АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ЮРИСТІВ В МІЛІЦІЇ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету і завдання, об’єкт та предмет дослідження, його методи, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, надано інформацію про апробацію основних положень дисертації, публікації та структуру роботи.

Розділ 1 «Теоретико-правова характеристика та етапи формування діяльності юристів в міліції» складається з п’яти підрозділів, де окреслено місце та роль юристів в міліції, вивчено історичні аспекти та адміністративно-правові основи становлення і розвитку юридичної діяльності, досліджено і проаналізовано завдання, функції та особливості діяльності юристів в міліції.

У підрозділі 1.1 «Історико-правові аспекти становлення діяльності юристів в міліції» зазначено, що процеси реформування міліції завжди супроводжувалися зростаючою потребою людей пізнати минуле, щоб зрозуміти сенс подій, які відбуваються. Ретроспективний погляд на розвиток системи ОВС, вивчення історичних джерел її становлення та розвитку сприятиме не лише якісному пошуку ефективних способів реформування міліції України, але й усвідомленню взаємозв’язку урядового освітнього курсу з реалізацією планів по реорганізації суспільства.

Короткий екскурс в історію становлення міліції в Україні свідчить про активне становлення і розвиток фаховості працівників міліції, які стали провідним суб’єктом правоохорони держави, створили надійні підстави надання гарантій забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Аналіз історичних фактів під час розгляду юридичної професійної діяльності міліції дозволяє стверджувати, що юридична професія як вид соціальної діяльності має давню історію, яка нерозривно пов’язується з історією розвитку права. Її спеціалізація та професіоналізація складається поступово разом із виокремленням соціального прошарку кваліфікованих юристів.

Таким чином, разом із становленням та розвитком права, окремих правових інститутів, зокрема міліції, відбувалося зародження професійного соціального прошарку юристів, існування якого було об’єктивною умовою регламентування правовідносин.

У підрозділі 1.2 «Місце і роль діяльності юристів-міліціонерів в сфері правоохорони» наголошено на тому, що з моменту юридичної легітимації української міліції її організаційно-правовий статус, обсяг і зміст повноважень перебувають у стані перманентного реформування. До певної міри цей процес обумовлений об’єктивними обставинами, пов’язаними зі становленням і розвитком нової української державності та її правової системи, модернізацією виконавчої влади.

Діяльність юристів-міліціонерів здійснюється у будь-якій із основних сфер життя суспільства. Визначено, що юридична практична діяльність міліції – це різновид соціальної діяльності, що здійснюється у практичній, освітній та науковій формах юристами-міліціонерами на професійній основі за допомогою юридичних засобів з метою отримання відповідного правового результату для забезпечення прав та законних інтересів людини і громадянина.

Основними ознаками діяльності юристів в міліції є те, що вона здійснюється у сфері права; її суб’єктами є юристи – спеціально підготовлені фахівці; спрямовується на організацію діяльності інших суб’єктів права; її кінцевою метою є впорядкування та узгодження суспільних відносин; здійснюється за допомогою юридичних засобів; регламентується як правовими, так і іншими соціальними нормами; здійснюється у специфічних формах практичної, наукової та освітньої діяльності.

Наголошено на тому, що головною метою діяльності юристів в міліції є позбавлення будь-якої організації або органу держави можливості обмежувати особу в тих правах і свободах, що гарантуються їй законом; розроблення необхідних наукових і правових положень щодо захисту законних інтересів як громадян, так і міліції в цілому.

Зроблено висновок, що особливість юридичної діяльності міліції полягає в її соціальній ролі та призначенні в системі правоохоронних органів держави як провідного суб’єкта забезпечення внутрішньої безпеки держави, що обумовлює її організаційну структуру, завдання, функції та повноваження її структурних підрозділів, а також використання ними відповідних форм та методів правоохоронної діяльності.

Обґрунтовано, що діяльність юристів в міліції полягає в охороні норм права від будь-яких правопорушень, проведенні оперативно-розшукових заходів, контрольно-ревізійних перевірок, консультування, правового виховання тощо і має на меті контроль за правомірністю діяльності суб’єктів, відповідністю їх діяльності правовим нормам. Правозастосовна діяльність юристів в міліції полягає у застосуванні передбачених законом юридичних заходів для відновлення правопорядку, в тому числі – застосуванні державного примусу до правопорушників і усунення умов, що провокують правопорушення.

Акцентовано увагу на тому, що з огляду на сучасні тенденції розвитку правової держави і ролі юристів в міліції у реалізації державних приписів вона повинна стати активним суб’єктом надання різноаспектних благ і послуг населенню, обсяг яких залежить від її владних повноважень.

У підрозділі 1.3 «Принципи діяльності юристів в міліції» проаналізовано головні, пануючі засади, на яких ґрунтується сучасний порядок організації та здійснення практичної діяльності юристами в міліції.

Під принципами практичної діяльності юристів в міліції запропоновано розуміти вихідні, основні положення, що концентрують у собі досягнення теорії та практики юридичної діяльності, виражають соціальні інтереси та спрямовані на забезпечення виконання функції загальнонормативного орієнтира здійснення діяльності юристами у сфері правоохорони.

Зазначено, що до головних принципів діяльності юристів в міліції слід віднести: законність, верховенство права, рівність суб’єктів перед правом та законом; незалежність; системність; неупередженість і обґрунтованість рішень; професіоналізм; справедливість; гуманність тощо.

Зроблено висновок про існування принципів, що діють у межах окремих видів професійної юридичної діяльності міліції. Запропоновано для забезпечення ефективності діяльності юристів в міліції принципи їх практичної реалізації відобразити у формі конкретних вимог, які ставляться до конкретного виду юридичної діяльності міліції, на рівні законодавчого акта. Це дозволить привести до єдиного знаменника діяльність усіх суб’єктів юридичної діяльності міліції. Разом із тим такі принципи, як законність, верховенство права, справедливість, гуманізм, повага до людини, професійність стосуються всіх напрямів та спеціалізацій у сфері здійснення юридичної діяльності міліції.

У підрозділі 1.4 «Правова регламентація основних функцій та завдань юристів в міліції» зазначено, що категорії «функції» і «завдання» є одними із центральних категорій теоретичної науки, за допомогою яких у науковій літературі розкриваються питання сутності соціального призначення явищ, висвітлюється спрямованість впливу.

Акцентовано увагу на тому, що юридичну діяльність міліції необхідно характеризувати за притаманними їй ознаками та функціями, за допомогою яких вона здійснюється. Вбачається важливим не тільки розкрити змістовий аспект діяльності юристів в міліції, що дозволить виокремити це явище з низки інших, але й з’ясувати призначення цього інституту. Юристи в міліції здійснюють свою діяльність з реалізації відповідних функцій у встановлених формах, певними юридичними методами та відповідно до поставлених завдань. Згідно з науковою теорією адміністративного права під функціями юристів в міліції слід розуміти основні напрями їх впливу на правову реальність.

До найпоширеніших функцій юридичної діяльності міліції належать: збір юридичної інформації; надання правової оцінки різним діям або юридичним фактам у сфері правоохорони; розгляд скарг, заяв, повідомлень; розроблення аналітичних матеріалів, складання довідок, формулювання пропозицій і положень здійснення дій; організаційно-управлінська діяльність; виступи перед офіційними і неофіційними групами людей, засобами масової інформації; тлумачення правових текстів, консультування з правових питань, а також патрулювання, виїзд на місце події, обшуку й інші дії, що стосуються охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.

Підкреслено, що основною формою закріплення функцій, як основних напрямів діяльності юристів в міліції, є нормативні акти.

Зроблено висновок, що основним джерелом визначення обсягу та змісту функцій і завдань діяльності юристів в міліції є законодавство та інші джерела нормативного регулювання. При цьому розширене тлумачення функцій не припускається. Відповідно до завдань, що постають перед юристами в міліції, основними діями, які є змістом їх функцій, є аналіз фактичних обставин справи, вибір та аналіз правових норм, вирішення юридичної справи, тлумачення правових текстів, консультування з правових питань тощо.

Аналіз характеру практичних завдань та функцій юристів в міліції надав можливість визначити основні напрямки удосконалення діяльності міліції у цілому, серед яких: забезпечення єдності й керованості системи; приведення організаційно штатної структури міліції у відповідність до нових соціальних пріоритетів; активізація кадрової політики в міліції, перегляд основних напрямків роботи з особовим складом; зміцнення співробітництва з іншими правоохоронними органами; налагодження взаємодії з населенням, громадськими організаціями, підприємствами й установами всіх форм власності, засобами масової інформації; розширення та поглиблення міжнародного співробітництва у сфері правоохоронної діяльності; налагодження належного фінансового й матеріально-технічного забезпечення міліції; розроблення науково визначеної системи оцінювання ефективності оперативно-службової діяльності підрозділів, служб, окремих працівників міліції

У підрозділі 1.5 «Особливості діяльності юристів в міліції» зазначено, що особливість діяльності юристів в міліції зумовлюється обсягом їх компетенції при здійсненні юридичної діяльності, а також покладенням на неї основного тягаря боротьби зі злочинністю та роботи з профілактики і запобігання злочинам з метою реалізації єдиної державної політики в цій сфері.

Акцентовано увагу на тому, що юридична діяльність міліції в демократичному контексті передбачає ряд концептуальних проблем, основною з яких є оптимальне співвідношення покладених на міліцію завдань, наділення їх у зв’язку з цим примусовими повноваженнями, застосування яких можливе з урахуванням поваги до прав, свобод і законних інтересів громадян.

Юристи в міліції, представники органу виконавчої влади, наділені рядом специфічних ознак та повноважень, які характеризуються тим, що: порядок формування міліції у цілому, її структура і компетенція закріплені нормами права; юристи в міліції наділені правом прийняття юридичних приписів, що є обов’язковими для виконання; установлені цими приписами розпорядження забезпечуються заходами переконання, виховання і можливістю застосування примусової сили держави; юристи в міліції спираються на матеріальне забезпечення своїх розпоряджень, використовуючи можливості розпоряджатися певною частиною коштів з державного бюджету.

Підкреслено, що проголошення політичної незаангажованості юристів в міліції нічим не підкріплене. Механізми, які б реально її забезпечили, не були розроблені в МВС України. Запропоновано в системі МВС України визначити коло посад, які мають «політичне значення», і законодавчо закріпити механізм їх заміщення.

Характерною особливістю діяльності юристів в міліції є те, що вони у стосунках з окремою особою враховують інтереси всього суспільства і, захищаючи його інтереси, нерідко змушені в рамках, встановлених законом, вдаватися до обмеження прав та свобод окремої особи. Але таке обмеження випливає виключно з поваги прав i свобод інших осіб, дотримання вимог моралі, громадського порядку, загального благополуччя.

Запропоновано діяльність юристів в міліції оцінювати, насамперед, за ефективністю забезпечення і захисту прав і свобод громадян. Гарантування прав і свобод є універсальним критерієм оцінювання позитивної ролі юристів-міліціонерів у сфері правопорядку.

Розділ 2 «Шляхи удосконалення діяльності юристів в міліції» складається з трьох підрозділів, де встановлено та окреслено правове становище контролю і нагляду за правозастосовною діяльністю юристів-міліціонерів, поглиблено проаналізовано процес соціального та правового захисту юристів в міліції, запропоновано вирішення зазначених проблем шляхом удосконалення освітньої підготовки юристів та чинного законодавства у сфері правоохорони.

У підрозділі 2.1 «Контроль і нагляд за діяльністю юристів в міліції» на підставі вивчення реального стану юридичної діяльності міліції зазначено, що важливе значення в процесі виконання юристами-міліціонерами своєї професійної діяльності мають такі функції, як контроль і нагляд.

Підкреслено, що вивчення наукової юридичної літератури дозволяє говорити про те, що до характеристики сутності поняття «контроль» у науковців немає єдиного підходу. Контроль, зокрема, визначається і як засіб, і як форму, і як функцію управління, і як діяльність, і як систему, і як умову, і як явище, і як інститут тощо.

Запропоновано під контролем діяльності юристів в міліції розуміти спостереження за діяльністю юристів-міліціонерів з метою одержання певної інформації, що в процесі здійснення контролюючих заходів може бути використана для виявлення позитивних і негативних моментів у їх юридичній діяльності, а також обставин, що сприяють їх виникненню та реалізації.

Суб’єктами державного контролю за юридичною діяльністю міліції можуть бути Президент України, Верховна Рада України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, суд України, Рахункова палата України, Державна контрольно-ревізійна служба, Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України. Нагляд за діяльністю юристів в міліції здійснює Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори.

Аналіз законодавства України підтверджує, що контроль ведеться на всіх рівнях управлінської діяльності, відрізняється за масштабами і місцем, яке посідає відповідний орган у системі правоохоронних органів держави. Особливостями контролю є те, що суспільні відносини в ході його реалізації виступають варіантом відносин влади-підпорядкування, що характерно для адміністративно-правового регулювання, також державний контроль реалізується не лише за діяльністю підрозділів і їхніх посадових осіб, але й за окремо взятими напрямками діяльності юристів в міліції щодо своєчасності й ефективності виконання конкретних норм правових актів. Громадський контроль за діяльністю юристів в міліції можуть здійснювати, відповідно, громадяни України, громадські організації, що утворені згідно з Конституцією України, та засоби масової інформації щодо захисту прав і свобод людей та задоволення їх політичних, економічних, соціальних і культурних інтересів.

Зроблено обґрунтований висновок про необхідність розроблення проекту відповідного нормативного правового акта у вигляді інструкції або типового положення про проведення контролю в системі органів внутрішніх справ.

У підрозділі 2.2 «Соціальний та правовий захист юристів в міліції» зазначено, що, на відміну від громадян, які не перебувають на державній службі, для юристів в міліції передбачені певні обмеження та заборони, що обумовлює відповідне законодавче закріплення підвищених гарантій їх правового та соціального захисту.

До ознак державного захисту юристів в міліції віднесено такі: він складається із сукупності конкретних заходів (правових, економічних, соціальних, організаційних та ін.); такі заходи визначаються органами державної влади і реалізуються відповідно до певних процедур; основною метою державного захисту є забезпечення морального, матеріального і фізичного благополуччя працівників міліції, а також створення належних умов для ефективного виконання ними своїх обов’язків і реалізації прав; дія деяких заходів державного захисту поширюється не тільки на працівників міліції, але й на членів їхніх родин, а іноді й на інших осіб.

Зазначені вище ознаки дали змогу визначити державний захист юристів в міліції як діяльність держави щодо прийняття і застосування заходів правового, економічного, організаційного характеру, спрямованих на створення сприятливих умов для ефективної реалізації юристами-міліціонерами своїх прав і обов’язків, а також відновлення порушених прав, усунення небезпеки їхнього порушення та забезпечення особистої безпеки і підтримки гідного рівня життя членів їхніх родин.

Соціальний захист юристів в міліції визначено як систему соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб та компенсують певні обмеження, встановлені законодавством щодо цієї категорії осіб. Соціальний захист зазначених працівників міліції прямо пов’язаний з їх соціальним статусом, престижністю професії. Від соціального захисту залежить авторитет персоналу міліції, її престиж у свідомості населення.

У підрозділі 2.3 «Сучасна освіта та підготовка юристів в міліції» обґрунтовано важливість ефективної системи юридичної освіти для працівників міліції. На сьогодні фактичний стан справ у системі юридичного навчання міліціонерів сприймається через призму двох стандартів: по-перше, нормативно визначених у документах національного та міжнародного рівня; по-друге, доктринально розглянутих у працях представників науково-педагогічної еліти. Щодо першого слід зазначити, що ці стандарти стосуються більшою мірою стратегічних питань, щодо другого – зауважити, що викладачі, науковці й практики обговорюють більше проблеми тактики.

Зазначено, що для забезпечення на достатньому та необхідному рівні потреби практики у фахівцях юридичної професії слід провести певну ревізію (перереєстрацію) існуючих навчальних закладів юридичного профілю в системі МВС України відповідно до державних стандартів з організації навчання, здатності забезпечення необхідного рівня у наданні освітніх послуг.

Підкреслено, що такої сукупності завдань і проблем, котрі постають сьогодні у сфері правоохорони, система ОВС ще не знала. Для вдосконалення освітньої підготовки юристів в міліції необхідно вдосконалити систему юридичної освіти за такими основними напрямками:

– розвиток нормативної та організаційно-структурної складової (удосконалення законодавчої та відомчої нормативно-правової бази, підвищення ефективності організаційно-управлінської діяльності, удосконалення структури та управління в межах конкретного відомчого вищого закладу освіти та ін.);

– підвищення ефективності навчального процесу (покращення якості викладання, розроблення і впровадження нових методик навчання, удосконалення методичної роботи, поліпшення якості педагогічного процесу, застосування нових методів організації навчального процесу, широке залучення новітніх технологій, передусім інформаційних, тощо);

– удосконалення соціальної, психологічної, виховної роботи (підвищення ефективності професійної орієнтації та професійного відбору, психологічного супроводження навчального процесу, соціальної роботи та соціальних досліджень).