АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЮВЕНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1. «Історико-теоретична характеристика ювенальної політики в Україні», який містить два підрозділи, присвячено загальнотеоретичним питанням визначення поняття та сутності ювенальної політики як об’єкта адміністративно-правового регулювання, історіографії адміністративно-правового регулювання суспільних відносин у зазначеній сфері у законодавстві та правовій доктрині.

Підрозділ 1.1. «Історія становлення та сучасність ювенальної політики» містить результати опрацювання різних наукових, нормативних, публіцистичних джерел щодо визначення ювенальної політики, окреслення її історії становлення та адміністративно-правової реалізації. Зокрема, розглянуто особливості таких об’єктів адміністративно-правової реалізацї: «державна політика», «державна молодіжна політика» та «ювенальна політика», сформульовано авторське визначення поняття «ювенальна політика», проаналізовано її співвідношення з поняттям «молодіжна політика» та розглянуто роль останньої, як об’єкта адміністративно-правового забезпечення та реалізації. Досліджені наукові адміністративно-правові концепції щодо захисту прав дитини та реалізації ювенальної політики. Розглянуто вчення представників епохи Античності (Арістотеля, Сократа, Платона), Середньовіччя (Ф. Аквінського), Відродження (Н. Макіавеллі), Просвітництва (Ж.-Ж. Руссо, Дж. Локка) та сучасності, які стосуються ювенальної політики. Зазначені наукові концепції покладено в основу характеристики адміністративно-правового забезпечення в ювенальній сфері на кожному етапі суспільного розвитку. Здобувачем опрацьовано розвиток ідеї прав дитини в законодавчому відображенні. Проаналізовано функції та генезу окремих міжародних організацій щодо реалізації ювенальної політики.

Зазначається, що в доктринах чітко виражена тенденція активності та спаду в нормотворчому процесі, приділення органами нормотворення певної уваги тим чи іншим питанням реалізації державної ювенальної політики, що дозволяє простежити загальну картину розвитку адміністративно-правових актів.

До основних проблем сучасного стану законодавчої бази щодо реалізації державної ювенальної політики в Україні віднесено: відсутність ідеологічного підходу в адміністративно-правовому забезпеченні ювенальної політики держави; роз’єднаність і наявність великої кількості нормативно-правових актів різної юридичної сили; високий рівень динамічності процесу нормотворення, часте прийняття нових норм, що ускладнюють зміст
і структуру правового механізму; суперечності та прогалини у законодавстві
у даній галузі; неоднозначність підходу тлумачення деяких категорій («дитина», «малолітній» «неповнолітній», «молода людина», тощо).

У підрозділі 1.2. «Теоретичні аспекти адміністративно-правового регулювання у сфері ювенальної політики в Україні» розглядаються загальнотеоретичні аспекти адміністративно-правового регулювання. Зокрема, здійснено загальну характеристику адміністративно-правового регулювання ювенальної політики та визначено її роль як обєкта адміністративно-правового забезпечення.

Здобувачем доведено, що ювенальна політика є об’єктом адміністративно-правової реалізації. Запропоновано авторське визначення ювенальної політики як об’єкта адміністративно-правової реалізації – це особливий вид діяльності держави з вироблення адміністративно-правових засад забезпечення та захисту прав осіб до 18 років.

Адміністративно-правові концепції реалізації ювенальної політики лежать в основі структури сучасного адміністративно-правового механізму її регулювання та реалізації. Їх змістовна специфіка повинна відображатись
у наукових дослідженнях та при вирішенні практичних завдань зміцнення гарантій та захисту правового статусу дитини.

Розглянуто теоретичні засади функціонування адміністративно-правового механізму та його значення для реалізації ювенальної політики в Україні. Сформоване авторське визначення «адміністративно-правові засади реалізації ювенальної політики» як системи законодавчих актів та діяльності органів державної влади і громадськості щодо забезпечення та захисту прав дитини.

Проаналізовано і узагальнено основні вимоги міжнародних організацій до формування дитячих і молодіжних державних програм в Україні. Наведено статистичні дані, на основі яких охарактеризовано життєдіяльність сучасного молодого покоління. Здійснено власну класифікацію, тобто розподіл за певними ознаками, ювенальних прав дитини та запропоновано авторське їх визначення, а саме: ювенальні права – це сукупність норм та можливостей, що належать виключно дітям. Обґрунтовано розмежування зазначених прав на індивідуальні та колективні, розкрито зміст і визначено адміністративно-правові засади їх реалізації. Визначено деякі теоретичні аспекти змісту ювенальної політики в Україні та можливості її адміністративно-правової реалізації.

Розділ 2. «Організаційно-правові засади реалізації ювенальної політики в Україні» складається із двох підрозділів і присвячений поглибленому аналізу основних засад адміністративно-правової реалізації ювенальної політики в Україні. Досліджено зміст законодавчих та адміністративно-правових актів, а також особливості адміністративної діяльності державних органів та установ, за допомогою яких здійснюється реалізація ювенальної політики в державі.

У підрозділі 2.1. «Законодавчі та адміністративно-правові акти – інструменти реалізації ювенальної політики» на основі наукових узагальнень пропонується визначення інструментів реалізації ювенальної політики як системи законодавчих та адміністративно-правових актів, організаційних заходів та мір по встановленню і підтриманню нормативного життєзабезпечення дітей.

Складність ситуації щодо реалізації ювенальної політики у нашій країні, – закономірний результат її попереднього історичного розвитку, а також помилок і прорахунків, допущених протягом останніх років вже в незалежній Україні.

У підрозділі розглядається система міжнародних документів і національних адміністративно-правових актів, які містять гарантії ювенальних прав. На основі аналізу змісту деяких нормативних документів пропонується кілька класифікацій прав дитини та об’єктивно досліджуються наукові підходи до питань адміністративно-правових засад реалізації ювенальної політики. Визначаються особливості дитячої особистості та специфіка ювенального законодавства. Обгрунтовується необхідність систематизації ювенальних норм та створення Ювенального кодексу України, під яким автор розуміє окремий кодифікований нормативний акт, в якому відображено норми процесуального та матеріального права, що стосуються дітей. В додатках до дослідження запропоновано модель Ювенального кодексу України.

У підрозділі 2.2. «Адміністративна діяльність державних органів та установ щодо реалізації ювенальної політики в Україні» досліджуються організаційно-правові основи функціонування органів та установ по реалізації ювенальної політики в Україні, визначено напрями діяльності державних органів та шляхи адміністративно-правової реалізація ювенальної політики держави за допомогою системи центральних органів та органів державної влади, уповноважених на місцях. Систематизовано основні напрями адміністративної діяльності державних установ та громадських організацій, виходячи з розподілу їх функцій на основні та допоміжні. Розглянуто особливості їх взаємодії по вертикалі та по горизонталі. Обґрунтовано необхідність адміністративно-правової реформи, спрямованої на скорочення кількості державних органів та установ, а також на усунення дублювання їх функцій у сфері реалізації ювенальної політики в Україні. Науково обґрунтовано позитивний, на думку здобувача, початок адміністративно-правової реформи щодо оптимізації діяльності системи центральних органів виконавчої влади в сфері ювенальної політики України, що зменшить кількість органів та установ і спростить їх діяльність. Також запропоновано доповнити назву новоствореного Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, наступним: «Міністерство освіти і науки, дітей, молоді та спорту».

Розділ 3. «Перспективи розвитку адміністративно-правових інституцій щодо реалізації ювенальної політики в Україні» складається із двох підрозділів і присвячений аналізу прогалин у процесі реалізації ювенальної політики та обґрунтуванню основних напрямів оптимізації адміністративно-правових засад ювенальної політики в Україні.

У підрозділі 3.1. «Аналіз прогалин в процесі забезпечення та реалізації ювенальної політики в Україні на основі статистичних та інших даних проведено правовий аналіз функціонування та визначено основні прогалини у процесі забезпечення та реалізації ювенальної політики держави. Зокрема досліджено деякі прогалини в системі адміністративно-правових актів, обґрунтовано недосконалість їх змісту. Окреслено основні проблеми, які виникають у процесі реалізації ювенальної політики в Україні через неповноту законодавчого забезпечення її реалізації.

Розглянуто також проблеми функціонування державних органів та установ, що опікуються питаннями дітей, дублювання ними основних напрямів діяльності по реалізації ювенальної політики

У підрозділі 3.2. «Основні напрями оптимізації адміністративно-правових засад реалізації ювенальної політики в Україні» узагальнено наукові дослідження щодо взаємодії держави та суспільства, зокрема з «дитячим середовищем» у сучасних умовах. Удосконалено деякі теоретично обґрунтовані погляди науковців щодо визначення механізму адміністративно-правової реалізації ювенальної політики держави. Розвиток адміністративно-правової реалізації ювенальної політики в Україні, на думку здобувача, доцільно спрямовувати у напрямі поширення децентралізації й підвищення ролі органів місцевого самоврядування, що безпосередньо працюють із дітьми, їх батьками та особами, які їх замінюють. При цьому автор вважає за доцільне врахувати існуючий позитивний досвід європейських країн по створенню системи органів ювенальної юстиції, з урахуванням українського менталітету.

Запропоновано при створенні системи органів ювенальної юстиції взяти за основу накопичений світовий досвід. Основними принципами діяльності органів ювенальної юстиції пропонується визначити: принцип верховенства права; принцип пріоритетності запобіжних та виховних заходів у протидії правопорушенням дітей; принцип соціальної насиченості; принцип максимальної індивідуалізації; принцип доступності; принцип пріоритету відновного правосуддя; принцип рівної уваги до інтересів дитини, яка перебуває в небезпеці, дитини-потерпілого та дитини-правопорушника; принцип конфіденційності; та інші.

Автором розроблено теоретичну модель практичного функціонування ювенальної юстиції, яка необхідна для України на основі проаналізованих наукових поглядів узагальнено її структуру та сформовано особливості її діяльності щодо адміністративно-правової реалізації ювенальної політики в Україні. Визначено основні напрями оптимізації адміністративно-правових засад реалізації ювенальної політики в Україні. Зазначено, що проведення адміністративної реформи в Україні є одним із напрямів оптимізації у сфері реалізації ювенальної політики. На прикладах досвіду європейських країн доведено необхідність запровадження в Україні системи ювенальної юстиції. Теоретично обґрунтоване власне визначення ювенальної юстиції та визначено її роль в процесі реалізації ювенальної політики в Україні.