ВЗАЄМОДІЯ СЛІДЧИХ ТА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВИХ ПІДРОЗДІЛІВ ПРИ РОЗКРИТТІ ТА РОЗСЛІДУВАННІ МАЙНОВИХ ЗЛОЧИНІВ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами; охарактеризовано мету, головні завдання, об’єкт, предмет і методи дослідженні; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ перший “Кримінально-процесуальний механізм взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів” складається з трьох підрозділів, у яких розглядаються етапи виникнення та розвитку взаємодії між слідчими та оперативно-розшуковими підрозділами при розкритті та розслідуванні злочинів, розкривається поняття, сутність та зміст взаємодії цих підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів, а також аналізується її нормативно-правове регулювання. Систематизація такої інформації уможливлює сформувати бачення та належним чином підійти до вирішення проблемних питань взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів.

У підрозділі 1.1. “Історичні аспекти виникнення взаємодії між слідчими та оперативно-розшуковими підрозділами” проаналізовано історичний шлях створення й розвитку слідчих та оперативно-розшукових підрозділів, зосереджена увага на виникненні взаємодії між ними при розкритті та розслідуванні злочинів. Злочинні посягання на майно шляхом крадіжок, пограбувань та розбійних нападів спонукали суспільство до утворення розшукових об’єднань, що еволюціонували у державні розшукові органи. На початковому етапі слідчу функцію виконували розшукові органи. Якість проведення ними досудового розслідування була на низькому рівні, а тому було створено слідство як окремий орган.

Розглянутий у підрозділі історичний шлях становлення та розвитку взаємодії слідчого та працівників оперативно-розшукових підрозділів уможливлює сформувати бачення про її підґрунтя, встановити позитивні та негативні сторони, а також визначити проблемні питання сьогодення. У результаті проведеного історичного аналізу встановлено, що сформований історією досвід слід використати для побудови нової чітко визначеної та ефективної взаємодії між цими двома підрозділами.

У підрозділі 1.2. “Поняття, сутність та зміст взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів” розкрито поняття взаємодії, її сутність та надана характеристика формам взаємодії.

Значна увага приділена аналізу думок різних вчених та довідкової літератури щодо поняття “взаємодія”, що уможливило логічно підійти до розкриття сутності та змісту взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні злочинів, зокрема, майнових. Поряд із поняттям “взаємодія” проаналізовано визначення “співробітництво” та “координація”, оскільки деякі вчені використовують їх як слова-синоніми. Обґрунтована авторська думка, що такі поняття слід розмежовувати.

На підставі аналізу визначень взаємодії різних вчених, сформульоване авторське поняття “взаємодія слідчих і оперативних підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів” у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні – це процес спільної діяльності слідчих та оперативно-розшукових підрозділів, які здійснюють вплив один на одного шляхом координаційних дій слідчого та забезпечення його оперативною інформацією оперативно-розшуковими підрозділами, що підвищує ефективність виконання ними своїх функціональних обов’язків та загальних завдань кримінального судочинства з охорони майнових прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб. У вузькому розумінні – це комплекс узгоджених процесуальних дій та оперативно-розшукових заходів, які ґрунтуються на завданнях кримінального судочинства, направлених на швидке і повне розкриття та розслідування злочинів проти власності, захист майнових інтересів держави та фізичних осіб, притягнення до відповідальності винних, ужиття своєчасних заходів для забезпечення відшкодування збитків, завданих злочинними діями, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів проти власності, та їх усунення, що досягається за умов чіткого розмежування компетенції, обмеженої наданими повноваженнями, шляхом ефективного використання наданих законом та державою ресурсів, та зберігаючи таємницю досудового слідства і джерел отримання конфіденційної інформації.

Наведені фактори, що впливають на ефективність такої форми взаємодії як надання доручень, зокрема такі: 1) слідчий має відмовитися від загальних виразів при формулюванні завдань працівникам оперативно-розшукових підрозділів (наприклад, поглибити чи посилити); 2) законодавець має надавати слідчому (ініціатору) можливість самому обирати необхідну форму доручення в залежності від обставин тощо.

Доручення є найбільш проблематичною у застосуванні серед процесуальних форм взаємодії, про що свідчить 41,9 % опитаних слідчих.

У підрозділі 1.3. “Нормативно-правове регулювання взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів” проведено узагальнення законодавства щодо порядку урегулювання взаємодії між цими підрозділами, використання форм взаємодії, та на цій основі виокремлено недоліки, що впливають на злагоджені дії підрозділів, які розкривають та розслідують злочини.

Оскільки перед слідчим та працівниками оперативно-розшукового підрозділу поставлена єдина мета – виявляти, розкривати та розслідувати злочини, а для її досягнення вони мають рухатися в одному напрямі, то більшість законодавчих та відомчих нормативно-правових актів, серед визначених головних завдань та функцій зобов’язують до взаємодії кожного із зазначених підрозділів. Основною функцією оперативного співробітника є отримання інформації, а завданням слідчого – правильно, в межах чинного законодавства, використати таку інформацію. Тісна співпраця між ними допомагає покращити результати роботи кожного. Крім того, це дозволяє заощадити час та ресурси, відведені цим підрозділам на досягнення поставленої перед ними спільної мети.

Встановлено, що порядок взаємодії у більшій мірі урегульований відомчими актами, а не кримінально-процесуальним законодавством, або загалом не врегульований – що є значною прогалиною.

Розділ другий “Особливості взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні окремих видів майнових злочинів” складається з трьох підрозділів, які присвячені розгляду питань взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розслідуванні окремих видів майнових злочинів: крадіжки, пограбувань, розбійних нападів та шахрайства. Визначені проблемні слідчі ситуації, напрями їх подолання шляхом проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, їх черговість, а також індивідуальний підхід до розкриття та розслідування конкретного майнового злочину.

У підрозділі 2.1. “Взаємодія слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні крадіжки” наведено характеристику крадіжки – найбільш розповсюдженої серед усієї групи майнових злочинів. Визначено поняття крадіжки, її основні риси, відмінності від інших злочинів. Охарактеризовані три основні групи крадіжок: за місцем їх вчинення, предметом злочинного посягання та способом незаконного вилучення майна.

Розкриття та розслідування крадіжки, повною мірою залежить від належної взаємодії, яка має починатися з моменту отримання інформації про злочин і закінчуватися спільним усуненням причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.

Якісно проведений огляд місця події – запорука успішного розкриття та розслідування крадіжки, – залежить від спільних зусиль слідчих та працівників оперативно-розшукового підрозділу, про що свідчать результати проведеного нами опитування. Так, 85 % опитаних слідчих і 67,3 % оперативних працівників стверджують, що взаємодія між ними надає максимального результату при проведенні саме огляду місця події.

Характеризуючи етапи розслідування крадіжки визначено основні форми взаємодії, наприклад, створення та діяльність слідчо-оперативної групи.

Визначені способи забезпечення відшкодування збитків, завданих майновими злочинами, зокрема такі: 1) заходи з виявлення та вилучення викраденого майна; 2) забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна.

Підрозділ 2.2. “Взаємодія слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні пограбування та розбійного нападу” присвячений характеристиці грабежів та розбійних нападів, їх ознак, що враховуються при організації їх розкриття і визначають напрями розслідування.

Грабежі та розбійні напади відносяться до особливо небезпечної категорії злочинів, і потребують максимальних зусиль від слідчого та оперативно-розшукових підрозділів. Вчасне порушення кримінальної справи надає можливості підрозділам взаємодіяти між собою збираючи доказову інформацію. Охарактеризовані у роботі слідчі дії та особливості взаємодії слідчих і оперативно-розшукових підрозділів сприяють швидкому та ефективному розкриттю та розслідуванню цих злочинів. Встановлено, що до обов’язкових невідкладних слідчих дій відносяться огляд місця події та допит потерпілого (послідовність їх виконання залежить від конкретної ситуації).

Аналіз слідчої практики та результатів анкетування свідчить, що взаємодія надає максимального результату при проведенні обшуку та виїмки (67,9 % опитаних слідчих та 64,5 % оперативних працівників), а також при накладенні арешту на кореспонденцію та знятті інформації з каналів зв’язку (47,9 % опитаних слідчих та 56,4 % оперативних працівників).

Оскільки вибір розшукових заходів, тактичних прийомів переслідування, послідовності їх застосування залежить від слідчої ситуації, яка складається на момент їх проведення, у роботі встановлені особливості взаємодії при розкритті та розслідуванні конкретних різновидів грабежів та розбійних нападів (наприклад, на водіїв транспортних засобів, на осіб похилого віку тощо) та наслідків, до яких вони призвели (наприклад, потерпілий у важкому стані, загинув після або під час розбійного нападу тощо). Охарактеризовано таке явище, як інсценування пограбування та розбійного нападу.

Розслідування розбійних нападів часто характеризується наявністю проблемних слідчих ситуацій, обумовлених недостатністю інформації про обставини вчинення злочину та осіб, що його вчинили. Найбільш насичені проблемними слідчими ситуаціями є розслідування розбійних нападів, які вчинені організованими злочинними угрупуваннями. Тому у розділі їм надана детальна характеристика.

Підрозділ 2.3. “Взаємодія слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні шахрайства”.

Розглядаючи поняття шахрайства дисертант послідовно підходить до його криміналістичної характеристики та до встановлення напрямів ефективного розкриття та розслідування таких злочинів у процесі взаємодії слідчих з оперативно-розшуковими підрозділами. Розглянута послідовність етапів доказування при розкритті та розслідуванні шахрайств, на яких здійснюється взаємодія вказаних підрозділів.

Серед розглянутих у роботі видів шахрайства, значна увага приділена тим, що вчиняються особами циганської національності. Труднощі полягають у встановленні та перевірці особистості, через відсутність у затриманих документів, що посвідчують особу, застосування гіпнозу до осіб, відносно яких вчиняються шахрайства тощо.

Дослідивши розкриття та розслідування усіх видів майнових злочинів, дисертантом зроблений висновок, що процесуальні дії є досить стандартними для них усіх, і відповідно взаємодія слідчого з працівниками оперативно-розшукового підрозділу при їх виконанні також не має значних розбіжностей. Лише в залежності від виду розслідуваного злочину та предмету доказування окремі слідчі дії набувають більшого пізнавального значення, оскільки вони безпосередньо направлені на з’ясування тих питань, від яких залежить встановлення істини у конкретній справі та виконання завдань кримінального судочинства.

Розділ третій “Напрями удосконалення взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів” містить два підрозділи і присвячений розгляду питань оптимізації взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розслідуванні майнових злочинів, а також аналізу напрямів використання оперативної інформації в процесі доказування у справах про майнові злочини.

У підрозділі 3.1. “Оптимізація форм взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів” розглянуті проблемні питання взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів, запропоновані способи їх вирішення та напрями подальшого удосконалення спільної діяльності цих підрозділів.

У межах дослідження оптимізації взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів, на основі робіт відомих вчених (В.П. Бахіна, А.Б. Венгерова, А.Я. Дубинського, О.І. Михайлова, В.І. Никитинського, А.С. Пашкова, І.Л. Петрухіна, М.А. Погорецького, І.С. Самощенко, Л.С. Явича,) проведено порівняльний аналіз понять “оптимізація” та “ефективність”, обґрунтовано використання саме поняття “оптимізація”.

Сформоване авторське визначення оптимізації форм взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні – це напрацювання оптимальних рішень та способів досягнення найкращого результату шляхом мінімальних витрат при здійсненні процесуальних та не процесуальних форм взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів. У вузькому розумінні – це чітке визначення і постановка перед слідчим та оперативно-розшуковими підрозділами головної мети і другорядних завдань, підвищення індивідуального професійного рівня особового складу, організованості та узгодженості спільних дій у складі слідчо-оперативних груп, забезпечення необхідної технічної, інформаційної та організаційно-методичної підтримки у здійсненні процесуальних та не процесуальних форм взаємодії, направлених на підвищення рівня розкриття майнових злочинів, відшкодування матеріальних збитків, швидкого та якісного розслідування, усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.

Напрями оптимізації взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів поділено на дві групи: нормативно-правові та організаційні.

У межах нормативно-правового напряму оптимізації запропоновано змінити назву та зміст статті 118 КПК України “Окреме доручення” на “ Взаємодія слідчих та органів дізнання на досудовому слідстві”. Сформульована редакція покликана урегулювати взаємодію слідчих та оперативно-розшукових підрозділів. У ній запропоновано закріпити надання слідчим доручень органу дізнання лише у письмовій формі, а надання вказівок – в усній, і лише при спільному проведенні окремих слідчих дій. Слідчому надається право доручати оперативно-розшуковим підрозділам проведення гласних оперативно-розшукових заходів чи використання засобів для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі, розшукових та слідчих дій. У невідкладних випадках слідчий вправі надати доручення органам дізнання про проведення оперативно-розшукових заходів та розшукових дій до порушення кримінальної справи. Одночасно органу дізнання надається право оскарження поставлених слідчим завдань у дорученні, якщо вбачає, що їх виконання може зашкодити встановленню істини у справі або загрожує розкриттям інформації стосовно державної таємниці. Порядок та строки оскарження доручення слідчого органом дізнання також зазначені у запропонованій редакції цієї статті.

Обґрунтовано зміни до ч. 3 ст. 66 КПК України, а саме слова “провести оперативно-розшукові заходи” замінити словами “провести гласні оперативно-розшукові заходи”, та виключити зі ст. 114 КПК України частину третю як таку, в якій відпала необхідність.

Підрозділ 3.2. “Напрями використання оперативної інформації в процесі доказування у справах про майнові злочини” присвячений розгляду проблемних питань оперативного інформаційного забезпечення досудового слідства в межах взаємодії слідчого з оперативно-розшуковими підрозділами при розкритті та розслідуванні майнових злочинів.

Оперативна інформація, отримана оперативно-розшуковими підрозділами при здійсненні оперативно-розшукової діяльності, є важливою і водночас невід’ємною складовою забезпечення розслідування майнових злочинів, про що свідчить той факт, що більшість кримінальних справ по латентним злочинам порушені за матеріалами оперативно-розшукової діяльності.

На основі аналізу законодавства та наукової літератури виокремлено два напрями використання оперативної інформації у процесі доказування у справах про майнові злочини:

1) для отримання доказів у випадках, коли відомі джерело і способи одержання фактичних даних, що становлять зміст доказів;

2) як підстави для проведення слідчих дій з метою формування доказів.