ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З НЕЗАКОННИМ ОБІГОМ НАРКОТИКІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; вказано на його зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання, окреслено наукову новизну та методологічну основу, розкрито практичну й теоретичну значущість роботи, зазначено основні напрямки впровадження одержаних результатів у практику, кількість опублікованих праць та апробацію результатів дослідження.

Розділ 1 «Наукові і тактичні основи використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Предмет злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» акцентовано увагу на проблемах точного визначення предмета злочинів щодо незаконного обігу наркотиків.

Автором проаналізовано поняття «наркотичний засіб», «психотропна речовина», які визначаються через характеристики чотирьох ознак: медичну, правову, соціальну та фізичну. Для розроблення тактичних прийомів збирання наркотиків та їх подальшого експертного дослідження на підставі виділення різних властивостей об’єктів запропонована розгалужена криміналістична класифікація наркотиків.

Доведено, що визначення кількості (ваги) наркотику лише за сухим залишком вилучених об’єктів є неправильним, оскільки не існує залежності між масою сухого залишку і кількістю наркотично активних компонентів у ньому. Сформульовані умови встановлення ваги декількох наркотиків, що знаходяться у суміші або у рідині.

У підрозділі 1.2 «Сутність, структура та принципи використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» проведено ґрунтовний аналіз висловлених у науковій літературі точок зору Г. І. Грамовича, В. М. Махова, Б. В. Романюка, М. В. Салтевського та інших науковців щодо сутності поняття «спеціальні знання» та виділені основні їх ознаки: 1) систематизовані наукові та практичні знання, вміння і навички в певній галузі людської діяльності; 2) вони включають знання в галузі права, а також знання із методологічних наук (філософії, логіки), які мають світоглядний характер. Правознавство і методологія виступають складовою частиною професійних знань слідчого, однак знаходяться за межами кримінально-процесуального значення терміна «спеціальні знання»; 3) критерієм відокремлення спеціальних знань від інших є спеціальна освіта, що дає змогу визначити межу спеціальних знань у кожний певний історичний проміжок часу; 4) використання спеціальних знань має дійовий характер, тобто характеризує певний вид практичної діяльності.

Спеціальні знання використовуються спільно з науково-технічними засобами для пошуку, виявлення, вилучення і дослідження слідів злочину з метою отримання доказової і орієнтуючої інформації, необхідної для розкриття та розслідування злочинів.

Зазначено, що форми використання спеціальних знань належним чином не врегульовані КПК України. Дисертант вважає правильною позицію Р. С. Бєлкіна, В. Г. Гончаренко, Є. І. Зуєва, В. К. Лисиченко, І. М. Сорокотягіна, В. В. Циркаля, М. Г. Щербаковського та інших вчених, які поділяють форми використання спеціальних знань на процесуальні та непроцесуальні. До процесуальних форм належать: участь спеціаліста при проведенні слідчих дій; проведення судових експертиз, допит експерта. До непроцесуальних ‒ проведення ревізій, консультації з фахівцями зі спеціальних питань; довідкова допомога; відомчі розслідування, перевірки; проведення попередніх та перевірочних досліджень об’єктів; надання допомоги в підготовці технічних засобів; участь обізнаних осіб при проведенні оперативно-розшукових заходів; використання спеціальних знань слідчим, дізнавачем, оперативним працівником.

Практика розслідування незаконного обігу наркотиків та особистий досвід автора переконливо доводять, що деякі наркотики не можуть бути досліджені двічі. Тому обґрунтовується процесуальна та методична необхідність заміни перевірочних досліджень наркотиків у стадії порушення кримінальної справи на проведення судової експертизи. Експертиза на цій стадії кримінального процесу проводиться з метою встановлення підстав (належності речовини до наркотику та її ваги) для вирішення обґрунтованого питання про порушення кримінальної справи.

Визначена структура спеціальних знань обізнаних осіб, які залучаються до розслідування незаконного обігу наркотиків.

У підрозділі 1.3 «Участь спеціаліста при проведенні огляду, обшуку, відібрання зразків для експертного дослідження, затримання підозрюваного, оперативно-розшукових заходів» дисертантом доведено, що при проведенні слідчих дій та оперативно-розшукових заходів під час розслідування незаконного обігу наркотиків як спеціалістів необхідно залучати фахівців у галузі експертизи наркотиків.

Під час огляду, обшуку, освідування спеціаліст надає допомогу у виявленні, фіксації, вилученні слідів злочину, віднесенні виявлених речовин до наркотиків, встановленні осіб, які перебувають у стані наркотичного сп’яніння, вирішенні інших питань. Особливу увагу дисертант приділив розкриттю тактичних завдань спеціаліста під час проведення огляду та обшуку місць виготовлення наркотиків (нарколабораторій), виявленню мікрослідів наркотиків, забезпеченню безпечних умов для членів слідчо-оператичної групи.

Підкреслено можливість застосування експрес-тестів для проведення попередніх досліджень та вказані обмеження їх використання. Автором сформульовані рекомендації щодо прийомів: а) відібрання зразків наркотиків, які являють собою рослини, рідину, сипкі речовини, лікарські препарати, рослинні маси, пігулки; б) вилучення наркотиків; в) упаковування слідів злочину.

Розглянуто завдання та дії обізнаних осіб під час проведення оперативно-розшукових заходів, що здійснюються у медичних закладах та науково-дослідних установах, де наркотики використовуються для лікування або у наукових цілях.

У підрозділі 1.4 «Участь спеціаліста при проведенні допиту» дисертантом зазначено, що при розслідуванні незаконного виготовлення синтетичних наркотиків під час допиту підозрюваних, обвинувачених, свідків слід залучати спеціаліста-хіміка.

Спеціаліст при допиті обвинуваченого (підозрюваного), який виготовляв синтетичні наркотики, допомагає слідчому: а) точніше і повніше зрозуміти спеціальні терміни; б) розібратися у спеціальних правилах, інструкціях, інших нормативних документах; в) негайно повідомити слідчому про давання неправдивих показань, які стосуються спеціальних питань, що розраховано на непоінформованість слідчого; г) постановкою додаткових, уточнюючих, деталізуючих питань про процес виготовлення, умови зберігання, способи транспортування наркотиків та ін.; д) точніше зафіксувати показання допитуваного, що стосуються спеціальної термінології. Одним з тактичних прийомів викривання допитуваного в даванні неправдивих показань є пред’явлення висновків експертів. Хворі допитуються у присутності лікаря для встановлення виду та кількості лікарських засобів, які вони приймали.

Відзначено, що допиту наркомана повинен передувати його огляд наркологом (психіатром) для встановлення стану особи і часу, протягом якого її не можна допитувати. Автором вказано на неприпустимість існуючого в слідчий практиці скороченого допиту про обставини, що стосуються тільки збуту наркотиків. Підкреслено, що для допиту певних осіб слід залучати педагогів та перекладачів.

Розділ 2 «Наукові і методичні основи судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» містить три підрозділи.

У підрозділі 2.1 «Предмет і завдання експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» увага акцентована на тому, що правильне визначення предмета судової експертизи набуває суттєвого значення у процесуальному, організаційно-методичному, теоретичному та практичному аспектах. Проаналізувавши підходи Л. Ю. Ароцкера, В. Д. Арсеньєва, Р. С. Бєлкіна, В. К. Лисиченка, Д. Я. Мирського, Г. М. Надгорного, І. Л. Петрухіна, М. О. Селіванова, О. Р. Шляхова та інших правників до визначення поняття предмета судової експертизи, автор дійшов висновку, що предмет судової експертизи можливо визначити як відображені в матеріальних носіях інформації фактичні дані, які необхідно встановити методичними засобами експертного дослідження. У теоретичному і практичному аспектах визначення предмета експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, як окремого роду експертизи матеріалів, речовин і виробів, необхідно для: 1) відмежування від інших класів і родів судових експертиз, у яких досліджуються лікарські препарати і об’єкти рослинного походження; 2) уточнення кола вирішуваних питань; 3) визначення компетенції, обсягу спеціальних знань експерта, який повинен проводити вказану експертизу; 4) правильної організації експертного дослідження в експертній установі. Автор підкреслює, що поняття предмета експертизи узгоджується з кримінально-процесуальним визначенням поняття предмета доказування та розкривається через вирішуванні завдання.

Дисертант вказує, що точне визначення завдань експертизи необхідне для розроблення методик дослідження наркотичних засобів, структура яких залежить від поставлених слідчим питань. На підставі аналізу видів експертних завдань, що в спеціальній літературі пропонують Г. Л. Грановський, Ю. К. Корухов, Н. Т. Малаховська, М. Я. Сегай, О. Р. Шляхов та інші дослідники, автором виділено три категорії експертних завдань, що вирішуються в практиці проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: 80 % – класифікаційні (встановлення належності об’єктів до стандартизованого або довільного класу), 17 % – діагностичні (виявлення слідів наркотиків, встановлення стану об’єктів; існування факту і його особливостей; встановлення причинно-наслідкових зв’язків, часу факту); 3 % – ідентифікаційні (ототожнення цілого об’єкта, встановлення загального джерела походження). На підставі узагальнення кримінальних справ та експертних проваджень в кожній категорії виділено типові завдання судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та визначено предмет експертизи.

У дисертації доведено, що експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів відрізняється від біологічної та фармацевтичної експертиз завданнями, об’єктами, методами дослідження та спеціальними знаннями, що потрібні судовому експерту для її проведення.

У підрозділі 2.2 «Методи і алгоритми дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» розглянуто типові методи встановлення різноманітних властивостей наркотиків при судово-експертному дослідженні: візуальний огляд, оптична мікроскопія, хімічні, спектральні методи, ультрафіолетова спектрометрія, тонкошарова, газова та рідинна хроматографія.

Автором на основі аналізу слідчої практики розслідування| злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотиків, залежно від завдань, що ставляться перед експертом, та стан джерел доказової інформації (об’єктів експертизи) виділено шість слідчо-експертних ситуацій. Відзначено, що загальна мета та однорідність об’єктів обумовлюють стандартні алгоритми вирішення типових завдань. Виходячи з особливостей типових об’єктів, завдань та методів експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів автором запропоновано алгоритми (методики) їх дослідження відповідно до виділених ситуацій.

У підрозділі 2.3 «Оформлення та оцінювання результатів експертного дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» розкрито зміст основних організаційних заходів та процесуальних вимог щодо судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розглянуто особливості проведення комісійних та комплексних експертиз. Автором підтримана позиція Ю. К. Орлова, що комплексна експертиза є поняттям процесуальним, тому проводиться тільки декількома експертами різних спеціальностей. Вказано, що для правильного оцінювання висновку комплексної експертизи в експертному висновку мають бути чітко відбиті дослідження кожного експерта.

Висновок судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів як джерело доказів необхідно розглядати в єдності форми і змісту. Розглянуто принципи формулювання кінцевих висновків експерта та типові помилки, що характерні для експертної практики.

Оцінюванню підлягає, по-перше, експертний висновок як засіб доказування – джерело доказів, по-друге, встановлені експертом фактичні дані – докази у справі. Обидва аспекти тісно пов’язані між собою. В оцінюванні висновку експерта автором виділяються три рівні залежно від суб’єкта оцінювання: експертний, слідчий, судовий. Доведено, що з об’єктивних причин слідчий та суд не в змозі оцінити наукову обґрунтованість експертного висновку, оскільки вони не мають спеціальних знань. Тому виділено два види оцінювання висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: формальне оцінювання, яке можливо провести слідчим (судом), і спеціальне, або змістовне оцінювання, яке може здійснити тільки фахівець на вимогу суб’єкта доказування.