ТЛУМАЧЕННЯ АКТІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими планами та програмами, мету і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, а також наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації та опублікування.

Розділ 1. «Загальнотеоретичні засади тлумачення адміністративного законодавства» містить два підрозділи, які присвячено загальнотеоретичним правовим питанням: характеристиці тлумачення законодавства, класифікації тлумачення, особливостям інтерпретації актів адміністративного законодавства.

У підрозділі 1.1. «Поняття, сутність, об’єкт та предмет тлумачення права (законодавства). Співвідношення тлумачення із суміжними правовими поняттями. Види тлумачення. Правовий аспект особливостей тлумачення адміністративного законодавства» крізь призму розгляду загальної проблематики тлумачення законодавства (права), з’ясування його сутності, співвідношення дефініції «тлумачення» з іншими правовими категоріями, принципів та критеріїв класифікації в юридичній літературі, дисертантом розкривається поняття та особливості тлумачення актів адміністративного законодавства. Зокрема, аналіз наукових та нормативних джерел дав змогу автору виділити особливості тлумачення актів адміністративного законодавства та його норм, які випливають одна з одної і тісно пов’язані між собою, наприклад такі: об’єкт та система суб’єктів тлумачення, складність та динамічність процесу інтерпретації актів адміністративного законодавства, специфіка способів (методів), форм фіксації тлумачення – актів інтерпретації тощо.

На підставі вищевикладеного, ґрунтуючись на результатах узагальнення думок вчених-юристів, у тому числі і вчених-адміністративістів, з означеної проблематики, дисертант сформулював авторський варіант дефініції «тлумачення актів адміністративного законодавства».

У підрозділі 1.2. «Адміністративне законодавство як об’єкт тлумачення. Адміністративно-правова норма як предмет тлумачення» розкриваються поняття та ознаки таких норм як предмету інтерпретації, адміністративного законодавства як об’єкту тлумачення, у тому числі, досліджується їх структура. Так, дисертант наголошує, що характерними рисами адміністративного законодавства як об’єкта інтерпретації є: а) наявність застарілих положень, які прийняті ще за часів Радянського Союзу; б) необхідність приведення у відповідність до Конституції України нормативно-правових актів, які було прийнято в перші роки незалежності України; в) динамічний розвиток принципово нових явищ публічного адміністрування, які потребують нормативного закріплення (інститути адміністративно-правових режимів, державної служби, адміністративної юстиції, адміністративних послуг, адміністративних процедур тощо); г) складність застосування адміністративно-правових норм, що зумовлена їх закріпленням у численних нормативних джерелах загальнодержавного, відомчого та місцевого характеру тощо.

У свою чергу, аналіз юридичної літератури дав підстави виділити особливості адміністративно-правової норми (закріплює відносини з публічного адміністрування, державного контролю та нагляду, внутрішньоорганізаційну діяльність публічно-сервісного обслуговування; метод впливу – переважно імперативний, хоча останнім часом зростає регулюючий вплив диспозитивного методу; виконання приписів норми гарантується державою за допомогою системи засобів організаційно-роз’яснювального та суспільно-примусового характеру; системність; публічність тощо).

Розділ 2. «Характеристика основних елементів процесуального механізму тлумачення адміністративного законодавства» складається із трьох підрозділів і присвячений поглибленому аналізу принципів, мети, завдань, функцій, суб’єктів, способів та результатів тлумачення адміністративного законодавства.

Зокрема, у підрозділі 2.1. «Принципи, мета, завдання та функції тлумачення актів адміністративного законодавства» дисертант визначає поняття принципів, мети, завдань та функцій тлумачення актів адміністративного законодавства, диференціює зазначені елементи. Так, на його думку, принципи тлумачення адміністративного законодавства можна визначити як основоположні наукові вимоги та ідеї, об’єктивно обумовлені та стабільні, відповідно до яких справляється організуючий, орієнтуючий та інформаційний вплив на перебіг інтелектуально-вольових операцій, які обумовлюють процес тлумачення адміністративного законодавства, що в кінцевому підсумку забезпечує адекватне та однакове розкриття змісту конкретної адміністративно-правової норми, ефективність правотлумачної діяльності й подальшого правозастосовчого процесу.

Мета деталізується в завданнях тлумачення адміністративного законодавства, які визначаються як основні напрямки такої діяльності, що в конкретних умовах вважаються етапами досягнення поставленої мети зазначеного інтелектуально-вольового процесу. У свою чергу, функції тлумачення актів адміністративного законодавства – це обумовлені досягненням мети та підпорядковані вирішенню конкретних завдань основні напрями зовнішнього прояву діяльності суб’єктів інтерпретації.

У підрозділі 2.2. «Система суб’єктів тлумачення актів адміністративного законодавства» дисертант, на підставі узагальненого огляду системи суб’єктів тлумачення адміністративного законодавства, підкреслює значну її складність, множинність та розмаїття внутрішніх елементів, варіативність зв’язків та їх прояву, підтверджує необхідність ґрунтовного вивчення та аналізу цієї системи з метою створення умов для покращення її мобільності, механізмів тлумачення і, врешті-решт, покращення розуміння та застосування норм адміністративного законодавства з метою забезпечення та реалізації прав, свобод і законних інтересів юридичних і фізичних осіб у цій сфері. Особливо це актуалізується в контексті докорінного перегляду засад адміністративного правотворення та праворозуміння.

До суб’єктів офіційного тлумачення актів адміністративного законодавства автор відносить: Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, органи публічної адміністрації (які здійснюють, залежно від правового статусу, індивідуальне та/або нормативне тлумачення), Європейський суд з прав людини, а також суди відповідних юрисдикцій, які інтерпретують адміністративне законодавство в межах судового розгляду певних справ. Серед суб’єктів неофіційного тлумачення автор виділяє: 1) суб’єктів професійно-правового тлумачення, а саме – доктринального та компетентно-юридичного; 2) суб’єктів компетентно-неправового тлумачення; 3) суб’єктів повсякденного тлумачення.

У підрозділі 2.3. «Способи (методи) та акти тлумачення адміністративного законодавства» зазначається, що перманентною особливістю способів тлумачення адміністративного законодавства є їх реалізація та застосування крізь призму адміністративного розсуду суб’єкта інтерпретації як своєрідної площини прояву всієї сукупності способів тлумачення саме адміністративного законодавства в цілому та його окремих актів зокрема. На підставі специфіки правотлумачної діяльності щодо адміністративного законодавства дисертантом наводиться власне бачення дефініції «способи тлумачення актів адміністративного законодавства» та окреслюються відповідні методи інтерпретації в цій сфері (зокрема, філологічний (лінгвістичний, мовний), логічний, системний та історичний або історико-політичний).

На думку дисертанта, акти тлумачення адміністративного законодавства – це оформлені відповідним чином результати інтерпретаційної діяльності компетентних суб’єктів, які, залежно від суб’єкта та спрямованості інтерпретаційної діяльності, мають нормативний чи індивідуальний характер та відповідний ступінь імперативності і не є самостійними джерелами адміністративного права. Інтерпретаційні акти в цій сфері класифікуються залежно від суб’єкта, способу та форми їх закріплення, сфери їх дії, за дією в часі, юридичними наслідками та результатами інтерпретації тощо.

Розділ 3. «Проблеми тлумачення актів адміністративного законодавства та шляхи їх вирішення» присвячений окресленню існуючих у цій сфері проблем практичного та теоретичного характеру та пропозицій щодо їх вирішення.

Автором підкреслюється, що проблеми практики тлумачення актів адміністративного законодавства обумовлені, у більшості своїй, специфікою останніх (поліструктурність, широка сфера регулюючого впливу, у тому числі й обслуговуючого відносно інших матеріальних галузей права, наявність значної кількості оцінних понять, відкритих переліків, юридико-технічних норм, вузькоспеціалізованої термінології, перебування, у деяких випадках, у максимально наближеному стані до суміжних положень іншої галузевої правової належності), що вимагає від суб’єктів тлумачення наявності поглиблених фахових правових знань, і поряд із цим, й інших галузевих професійних знань. При цьому значна за обсягом та різноманітна за характером система суб’єктів адміністративного права, багато в чому, відносно «вільна» в процесі тлумачення актів адміністративного законодавства, відповідний процес, на відміну від тлумачення актів інших галузей законодавства, характеризується «зростанням елемента суб’єктивізму», хоча і при дотриманні певних принципів тлумачення.

Враховуючи викладене, наголошується на істотній актуалізації постійного підвищення рівня фахової освіти суб’єкта тлумачення актів адміністративного законодавства з одночасним докорінним переглядом ролі, значення, змісту адміністративного права, а, відповідно, і законодавства, наближення останнього до європейських стандартів, що пов’язане з рівнем освіти суб’єкта тлумачення. Останній повинен потрапити до поля зору держави й отримати нормативну регламентацію (наприклад, в окремій частині Закону України «Про нормативно-правові акти»).