АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ПРОТИДІЇ ПРАВОПОРУШЕННЯМ В ГАЛУЗІ ФІНАНСІВ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв’язок з науковими планами та програмами, мету і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації та публікації результатів дослідження.

Розділ 1 «Сутність та види адміністративно-правових засобів протидії правопорушенням в галузі фінансів» складається з трьох підрозділів, у яких проаналізовано суспільні відносини в галузі фінансів як об’єкт адміністративно-правового регулювання, виділено та охарактеризовано адміністративні правопорушення в галузі фінансів, визначено поняття та особливості, здійснено систематизацію та класифікацію адміністративно-правових засобів протидії правопорушенням в галузі фінансів.

У підрозділі 1.1 «Суспільні відносини в галузі фінансів як об’єкт адміністративно-правового регулювання» проаналізовано різні підходи до поняття фінансів як правової, так і економічної категорії, їх особливості та сутність, що розглядається через характеристику притаманних їм функцій. Доведено, що фінанси є складним багатоплановим суспільним явищем, яке характеризується різними сутнісними ознаками та формами прояву.

Окрему увагу приділено суспільним відносинам, що підлягають адміністративно-правовому регулюванню в галузі фінансів. До них віднесено суспільні відносини щодо організації та забезпечення контролю за формуванням, розподілом та використанням централізованих та децентралізованих грошових фондів шляхом використання контрольної функції фінансів та застосування адміністративних стягнень у випадку вчинення правопорушень.

У підрозділі 1.2 «Характеристика правопорушень в галузі фінансів» досліджено загальний, родовий та видовий об’єкти адміністративних правопорушень, що передбачені главою 12 КУпАП «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності». Обґрунтовано, що об’єкт правопорушень, закріплених главою 12 КУпАП, становлять суспільні відносини в галузі фінансів та господарської діяльності як родові об’єкти адміністративних правопорушень. У підрозділі схарактеризовано також об’єктивну сторону зазначених правопорушень, визначено її форми, види складних діянь, основні та факультативні ознаки; види суб’єктів (які об’єднано в кілька груп) та суб’єктивну сторону адміністративних правопорушень в галузі фінансів, у рамках якої розглянуто вину, її форми, мету вчинення правопорушення та корисливий мотив.

У підрозділі 1.3 «Поняття та види адміністративно-правових засобів протидії правопорушенням в галузі фінансів» визначено основні підходи до розуміння правових засобів у загальній теорії права. Зроблено висновок, що під адміністративно-правовими засобами необхідно розуміти систему адміністративно-правових норм (засоби-встановлення) та дій, спрямованих на їх практичну реалізацію (засоби-діяння), які розглядаються з позиції їх функціонального призначення для вирішення певного кола завдань, регулювання відповідних суспільних відносин.

З метою надання повної характеристики адміністративно-правовим засобам протидії правопорушенням в галузі фінансів було проаналізовано поняття протидії правопорушенням та боротьби з правопорушеннями. На підставі проведеного дослідження протидію правопорушенням визнано складовою боротьби з правопорушеннями, а також доведено, що протидія правопорушенням в галузі фінансів полягає в застосуванні виключно адміністративно-примусових заходів.

Дослідження системи примусових заходів, які застосовуються з метою протидії правопорушенням в галузі фінансів, дало можливість поділити їх на такі три групи: 1) адміністративно-запобіжні заходи протидії правопорушенням в галузі фінансів; 2) заходи адміністративного припинення, що застосовуються з метою протидії правопорушенням в галузі фінансів; 3) заходи адміністративної відповідальності за правопорушення в галузі фінансів.

Розділ 2 «Адміністративно-примусові засоби протидії правопорушенням в галузі фінансів» містить чотири підрозділи, в яких піддано науковому аналізу конкретні адміністративно-примусові засоби у діяльності суб’єктів протидії правопорушенням в галузі фінансів, в тому числі міліції.

У підрозділі 2.1 «Адміністративно-запобіжні заходи протидії правопорушенням в галузі фінансів» звернуто увагу, що адміністративно-запобіжні заходи протидії правопорушенням в галузі фінансів належать до найважливіших адміністративно-примусових засобів у діяльності суб’єктів протидії правопорушенням в галузі фінансів. Їх застосування створює необхідні умови для неухильного додержання законів в галузі фінансів, виявлення і припинення відповідних правопорушень, відвернення їх можливих шкідливих наслідків, має за мету захистити інтереси економічної безпеки держави, не допустити вчинення порушень фінансового порядку, тобто ці заходи мають чітку профілактичну спрямованість. Застосовувати адміністративно-запобіжні заходи в установлених законом випадках можна навіть за відсутності правопорушень (відсутності відомостей про наявність того чи іншого правопорушення, хоча воно фактично може мати місце) та передбачає застосування певних обмежень до суб’єктів суспільних відносин в галузі фінансів, у чому і виявляється їх примусовий характер.

Дисертантом наголошено, що застосування адміністративно-запобіжних заходів протидії правопорушенням в галузі фінансів має свої особливості, які зумовлені імперативним та грошовим характером відносин у цій сфері. Зроблено висновок, що застосування згаданих заходів сприяє запобіганню та виявленню правопорушень, а в деяких випадках – і злочинів в галузі фінансів, забезпеченню вчасного надходження податків, зборів та інших загальнообов’язкових платежів, доцільного розподілу та цільового використання коштів централізованих та децентралізованих грошових фондів.

У підрозділі 2.2 «Заходи адміністративного припинення, що застосовуються з метою протидії правопорушенням в галузі фінансів» встановлено, що відповідні заходи застосовуються з метою швидкого та ефективного припинення протиправної поведінки в галузі фінансів, а також недопущення настання її шкідливих наслідків. Зокрема, зазначено, що застосування заходів адміністративного припинення може здійснюватися як в інтересах суспільства, так і в інтересах самого суб’єкта адміністративного правопорушення в галузі фінансів, оскільки дозволяє запобігти діям чи подіям, які можуть погіршити його фінансово-господарський стан. Підкреслено, що заходи адміністративного припинення застосовуються у випадку, коли необхідно припинити протиправні діяння в галузі фінансів. У деяких випадках заходи адміністративного припинення виконують також функцію процесуального забезпечення примусового стягнення податків, зборів (обов’язкових платежів).

У дисертації підкреслено, що заходи адміністративного припинення, які застосовуються з метою протидії правопорушенням в галузі фінансів, досить неоднорідні за своїми характеристиками. Для виявлення їх сутності та змісту, а також встановлення існуючих взаємозв’язків між окремими заходами й визначення їх різновидів автором здійснено їх аналіз та класифікацію. На підставі узагальнення отриманих результатів дисертантом вказано, що потенціал деяких заходів адміністративного припинення, які застосовуються з метою протидії правопорушенням в галузі фінансів, потребує коригування як за рахунок поглибленого доктринального дослідження, так і за рахунок удосконалення нормативних засад їх застосування.

У підрозділі 2.3 «Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі фінансів та проблеми її реалізації» досліджено різні підходи до розуміння адміністративної відповідальності, а відповідно і до загальних ознак, що її характеризують.

У підрозділі приділено значну увагу аналізу адміністративних стягнень, які застосовуються за вчинення адміністративних правопорушень в галузі фінансів, – попередження та штрафу. Дисертант доходить висновку, що попередження як засіб протидії правопорушенням в галузі фінансів може бути передбачено лише за вчинення правопорушення з необережності та накладатися лише один раз у випадку вчинення правопорушення вперше, малозначності проступку, наявності пом’якшуючих і відсутності обтяжуючих обставин тощо.

Окрему увагу приділено висвітленню проблем дублювання положень КУпАП у спеціальних законах, що регулюють питання відповідальності за порушення суспільних відносин в галузі фінансів. Доведено, що проблеми реалізації адміністративної відповідальності в галузі фінансів пов’язані із прогалинами в нормативно-правовому регулюванні та недосконалістю організації діяльності суб’єктів протидії правопорушенням в галузі фінансів. Це свідчить про необхідність внесення змін до чинного законодавства.

У підрозділі 2.4 «Особливості застосування міліцією адміністративно-примусових заходів протидії правопорушенням в галузі фінансів» наголошено, що питання адміністративно-примусових заходів у діяльності міліції було предметом ґрунтовних досліджень низки провідних учених, що дало змогу визначити особливості застосування деяких адміністративно-примусових заходів у контексті протидії правопорушенням в галузі фінансів та ряду специфічних адміністративно-примусових заходів, що застосовуються підрозділами Державної служби боротьби з економічною злочинністю і спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю МВС України.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення порядку реалізації адміністративно-правових засобів протидії правопорушенням в галузі фінансів» містить конкретні пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання діяльності уповноважених суб’єктів щодо протидії правопорушенням в галузі фінансів та порядку притягнення до адміністративної відповідальності. Зокрема виділено основні напрямки роботи в зазначеній сфері, а саме: розроблення і прийняття нових нормативних актів, у яких більш детально і чітко були б закріплені повноваження суб’єктів протидії правопорушенням в галузі фінансів щодо застосування адміністративно-примусових засобів; внесення змін і доповнень до чинних нормативних актів з метою вдосконалення останніх; поліпшення організаційного забезпечення такої діяльності; підвищення рівня професійної підготовки працівників суб’єктів протидії правопорушенням в галузі фінансів тощо.