ЗАХОДИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ВПЛИВУ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО НЕПОВНОЛІТНІХ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, висвітлено сутність розробки і методи наукового аналізу та практичне значення одержаних результатів, подано відомості щодо публікацій, апробацій та впровадження здобутих результатів.

Перший розділ – «Теоретичні засади заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх» – складається з трьох підрозділів, у яких досліджено місце заходів впливу в системі заходів державного примусу, з’ясовано особливості заходів впливу як виховних заходів та визначено суб’єктів, до яких застосовуються заходи впливу.

У підрозділі 1.1. «Місце заходів впливу в системі заходів державного примусу» проаналізовано ряд існуючих визначень поняття державного примусу, унаслідок чого запропоновано власну дефініцію даного поняття. В процесі дослідження класифікації державного примусу виокремлено адміністративний примус та розкрито ряд характерних особливостей, притаманних зазначеному виду державного примусу. Узагальнюючи визначення адміністративного примусу, сформулювано власну дефініцію зазначеного поняття. Досліджено інститут адміністративної відповідальності, як складову адміністративно-примусових заходів, в аспекті історичного розвитку. Проаналізовано різні точки зору щодо змісту адміністративної відповідальності, в тому числі норми чинного законодавства про адміністративну відповідальність, у результаті чого обґрунтовано місце адміністративної відповідальності неповнолітніх (в призмі застосування заходів впливу до останніх) серед адміністративно-примусових заходів. В процесі дослідження специфічних особливостей заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх, уперше запропоновано визначення даного поняття.

У підрозділі 1.2. «Особливості заходів впливу як виховних заходів» обґрунтовано виховний вплив зазначених заходів щодо неповнолітніх правопорушників. Досліджено загальне поняття виховання, його види та значимість в усіх галузях суспільної життєдіяльності. Обґрунтовано доцільність комплексного підходу до виховання неповнолітніх шляхом поєднання його різновидів, а також суб'єктів виховного процесу. Встановлено, яким чином здійснюється виховання неповнолітніх під час застосування до них кожного із заходів впливу, передбачених чинним законодавством. Так, під час застосування зазначених заходів, здійснюється морально-психологічний вплив на особу правопорушника, що обумовлюється публічністю (п. 1 ст. 24-1 КУпАП), офіційним оголошенням (п. 2 ст. 24-1 КУпАП) та осудженням неповнолітнього, а також вчиненого ним діяння від імені держави (п. 3 ст. 24-1 КУпАП) тощо. Крім цього, здійснюється застосування специфічних виховних методів, властивих кожному із суб'єктів виховного процесу в рамках заходу впливу, передбаченого п. 3 ст. 24-1 чинного КУпАП. Проаналізовано зарубіжне законодавство, яким регламентується відповідальність неповнолітніх правопорушників та альтернативні заходи виховання останніх. Зокрема, аналізувалось законодавство Російської Федерації, США, Англії, Франції, Німеччини, а також скандинавських країн у зазначеній сфері. Запропоновано нормативно акцентувати на виховному впливі зазначених заходів шляхом внесення таких змін до назви ст. 24-1 КУпАП: «Заходи виховного впливу, що застосовуються до неповнолітніх".

У підрозділі 1.3. «Суб’єкти, до яких застосовуються заходи впливу» досліджено суб’єктів адміністративної відповідальності та їх класифікацію.

Обґрунтовано належність неповнолітніх до особливих суб’єктів адміністративної відповідальності. Встановлено характерні ознаки неповнолітніх, як особливих суб’єктів адміністративної відповідальності, з урахуванням специфіки їх правового статусу. Розглянуто нормативно-правові акти міжнародного та національного значення, що закріплюють правовий статус неповнолітніх, регламентують їх захист та особливості притягнення до відповідальності. Запропоновано визначення поняття неповнолітніх в юридичному аспекті, а також власну дефініцію суб’єктів, до яких застосовуються заходи впливу. На підставі проведених досліджень, з урахуванням даних МВС України про адміністративну практику, зроблено висновок про необхідність удосконалення чинного законодавства у частині адміністративної відповідальності неповнолітніх. Зокрема, на підставі проведеного інтерв’ювання працівників підрозділів кримінальної міліції у справах дітей (за – 73,2 %, проти – 13,7 %) обґрунтовано зниження віку адміністративної відповідальності до чотирнадцяти років у випадках вчинення неповнолітніми певної категорії адміністративних проступків.

Другий розділ – «Види заходів впливу за чинним законодавством» – складається з двох підрозділів, в яких визначено зміст та види заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх, а також досліджено співвідношення споріднених метою, але різних за змістом понять заходів впливу та адміністративних стягнень.

У підрозділі 2.1. «Зміст та види заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх» досліджено види заходів впливу, які передбачені чинним законодавством про адміністративну відповідальність, а саме: зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; попередження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. Визначено зміст кожного із заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх. Здійснено порівняння окремих заходів впливу, передбачених Кодексом України про адміністративні проступки, зі спорідненими за формулюванням поняттями, передбачені іншими нормативно-правовими актами (наприклад, догани, яка відповідно до Кодексу законів про працю України та інших відомчих нормативних актів являється дисциплінарним стягненням). На підставі проведеного інтерв’ювання працівників підрозділів кримінальної міліції у справах дітей визначено ефективність (неефективність) кожного із заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх (зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого (80,2 %), а також догана або сувора догана (65 %) визнані найменш ефективними заходами впливу). Обґрунтовано доцільність обмеження дозвілля неповнолітніх у передбаченому законом порядку та встановлення особливих вимог до їх поведінки, а також залучення громадськості для сприяння у вихованні неповнолітніх. Зроблено висновок про необхідність удосконалення чинного Кодексу України про адміністративні проступки шляхом внесення змін до норми, якими регламентовано види заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх. Зокрема, пропонується замінити зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого та догану (сувору догану), які визнані найменш ефективними заходами впливу, на: 1) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітніх та 2) призначення громадського вихователя; а також виключити передачу неповнолітнього під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання із п. 4 ст. 24-1 чинного Кодексу України про адміністративні проступки у зв’язку із втратою своєї актуальності.

У підрозділі 2.2. «Співвідношення заходів впливу та адміністративних стягнень» досліджено різноманітність визначень терміну «адміністративне стягнення» в науці адміністративного права. Розглянуто ряд систем адміністративних стягнень відповідно до наукової думки окремих вчених-адміністративістів, а також чинного законодавства про адміністративну відповідальність. Розкрито зміст адміністративних стягнень та окремі процесуальні особливості їх накладення. На підставі проведених досліджень встановлено спільні риси, якими наділені в однаковій мірі як адміністративні стягнення, так і заходи виховного впливу, що застосовуються до неповнолітніх, а також суттєві відмінності між ними. Так, адміністративні стягнення і заходи виховного впливу, що застосовуються до неповнолітніх, споріднені належністю до системи адміністративно-примусових заходів, що застосовуються у разі вчинення адміністративного проступку, загальною метою їх застосування; однією із загальних підстав застосування даних заходів відповідальності є вчинення адміністративного проступку; для зазначених заходів відповідальності характерні одні й ті самі обставини, які виключають їх застосування тощо. Відмінність між зазначеними заходами відповідальності полягає насамперед в обмеженій можливості накладення адміністративних стягнень на неповнолітніх (окремі адміністративні стягнення можуть накладатись на неповнолітніх правопорушників у випадку вчинення ними певної категорії проступків); в суб’єктах, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративний проступок; у правовому регулюванні застосування зазначених заходів відповідальності (види адміністративних стягнень можуть встановлюватись не лише Кодексом України про адміністративні проступки, а й іншими Законами України); у строках, якими обчислюються заходи впливу та адміністративні стягнення тощо.

Третій розділ – «Правове регулювання застосування заходів впливу щодо неповнолітніх» – складається з трьох підрозділів, присвячених процесуальним особливостям застосування заходів впливу щодо неповнолітніх.

У підрозділі 3.1. «Підстави застосування заходів впливу відносно неповнолітніх» визначено загальні підстави застосування заходів адміністративної відповідальності, а також особливості їх застосування до спеціальних та особливих суб’єктів адміністративної відповідальності. Комплексно досліджено підстави застосування заходів впливу щодо неповнолітніх у класифікаційному їх поділі на нормативні, фактичні та документальні. Так, нормативними підставами застосування заходів впливу щодо неповнолітніх визначено норми, які визначають діяння адміністративним проступком; неповнолітнього – суб’єктом проступку; випадки застосування заходів впливу щодо неповнолітніх та їх види; категорію посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні проступки неповнолітніх, а також здійснювати збір матеріалів по справі про адміністративні проступки тощо. Фактичними підставами застосування заходів впливу щодо неповнолітніх визначено факт вчинення проступку; факт здійснення уповноваженими на те посадовими особами певних процесуальних дій під час складення протоколу про адміністративний проступок та збору матеріалів, що долучаються до нього (затримання правопорушника, огляд речей правопорушника, а також особистий огляд, вилучення речей і документів, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом проступку, тощо); факт розгляду справи про адміністративний проступок неповнолітнього; визнання доказами фактичних даних; факт виконання заходів впливу (виконання постанови про застосування заходів впливу. Документальними підставами застосування заходів впливу щодо неповнолітніх визначено протокол про адміністративний проступок, як найважливіше джерело доказів у справі, а також інші протоколи, які складаються під час збору матеріалів по справі про адміністративні проступки (протокол затримання, протокол особистого огляду і огляду речей, протокол вилучення речей і документів тощо); пояснення правопорушника, свідків, потерпілого; постанова уповноваженого органу (посадової особи) про застосування заходів впливу щодо неповнолітніх тощо.

У підрозділі 3.2. «Порядок застосування заходів впливу щодо неповнолітніх» проаналізовано ряд існуючих визначень поняття провадження у справах про адміністративні проступки, унаслідок чого запропоновано власну дефініцію даного поняття. Розглянуто різні наукові підходи до класифікації стадій провадження у справах про адміністративні проступки, на підставі яких визначено стадії, характерні для провадження у справах про адміністративні проступки неповнолітніх, а саме: 1) складення протоколу про адміністративний проступок та надсилання його судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду; 2) судовий розгляд справи про адміністративний проступок неповнолітнього та прийняття рішення по суті; 3) перегляд справи в порядку оскарження або опротестування; 4) виконання постанови про накладення адміністративного стягнення та застосування заходів впливу. Досліджено особливості кожної із стадій провадження у справах про адміністративні проступки неповнолітніх. Враховуючи відсутність у чинному Кодексі України про адміністративні проступки опису провадження по виконанню постанови про застосування заходів впливу, запропоновано включити до розділу, що регламентує виконання постанов про накладення адміністративних стягнень, окрему главу із відповідними назвою та змістом. Крім цього, запропоновано передбачити наслідки ухилення неповнолітнього від застосування до нього заходів впливу, що відповідним чином відобразити у нормах зазначеної глави.

У підрозділі 3.3. «Суб’єкти, що беруть участь у провадженні у справах про адміністративні проступки неповнолітніх» досліджено категорії суб’єктів, що беруть участь у провадженні в справах про адміністративні проступки неповнолітніх, у відповідності до визначених стадій цього провадження. Так, основним суб’єктом, який приймає участь у початковій стадії провадження у справі про адміністративний проступок неповнолітнього, визначено кримінальну міліцію у справах дітей, як структурний підрозділ органу внутрішніх справ; під час здійснення судового розгляду справи – суд (суддю); під час перегляду справи в порядку оскарження або опротестування – суд (суддя) та ініціаторів перегляду справи (особи, щодо якої винесено постанову, потерпілої особи або прокурора). На стадії виконання постанови про застосування заходів впливу суб’єкти визначались в залежності від виду заходів впливу, що застосовується. Це, зокрема, суд (суддя), яким безпосередньо приймається рішення по справі, здійснюється попередження неповнолітнього про неприпустимість протиправної поведінки у майбутньому і т.д.; кримінальна міліція у справах дітей, на яку покладається як безпосереднє виконання окремих заходів впливу, так і супроводження їх виконання іншими суб’єктами з метою виявлення систематичності в протиправних діях неповнолітнього; батьки неповнолітнього або особи, які їх замінюють, на яких покладається виконання заходу впливу, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 24-1 КУпАП; представники районної, міської, районної у місті служби у справах дітей, які забезпечують участь громадського вихователя у даній стадії провадження в справі; представники громадськості в особі громадських вихователів, які здійснюють виховання неповнолітнього правопорушника в порядку п. 4 ч. 2 ст. 24-1 КУпАП; державні виконавці, які здійснюють примусове стягнення збитків у разі невиконання постанови про адміністративний проступок у частині відшкодування майнової шкоди в передбаченому законом порядку.