СУДОВІ ВИТРАТИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ

summary

Актуальність теми дослідження. Конституція України проголошує основоположною діяльністю держави і всіх її органів захист прав та свобод людини. Найбільш впливовим суб’єктом  такого захисту є судова влада. Саме за допомогою цієї незалежної гілки влади можуть вирішуватись усі без винятку конфлікти в державі, у тому числі ті, які виникли у сфері публічних відносин. Адміністративні суди, відправляючи правосуддя, виступають як неупереджені арбітри між громадянином і державою.

Водночас, як на будь-яку іншу діяльність органів державної влади, на забезпечення діяльності судів держава витрачає певні кошти, що виділяються з Державного бюджету України. Так, Законом України від 27.04.2010 р. „Про Державний бюджет України на 2010 рік” тільки на здійснення правосуддя місцевими адміністративними судами виділено 163 980,4 тис. грн, апеляційними адміністративними судами – 86 138,1 тис. грн, Верховним Судом України – 126 328,2 тис. грн. Однак є й інші видатки, що пов’язані, зокрема, з технічним забезпеченням, роботою у сфері вдосконалення процесуального законодавства, підвищення кваліфікації суддів та працівників апарату тощо. І держава бере на себе зобов’язання фінансувати ці видатки, роблячи тим самим правосуддя загальнодоступним.

Поряд із загальнодоступністю і безкоштовністю правосуддя у будь-якій правовій державі, у тому числі і в Україні, існує інститут судових витрат, який має сприяти не тільки запобіганню необґрунтованих звернень до суду, а й спонукати учасників спору виконувати свої обов’язки добровільно. Від того, наскільки відпрацьований механізм розрахунку та сплати судових витрат, залежить і досягнення вказаних цілей.

Тим часом у судовій практиці дуже часто зустрічаються помилки в питаннях судових витрат, які можна пояснити не тільки недостатнім законодавчим регулюванням окремих положень в адміністративному судочинстві, а й недостатньою теоретичною розробленістю існуючих проблем цього інституту. Зокрема, зі 110 адміністративних справ, що розглядались судами Запорізької області різними інстанціями було скасовано 28 у тому числі і в частині розподілу судових витрат. У адміністративно-правовій науці проблема судових витрат з часу прийняття Кодексу адміністративного судочинства України не піддавалася комплексній монографічній розробці, практично відсутні й спеціальні дослідження окремих його положень. Юридична література з цих питань у більшості представлена у вигляді статей та доповідей на тематичних конференціях, що стосуються окремих спірних положень, які виникають у ході правозастосовної діяльності, розділів і підрозділів навчальних посібників та підручників, а також коментарів до Кодексу адміністративного судочинства України. В Україні питанням адміністративної юстиції взагалі, та адміністративного судочинства зокрема, присвячені праці таких науковців і практиків, як: В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, Н.О. Армаш,  Г.В. Атаманчук, Ю.П. Битяк, В.Д. Бринцев, І.І. Веремеєнко, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, В.М. Горшенев, Ю.М. Грошевий, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, А.П. Клюшніченко, Л.В. Коваль, В.В. Копейчиков, А.П. Коренєв, Є.Б. Кубко, О.В. Кузьменко, В.М. Марчук, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришко, О.І. Остапенко, І.М. Пахомов, С.В. Пєтков, А.А. Пухтецька, П.М. Рабінович, В.І. Ремньов, А.О. Селіванов, В.М. Селіванов, В.Ф. Сіренко, В.Д. Сорокін, В.С. Стефаник, В.Я. Тацій, Ю.А. Тихомиров, М.М. Тищенко, В.В. Цвєтков, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, В.І. Шишкін та інші вчені.

Комплексне дослідження інституту судових витрат є вельми актуальним і має велике значення як для теорії адміністративного права України, так і для судової практики і фінансової діяльності держави. Вищевикладені положення і визначили вибір теми цього дослідження.