ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОНАННЯ ПОДАТКОВОГО ОБОВ`ЯЗКУ Автореферат

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються мета і завдання дисертації, об’єкт і предмет дослідження, характеризуються методи дослідження, теоретична основа, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, формулюються основні положення, що виносяться на захист і становлять наукову новизну, наводяться відомості про апробацію результатів роботи і публікацію здобутих наукових результатів.

Перший розділ дисертації «Правові засади виконання податкового обов’язку» складається з двох підрозділів та присвячений дослідженню загальних засад виконання податкового обов’язку.

У Підрозділі 1.1. «Правова природа податкового обов’язку» аналізується еволюція поглядів учених-фінансистів на категорію податків, досліджується правова природа податкових правовідносин, виявляються їх загальні риси та особливості, розкривається їх зміст. Обов’язкам у правовому статусі платника податків відводиться особливе місце. Податковому обов’язку притаманні риси, обумовлені своєрідністю відносин та специфікою методу правового регулювання, що відрізняє його від обов’язків в умовах диспозитивного регулювання. Обґрунтовується думка щодо неприпустимості використання терміна «зобов’язання» у сфері податкових правовідносин, оскільки ця категорія не може відобразити всієї специфіки публічних за своєю природою податкових відносин.

Податковий обов’язок є видовим проявом юридичного обов’язку, що потребує неминучого звернення до загальнотеоретичних засад при з’ясуванні його сутності. Водночас необхідно враховувати й особливості, обумовлені належністю до сфери податково-правового регулювання. Багатоаспектність розглядуваного явища правової матерії розкривається шляхом узагальнення та систематизації основних існуючих підходів, а також наведення власного бачення проблеми. Класичним способом розкриття змісту поняття є першочергове з’ясування його характерних ознак і специфічних особливостей та наступний синтез їх у єдиному визначенні. Крім того, податковий обов’язок розглядається у таких аспектах: а) у вузькому (обов’язок зі сплати податків) і широкому розумінні (сукупність обов’язків із ведення податкового обліку, сплати податків і зборів та податкової звітності.); б) з позицій змісту та сутності; в) розмежовуючи об’єктивний та суб’єктивний податковий обов’язок; г) як податковий обов’язок зобов’язаної особи та владного суб’єкта; д) з позицій статики та динаміки.

У підрозділі 1.2. «Стадії виконання податкового обов’язку» акцентується увага на тому, що виконання, являючи собою матеріальний зміст податкових правовідносин (дійсність), становить реалізацію юридичного змісту (необхідності), втілення в життя, у фактичну поведінку тієї міри, яка визначена податковим обов’язком. Зміст податкового обов’язку (система складових) представляє його статику, а процес виконання, реалізації – динаміку податкових правовідносин. Таке твердження особливо заслуговує на увагу, оскільки дослідження присвячено саме динамічному аспекту податкових правовідносин.

Далі в підрозділі окреслюється проблема невизначеності поглядів науковців як загальної правової теорії, так і галузевих наук на природу та співвідношення юридичного процесу та процедури. При характеристиці процесу виконання податкового обов’язку як єдиної конструкції наголошується на його системності, оскільки він функціонує як сукупність складових елементів і має внутрішню організацію. Податковому обов’язку властивий складний характер не тільки за матеріальним змістом (складовими обов’язками з обліку, сплати, звітності), але й за процесуальними стадіями. Виконання податкового обов’язку становить певний багатостадійний процес, що пов’язується із самою динамікою правовідносин та своєрідністю реалізації податково-правових норм.

Стадійність у реалізації податкового обов’язку найбільш логічно пов’язувати з його складовими, а саме: 1) виконанням обов’язку з податкового обліку; 2) виконанням обов’язку зі сплати податку та 3) виконанням обов’язку з податкової звітності. Така послідовність стадій цілком відображає логіку побудови податкового обов’язку, що також не виключає деталізації кожного з видових обов’язків та можливість виділення в межах кожної з них окремих етапів, елементів. При цьому реалізація кожної наступної стадії неможлива без участі у попередній. Для кожної стадії в процесі виконання податкового обов’язку притаманні такі риси, як мета, часові межі, зміст (сукупність процесуальних дій), суб’єктний склад та процесуально-документальне оформлення.

Другий розділ «Виконання податкового обов’язку юридичними особами» складається з трьох підрозділів, які присвячені ґрунтовному аналізу порядку реалізації податкового обов’язку платниками податків – юридичними особами на кожній із стадій.

У підрозділі 2.1. «Виконання обов’язку з податкового обліку юридичними особами» наголошується на особливостях податкового обліку, які визначаються певною подвійністю реалізації реєстраційних та обліково-об’єктних процедур. Облік платників податків – юридичних осіб у системі стадій виконання податкового обов’язку можна розглядається як самостійне системне утворення, що складається з декількох послідовних етапів. Першим із них є взяття юридичної особи на облік як платника податків органами державної податкової служби, під час якого відбувається легалізація юридичної особи як зобов’язаного суб’єкта податкових правовідносин. Особливість реєстраційних процедур цього виду визначається тим, що взяття на податковий облік юридичної особи фактично здійснюється в момент набуття нею цивільної правоздатності. Особлива увага приділяється моменту набуття податкової правосуб’єктності юридичними особами, а також співвідношенню податкової та цивільної правосуб’єктності.

Установлена чинним законодавством система реєстраційних процедур, що стосуються юридичних осіб – платників податків, передбачає можливість їх класифікації за певними критеріями. Так, за характером зобов’язаної особи (платника) можна виділити: а) податковий облік юридичних осіб, які не відрізняються особливостями правового статусу, – загальний порядок; б) податковий облік юридичних осіб зі спеціальними ознаками (великих платників податків, неприбуткових організацій і установ тощо).

Після завершення процедур з узяття на облік юридичних осіб податковими органами виникає суб’єкт податкових правовідносин – платник податків, який наділений податковою правосуб’єктністю, а отже, має суб’єктивні податкові обов’язки і права. З цього моменту починається безпосереднє виконання податкового обов’язку, тобто фактично перший етап із виконання обов’язку щодо внесення змін до реєстраційних даних про платника податків.

Другою складовою обов’язку з податкового обліку є облік об’єктів оподаткування. На відміну від фізичних осіб, на юридичних осіб – платників податків поряд із обов’язком вести податковий облік законодавством покладено обов’язок вести бухгалтерський облік та складати бухгалтерську звітність. Одним із найбільш проблемних питань є співіснування податкового й бухгалтерського обліку та врегулювання розбіжностей між ними. Податковий і бухгалтерський обліки відрізняються за низкою властивостей, головними з яких є цілі та наслідки.

Підрозділ 2.2. «Виконання обов’язку зі сплати податків і зборів юридичними особами» присвячений аналізу мети, часових меж, змісту, суб’єктного складу та процесуально-документального оформлення другої стадії виконання податкового обов’язку юридичними особами – платниками податків.

Звертається увага на те, що для виникнення обв’язку зі сплати податку в юридичної особи – платника необхідна наявність певних передумов та підстав. До передумов можна віднести: податкову правосуб’єктність платника податків, а також законодавче регулювання всіх елементів правового механізму податків. Наявність цих обставин обумовлює виникнення податкового обов’язку взагалі. Безпосереднє виникнення обов’язку зі сплати податку або збору пов’язане зі встановленими податковим законодавством обставинами. Як правило, підставою виникнення обов’язку зі сплати податку є фактичний склад.

При з’ясуванні часових меж стадії виконання обов’язку зі сплати податків і зборів робиться наголос на декількох «ключових» моментах: виникнення цього обов’язку; закінчення (сплив) строку сплати податку, а також фактична сплата податку, тобто момент виконання обов’язку платником. Особливо велике значення на стадії виконання обов’язку зі сплати податків має строк, оскільки законодавча визначенність строків сплати конкретних податків забезпечує можливість здійснення державою своїх функцій за рахунок податкових надходжень. Самого лише факту сплати податку недостатньо, така сплата сум податків і зборів має здійснюватися в повному обсязі і в строки, встанолені податковим законодавством. Окрема увага приділена проблемі визначення моменту виконання обов’язку зі сплати податку, дослідженню регламентації цього питання в національному законодавстві та порівняльному аналізу із закордонним досвідом.

У підрозділі 2.3. «Виконання обов’язку з податкової звітності юридичними особами» робиться акцент на певному похідному, забезпечувальному характері обов’язків із податкового обліку та податкової звітності по відношенню до основного обов’язку платника податків – сплатити податок. Однак цей факт не нівелює їх значення як органічних частин єдиного цілого – податкового обов’язку у широкому розумінні. Сплата податків і зборів платником податків є підставою припинення власне обов’язку зі сплати податків і зборів, закінченням другої стадії виконання податкового обов’язку, що, однак, не означає припинення податкового обов’язку в цілому. Завершальною стадією виконання податкового обов’язку є виконання обов’язку з податкової звітності.

Особливість цієї стадії пов’язана з певною подвійністю обов’язку з податкової звітності, якому властивий не тільки підсумковий, але й наскрізний характер. Так, якщо платник податку або збору подає до податкового органу декларацію (розрахунок) з конкретного податку за результатами податкового періоду, стадія виконання обов’язку з податкової звітності дійсно має підсумковий характер. Але якщо йдеться про ведення податкового обліку доходів і витрат платника податків та складання на базі цього податкової звітності протягом податкового (звітного) періоду, то в такому разі їй властивий наскрізний характер.

Стадія виконання обов’язку з податкової звітності юридичною особою – платником податків також становить певний процес, що включає декілька етапів, які поступово реалізуються. Системно проаналізувавши обов’язки платників податків і зборів (обов’язкових платежів), закріплені у статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», обов’язок з податкової звітності можна представити у вигляді певної системи, що складається з таких елементів-обов’язків: 1) правильне складання документів податкової звітності за формою, встановленою законодавством; 2) подання даних і документів відповідним органам у визначений строк; 3) зберігання документів податкової звітності протягом строку, встановленого законодавством. Сукупність дій з реалізації цих обов’язків і становить зміст розглядуваної стадії виконання податкового обов’язку.

Порядок складання юридичними особами – платниками податків документів податкової звітності окрім формальних вимог, має відповідати вимогам змістовим, що відображає тісний зв’язок із веденням податкового обліку об’єктів оподаткування. Звертається увага на те, що в межах диференціації видових обов’язків платника податків з податкового обліку об’єктів оподаткування та податкової звітності їм притаманна нерозривна єдність. Так, податкова звітність повинна базуватися на даних податкового обліку об’єктів оподаткування (зокрема, обліку доходів і витрат) платника податків. Документація, що складається за результатами реалізації обліково-об’єктних процедур, включається до складу документів податкової звітності.

Третій розділ «Виконання податкового обов’язку фізичними особами» складається з трьох підрозділів та присвячений особливостям реалізації податкового обов’язку платником податку – фізичною особою на кожній стадії цього процесу. До податків з фізичних осіб у чистому вигляді фактично належать лише два: податок на промисел та податок з доходів фізичних осіб. Проте ці особи підлягають оподаткуванню і за податками зі змішаним платником: податок на додану вартість, податок з власників транспортних засобів, плата за землю тощо.

У підрозділі 3.1. «Виконання обов’язку з податкового обліку фізичними особами» зазначається, що при аналізі реалізації обов’язку з податкового обліку платниками податків – фізичними особами цілком обґрунтовано використовується логіка, що передбачає розгляд зазначеного обов’язку як системної категорії, поділ його на два блоки: податковий облік платників податків – фізичних осіб та податковий облік об’єктів оподаткування. Конструкція податкового обліку фізичних осіб як платників податків також передбачає можливість виділення двох типів податкових режимів: загального та спеціального.

Загальний тип податкового обліку припускає здійснення облікових дій стосовно фізичних осіб – платників податків, що не відрізняються ніякими особливостями, специфічними рисами статусу (громадян України, іноземців, осіб без громадянства). Спеціальний тип податкового обліку реалізується відносно платників податків фізичних осіб, що характеризуються спеціальним статусом (наприклад, суб’єктів підприємницької діяльності). Такий спеціальний статус може обумовлюватися специфічними рисами, що характеризують як самого платника податків, так і його діяльність.

Податковий облік платників податків – фізичних осіб також передбачає виділення трьох послідовних етапів: узяття на облік, внесення змін та зняття з обліку. Узяття фізичних осіб на податковий облік є першим видом реєстраційних процедур з точки зору загальної конструкції податкового обліку. Однак якщо йдеться про виконання податкового обов’язку, то його реалізація розпочинається після завершення податкової реєстрації, з моменту виникнення податкового обов’язку. Так, першим, але не завжди обов’язковим етапом реалізації обліково-реєстраційного блоку стадії виконання обов’язку з податкового обліку, буде виступати реалізація обов’язку із внесення змін та уточнень до облікових даних.

Обґрунтовується неможливість визначення податкової правосуб’єктності фізичних осіб як «похідної» від цивільної або трудової, оскільки вони мають відокремлений характер, пов’язаний з їх різною правовою природою – публічною та диспозитивною відповідно. Особливістю податкової правосуб’єктності фізичних осіб є те, що моменти виникнення податкової правоздатності та податкової дієздатності не збігаються, як це відбувається у юридичних осіб при взятті їх на податковий облік як платників податків.

У підрозділі 3.2. «Виконання обов’язку зі сплати податків і зборів фізичними особами» розкривається зміст стадії виконання обов’язку зі сплати податків і зборів, що становить сукупність дій із фактичного внесення платниками податків – фізичними особами сум податків і зборів до бюджетів. Часові межі стадії виконання обов’язку зі сплати податку фізичними особами визначаються встановленими законодавством строками сплати конкретних видів податків. Так само, як і для юридичних осіб, фізичним особам при сплаті податків надається можливість зміни строків сплати податку, видовими формами якої є відстрочка, розстрочка та податковий кредит, процедура надання яких чітко встановлена законодавством.

Стосовно суб’єктного складу стадії виконання обов’язку зі сплати податку фізичними особами застосовується загальне правило – самостійне виконання цього обов’язку, але можлива і множинність суб’єктів на зобов’язаній стороні – сплата податку представниками або податковими агентами. Особлива увага приділяється такому суб’єкту податкових правовідносин як збирач податків і зборів, якого слід відрізняти від податкових агентів, незважаючи на їх певну схожість. Законодавче визначення збирачів податків відсутнє як у національному, так і в російському законодавстві.

За своєю природою податки являють собою грошові надходження, і саме в такій формі вони можуть розглядатися як елемент доходної частини бюджетів, що становлять грошові фонди. Спосіб сплати податку характеризує особливість реалізації платником податку обов’язку з перерахування коштів, нарахованих як податкові, до бюджету або спеціальних фондів. Обов’язок зі сплати податків може бути здійснений трьома основними способами: кадастровим, за декларацією, попереднім (авансовим).

У підрозділі 3.3. «Виконання обов’язку з податкової звітності фізичними особами» визначається зміст цієї стадії, що складається з послідовної реалізації встановленої системи дій. Деталізуючи порядок реалізації обов’язку з подання податкової звітності платниками податків – фізичними особами, встановлюється можливість його виконання одним із трьох способів за вибором платника: особисто, поштою або в електронному виді. Однак, щодо певних категорій фізичних осіб існують обмеження у використанні електронного способу подання податкової звітності.

Часові межі цієї стадії можна розглядати відповідно до кожного із зазначених етапів, що її утворюють. Так, складання документів податкової звітності здійснюється протягом встановленого податкового (звітного) періоду, що відображає ведення податкового обліку об’єктів оподаткування. Найважливіше значення мають строки подання документів податкової звітності податковим органам, що відбиває характеристику строковості стадії взагалі. Законом передбачено процедуру збільшення граничних строків подання податкової декларації, яка застосовується до платників податків – фізичних осіб.

На стадії виконання обов’язку з податкової звітності фізичною особою також можлива множинність суб’єктів у межах зобов’язаної сторони цього виду податкових правовідносин. Виконання обов’язку з податкової звітності можливе: безпосередньо платником податку – фізичною особою; представником платника податку; податковим агентом.

Реалізація обов’язку з податкової звітності передбачає певну формалізацію, що здійснюється шляхом заповнення та подання відповідних документів. Податкова звітність повинна відповідати встановленим законодавством загальним вимогам, які стосуються її форми та змісту. Відповідно, в роботі проведено класифікацію вимог до документів податкової звітності на формальні та змістовні.