| summary: |
У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, простежується зв’язок роботи з науковими програмами й темами, формулюються її мета й завдання, визначаються об’єкт, предмет і методи дослідження, розкриваються наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, міститься інформація про апробацію й публікації результатів дисертаційного дослідження.
Розділ 1. «Теоретико-правові засади дисциплінарної відповідальності суддів» складається із 2-х підрозділів.
У підрозділі 1.1. «Правове регулювання дисциплінарної відповідальності суддів: національний і міжнародний аспекти» здійснено порівняльний аналіз міжнародних нормативно-правових актів, що установлюють стандарти діяльності суддів, і норм чинного законодавства України про дисциплінарну відповідальність посадових осіб судової влади. Найважливіші положення з питання дисциплінарної відповідальності суддів містяться в Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», що є чинною і для України. Нею названо 6 принципів, що стосуються незалежності суддів, зокрема, VI принцип визначено як «невиконання обов’язків і дисциплінарні порушення». У ч. 1 цього принципу зазначено: якщо судді не виконують своїх обов’язків ефективно й неупереджено або мають місце дисциплінарні порушення, мають бути вжиті всі необхідні заходи, за умови, що вони не впливають на незалежність правосуддя.
Зроблено висновок, що серед міжнародно-правових актів, що стосуються суддів, бракує такого документу, який би повністю був присвячений питанню дисципліни праці посадових осіб судової гілки влади й наслідків її порушення. Зазвичай ці питання розглядались у зв’язку з установленням і гарантуванням незалежності суду й суддів як фундаментального принципу функціонування судової влади.
Позитивним слід визнати те, що новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів», прийнятий Верховною Радою України, є результатом систематизації законодавства, що визначає підвалини судоустрою і статусу суддів як посадових осіб судової гілки влади. Наявність такого Закону, яким урегульовано певну сферу суспільних відносин, гарантує системний підхід законодавця до відповідного предмета правового регулювання, дозволяє швидко й оперативно відшукати потрібну правову норму, полегшує користування нормативними актами з боку як державних органів та їх посадовців, так і окремих громадян.
У підрозділі 1.2. «Дисциплінарна відповідальність суддів: природа, ознаки, характеристика» акцентовано увагу на характеристиці дисциплінарної відповідальності посадових осіб судової влади як виду юридичної за трудовим правом України. Дисциплінарна відповідальність суддів має певну структуру, що відображена в професійному (спеціальному) законодавстві. Останнє входить до системи джерел трудового права України й передбачає такі елементи структури дисциплінарної відповідальності суддів: (а) підстави дисциплінарної відповідальності суддів; (б) її суб’єкт; (в) умови настання; (г) заходи дисциплінарної відповідальності суддів; (д) дисциплінарне провадження щодо них.
Дисертанткою обстоюється трудова природа інституту дисциплінарної відповідальності суддів. Судді, незважаючи на свій особливий статус, урегульований спеціальним законодавством, також є учасниками трудових відносин і так само користуються трудовими правами й несуть трудові обов’язки, як і всі працівники. Особливих ознак суб’єкта відповідальності (державних службовців, суддів, працівників органів внутрішніх справ) не досить для ускладнення розуміння закономірностей і зв’язків, що відбиваються в юридичних приписах і в цілому в юридичній конструкції цього правового інституту.
Висловлено міркування, що суб’єктний склад правовідносин, учасником яких може бути суддя, їх зміст, характерні риси, правові способи забезпечення поведінки їх сторін різняться залежно від виду таких відносин. Так, відносини, що виникають у процесі виконання суддею професійних (посадових) обов’язків, мають трудову природу, оскільки в них реалізується його право на працю, гарантоване Конституцією України кожному громадянинові. Адміністративні ж відносини судді є зовнішніми, у них виявляється статус судді як посадової особи, наділеної владою здійснювати одну з основних функцій держави – правосуддя. Розглядаючи правовий статус суддів виключно з точки зору адміністративних повноважень, ми звужуємо права цієї категорії державних службовців, фактично заперечуємо їх право на працю. Навпаки, визнання за суддями трудового статусу означає, що, володіючи трудовим правами й обов’язками, вони можуть бути притягнені до дисциплінарної (або матеріальної) відповідальності за їх невиконання.
Розділ 2. «Матеріально-правовий аспект дисциплінарної відповідальності суддів» складається з 4-х підрозділів.
У підрозділі 2.1. «Особливості дисциплінарної відповідальності суддів» обґрунтований спеціальний характер дисциплінарної відповідальності посадових осіб судової влади, зумовлений дією принципу єдності й диференціації трудового права.
Дисертанткою зауважено, що притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності має свою специфіку, що проявляється у підставах, видах дисциплінарних санкцій, і порядку її реалізації. Наводяться ознаки дисциплінарної відповідальності суддів, які вирізняють її з інших видів, зокрема: (а) обов’язковість настання; (б) настання відповідальності незалежно від наявності чи відсутності наслідків дисциплінарного проступку; (в) самостійна підстава – дисциплінарний проступок судді; (г) спеціальний суб’єкт відповідальності, яким може бути суддя будь-якого рівня і спеціалізації; (д) установлення дисциплінарної відповідальності за порушення конкретних норм права, що регулюють трудові права й обов’язки суддів, що містяться у спеціальному (професійному) законодавстві про статус суддів, кримінально-процесуальному, цивільно-процесуальному і адміністративно-процесуальному законодавстві; (е) застосування дисциплінарних стягнень, що полягають у догані, звільненні з посади; (ж) настання відповідальності за порушення не лише трудових прав та обов’язків, а й етичних норм, за вчинення проступків, несумісних зі званням судді; (з) спеціальний порядок її реалізації – дисциплінарне провадження (процедура), що характеризується стадійністю, здійснюється в процесуальній формі; (і) органами, уповноваженими притягати суддів до дисциплінарної відповідальності є Вища кваліфікаційна комісія суддів і Вища рада юстиції; (к) особливий порядок зняття дисциплінарних санкцій та оскарження рішень про застосування дисциплінарних стягнень до суддів.
У підрозділі 2.2. «Підстави й умови дисциплінарної відповідальності суддів» дисертанткою запропоновано дефініції понять: (1) «спеціальний дисциплінарний проступок» - невиконання або неналежне виконання спеціальним суб’єктом своїх трудових (професійних) прав та обов’язків, порушення ним установлених законом обмежень, за які передбачено заходи дисциплінарної відповідальності за трудовим правом України; (2) «дисциплінарний проступок судді» – винне невиконання або неналежне виконання ним установлених законодавством правомочностей та обов’язків або вчинення ним негідного вчинку, який дискредитує його як суддю.
Дисциплінарному проступку судді, як підставі дисциплінарної відповідальності, притаманні певні ознаки, які характеризують його наступним чином: (1) це суспільно-шкідливе порушення службово-трудової дисципліни конкретного суду; (2) воно вчинено суддею – посадовою особою судової влади, обраною або призначеною згідно із законом; (3) полягає в (а) недотриманні вимог, установлених законодавством про статус суддів; (б) недодержанні суддівських обмежень і заборон; (в) невиконанні або неналежному виконанні суддею покладених на нього трудових обов’язків; (г) невиконанні або неналежному виконанні наданих йому правомочностей; (д) порушенні встановленого розпорядку роботи суду; (4) це вчинення дій, що визнаються порушеннями суддівської етики або норм суспільної моралі; (5) ці вчинки дискредитують судову владу й завдають шкоди суспільству й державі; (6) таке порушення тягне за собою застосування особливих заходів дисциплінарних стягнень, передбачених спеціальним законодавством; (7) суддя відповідальний перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів і Вищою радою юстиції України, які уповноважені застосовувати до представників судової влади дисциплінарні стягнення при вчинення ними правопорушень.
Дисертанткою охарактеризовано підставу дисциплінарної відповідальності посадових осіб судової влади, проаналізовано її динамічний розвиток у спеціальному законодавстві про статус суддів. Запропоновано доповнити ч. 1 ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» новою підставою дисциплінарної відповідальності – пунктом 31 у такій редакції: «Протиправне невиконання або неналежне виконання суддею наданими правами (правомочностями)». Така поведінка також є порушенням суддівської дисципліни, як і невиконання або неналежне виконання ними службових обов’язків.
У підрозділі 2.3. «Суддівська етика» визначено формулювання категорії «суддівська етика» як стандарти професійної поведінки суддів, що характеризуються наявністю підвищених моральних вимог, зумовлених високою відповідальністю їх діяльності.
Обґрунтовано потребу в розробці вітчизняного законодавства про етичний статус суддів, запропоновано структуру та зміст Кодексу суддівської етики. Саме ним мають визначатися вчинки, несумісні зі званням судді, які ганьблять його честь і гідність: визначатися критерії систематичності етичних порушень судді чи одноразового грубого порушення правил суддівської етики. Дисертанткою висвітлено основні етичні засади діяльності посадових осіб судової влади, зокрема неупередженість, совість, обов’язок, гуманність, справедливість, відповідальність, честь, гідність тощо, а також проблема суддівських помилок.
У підрозділі 2.4. «Дисциплінарні стягнення, що застосовуються до суддів» запропоновано дефініцію поняття «дисциплінарні стягнення суддів» як сукупність передбачених спеціальним законодавством про статус суддів заходів державного примусу, застосовуваних до суддів за порушення ними своїх професійних прав та обов’язків, суддівських обмежень, у яких виражається державний і суспільний осуд учиненого. Наведені риси дисциплінарних стягнень, що властиві суддям.
Зроблено висновок, що необхідно розрізняти звільнення судді з посади як припинення його повноважень з підстав, не пов’язаних з виконанням ним трудових обов’язків, і звільнення як захід дисциплінарної відповідальності, застосовуваний за вчинення такою особою дисциплінарного проступку.
Проаналізовані спеціальне законодавство про статус суддів у його розвитку і матеріали дисциплінарної практики щодо суддів, що дало змогу дійти висновку про доцільність розширення видів дисциплінарних стягнень суддів: за наявності й інших санкцій (крім встановлених законодавством) дисциплінарні органи зможуть взяти до уваги найменші деталі справи й обрати таке дисциплінарне стягнення, яке найкраще відповідало б кожному конкретному випадку. З урахуванням викладеного необхідно законодавчо закріпити наступні види дисциплінарних стягнень, що можуть бути застосовані до судді: це обговорення, догана, процедура підтвердження кваліфікаційного класу, пониження і позбавлення кваліфікаційного класу, звільнення з посади.
Розділ 3. «Процесуально-правовий аспект дисциплінарної відповідальності суддів» містить 4 підрозділи.
У підрозділі 3.1. «Поняття, характеристика дисциплінарного провадження щодо суддів» обстоюється позиція, що дисциплінарне провадження щодо суддів – це сукупність процесуальних дій уповноважених суб’єктів (дисциплінарних органів) та інших учасників процесу (суддів), заінтересованих у розгляді дисциплінарної справи, спрямованих на її вирішення і реалізацію дисциплінарної відповідальності суддів.
Основним призначенням дисциплінарної процедури щодо суддів є (а) забезпечення єдиного порядку притягнення їх до дисциплінарної відповідальності і (б) регламентація процесу державно-правового примусу й удосконалення механізму застосування матеріальних норм спеціального законодавства про статус суддів з метою забезпечення виконання посадовими особами судової влади професійних обов’язків з відправлення правосуддя.
У підрозділі 3.2. «Органи, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо суддів, їх повноваження» акцентовано увагу на змінах у системі органів дисциплінарного провадження, що передбачені новим Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Названим Законом передбачено дворівневу систему дисциплінарного провадження: дисциплінарне провадження стосовно суддів місцевих та апеляційних судів здійснює Вища кваліфікаційна комісія суддів України, стосовно суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України – Вища рада юстиції; передбачено створення служби дисциплінарних інспекторів. Обґрунтовано недоцільність наведених змін.
Дисертанткою висвітлені склад і дисциплінарні повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і Вищої ради юстиції, пов’язані з реалізацією дисциплінарної відповідальності посадових осіб судової влади.
У підрозділі 3.3. «Стадії дисциплінарного провадження щодо суддів» подано детальну характеристику стадіям дисциплінарного провадження щодо суддів. Порядок притягнення суддів судів місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих і Верховного Суду України передбачає одні й ті самі стадії провадження, хоча він установлений різними законами – «Про судоустрій і статус суддів» (ст. 89) та «Про Вищу раду юстиції» ( ст. 39). Названі стадії дисциплінарного провадження стосовно суддів: (1) перевірка даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності; (2) відкриття дисциплінарної справи; (3) розгляд дисциплінарної справи; (4) прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.
Запропоновано ч. 4 ст. 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викласти у такій редакції: «Дисциплінарне стягнення до судді може застосовуватися протягом усього строку його перебування на посаді судді незалежно від часу вчинення й виявлення проступку». Такий самий строк необхідно встановити й у Законі України «Про Вищу раду юстиції» у ст. 43. Запропоновані зміни сприятимуть зміцненню дисципліни в суддівському корпусі, унеможливлять випадки уникнення суддями покарання за вчинені дисциплінарні проступки.
У підрозділі 3.4. «Порядок оскарження рішення в дисциплінарній справі» визначено підстави і порядок оскарження суддями рішень в дисциплінарних справах, висвітлені повноваження Вищої ради юстиції як органу, уповноваженого розглядати скарги суддів на рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Проаналізовано альтернативний порядок оскарження, за яким суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення ВККС України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у Вищому адміністративному суді України.
Проаналізовано матеріали дисциплінарної практики, установлено найбільш поширені види порушень законодавства з боку дисциплінарних органів при реалізації ними дисциплінарної відповідальності щодо суддів.
|
