ВИПРАВЛЕННЯ ТА РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ ЗАСУДЖЕНИХ, ЯКІ ВІДБУВАЮТЬ ПОКАРАННЯ У ВИПРАВНИХ КОЛОНІЯХ СЕРЕДНЬОГО РІВНЯ БЕЗПЕКИ Автореферат

Актуальність теми. Прийнятий Верховною Радою України Кримінально-виконавчий кодекс України не тільки закріпив концептуальні основи правового регулювання виконання кримінальних покарань, а й суттєво оновив і удосконалив кримінально-виконавче законодавство, відкрив широкі можливості пошуків нових досліджень у цій галузі. Реформування пенітенціарної системи та зміни у кримінально-виконавчому законодавстві щодо міжнародних стандартів поводження із засудженими поставили перед Україною завдання створити таку систему виконання і відбування кримінальних покарань засудженими до позбавлення волі, яка б могла визначити пріоритетні умови та засоби для їх виправлення і ресоціалізації, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами.

Особливе місце в реалізації даного напрямку належить Державній пенітенціарній службі України (далі – ДПтС України), в структурі якої є органи і установи виконання кримінальних покарань, зокрема виправні колонії середнього рівня безпеки. Станом на 20 січня 2011 року в Україні діє 184 установи, які належать до сфери управління ДПтС України, з них 76 виправних колоній середнього рівня безпеки, де відбувають покарання 75564 особи (майже 70% від загальної кількості засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань (108926)). Протягом 2010 року до виправних колоній середнього рівня безпеки поступило 48345 засуджених, з яких: 18921 – вперше (в тому числі знову засуджених – 12991) та 29424 – неодноразово (в тому числі знову засуджених – 18974, з них раніше відбували покарання 18880), що свідчить про необхідність удосконалення форм та методів виправлення та ресоціалізації засуджених, у першу чергу в зазначених колоніях.

Донині ґрунтовної наукової роботи щодо виправлення і ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки, в Україні не проводилося. Виправлення та ресоціалізація засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки, – це ключові категорії для застосування норм кримінально-виконавчого законодавства, під якими розуміється комплекс державних і недержавних заходів, що застосовуються з урахуванням виду покарання, особи засудженого, характеру, ступеня небезпеки і мотивів вчиненого злочину та поведінки засудженого під час відбування покарання.

Певний внесок у дослідження проблем виправлення і ресоціалізації засуджених зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: Л.В. Багрій-Шахматов, В.А. Бадира, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, О.В. Беца, І.Г. Богатирьов, О.І. Богатирьова, Ю.В. Баранов, Т.П. Бутенко, Н.І. Вишневська, М.І. Гуцал, М.Я. Гуцуляк, А.В. Губенко, О.М. Джужа, Т.А. Денисова, В.О. Меркулова, М.С. Рибак, Г.О. Радов, А.Х. Степанюк, В.П. Севостянов, Б.М. Телефанко, В.М. Трубников, С.Я. Фаренюк, С.В. Царюк, С.І. Халимон, С.Х. Шамсунов, С.М. Школа, І.Б. Ускачова, І.С. Яковець та ін. Комплексного дослідження питань виправлення та ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки, не проводилося.

Аналіз кримінального, кримінально-виконавчого законодавства, наукових джерел, статистичних матеріалів, правозастосовчої практики Державної пенітенціарної служби дає підстави стверджувати, що на сучасному етапі вирішення проблем виправлення і ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки, потребує якісно нових підходів до розуміння цього соціального явища. Зазначені обставини свідчать про актуальність обраної нами теми дисертаційного дослідження, її теоретичну і практичну значимість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, теми. Обрана тема дослідження відповідає положенням Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767, та положенням Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, схваленої Указом Президента України від 25 квітня 2008 р. № 401/2008, Державної програми покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, на 2006-2010 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів № 1090 від 03 серпня 2006 р., тематиці пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльність органів і установ виконання покарань на період 2006-2010 рр., затверджених Науково-методичною радою ДДУПВП 17 лютого 2006 р. (протокол № 1). Тему дослідження та його проведення включено до плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2009-2012 рр.

Тема дисертації затверджена вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 24 квітня 2008 р. (протокол № 4) і уточнена на засіданні вченої ради Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 24.01.2011 р. (протокол № 5).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення науково-обґрунтованих положень і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення законодавства та практики його застосування щодо виправлення і ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки, розроблення пропозицій щодо підвищення ефективності цього процесу.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

– дослідити стан і напрямки сучасної наукової розробки порушеної проблеми в кримінально-виконавчій науці;

– на основі існуючих підходів у науці кримінально-виконавчого права сформувати доктринальне визначення поняття виправлення і ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки;

– з’ясувати значення основних принципів кримінально-виконавчого законодавства для виправлення і ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки;

– визначити правовий статус засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки;

– надати розгорнуту характеристику засобів виправлення і ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки;

– розробити пропозиції щодо вдосконалення кримінально-виконавчого законодавства України, галузевих нормативно-правових актів та практики їх застосування щодо виправлення і ресоціалізації таких засуджених.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері виправлення і ресоціалізації засуджених.

Предметом дослідження є виправлення і ресоціалізація засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки.

Методи дослідження. У роботі використовувалися загальнонаукові та окремі наукові методи, властиві для досліджень у правових науках, зокрема: діалектичний метод, який дозволив дослідити й обґрунтувати понятійний апарат та зміст виправлення і ресоціалізації засуджених у виправних колоніях середнього рівня безпеки; історико-правовий метод дав можливість розглянути стан наукової розробки теми дослідження (підрозділ 1.1); формально-логічний метод використаний як універсальний спосіб аргументування окремих положень та висновків (підрозділ 1.2); логіко-юридичний метод дозволив визначити прогалини та суперечності у діяльності адміністрації виправних колоній середнього рівня безпеки (підрозділ 1.3); статистичні методи дали змогу опрацювати емпіричну базу як одне з основних джерел надходження відомостей про предмет дослідження (підрозділи 2.1-2.4); соціологічні методи були використані при здійсненні опитування персоналу у виправних колоніях середнього рівня безпеки, а також засуджених (підрозділи 3.1.-3.5); порівняльно-правовий метод використано при дослідженні суспільно корисної праці засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки, як засобу їх виправлення та ресоціалізації (підрозділ 3.3).

Емпіричну базу дослідження становлять: показники офіційної статистики ДПтС України за 2007-2011 роки, наукові публікації, матеріали вивчених 450 особових справ засуджених у кримінально-виконавчих установах середнього рівня безпеки у Дніпропетровській, Житомирській, Луганській, Львівській, Черкаській, Чернігівській та Херсонській областях, проведені анкетування 450 засуджених та матеріали опитування 520 працівників цих установ.

Нормативно-правову основу дослідження становлять: Конституція України, Кримінальний, Кримінально-виконавчий кодекс України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні правові акти, які регламентують порядок поводження із засудженими, галузеві нормативні акти Державної кримінально-виконавчої служби України.

Теоретичну базу дослідження склали праці вітчизняних і зарубіжних вчених як минулих часів, так і сучасності в галузі кримінального, кримінально-виконавчого права. Крім того, було використано праці з педагогіки, психології, соціології, кримінології, інших галузевих юридичних наук.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження є одним із перших у вітчизняній кримінально-виконавчій науці комплексним науковим дослідженням виправлення і ресоціалізації, за результатами якого отримано нові наукові положення і висновки, а саме:

вперше:

– сформульовано поняття виправлення і ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки, як системи взаємозв’язаних між собою об’єктивних і суб’єктивних елементів, мета яких полягає в забезпеченні засудженому такого порядку і умов відбування покарання, в результаті якого в його особистості відбувається процес позитивних змін, що створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки та забезпечують, після звільнення, свідоме відновлення в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у ньому;

– визначено поняття кримінально-виконавчої характеристики засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки, як системи об’єктивних і суб’єктивних ознак, на підставі яких персоналом колонії проводиться систематичне, комплексне вивчення засудженого, завдяки чому і забезпечується вибір та застосування щодо нього засобів виправлення і ресоціалізації;

– обґрунтовано зміст об’єктивних і суб’єктивних елементів виправлення і ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки, зокрема: суб’єкт виконання, правовий статус засуджених; умови відбування засудженими покарання; ставлення засудженого до засобів виправлення і ресоціалізації; мотивація на зміну умов відбування покарання;

– на підставі проведеного аналізу застосування основних засобів виправлення і ресоціалізації до засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях із середнім рівнем безпеки, визначено їх ефективність, що полягає у співвідношенні досягнутого соціально корисного результату та визначених у чинному законодавстві цілей;

– на основі загальної та соціально-демографічної характеристики розроблено узагальнений портрет засудженого, який відбуває покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки;

– запропоновано, з урахуванням уточнення чинних та запровадження нових кримінально-виконавчих ознак щодо нормативно-правової регламентації виправлення і ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки, ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 118, ч. 4 ст. 119 КВК України викласти у новій редакції, доповнити ч. 4 ст. 123 цього кодексу;

удосконалено:

– заходи, спрямовані на приведення умов тримання засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки, у відповідність до існуючих міжнародних стандартів поводження із засудженими;

– систему принципів кримінально-виконавчого законодавства України, запропоновано в ст. 5 КВК України слова «поваги до» замінити на «забезпечення». А відтак принцип поваги до прав і свобод людини замінити принципом забезпечення прав і свобод людини.

дістали подальшого розвитку:

– уточнення поняття правового статусу засудженого, який відбуває покарання у ВКСРБ, під яким дисертант розуміє систему законодавчо закріплених прав, обов’язків та інтересів, що передбачені порядком та умовами відбування покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки;

– дослідження умов відбування покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки. Запропоновано вдосконалити практику діяльності персоналу колоній середнього рівня безпеки шляхом введення нових форм і методів виправлення і ресоціалізації засуджених, зокрема опіки, надання юридичних послуг тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:

– науково-дослідній діяльності – як матеріали для подальшої розробки загальних і спеціальних питань кримінально-виконавчого права щодо застосування засобів виправлення і ресоціалізації засуджених та узагальнення їх практичних положень у виправних колоніях середнього рівня безпеки (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ № 24 від 23.02.2011 р.);

– правотворчій діяльності – для вдосконалення підзаконних галузевих нормативно-правових актів Державної пенітенціарної служби України у виправних колоніях середнього рівня безпеки (акт впровадження народного депутата України Омельченка О.О. від 10.02.2011 р.);

– практичній діяльності – у розробці рекомендацій щодо вдосконалення форм і методів роботи із засудженим у виправних колоніях середнього рівня безпеки (акт впровадження УДДУПВП у Черкаській області від 27.04.2010 р.);

– навчальному процесі – під час викладання курсів кримінального та кримінально-виконавчого права, у підготовці підручників, навчальних посібників, науково-дослідницькій роботі студентів і курсантів (акт впровадження Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ від 10.02.2011 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях: «Теоретичні та прикладні дослідження» (м. Черкаси, 2009), «Захист прав і свобод людини і громадянина в Україні» (м. Бровари, 2010), «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (м. Запоріжжя, 2010), «Сучасне та майбутнє в тенденціях підготовки студентів ВНЗ» (м. Чернігів, 2010), «Теорія і практика сучасного права» (м. Херсон, 2010), були обговорені на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Публікації. За темою дисертації опубліковано п’ять наукових статей, чотири з яких – у виданнях, визначених ВАК України як фахові з юридичних наук, та чотири тези наукових доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Загальний обсяг роботи становить 237 сторінок, обсяг основного тексту – 176 сторінок, додатків – 33 сторінки, список використаних джерел складається з 235 найменувань і займає – 28 сторінок.