного іміджу ОВС, «виховання» соціального середовища, в якому відбувається службова діяльність особового складу.

Поряд із аналізом та урахуванням особливостей зовнішнього середовища, окреме значення має діагностика внутрішніх проблем ОВС, пов’язаних з управлінням людськими ресурсами. Однією з таких є формування оптимального соціально-психологічного клімату у трудових колективах. У роботі визначаються головні завдання системи соціально-психологічної підтримки працівників ОВС, напрямки їх реалізації, розглядаються проблеми, що визначають соціально-психологічну стабільність колективів та окремих працівників.

У системі заходів, спрямованих на мінімізацію професійного ризику під час виконання працівниками ОВС свої службових обов’язків, важливе місце також посідає аналіз та регулювання умов праці працівників ОВС. У роботі визначаються фактори, що впливають на працездатність працівників ОВС, звертається увага на потребу розробки та впровадження моделей робочих місць працівників основних спеціальностей ОВС, забезпечення їх відповідності вимогам наукової організації праці.

Визначаючи важливість діяльності із скорочення (або повного усунення) небезпечних дій працівників ОВС, у роботі виділяються головні шляхи забезпечення такої діяльності. До них віднесено: правильний професійний відбір та розстановка кадрів; формування у керівництва почуття відповідальності за безпеку персоналу; використання засобів наочної пропаганди; впровадження навчальних програм з управління безпекою персоналу ОВС. Підкреслюється, що саме навчання персоналу є найбільш дієвим шляхом скорочення небезпечних дій.