РЕАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІЙ ПРАВА В УМОВАХ РОЗВИТКУ ДЕМОКРАТИЧНОЇ , ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ Автореферат

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлюється тим, що в умовах становлення України як демократичної і правової держави на право покладається особлива роль, яка не обмежується лише встановленням загальних для держави і суспільства «правил гри», а включає у себе ще й телеологічний елемент, який визначає найважливіші орієнтири розвитку всієї сукупності суспільних відносин, встановлює ті універсальні цінності, які стимулюють розвиток держави і суспільства. Таким чином, в умовах становлення і утвердження в Україні правової держави саме право поступово набуває ролі головного фактора, завдяки якому здійснюється цілеспрямований вплив на державу і суспільство. Цей аспект існування права описується через такі поняття, як «функції права» і «функціонування права». Отже, державний розвиток України і становлення громадянського суспільства значно актуалізують питання визначення ролі і значення у цьому складному процесі права. У цьому сенсі на рівні науки теорії держави і права постає цілий ряд важливих проблем щодо специфіки функціонування права у демократичній державі, а також визначення тих нових властивостей, які притаманні праву в умовах демократичного розвитку. Однією з таких проблем є аналіз реалізації функцій права, які відображають сутність права у демократичній державі, його соціальне призначення і до певної міри – те соціальне середовище, у якому реалізується правовий вплив на ті чи інші конкретні суспільні відносини.

Стосовно загальної теоретичної актуальності звернення до цієї проблеми необхідно наголосити на тому, що аналіз права сучасною юридичною наукою не може залишати осторонь питання функціонування права у суспільстві, адже саме через категорію «функції права» стає можливим чітко встановити і визначити соціальну природу і соціальне призначення права, які проявляються у впливі права на суспільні відносини та на поведінку індивідів і їх груп. У цьому сенсі знання структури права, його сутності, ознак і принципів не може не враховувати його функції. В плані методології це дає змогу поєднати та скоординувати, власне, структурний метод із методом функціонального аналізу, що надає більш цілісне і повне наукове знання про феномен права. Також слід відзначити й те, що наразі питання функцій права у сучасній науці теорії держави і права не є остаточно розв’язаним, оскільки трапляються різні підходи не лише до визначення номенклатури функцій права, а й до того, які з них вважати основними, а які похідними. Щодо практичної актуальності цього дослідження, вона, на переконання дисертанта, пов’язується з тим, що поза наявністю цілісної і обґрунтованої теорії функцій права та їх системи унеможливлюється цілеспрямований правовий вплив на розвиток Української держави і суспільства. Тобто, використовуючи право як важливий інструмент суспільних перетворень і водночас визнаючи за ним виняткову роль у соціальному розвиткові, необхідно мати комплексне знання про його функції, про те, як саме воно впливає або може впливати на суспільство, державу й індивіда. Також вважаємо за доцільне вказати на те, що аналіз змісту та переліку функцій права дає змогу визначити тип як держави, так і суспільства, з якими ми маємо справу у тому чи іншому конкретному випадку. Це дає підстави говорити про виняткову методологічну актуальність такого дослідження, оскільки воно дає можливість встановити один із базисних критеріїв визначення типу держави, а також рівня розвитку певного конкретного суспільства.

Під час роботи над дисертацією було використано фундаментальні праці з теорії права сучасних вітчизняних юристів (В. Акуленко, К. Бабенко, Ю. Барабаш, Р. Гринюк, О. Зайчук, В. Ковальчук, А. Колодій, С. Максимов, В. Медведчук, О. Мурашин, Н. Оніщенко, М. Панов, Н. Пархоменко, О. Петришин, С. Погребняк, Д. Прокопов, О. Пушкіна, П. Рабінович, О. Сердюк, В. Скрипнюк, О. Скрипнюк, Т. Тарахонич, В. Тацій, О. Тодика, Ю. Тодика, В. Федоренко, А. Француз, М. Хаустова, М. Цвік, С. Шевчук, Ю. Шемшученко, О. Ющик, І. Яковюк), російських правників (О. Лейст, С. Алексєєв, В. Нерсесянц, Д. Керімов, Т. Радько, І. Фарбер, С. Левіна, В. Карташов, Н. Вопленко, А. Абрамов, І. Ахметгараєв, М. Байтін, В. Коган, П. Оль, Р. Лівшиць, В. Лебедєв, А. Ємельянов, О. Малько, І. Малінова), зарубіжних юристів та теоретиків, що займаються або займались суспільно-правовою проблематикою (Дж. Кін, Р.А. Даль, Ю. Габермас, В. Біркемайєр, В. Хорн, Дж. Тейзінг, Т. Парсонс, Т. Ванханен, Е. де Ясаі, Л. Козер, Г. Радбрух, Б. Леоні, Л. Фуллер, Р. Дворкін, Г. Л. А. Харт, Л. Штраус, Г. Яспер, К. Ейхенбергер, Л. Дюгі, Г. Еллінек, Р. Ієрінг), представників вітчизняної та російської правової думки кінця ХІХ – початку ХХ століття (Г. Шершеневич, Б. Кістяківський, М. Коркунов, І. Ільїн, М. Алексєєв, Ф. Тарановський, Л. Петражицький, П. Михайлов, С. Муромцев, С. Котляревський, Ф. Кокошкін, П. Новгородцев, П. Виноградов).

Водночас слід зазначити, що необхідність подальшого науково-теоретичного розроблення проблем функціонування права в цілому та реалізації його окремих функцій зумовлена недостатністю системних вітчизняних досліджень у частині встановлення взаємозв’язків між реалізацією функцій права та процесом побудови демократичної і правової держави. Вагомість окреслених проблем, їх актуальність і нагальність вирішення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.