РЕФОРМУВАННЯ ТАРИФНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВ ПАСАЖИРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ Автореферат

Актуальність теми. Перехід до ринкової економіки потребує нових підходів до ціноутворення, принципів та методів побудови пасажирських тарифів, що дозволять адаптувати державну тарифну політику на пасажирському автомобільному транспорті до нових ринкових умов.

Пасажирський транспорт – одна з важливих складових платних послуг, що надаються населенню. Важко переоцінити соціальну значущість пасажирських перевезень, які впливають на рівень доступності регіонів, транспортну мобільність населення та достаток населення.

Тарифи є важливим індикатором пропорційності розвитку попиту і пропозиції на ринку пасажирського транспорту і служать відправною точкою в плануванні фінансової діяльності транспортних підприємств. Витратні методи формування пасажирських тарифів, що збереглися з адміністративно-планової економіки, в сукупності з наданням пільг на проїзд у транспорті загального користування, не задовольняють розвиток пасажирського автомобільного транспорту; відбувається «старіння» автобусного парку, скорочуються обсяги транспортної роботи та знижується якість надаваних послуг.

На фоні низького платоспроможного попиту, нестачі бюджетних коштів у регіонах на компенсацію збитків пасажирських підприємств тарифам відводять головну роль у збалансованості інтересів населення, підприємств пасажирського транспорту та держави.

Економічна наука не пропонує єдиного підходу до вирішення проблем, пов’язаних з формуванням транспортних тарифів, визначенням необхідного рівня рентабельності, а також порядку відшкодування збитків підприємств пасажирського транспорту, що не компенсуються платою за проїзд. Велика кількість методів ціноутворення, що пропонуються в сучасних літературних джерелах, вимагають адаптації до умов функціонування транспортної галузі України.

Теоретичні і методологічні основи проблеми ціноутворення і тарифоутворення підприємств висвітлені в працях А. В. Базилюк, А. Г. Будріна, Е. В. Будріної, Н. І. Верхоглядової, Ю. М. Гедз, В. В. Герасименка, М. Г. Григоряна, В. П. Гудкової, Н. А. Іванникової, А. Е. Ігудесмана, С. Б. Ільїна, В. Г. Коби, Г. А. Кононової, Ю. В. Лисенко, Л. А. Мірошниченко, В. С. Пінішка, Я. Я. Слабко, Й. В. Спіріна, А. О. Шкварчук та ін. Однак слід зазначити, що визначення тарифів на перевезення в цих працях ґрунтується на витратній методології, і не приділено уваги вирішенню проблеми достатності фінансових ресурсів транспортних підприємств та збалансуванню інтересів суб’єктів пасажирських перевезень. Тому вирішення проблеми ефективності тарифної політики підприємств пасажирських перевезень в умовах ринкових відносин з урахуванням впливу всіх факторів на процес тарифоутворення є пріоритетним напрямом наукових досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Наведені в дисертації основні результати і рекомендації розроблено згідно з тематикою науково-дослідних робіт Національного транспортного університету за темою «Формування джерел покриття витрат на здійснення виробничої діяльності на транспорті» (номер державної реєстрації 0107U009968).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення науково-методичного забезпечення реформування тарифоутворення на перевезення пасажирів транспортом загального користування, що формує джерела повного покриття витрат і узгоджує інтереси всіх учасників процесу перевезень. Відповідно до цієї мети були поставлені та розв’язані наступні завдання:

– проаналізовано сучасний стан теорії тарифоутворення щодо пасажирських перевезень транспортом загального користування, визначити недоліки існуючих методик та їх відповідність сучасним вимогам;

– оцінено порядок визначення тарифів на пасажирські перевезення транспортом загального користування в Україні;

– розроблено концепцію та методичне забезпечення реформування порядку тарифоутворення щодо перевезень пасажирів транспортом загального користування.

– розроблений порядок покрокового формування тарифів на пасажирські перевезення та методику диференційованих тарифів;

– виконано аналіз факторів, що впливають на процес формування тарифів і класифікувати їх відповідно до їх впливу на величину тарифу;

– удосконалено механізм регулювання діяльності підприємств пасажирського транспорту.

Об’єктом дослідження є процес формування та регулювання тарифів на

перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Предметом дослідження є методи та механізми регулювання тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту.

Методи дослідження. Теоретичною основою проведеного дослідження є узагальнення фундаментальних робіт вітчизняних та зарубіжних учених економістів в галузі ціноутворення, законів і нормативних актів України. Методологічну основу дослідження становлять філософські принципи пізнання, діалектичний підхід, фундаментальні положення економічної теорії, системно-логічний підхід до дослідження економічних явищ і процесів.

Наукова новизна результатів. Найвагоміші результати, які характеризують наукову новизну полягають у такому:

уперше:

розроблено концепцію та методичне забезпечення реформування порядку тарифоутворення щодо перевезень пасажирів транспортом загального користування, суть якої полягає в розробленні системи організаційно-економічних заходів реформування тарифної політики підприємств пасажирського транспорту. Концепція передбачає розроблення методики розрахунку диференційованих тарифів, упорядкування системи пільг і методики забезпечення їх відшкодування, посилення контролю за діяльністю перевізників, альтернативних джерел фінансування. Її застосування дозволить забезпечити достатність фінансових ресурсів розвитку галузі, гармонізацію інтересів перевізників, пасажирів та держави і сприятиме таким чином розвитку виробництва суміжних галузей і економці в цілому;

розроблено порядок формування тарифу, яким передбачено розділення тарифу на дві складові: витратну та коригувальну. Витратна складова, яку формують витрати перевізника на обслуговування 1 км маршруту, відображає вплив традиційних факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ. Коригувальна складова відображає вплив специфічних факторів ефективності перевезень та визначається за допомогою запропонованих коефіцієнтів інтенсивності наповнення салону, оновленості пасажирів на маршруті, використання пробігу та часової зони, які встановлюються за результатами обстежень пасажиропотоків;

розроблено методику диференційованих тарифів, суть якої полягає у визначенні вартості проїзду залежно від часу доби. Передбачається застосування трьох ставкових тарифів: пікового, денного та нічного. За базовий тариф приймається піковий тариф, який діятиме з сьомої до десятої години. У денні години пропонується застосовувати знижені, а в нічний час – збільшені тарифи;