КРИМІНАЛЬНА РЕЄСТРАЦІЯ : ЗАГАЛЬНОПРАВОВІ, ПРОЦЕСУАЛЬНІ, ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ТАКТИКО-КРИМІНАЛІСТИЧНІ ПИТАННЯ

summary

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, визначаються ступінь її наукової розробленості, мета, завдання й методи дослідження; зв’язок роботи з державними програмами боротьби зі злочинністю і науковою темою кафедри кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України; визначаються наукова новизна і практичне значення отриманих результатів дослідження; вказуються конкретні форми їх апробації й впровадження в навчальний процес і практичну діяльність з розслідування злочинів.

Розділ перший — «Кримінальна реєстрація в системі інформаційного забезпечення розкриття і розслідування злочинів» складається з двох підрозділів.

У підрозділ 1.1 «Історія виникнення і розвиток кримінальної реєстрації», зазначається, що нагальну потребу у кримінальній реєстрації з метою протидії злочинності, встановлення злочинців, можна прослідкувати з моменту виникнення держави і становлення державності. На всіх етапах розвитку держави основною метою реєстрації був ефективний захист суспільства від осіб, які порушують закон. Потреба суспільства в інформації про злочинців, була причиною створення багатьох засобів і способів кримінальної реєстрації ще на докриміналістичному (донауковому) етапі її розвитку. Проведений автором аналіз різноманітних джерел показав, що реєстрація, яка виникла в примітивних формах, в подальшому збагатилася низкою різноманітних науково обґрунтованих способів.

Кримінальна реєстрація в докриміналістичний період своєї історії ідентифікаційних функцій не виконувала. Спрямовувалася на те, щоб надати засудженим таких ознак, які б відрізняли їх від інших людей, і одночасно виконувала функцію покарання. Була відсутня наукова обґрунтованість вище згаданих засобів, вони не утворювали єдиної системи. Реєстрація взагалі носила пасивний характер і спрямовувалася на фіксацію даних. Неспроможність цих донаукових форм стала очевидною, цю проблему необхідно було вирішувати на основі науки, спираючись на досягнення в її окремих галузях.

Врахування цього фактору, призвело до того, що вже наприкінці XIX — початку XX ст.ст. в більшості провідних країн світу були розроблені та впроваджені в практичну діяльність такі методи реєстрації, як дактилоскопічний, антропометричний, метод «словесного» портрету та реєстрація за способом вчинення злочину. Такі методи реєстрації дозволяли : безпомилково ідентифікувати особу, яка раніше була в полі зору правоохоронних органів; перевіряти особу, яку затримали за підозрою у вчиненні злочину, на причетність до нерозкритих злочинів.

Дисертантом зазначається, що поява і використання дактилоскопічної системи реєстрації злочинців, а потім реєстрації по способу вчинення злочину, довідково-допоміжних масивів і натурних колекцій, означало перехід реєстрації на новий якісний рівень — від простої кримінальної реєстрації, яка інформувала про осіб, що підлягали кримінальному покаранню і вчинених ними злочинів, до забезпечення правоохоронних органів інформацією для активного і цілеспрямованого розшуку невідомих злочинців, розкриття і розслідування злочинів.

Проведений у підрозділі хронологічний аналіз історичних джерел та публікацій інших авторів дозволив виділити етапи розвитку кримінальної реєстрації: перший — донаукова форма реєстрації або докриміналістичний період; другий — криміналістичний період реєстрації (появу інформації про злочинця, в якості облікових ознак, а не самого об’єкту злочину, зокрема, створення колекцій реєстраційних фотознімків та антропометричної реєстрації, запровадження дактилоскопічної системи реєстрації, розробка та запровадженням опису зовнішності за правилами «словесного» портрету, ведення допоміжних колекцій; третій — період накопичення теоретичних знань та створення основної та допоміжної системи реєстрації.

У підрозділі 1.2 «Сучасний стан кримінальної реєстрації» зазначається, що зміст кримінальної реєстрації становить система матеріальних об’єктів (колекції, картотеки, бази даних, інші сховища інформації) і практична реєстраційна діяльність.

Сучасна система кримінальної реєстрації, за неповними відомостями, обіймає понад 30 видів різних за походженням і особливостями об’єктів. Автором обгрутовується, що диференціація обліків доцільна за їх цільовим призначенням й особливостями об’єктів, які облікуються, способами виявлення і фіксації ознак, які характеризують об’єкти обліку, особливостями організації обліків. Відповідно підтримується класифікація обліків виходячи з мети та завдань кримінальної реєстрації, за ступенем централізації, за рівнем механізації, за видами, за специфікою реєстраційної інформації, за формою обліку, за засобом фіксації інформації.

Сьогодення визначає необхідність розробки програми і конкретних заходів по вдосконаленню організації системи реєстрації в цілому, визначення напрямів оновлення існуючих і створення нових видів обліків, доцільності й технічних можливостей їх автоматизації, а також впровадження нових методів збирання необхідних даних про об’єкти, що реєструються, більш раціональних форм облікових документів.

Другий розділ «Наукові основи кримінальної реєстрації» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Розвиток наукових основ кримінальної реєстрації» автор дійшов висновку, що поняття кримінальної реєстрації як підрозділу криміналістичної техніки, є ширшим ніж поняття криміналістичного обліку чи навіть їх системи. Тому обґрунтовується думка, що облік — діяльність по збору, обробці, накопиченню й видачі користувачам криміналістично значимої інформації про об’єкт обліку, а кримінальна реєстрація є системою наукових положень, заснованих на них висновків, узагальнень, розроблених на цій базі технічних засобів і методик їх застосування, інформаційні масиви, а також практична діяльність по інформаційному криміналістичному забезпеченню. Автором зазначається, що у діяльності по виявленню, розкриттю та розслідуванню злочинів важливим є не технологія облікової роботи, а повна й достатня інформація про зареєстровані об’єкти.

Підтримується думка, що для науковців повинна стати важливою проблема інформаційного забезпечення, і саме з погляду вирішення цього завдання необхідно розглядати структуру і процес функціонування усієї системи кримінальної реєстрації.

Зазначається, що вчення про кримінальну реєстрацію у своїй основі базується на матеріалістичному розумінні оточуючого нас світу, законах діалектики і теорії пізнання. Розвиток кримінальної реєстрації органічно пов’язано з теорією криміналістичної ідентифікації, вченнями про механізм слідоутворення і способи вчинення злочинів та фіксацією доказової інформації. Сьогодні можна говорити, що кримінальна реєстрація сформувалась як одна з найважливіших окремих криміналістичних теорій.

Як окрема криміналістична теорія вчення про кримінальну реєстрацію являє собою систематизоване знання про визначене коло об’єктів і явищ реального світу : про види кримінальної реєстрації, їхні зв’язки між собою і з іншими техніко-криміналістичними засобами, характер і зміст інформації, що зберігається, принципах, способах і формах її систематизації, збереження, пошуку і передачі, про оптимальну організацію і управління реєстраційними апаратами тощо. У широкому розумінні об’єктом цієї теорії є кримінальна реєстрація як різновид практичної діяльності по боротьбі зі злочинністю.

Автором підтримується думка, що кримінальна реєстрація є підрозділом криміналістичної техніки, і являє собою засновану на застосуванні закономірностей існування, функціонування й практичного використання криміналістично значимої інформації про механізм злочину і його складових елементах систему наукових положень і висновків, а також відповідних їм технічних засобів, методів і практичної діяльності оперування інформацією, застосовуваних з метою повного, своєчасного й достатнього криміналістичного інформаційного забезпечення діяльності по виявленню, розкриттю, розслідування та попередженню злочинів.

Обґрунтовується думка, що криміналістичні обліки можна розглядати як підсистему кримінальної реєстрації, об’єднану певними цілями й завданнями, а також єдиною процедурою обліку, способами й формами їх зосередження, систематизації й обробки інформації про об’єкти реєстрації, які ведуться з метою інформаційного криміналістичного забезпечення діяльності по виявленню, розкриттю, розслідування та попередженню злочинів.

У підрозділі 2.2 «Правові питання ведення кримінальної реєстрації» автор, дійшов висновку, що формування наукових основ кримінальної реєстрації тісно пов’язане з розвитком нормативно-правової бази, яка регламентує цей вид діяльності органів внутрішніх справ. Право відіграє важливу організуючу й регулятивну роль на всіх етапах реєстраційної діяльності органів внутрішніх справ.

Правове забезпечення кримінальної реєстрації, зокрема з питань ве­дення обліків, включає відповідні правові норми, які містяться в нормативно-правових актах усіх видів і рівнів : Конституції України, законах України, указах Президента, постановах Верховної ради та Кабінету Міністрів, наказах й інструкціях МВС, міжнародних договорах й угодах про правову допомогу між державами.

В підрозділі зазначається, що система кримінальної реєстрації не передбачена кримінально-процесуальним законом, проте порядок її використання визначається вимогами КПК України, стосовно правил вилучення і зберігання речових доказів (ст. 79), отримання зразків для порівняльного дослідження (ст. 199), залучення спеціаліста до участі в слідчих діях (ст. 128¹), призначення судових експертиз (ст. 75 і 196).

Практичне використання криміналістичних обліків у ході розслідування злочинів повинно здійснюватися відповідно до принципів та норм кримінального процесу. У цьому аспекті виняткового значення набуває вирішення питання про припустимість залучення результатів перевірок за масивами обліків як джерела доказів за справою, що потребує перегляду положень кримінально-процесуального законодавства та практики діяльності правоохоронних органів.

Розділ третій — «Перспективи розвитку кримінальної реєстрації і шляхи підвищення ефективності її використання» складається з трьох підрозділів.

У підрозділ 3.1 «Використання обліків при розкритті та розслідування злочинів», зазначається, що діяльність експертної служби по інформаційно криміналістичному забезпеченню розслідування злочинів багатогранна. Донедавна у своїй роботі ця служба обмежувалася, в основному, функціями виконання доручень слідчих і оперативних працівників, вирішенням питань, які ставилися в постанові слідчого про призначення експертизи або у запитах, що направляються працівниками карного розшуку та інших служб. Сьогодні реєстраційні масиви органів внутрішніх справ, які містять криміналістично значиму інформацію, відіграють важливу роль у розкритті й розслідуванні злочинів.

Однак ефективному використанню цієї інформації перешкоджає низка недоліків, характерних для організації обліків, а саме: а) відсутність єдиної методики ведення обліків, недосконалість схеми інформаційного криміналістичного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ; б) значна кількість нормативних актів по веденню різних видів обліків, які неоднозначно визначають їх функціонування, тому працівники, які безпосередньо протидіють злочинності, не мають чіткого уявлення про місце знаходження тієї чи іншої облікової інформації; в) недостатня централізація окремих обліків, яка перешкоджає одночасному отриманню узагальненої інформації про облікові об’єкти; г) дублювання окремих обліків на різних рівнях; д) недостатній рівень автоматизації збору, обробки й видачі інформації.

У підрозділі зазначається, що із ростом злочинності набуває актуальності активізація своєчасного отримання й використання всієї інформації, яка перебуває в причинно-наслідковому зв’язку з подією злочину. Тому в останні роки значення набуває комплексний підхід до формування кримі­налістичних обліків. Такий підхід передбачає подальшу пошукову роботу експерта і включає комплекс організаційних, тактичних і технічних заходів, застосування всіх наявних у експертній службі видів обліків і процесуального закріплення результатів їх використання.

Автором зазначається, що для успішного вирішення завдань повноцінного використання слідової інформації в розкритті і розслідуванні злочинів, встановленні злочинця потребує вирішення низки проблем і недостатня взаємодія між слідчих підрозділів, оперативних апаратів і експертної служби. При вмілій організації така взаємодія підвищує ефективність досудового слідства, поліпшується якість слідства, скорочуються строки розслідування.

Залишається проблемою недостатнє використання можливостей криміналістичних обліків слідчими, які рідко беруть участь у поповненні масивів діючих обліків, не завжди направляють об’єкти й зразки для порівняльного дослідження на перевірку. Що безумовно знижує можливості використання пошукових систем експертної служби у розкритті серійних та багатоепізодних злочинів.

Доцільно запровадити практику, при встановленні декількох груп серійних або багатоепізодних злочинів, складати інформаційно-експертні вісники з фотознімками передбачуваних об’єктів, які залишили сліди, вилучені з місць подій, які направляти керівникам підрозділів органів внутрішніх справ, слідчим, які розслідують кримінальні справи, особам, що провадять дізнання, оперативним працівникам, які ведуть пошукову діяльність, з метою орієнтування й розшуку злочинців.

З метою повноцінного використання інформації в слідах, наявних в криміналістичних обліках, а звідси й більш якісного розкриття і розслідування злочинів, на думку автора доцільним є доповнення КПК України статтею про те, що у випадку затримання й арешту особи за вчинення конкретного злочину слідчий вживає усіх заходів для вилучення відбитків пальців і долонь рук, відбитків взуття, інших зразків для порівняльного дослідження, вилучення вогнепальної зброї, знарядь злому, а також заходів щодо виготовлення фотопортрета даної особи, і направляє вилучені об’єкти на перевірку за криміналістичними обліками.

З метою вирішення проблеми недостатньої поінформованості оперативних працівників і слідчих про сучасні можливості криміналістичних обліків, доцільним є створення автоматизованого робочого місця слідчого й оперативного співробітника, яке за допомогою алгоритмізації діяльності, пов’язаної зі звертанням до криміналістичних обліків, дозволить компенсувати недоліки знань зазначених працівників про систему та можливості криміналістичних обліків.

У підрозділі 3.2 «Автоматизація обліків як перспективний напрям їх розвитку» зазначається, що сьогодні в експертній службі МВС України використовується цілий ряд автоматизованих систем, представлених автоматизованими дактилоскопічними ідентифікаційними системами, програмно-апаратними комплексами, інформаційно-пошуковими системами, які відрізняються як апаратною реалізацією, так і організаційною структурою, що пояснюється часом створення, комплексом виконуваних завдань, різноманітністю використаного програмного забезпечення, рівнем взаємодії з іншими базами даних. Це, перш за все, стосується нині діючих систем, таких як : АДІС «ДАКТО 2000» (Білорусь), «Сонда» (Росія) — для ведення дактилоскопічних обліків та досліджень; ПАК «Баллист», «Рикошет» (Україна), «Арсенал», «ТАИС 031(032)» (Росія) — для судово-балістичних досліджень; ПАК «Вій-3» («Вій-4») — для дослідження номерів кузовів та агрегатів транспортних засобів; ПАК «ТЕД-34», «Регула» 4003 (4005) (Україна) — для технічного дослідження документів; ПАК «Логос», «Теорема» (Україна) — для фоноскопічних досліджень; АІПС «ATLAS», «Автодок», «Відеоблік», «Відеоряд» (Україна) — для ведення відеообліків.

Автором зазначається, що найбільш сучасними автоматизованими системами для ведення криміналістичних обліків в органах внутрішніх справ залишаються АДІС «ДАКТО 2000», «Сонда»; АІПС «Атлас», «Відеооблік»; АБД «Вибухівка», «Зброя», «Транспорт» та ін.

Підвищення ефективності використання відомостей, які зосереджують у криміналістичних обліках потребує: з’єднання локальних інформаційних мереж місцевих підрозділів органів внутрішніх справ між собою, а також з центральними мережами; забезпечення доступу до реєстраційних масивів з робочого місця користувача (слідчого, оперативного працівника); встановлення різних видів допусків користувачів залежно від виконуваних функціональних обов’язків; переклад облікових даних з паперових носіїв на електронні документи та ін. Окремі з цих заходів дозволять полегшити роботу з реєстраційними масивами, однак не розв’яжуть повністю зазначені проблеми, через необхідні, на думку дисертанта, зміни структури автоматизованих пошукових систем і порядку збору інформації. Окремі пропозиції щодо цього розглядаються дисертантом у підрозділі.

У підрозділі 3.3 «Шляхи підвищення ефективності використання системи кримінальної реєстрації» зазначається, що процес розвитку кримінальної реєстрації триває, однак на відміну від попередніх етапів, які характеризувалися спонтанною появою значної кількості різноманітних обліків, сьогодні намітився перехід до наукового обґрунтування нових видів обліку. На жаль, як і раніше залишається актуальною проблема пошуку шляхів підвищення ефективності використання облікових даних у діяльності правоохоронних органів. Одним зі шляхів вирішення цієї проблеми є впровадження в реєстраційну діяльність досягнень науково-технічного прогресу. Є можливість використовувати й внутрішні резерви, зокрема, звільнення баз даних від застарілих або неактуальних відомостей, які засмічують інформаційні масиви. Продовжують з’являтися нові види криміналістичних обліків. Процес їх створення повинен перебувати в прямій залежності від потреб практики. При цьому головним завданням залишається збереження тісного зв’язку теоретичних розробок із практичною діяльністю.

Дисертант вважає, що для створення умов підвищення ефективності криміналістичних обліків необхідно здійснити низку науково-методичних та практичних заходів, зокрема : розробка науково-методичних основ функціонування криміналістичних обліків; технічне переоснащення, розробка та впровадження методик роботи з сучасними автоматизованими інформаційно-пошуковими системами; створення спеціальних підрозділів для роботи з масивами та обслуговування технічних засобів.