У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, стан дослідження проблеми; визначено зв’язок роботи з державними науковими програмами, планами і темами, а також мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну; висвітлено теоретичну та емпіричну бази, практичне значення одержаних результатів, подано відомості про їх апробацію та впровадження.
Розділ 1 «Місце та роль громадських формувань з охорони громадського порядку у системі профілактики правопорушень» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. «Історіографія участі громадськості у профілактиці правопорушень» на підставі аналізу праць українських і зарубіжних учених досліджено способи участі громадськості у профілактиці правопорушень у різні історичні періоди. Особлива увага звертається на форми та методи профілактичної роботи громадськості за допомогою організаційних структур –
громадських формувань. Попри розуміння того, що протягом різних історичних періодів як окремі представники громадськості, так і організовані громадські формування брали активну участь у профілактиці протиправних діянь та сприяли покращенню охорони громадського порядку, наголошено також на негативних наслідках примусового залучення населення до виконання правоохоронних функцій.
У підрозділі 1.2. «Система профілактики правопорушень та місце у ній громадських формувань з охорони громадського порядку» зазначено, що об’єкти профілактики; її основні рівні, форми та заходи; суб’єкти, які реалізовують зміст профілактики, вважаються основними елементами системи профілактики правопорушень. Виконання громадськістю профілактичних функцій є формою реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні справами суспільства і держави. Щодо участі громадськості у профілактиці правопорушень доцільно застосовувати поділ форм на індивідуальні та організаційні. У системі профілактики правопорушень громадські формування належать до групи суб’єктів безпосереднього управління окремими напрямами і ділянками профілактичної діяльності, а члени таких формувань виконують безпосередню роботу серед населення щодо попередження правопорушень. У зв’язку з цим громадськість вважається одним із основних суб’єктів профілактики правопорушень.
У підрозділі 1.3. «Адміністративно-правовий статус громадських формувань з охорони громадського порядку у сфері профілактики правопорушень» наголошено на тому, що адміністративно-правовий статус громадського формування з охорони громадського порядку у сфері профілактики адміністративних правопорушень і злочинів визначається нормами адміністративного права та опосередковує відносини громадського формування з іншими суб’єктами під час планування і здійснення профілактичних заходів.
Складовими частинами адміністративно-правового статусу громадського формування з охорони громадського порядку у сфері профілактики правопорушень є: цільовий блок (профілактичні цілі, завдання, функції); компетенційний блок (сукупність прав та обов’язків, що визначають повноваження громадських формувань застосовувати заходи переконання та примусу у профілактиці правопорушень); структурно-організаційний блок елементів (нормативне регулювання порядку створення, легалізації, реорганізації, ліквідації громадського формування; встановлення і зміна організаційних структур, процедур діяльності; звітність і підконтрольність, право на власну символіку тощо). Якщо елементи перших двох блоків визначають основи адміністративно-правового забезпечення профілактичної діяльності громадського формування з охорони громадського порядку, то лише окремі з норм структурно-організаційної частини впливають на адміністративно-правовий статус формування саме як суб’єкта профілактики правопорушень. Зокрема, певного профілактичного впливу можна досягти шляхом виконання членом громадського формування правових норм щодо правил носіння нарукавної пов’язки тощо.
Розділ 2 «Адміністративно-правове забезпечення діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку щодо профілактики правопорушень» складається з трьох підрозділів, які містять дослідження основних принципів профілактичної діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку, прав та обов’язків таких формувань у сфері профілактики адміністративних правопорушень.
У підрозділі 2.1. «Принципи діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку щодо профілактики правопорушень» зазначається, що принципи діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку щодо профілактики правопорушень отримують правове закріплення, передусім, за допомогою норм адміністративного права. При визначенні принципів окремих видів діяльності, крім загальних принципів адміністративно-правових відносин, необхідно враховувати й загальні принципи функціонування суб’єктів та особливості сфери такої діяльності. Тому принципи профілактичної діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку формуються під впливом: принципів адміністративного права; принципів профілактики правопорушень; принципів функціонування громадських формувань. Крім того, вагому роль відіграють сучасні реформаційні процеси в галузі адміністративного права, а також у правоохоронній сфері, які спрямовані на оновлення діяльності всіх публічних та громадських інституцій в руслі пріоритету прав і свобод людини й громадянина.
Усі принципи профілактики правопорушень поділено на соціально-правові та організаційні (управлінські). Перші мають загальносоціальний характер, вони є основними моральними та юридичними завданнями здійснення профілактичної діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку. Їх слід закріплювати на законодавчому рівні відповідно до таких принципів профілактичної діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку, як: гуманізм, законність, гласність, наукова обґрунтованість. До організаційних (управлінських) належать принципи, на підставі яких створюється та функціонує система діяльності громадських формувань щодо профілактики правопорушень. Їх застосування дозволяє раціонально розподілити компетенцію між суб’єктами профілактики, усунути паралелізм та дублювання в реалізації функцій профілактичної діяльності. Ці принципи виражають особливості організаційної структури та управлінської діяльності суб’єктів системи профілактики правопорушень, у тому числі й громадських формувань з охорони громадського порядку. До них належать: плановість, цілеспрямованість, безперервність, принцип головної ланки, маневреність, пропорційність відповідальності, розмежування компетенції, оптимальність та ефективність, поєднання колегіальності та єдиноначальності, взаємодія та координація тощо.
У підрозділі 2.2. «Права та обов’язки громадських формувань з охорони громадського порядку у сфері профілактики правопорушень» наголошено, що громадські формування з охорони громадського порядку, керуючись принципами профілактики правопорушень, реалізовують завдання у цій сфері шляхом використання прав та обов’язків, визначених у Законі України «Про участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону». При цьому зазначено, що із норм цього закону досить складно визначити систему та процедурні особливості реалізації прав та обов’язків громадськості у сфері профілактики правопорушень. Тому основою систематизації таких прав та обов’язків має бути можливість реалізації профілактичних прав та обов’язків шляхом застосування заходів як переконання, так і адміністративного примусу.
Профілактичні права та обов’язки громадських формувань з охорони громадського порядку відображаються за допомогою таких форм переконання: проведення профілактичних бесід; роз’яснення положень законодавства та інші заходи правового виховання; надання належної педагогічної, психологічної, соціальної допомоги; залучення осіб, до яких застосовуються засоби профілактичного впливу, до суспільно-корисної діяльності; підбір шефів, наставників, волонтерів та громадських вихователів; обговорення поведінки правопорушників у навчальних, трудових колективах, громадських організаціях і створення навколо цих осіб обстановки загального осуду.
Заходи адміністративного припинення застосовують громадські формування з охорони громадського порядку для припинення протиправної поведінки; для попередження вчинення нових правопорушень; для створення умов для притягнення винних до відповідальності; для усунення шкідливих наслідків правопорушення, відновлення попереднього, правомірного стану. До заходів адміністративного припинення, що застосовують члени громадських формувань, доцільно віднести такі: вимога до громадян про додержання громадського порядку, припинення адміністративних правопорушень і злочинів; затримання і доставлення до органу внутрішніх справ, штабу громадського формування з охорони громадського порядку або громадського пункту охорони порядку осіб, які виявили злісну непокору законним вимогам члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону та не виконують вимог щодо припинення адміністративного правопорушення; тимчасове відсторонення водіїв від керування транспортними засобами; застосування заходів фізичного впливу та спеціальних засобів індивідуального захисту і самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та подразнюючої дії.
У підрозділі 2.3. «Організація профілактичної роботи громадськими формуваннями з охорони громадського порядку» наголошено на змістовних характеристиках видів профілактики, форм діяльності громадського формування та особливостей управлінського впливу у сфері попередження адміністративних правопорушень. Організація профілактичної роботи громадськими формуваннями з охорони громадського порядку визначається управлінськими операціями та процедурами, що відбуваються протягом двох етапів управлінського циклу: підготовки та прийняття управлінського рішення (планування); організації виконання (реалізації) управлінського рішення. На першому етапі здійснюється низка організаційних дій: вивчення стану системи; формулювання проблеми; постановка мети; висунення управлінських гіпотез; оперування інформацією; підготовка (розробка) варіантів рішення; оформлення вибраного варіанта у вигляді плану тощо. Другий етап передбачає визначення форм такої реалізації (патрулювання, виставлення постів, участь у забезпеченні охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, участь у рейдах тощо).
