ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми. Глибокі та масштабні перетворення, що відбуваються в Україні протягом останніх двох десятиліть, незважаючи на свою непослідовність і суперечливість, докорінно оновили і продовжують оновлювати українську державність. Змінюються місце та роль держави в житті суспільства, відносини держави та особи, цінності, що визначаються і захищаються державою. Формується принципово нова правова система української держави, зокрема, на конституційному рівні зафіксовано прихильність ідеям і цінностям соціальної держави в умовах сучасної модернізації країни.

Водночас розбудова української державності та розвиток ринкових відносин потребують створення належної системи соціального захисту всіх без винятку верств суспільства. Така ситуація зумовлена загальним погіршенням добробуту населення в умовах соціально-економічних перетворень під час переходу до ринкового розвитку суспільства, коли значна кількість людей фактично поставлена на межу виживання. З огляду на подальше підвищення ефективності правового регулювання соціально-захисних відносин залишається одним з першочергових завдань держави та суспільства. Важливим кроком на шляху до його успішного вирішення є ґрунтовне дослідження теоретико-правових засад соціального захисту в Україні.

Соціальний захист населення є одним із визначальних напрямів соціальної політики держави, реалізації її соціальної функції. Навіть за традиційності проблематики соціального захисту для галузевих юридичних наук, значна кількість загальнотеоретичних аспектів, що стосуються сутності соціального захисту, потребує ретельного переосмислення та подальшого конструктивного висвітлення. У цьому відношенні вивчення теоретико-правових засад соціального захисту має важливе значення для успішного вирішення нагальних проблем, пов’язаних з удосконаленням чинного законодавства, правотворчої та правозастосовної діяльності. Адже рівень соціальної захищеності населення є показником якості життя суспільства, рівня розвитку держави як гаранта прав і свобод людини та громадянина.

Теоретико-методологічною основою дисертації є значний науковий доробок вітчизняних і зарубіжних учених з теорії держави та права, зокрема: О.В. Бермічевої, Є.В. Білозьорова, С.Д. Гусарєва, М.І. Козюбри, А.М. Колодія, Н.І. Мозоль, І.І. Мотиля, Н.М. Оніщенко, О.З. Панкевича, Н.М. Пархоменко, Ж.М. Пустовіт, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, О.В. Скрипнюка, О.Д. Тихомирова, А.Є. Шевченка, Ф.П. Шульженка, а також фахівців з галузей адміністративного права та права соціального захисту (забезпечення), а саме: В.С. Андрєєва, Н.Б. Болотіної, Є.Є. Мачульської, Л.А. Князьки, П.Д. Пилипенка, В.А. Рудик, І.М. Сироти, Б.І. Сташківа, В.К. Субботенка, Я.М. Фогеля, О.Г. Чутчевої, В.Ш. Шайхатдінова, І.С. Ярошенко та ін.

Незважаючи на значну кількість публікацій, сучасний стан розробки проблематики соціального захисту населення в Україні не в повній мірі відповідає потребам юридичної теорії та практики. Адже наукові напрацювання радянського періоду з цієї тематики дещо втратили свою актуальність, а в новітніх наукових розробках відсутній єдиний загальнотеоретичний підхід до розуміння змісту соціального захисту населення. Крім того, чітко не вироблено дефініцію соціального захисту, не до кінця з’ясовано та розкрито такі важливі аспекти його соціально-юридичної природи, як організаційно-правові форми та види. Недостатню увагу приділено сучасному стану та перспективам розвитку соціального захисту в Україні.

Таким чином, беззаперечна теоретична і практична значущість соціального захисту населення, з одного боку, та недостатня наукова розробка найважливіших аспектів його здійснення, з іншого, свідчать про актуальність і доцільність обраної теми дисертації.