АДМІНІСТРАТИВНЕ СУДОЧИНСТВО У СПРАВАХ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ВИБОРЧИМ ПРОЦЕСОМ Автореферат

Актуальність теми. Захист виборчих прав, свобод і законних інтересів забезпечується наявністю регламентованої адміністративної та судової процесуальної форми. Судовий порядок вирішення виборчих спорів забезпечує незалежність та неупередженість прийняття рішень, гарантує їх об’єктивність. При цьому зарахування виборчих спорів до компетенції адміністративних судів дозволяє учасникам виборчого процесу користуватися всіма перевагами адміністративної юстиції та створює належні гарантії захисту й поновлення виборчих прав.

Незважаючи на безперечні переваги адміністративного судочинства як механізму захисту виборчих прав, практика вирішення спорів, що виникають у ході виборчого процесу, виявила численні прогалини і колізії у цій сфері. Наслідком цього є неоднакове застосування судами норм права, порушення і неналежний захист прав, свобод та охоронюваних законом інтересів учасників виборчих правовідносин. Недостатня регламентація охоронювальних правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом залишає багато питань, які потребують дискретного тлумачення судами. Крім того, деякі норми, пов’язані з призначенням, підготовкою і проведенням виборів, взагалі не мають охоронювальних юридичних механізмів. Це, у свою чергу, призводить до ситуацій, коли суворе дотримання судами букви закону унеможливлює захист і відновлення прав і свобод учасників виборчого процесу.

Практика розгляду й вирішення адміністративними судами виборчих спорів свідчить про необхідність удосконалення як окремих елементів процесуального порядку здійснення правосуддя у цій категорії справ, так і цілісного підходу до визначення виборчих спорів як предмета адміністративного судочинства. Таким чином, дослідження теоретичних засад виборчих спорів матиме важливе значення для подальшого розвитку адміністративного судочинства, а оптимізація правового регулювання порядку розгляду й вирішення виборчих спорів сприятиме забезпеченню їх прозорості, демократичності та зростанню довіри до влади в цілому і до судів, зокрема.

Незважаючи на те, що проблема захисту виборчих прав громадян є предметом пильної уваги у правотворчій сфері, майже відсутніми є фундаментальні теоретичні напрацювання її процесуальної складової. Специфіка судового захисту при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема виборчих спорів, досліджувалася такими представниками науки цивільного процесу як Г.М. Гук, Г.В. Єрьоменко, М.В. Жушман,
П.І. Радченко, В.В. Комаров, Д.М. Чечот, М.Й. Штефан, Б.М. Юрков,
Є.Г. Пушкар та ін. Запровадження адміністративної юстиції як спеціалізованої форми судового захисту публічних прав і свобод людини зумовило необхідність вироблення теоретичних засад адміністративного процесу, чому присвячено праці В.Б. Авер’янова, Ю.П. Битяка,
Є.В. Додіна, І.П. Голосніченка, В.В. Гордєєва, С.В. Кальченко, І.О. Картузової, С.В. Ківалова, О.В. Клименко, К.М. Кобилянського, І.Б. Коліушка, Р.О. Куйбіди, А.Ю. Осадчого, О.М. Пасенюка, Ю.С. Педька, В.Г. Перпелюка, А.В. Руденка, К.М. Рудой, І.Л. Самсіна, А.О. Селіванова, М.І. Смоковича, В.С. Стефанюка, Н.Ю. Хаманєвої, В.І. Шишкіна, М.К. Якимчука та ін.

У той же час, у працях цих учених визначаються загальнотеоретичні основи адміністративного процесу та досліджуються його фундаментальні інститути. Особливості розгляду й вирішення виборчих спорів у порядку адміністративного судочинства залишаються майже не вивченими.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри адміністративного і фінансового права Національного університету «Одеська юридична академія» «Теоретико-правове забезпечення реалізації адміністративної реформи в Україні», що є складовою частиною теми «Традиції і новації у сучасній українській державності та правовому житті» (державний реєстраційний номер 0101U001195), дослідження якої здійснюється в Національному університеті «Одеська юридична академія».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення сутності та особливостей адміністративного судочинства у справах щодо призначення, підготовки й проведення виборів усіх рівнів та визначення напрямків його подальшого удосконалення.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

дослідити публічно-правову природу виборчих спорів та визначити їх місце у системі справ адміністративної юрисдикції;

визначити поняття й охарактеризувати предмет виборчого спору як справи адміністративної юрисдикції;

здійснити класифікацію виборчих спорів, що розглядаються в адміністративних судах;

охарактеризувати учасників адміністративного судочинства у виборчих спорах та дослідити їх процесуальний статус;

визначити права й обов’язки сторін виборчих спорів, що розглядаються в адміністративних судах, як основних учасників адміністративного процесу;

встановити особливості представництва у справах, пов’язаних із виборчим процесом;

охарактеризувати правила визначення підсудності виборчих спорів адміністративним судам;

з’ясувати особливості правового регулювання та обчислення строків звернення до адміністративного суду та процесуальних строків у справах, пов’язаних із виборчим процесом;

дослідити особливості проходження стадій адміністративного судочинства щодо справ, пов’язаних з виборчим процесом;

сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання адміністративного судочинства у справах, пов’язаних з виборчим процесом.

Об’єктом дослідження є адміністративне судочинство як форма судового захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Предметом дослідження є теоретичні та правові засади розгляду й вирішення адміністративними судами справ, пов’язаних із виборчим процесом.

Методи дослідження. Методологічна основа дисертації зумовлена визначеною метою і завданнями роботи і становить систему філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів. З урахуванням специфіки досліджуваного предмета в дисертації застосовувалися такі методи: історико-правовий метод (забезпечив можливість дослідити становлення та розвиток судового захисту виборчих прав, динаміку змін процесуального законодавства у цій сфері) [п. 1.1]; формально-логічний метод (використовувався для розмежування та формулювання понять та таких визначень як «справа адміністративної юрисдикції», «публічно-правовий спір», «виборчий спір», «предмет виборчого спору», «учасники виборчого спору», «суб’єкти виборчого спору», а також для виокремлення окремих видів виборчих спорів) [п.п. 1.1, 1.2, 1.3., 2.1]; системно-структурний метод (використання цього методу сприяло дослідженню публічно-правової природи виборчих спорів та аналізу їх місця у справах адміністративної юрисдикції, а також визначенню кола учасників виборчих спорів, підсудності виборчих спорів, стадій адміністративного судочинства у справах, пов’язаних із виборчим процесом) [п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 3.3]; функціональний метод (надав можливість охарактеризувати особливості представництва в адміністративних судах у справах, пов’язаних з виборчим процесом, взаємозв’язок елементів адміністративного судочинства, що спрямовані на досягнення його мети) [п. 2.3, 3.2, 3.3, 3.4]; нормативно-догматичний метод та метод аналізу (використовувалися при аналізі адміністративного процесуального законодавства, яке регулює порядок розгляду й вирішення виборчих спорів в адміністративних судах) [п. 3.1, 3.2, 3.4].

Емпіричною базою дослідження стали матеріали судової практики Одеського окружного адміністративного суду, Окружного адміністративного суду м. Києва, Київського апеляційного адміністративного суду, Вищого адміністративного суду України за результатами розгляду скарг, які надійшли під час проведення виборчих кампаній 2007, 2009, 2010 рр. по виборах Президента України, народних депутатів України та депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що ця робота є першим у теорії адміністративного права комплексним монографічним науковим дослідженням теоретичних і практичних питань розгляду й вирішення виборчих спорів в адміністративному судочинстві.

Результати наукового дослідження знайшли своє втілення у таких висновках та положеннях:

уперше:

запропоновано новий аспект визначення поняття «правовий спір» як вид юридичної справи, в якій задоволення уповноваженим органом вимог однієї сторони виключає задоволення вимог іншої;

здійснено класифікацію виборчих спорів, що є предметом розгляду адміністративних судів, за такими критеріями, як: об’єкт судового захисту (активне і пасивне виборче право); предмет оскарження (уточнення у списках виборців; законність проходження виборчих процедур; оскарження агітаційних дій); суб’єкт виборчого спору (спори за участю суб’єктів, які: а) реалізують виборче право; б) наділені владними повноваженнями,
в) сприяють реалізації виборчих прав);

систематизовано ознаки виборчого спору, до яких віднесено:
а) виникає за позовом учасника виборчого процесу, за виключенням справ
щодо визнання особи суб’єктом виборчих прав; б) втілюється у протиставленні інтересів учасників виборчого процесу; в) вирішується у встановленому законодавством порядку позовного або заявного провадження; г) результатом вирішення є встановлення, захист чи відновлення прав, свобод та законних інтересів учасників виборчого процесу, територіальної громади або держави;

аргументовано доцільність розгляду й вирішення виборчих спорів виключно в судовому порядку;

удосконалено:

визначення поняття «виборчий спір» як справи адміністративної юрисдикції за позовом суб’єктів виборчого процесу з приводу порушення їхніх прав, свобод та інтересів під час призначення, підготовки й проведення виборів;

класифікацію учасників адміністративного судочинства у справах, пов’язаних з виборчим процесом;

механізм визначення предметної підсудності виборчих спорів, структура якого передбачає визначення предмета та суб’єктного складу виборчого спору;

набули подальшого розвитку:

характеристика підстав представництва в адміністративному суді у справах, пов’язаних з виборчим процесом;

обчислення строків звернення до адміністративного суду з позовом у виборчих спорах і процесуальних строків провадження у справах, пов’язаних з виборчим процесом;

сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Кодексу адміністративного судочинства України.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використані у:

науково-дослідній сфері – для подальшого удосконалення теоретичних засад адміністративного судочинства у справах, пов’язаних з виборчим процесом;

правотворчій діяльності – при внесенні змін та доповнень до норм КАСУ, якими встановлено особливості провадження у справах, пов’язаних з виборчим процесом;

навчальному процесі – при викладанні курсів “Адміністративне процесуальне право”, “Адміністративне судочинство в окремих категоріях справ”;

правозастосовній діяльності – для удосконалення судової практики у справах, пов’язаних з виборчим процесом;

Апробація результатів дослідження. Положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету “Одеська юридична академія”.

Основні результати дослідження було апробовано на: Міжнародній науково-практичній конференції «Практика виборчого процесу в Україні та проблеми його правового регулювання» (м. Одеса, 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційне суспільство в Україні: інформаційно-правова культура, освіта, наука»
(м. Суми, 2008 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи містяться у 6 статтях, 4 з яких опубліковані у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура дисертації побудована відповідно до мети та завдань дослідження і складається із вступу, трьох розділів, що містять десять підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, а також списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 202 сторінки тексту, із них основного тексту 176 сторінок, список використаних джерел містить 262 найменувань і розташований на 26 сторінках.